Найкращі супергеройські фільми

Каждый рік виходить кілька стрічок про супергероїв від різних кіностудій, тому немає нічого дивного в тому, що кількість фільмів на цю тематику давно перевалила за сотню. Крім того, не викликає питань і той факт, що в такому вражаючому каталозі блокбастерів предостатньо слабких або відверто поганих картин. Але вистачає і по-справжньому відмінних. Про останні й піде мова в цьому матеріалі: тут зібрані дійсно вдалий супергеройські фільми різних епох, які варто подивитися.

Напевно, найважливіша кінолента в даній добірці. Можна сперечатися, найкраща чи, однак саме «Людина-павук 2» Сема Реймі (Sam Raimi) став золотим стандартом для супергеройських фільмів на наступні десятиліття. Так і досі ним залишається.

У фільму практично бездоганна структура, що балансує між круто знятим екшеном, особистою драмою Пітера Паркера, змушеного розбиратися не тільки з геройськими проблемами, але й побутовими, а також гумором. Усі герої картини, включаючи антагоніста доктора Отто Октавіуса, вийшли надзвичайно людяними, а це один з ключових аспектів хорошого кіно, який, на жаль, вдається реалізувати далеко не всім кінематографістам.

Якщо «Людину-павука 2» можна вважати зразком для більш класичних супергеройських фільмів, то «Темний лицар» Крістофера Нолана (Christopher Nolan) — відмінна демонстрація того, як грамотно переосмислювати історії про культових персонажів у менш «коміксному» стилі.

Нолан взяв Бетмена і злочинців на кшталт Джокера і Дволику і помістив їх у приземлений, менш фантастичний сеттинг. Вийшов не стільки фільм про супергероя, скільки гостросюжетний кримінальний трилер. Відсутність надлюдських здібностей, акцент на технологіях, політиці та складних соціальних проблемах зробили кіно правдоподібним у достатній мірі, щоб «Темний лицар» імпонував навіть людям, які зовсім не переносять адаптації коміксів.

Вражаючий анімаційний фільм, який легко дасть фору будь-якій «павучій» екранізації з живими акторами. Малюнок і анімація виглядають чудово, перетворюючи кожен кадр на окремий витвір мистецтва.

Але важливіше, що на висоті і сюжет стрічки. У центрі оповідання Майлз Моралес і Пітер Паркер — «початківець» і «досвідчений» герої, змушені діяти разом, незважаючи на численні відмінності. Динаміка між ними — одна з найсильніших сторін фільму. Персонажі багато чому вчаться один у одного і завдяки дружбі знаходять впевненість, якої їм раніше не вистачало.

Режисер Джеймс Ганн (James Gunn) взяв маловідомих персонажів коміксів і зняв веселу, але при цьому на диво глибоку пригоду, яка відразу ж перетворила цих героїв на одних з найбільш улюблених у репертуарі Marvel. У цьому сила Ганна — він не боїться фокусуватися на нестандартних складних особистостях, часто вигнанцях і невдахах, прекрасно розуміючи, що за такими персонажами цікавіше спостерігати. А ще захоплююче дивитися, як подібні герої працюють в одній команді, що створює безліч гумористичних, але також і зворушливих ситуацій.

Найкращий фільм про Росомаху з сильною драматичною основою. У «Логані» герой вже далеко не на піку своєї сили: регенерація проходить повільно, адамантинові кігті висуваються з труднощами. Головне — ментально Росомаха теж на дні: він виснажений, озлоблений, майже зламаний. Логан втомився від життя, розчарований у собі і в тому, що мутанти фактично зникли. Він доглядає за хворим професором Ксав'єром і змушений працювати водієм лімузина.

Коли ж герой зустрічає дівчинку з подібними до його здібностями, у Росомахи нарешті з'являється мета — допомогти і захистити дитину. Так, «Логан» — далеко не перша історія про суворого сурогатного батька, який супроводжує в довгій подорожі дитину, однак подібна концепція ідеально підходить для фільму про Росомаху.

Перші два фільми про Тора вийшли занадто важкими і в цілому нудними через плоских персонажів і сумні діалоги. Коли ж прийшов час знімати «Тор: Рагнарок», Тайка Вайтіті (Taika Waititi) пішов на сміливий крок: наблизив Тора до комедійного персонажа, додав цікавих героїв йому на підтримку, а також більше сфокусувався на яскравих, незвичайних декораціях. В результаті «Тор: Рагнарок» дивиться на одному диханні.

Шкода лише, що в продовженні «Тор: Любов і грім» (Thor: Love and Thunder) у Вайтіті не вийшло знову знайти баланс між серйозністю і гумором, і тому новий фільм здалося надмірно натягнутим в плані жартів.

Той випадок, коли кіно стало справжнім культурним феноменом: «Війна безкінечності» активно обговорювали всім інтернетом до виходу її продовження. Настільки глядачів вразив кліффхенгер в кінці, антагоніст у особі Таноса і в цілому відчуття реальної загрози. Вперше супергерої Marvel зіткнулися з проблемою, яка здавалася їм не під силу.

Якщо сьогодні дивитися всі фільми Marvel в логічному порядку, не знаючи спойлерів, «Війна безкінечності» залишає сильне враження. Кіно не витрачає час на розкачку: оскільки всіх ключових героїв представили в їхніх власних картинах раніше, фільм повністю фокусується на черзі захоплюючих подій, що слідують одна за одною без перепочинку.

Культовий фільм, який на релізі критикували за простий сценарій і штампи. Сьогодні ж багато хто вважає «Блейд 2» одним з найкращих бойовиків початку нульових: стрічку хвалять за постановку боїв, унікальну атмосферу і запам'ятовувані візуальні образи. Фільм просякнутий фірмовим стилем Гільєрмо дель Торо (Guillermo del Toro), що й виділяє його на фоні інших супергеройських картин.

Раз вже зайшла мова про Гільєрмо дель Торо, не можна не згадати «Хеллбой 2». Це одночасно дорогий блокбастер і в певній мірі авторське кіно. У фільму без перебільшення приголомшлива візуальна стилістика: ринок тролів, нестандартний дизайн ельфів, монстрів і міфологічних істот — все просякнуто фантазією одного з головних візіонерів Голлівуду. Та й загалом сам фокус на казковій міфології надає картині унікальність серед супергеройських стрічок.

Класика Тіма Бертона (Timothy Burton). Незважаючи на вік, фільм все ще заслуговує уваги: хоча готична атмосфера присутня у багатьох історіях про Брюса Уейна, в «Бетмен повертається» саме вона висунута на перший план. Готем Бертона — це не сучасний мегаполіс, а вікторіанське, майже казкове місто. При цьому візуально фільм посилається на класику німецького кіно 1920-х, таку як «Метрополіс» (Metropolis), що надає стрічці неповторний похмурий шарм, якого не знайти в інших супергеройських фільмах.

Не зовсім типічна кінолента про супергероя. «V — значить вендетта» — це адаптація культової однойменної графічної новели Алана Мура (Alan Moore), що фокусується на складних політичних темах, яких не знайти в інших фільмах жанру.

Події картини відбуваються в альтернативній Британії, де панує тоталітарна диктатура. Загадковий чоловік у масці Гая Фокса (Guy Fawkes), відомий просто як V, веде партизанську війну проти режиму. Він підірває символи влади та закликає людей до повстання. В якийсь момент у V з'являється несподівана союзниця — дівчина Іві, яка проникається його ідеями та вирішує приєднатися до протистояння.

Справжнє свято для фанатів Людини-павука. У цій кіноленті сплітаються історії всіх трьох кінематографічних павуків, а також лиходіїв, з якими вони боролися в інших картинах. У фільмі чудовий каст, хороший баланс екшену, кумедних моментів і драми, а також маса посилань для шанувальників культового супергероя.

Уся похвала на адресу «Вартових Галактики» застосовна і до цієї кіноленти Джеймса Ганна. Знову ж, режисер зняв бадьорий блокбастер, який повністю тримається на взаєминах між надзвичайно цікавими та дивними персонажами. При цьому в «Загоні самогубців: Місія на виліт» відчутно більше чорного гумору, що, безсумнівно, плюс, враховуючи, наскільки легко подібного роду жарти даються Ганну.

Після успіху «Загону самогубців: Місія на виліт» Ганн отримав повний карт-бланш на перезапуск кіновсесвіту DC. І «Супермен» цього року — перший великий проект, що знайомить аудиторію з оновленим світом і його героями. Старт обнадійливий, хоч і не без вад: видно, що Джеймс Ганн і його команда чудово розуміють персонажів з коміксів. Так, Супермен у новому фільмі поводиться максимально близько до свого оригінального прообразу, ставлячи в пріоритет порятунок невинних. Крайньо важлива риса, якою був позбавлений Супермен Зака Снайдера (Zack Snyder).

Фільм, що балансирує між екранізаціями Тіма Бертона та Крістофера Нолана. З одного боку, новий «Бетмен» занурюється в готичну атмосферу коміксів, але з іншого — намагається розповісти реалістичну історію. Це не стільки бойовик, скільки детектив. А ще стрічка надзвичайно цікаво розкриває характер Брюса Уейна, зображаючи його зламаною людиною, яка не менш дивна, ніж психопати, що виступають його ворогами.

А що думаєте ви? Які супергеройські фільми подобаються вам найбільше? Розкажіть у коментарях.