Здравствуйте, мене звуть Леонід. Я великий фанат хорор-ігор, але така серія, як Silent Hill, пройшла повз мене свого часу. Коли вийшов ремейк другої частини, я вперше спробував і пройшов всі частини. Хочу заздалегідь попередити, що далі буде моя особиста думка і мій ігровий досвід.
Silent Hill — перша гра серії вийшла в 1999 році. Я проходив її на своєму старенькому PSP і отримав величезне задоволення. До мого здивування, гра виявилася дуже атмосферною, а та сама особливість з камерою навіть не була помітною. Скажу одразу про сюжет — він хороший.
Головним героєм є Гаррі Мейсон. Він разом зі своєю донькою Шеріл вирушив у Сайлент Хілл на відпочинок, але сталася аварія, через яку ми втрачаємо Шеріл. Головне завдання — знайти її в місті, окутаному таємничим туманом. Під час проходження гри ми часто будемо зустрічати різних монстрів, які втілюють минуле іншої героїні — Алесси Гіллеспі. У грі у нас є можливість вбивати монстрів, тому в арсеналі є зброя ближнього бою: ніж, сталевий труба, сокира та інші. Також доступна вогнепальна зброя: пістолет, дробовик і рушниця. Час від часу ми потрапляємо в альтернативний світ міста — це особлива фішка всієї серії. Альтернативний світ — спотворена версія реальності, що втілює страхи і подавлені емоції Алесси та Гаррі. Також у грі зустрічається «Орден», який намагається створити рай з болю і кошмарів.
Графіка для того часу класична, але атмосфера — просто моє шанування! Туман, який був доданий через слабке залізо, робить гру набагато кращою. Мої враження виключно позитивні — я грав із задоволенням. Що стосується геймплею, це survival horror з елементами головоломок.
Гра і зараз добре читається і чудово проходить. Рекомендую вам обов'язково спробувати її. Буду з нетерпінням чекати ремейка цієї частини, щоб знову зануритися в Сайлент Хілл разом з Гаррі.
Silent Hill 2 — друга частина не є прямим продовженням першої і заглиблюється в історію Джеймса Сандерленда, який приїхав у Сайлент Хілл через листа від своєї дружини Мері Шеперд-Сандерленд, яка померла три роки тому. Наша головна мета в грі — знайти її в місті. У цій частині Сайлент Хілл постає як персональний ад для героїв. Кожен зустрінутий персонаж має свою історію, і кожного з них «покликав» місто. Також у цій частині Орден відійшов на другий план, завдяки чому ми можемо глибше зануритися в кошмар Джеймса. І, звичайно, ми зустрінемо головного маскота всієї серії — Пірамідаголового, або Пірамідахада.
Я грав в основному в ремейк цієї гри і саме з нього почав знайомство з серією. Оригінал проходити не став, оскільки для мене важливий сюжет, який я вже отримав у ремейку. У будь-якому випадку, для мене це найкраща частина серії, тому що вона піднімає тему психічних захворювань, а я особливо люблю психологічні теми, особливо в хорор-іграх. Дизайн монстрів також є втіленням внутрішніх переживань Джеймса і не тільки його.
Silent Hill 3 — це пряме продовження першої частини. У цій грі ми керуємо вже повзрослішою Шеріл, яка тепер носить ім'я Хізер Мейсон. Дія відбувається не в Сайлент Хіллі, а в іншому місті — Ешфілді. Знаходячись у торговому центрі, Хізер зустрічає детектива Дугласа Картленда, який виявив її за замовленням Клаудії Вульф — головного антагоніста частини і лідера культу. Клаудії потрібна Хізер для завершення ритуалу по народженню «Бога». На відміну від попередніх частин, альтернативний світ тут слідує за нами і з'являється прямо в місті Ешфілді.
Одразу відзначу один недолік гри — повільний початок. На початку нашою метою є дістатися додому, і нам доведеться пройти через торговий центр, метро, будівництво, офіс і вулиці міста, що є однією з найскучніших частин гри. Але після того, як ми знаходимо труп батька Гаррі, вбитого Клаудією, Хізер разом з Дугласом вирушає в Сайлент Хілл, щоб знищити її.
Незважаючи на нудний старт, гра є хорошою частиною серії Silent Hill, і враження від неї у мене залишилися позитивними. Рекомендую до ознайомлення.
Silent Hill 4: The Room — Генрі Таунсенд виявляється замкненим у своїй же квартирі, і в якийсь момент він знаходить у ванній дірку, яка веде його в кошмарні світи. У цій частині гра розповідає не стільки про Генрі, скільки про антагоніста — Уолтера Саллівана. Уолтер — серійний вбивця, який через дитячу травму вважав, що квартира № 302, в якій зараз живе Генрі, є його мамою. Будучи маленьким хлопчиком, Орден почав промивати йому мізки, переконуючи, що щоб повернути матір, потрібно здійснити ритуал «21 таїнство».
Це перша гра серії, де можна грати від першої особи, але тільки в самій квартирі. Квартира служить безпечною зоною, де гравець може відпочити. У ванній кімнаті знаходиться дірка, яка відправляє нас в альтернативні світи, в яких Уолтер закінчує свій ритуал. Мені подобається, що з часом квартира перестає бути безпечною, через що гра стає тривожнішою — ніде немає безпеки. Також гра вирізняється своїми монстрами: під час проходження ми зустрічаємо привидів убитих Уолтером людей. Головна їх особливість — безсмертя, їх не можна вбити. Але за допомогою одного інструмента їх можна скувати на місці і позбутися від зайвих проблем.
Мені подобається концепція гри і запам'ятовуючий антагоніст. У грі з'явився обмежений інвентар — ми не можемо носити з собою всі предмети, але в квартирі є ящик для зберігання, що допомагає уникнути незручностей.
Є і недоліки. По-перше, камера була трохи зламана: при зміні кімнати гра іноді «забувала» натискання клавіш, і Генрі міг піти в неправильному напрямку. По-друге, зберігатися можна було тільки в квартирі, що ближче до кінця робило ігровий процес досить складним випробуванням.
Підсумок: гра за ідеєю чудова, але реалізація залишає бажати кращого — можна було зробити краще.
Silent Hill: Origins — передісторія до першої гри серії, що розповідає про далекобійника Тревіса Грейді. По дорозі повз місто Сайлент Хілл він помічає пожежу і рятує людину — виявляється, це Алесса. Після цього він прокидається в місті, і наша мета — знайти дівчинку і дізнатися про ритуал Ордену.
Унікальна механіка гри — подорож в альтернативне вимірювання через дзеркала. Це пов'язано з тим, що мати Тревіса також використовувала дзеркала, але її визнали психічно хворою і відправили в психлікарню. Крім того, в грі можна взяти майже будь-який предмет і використовувати його для бою з монстрами. Однак зброя має міцність і з часом ламається. Монстри класичні і не виробляють особливого враження, за винятком М'ясника, який подається як новий Пірамідаголовий, але не виправдовує очікувань, до того ж за сюжетом його вб'ють.
Атмосфера гри відрізняється — вона більш спокійна, і графіка приємна, навіть зараз виглядає добре.
Я грав на PSP, і через це зловив серйозні баги з кат-сценами: ближче до кінця вони перестали завантажуватися, або пропускалися, або зависали, через що я не побачив кінцівку, дивився її тільки на YouTube. Це сильно зіпсувало враження про гру, яка в цілому здалася слабкою і незапам'ятовуючою в порівнянні з іншими частинами серії. Для мене вона найслабша в серії, і я точно не збираюся її перепроходити.
Silent Hill: Homecoming — Алекс Шепард повертається в рідне місто Шепердс-Глен, яке окутане туманом, і жителі починають зникати. Дійшовши до дому, ми дізнаємося від матері, що молодший брат Джошуа пропав, і наша мета — знайти його. По ходу гри розкривається таємниця міста і його зв'язок з Орденом. Альтернативний світ тут класичний і з'являється за волею сценариста, але зроблено ефектно — особливо запам'ятовується перехід у домі Шепардів. Монстри відрізняються запам'ятовуючим дизайном.
З змін — камера тепер офіційно знаходиться за спиною Алекса, а механіка бою змінилася: з'явилися посилені атаки і можливість ухилятися від ворогів. Більшість предметів отримали фізику, їх можна штовхати.
Спільнота зазвичай критикує гру, тому я очікував гіршого, але був приємно здивований. Механіка бою нормальна, сюжет цікавий. Однак розумію невдоволення фанатів, і ось мінуси:
Погана оптимізація — гра може вилетіти в будь-який момент, через що доводиться повторно проходити сегмент. Криві хитбокси — зброя в руках Алекса збільшує хитбокси. Коли ми тримаємо ніж, ухилятися легше, а при довгому зброї, на кшталт сокири, нас постійно зачіпають, і це серйозний баг, який так і не виправили. Іноді зустрічаються крінжові обличчя персонажів.
В результаті, гру можу порадити, але грати потрібно обережно. У будь-якому випадку сюжет може вас зацікавити, як зацікавив і мене.
Silent Hill: Downpour — розповідає історію ув'язненого Мерфі Пендлтона, якого переводять в іншу в'язницю, розташовану в Сайлент Хіллі. По дорозі машина з ув'язненими розбивається і падає з обриву. По всій грі за нами буде переслідувати поліцейська Енн Каннінгем. Гра чимось схожа на другу частину, оскільки зосереджена на історії Мерфі, а не на культі. Мерфі потрапив у в'язницю з однією метою — вбити вбивцю свого сина Чарлі.
Дизайн монстрів тут скудний, частіше за все вони приймають людський вигляд, але є кілька, що втілюють страхи Мерфі, наприклад ув'язнені, колясочник та інші. Особливо хочеться похвалити графіку — вона дуже якісна. Сюжет мені також сподобався, було цікаво стежити за розвитком подій. Найбільш запам'ятовуючий момент — поїздка на вагонетці в шахті. Цікавим задумом стала поліцейська машина. Фінальний бос також запам'ятався надовго.
Тепер про мінуси. Я проходив гру на емуляторі третьої PlayStation. Гра вийшла після Homecoming, який є в Steam, тому виникає питання, чому вони не випустили офіційний порт на ПК. Через емулятор іноді виникали візуальні баги, але це не критично. До мінусів відношу те, що Мерфі може тримати тільки одну зброю: при піднятті нової зброї він просто викидає попереднє. Навіть якщо взяти пістолет, ми втратимо хорошу ближню зброю, через що я не використовував вогнепальну, боячись втратити зброю ближнього бою. До того ж бувають моменти, коли герой втрачає всі речі, навіть вогнепальну, а потім отримує патрони від пістолета, якого вже не має. Також мене розчарував альтернативний світ — замість класичного дослідження нам доводиться втікати від дірки, яка поступово поглинає все навколо і сповільнює персонажа, коли наближається. Причому незрозуміло, що це за дірка, я намагався розібратися, але так і не зрозумів її значення.
Незважаючи на мінуси, я отримав задоволення від гри — вона була цікавою, а це головне. Мені сподобалася ідея про те, що ув'язнений потрапляє в місто, яке стає для нього персональним адом. Гру можу рекомендувати.
Серія ігор Silent Hill до сих пір залишається захоплюючою і лякаючою. Я дуже радий, що познайомився з цією франшизою і планую продовжувати її вивчати. У цій статті я не згадував Silent Hill: Shattered Memories, тому що ще проходжу її. Там є схожа ситуація з альтернативним світом, як у Downpour, і мені це не подобається, але сама гра цікава — по суті, це переосмислення першої частини. Також нещодавно вийшла нова гра Silent Hill f, в яку я планую пограти і, можливо, зроблю окрему статтю.
Я також не згадав шедевральну музику всіх частин — я отримую справжнє задоволення від саундтреків, вони дуже запам'ятовуючі. По франшизі є фільми, які я дуже хочу подивитися, тим більше скоро вийде новий фільм!
Рекомендую ознайомитися з франшизою, якщо любите хорори, як і я. Незважаючи на можливість вбивати монстрів, ігри лякають атмосферою. Раніше я думав, що якщо дати гравцеві зброю в хорорі, гра перестане бути страшною, але Silent Hill довів зворотне. Я з нетерпінням чекаю знайомства з іншими іграми схожого жанру.
Ось мій особистий топ ігор серії Silent Hill:
З вами був Солітед, або просто Леонід. Дякую, що читали мою статтю — я дуже це ціную! Удачі, дорогий читач!