Рецензія на фільм «Саван»: заглянути в пекло
10 липня 2025 року на екранах вийшов новий фільм «Саван» від режисера Девіда Кроненберга. Картина представлена як інтимна і філософська драма, що досліджує такі теми, як втрати, скорботи, а також пам'яті і втручання технологій у процес смерті.
Сюжет. Головний герой на ім'я Карш у минулому втратив свою дружину Беку, яка проходила спеціальне лікування, але в підсумку померла від такої хвороби, як рак. Карш, він же бізнесмен, керує дивними проектами, які називаються «Савани» — поховальними цифровими гробами. Завдяки цьому родичі можуть цілодобово спостерігати за розкладанням померлих близьких у 3D-проекціях. В якийсь момент кладовище піддається нападу вандалів, а на кістках трупів виявляються дивні нарости, можливо, штучного походження.
Паралельно головний герой зв'язується зі сліпою представницею корпорації на ім'я Су-Мін з Будапешта, яка хоче стати клієнтом або партнером, замінюючи йому колишню померлу дружину. Також дружина Кирша періодично з'являється в еротичних снах, спотворена після чергової операції. Окрім цього починається справжній детектив у стилі Філіпа К. Діка: загадки, інтриги, прослуховування і розслідування, при всьому цьому відводячи глядача кудись не туди, як спочатку задумувалося.
Основна тема фільму схожа з темою книги «Убік» від Філіпа К. Діка: технології полужиття. Тільки там померлих людей з ще живим мозком поміщають у спеціальну кріо-камеру, де вони продовжують існувати. Родичі можуть спілкуватися з полумертвим за допомогою спеціального обладнання протягом обмеженого проміжку часу. Також варто відзначити гру актора Гая Пірса, який чудово виконав роль програміста-параноїка на ім'я Мори.
Музичне супроводження тут грає не як фон, а як доповнення і опис самого світу через простір, звук і течію часу. Режисер підняв цікаву тему, але не до кінця її реалізував, оскільки велика частина сюжету пішла в детективну складову. В результаті вийшов певний мікс: захоплюючий детектив з інтригами і піднімаючий питання впровадження технологій у найзабороненіші межі дозволеності.
Як підсумок вищесказаного, фільм «Саван» — тихий, неспішний і глибокий фільм-рефлексія. Вимагає зосередженої уваги, але по-своєму сильний, з похмурою меланхолійною атмосферою і монотонним оповіданням.