Арт-блокбастер Пола Томаса Андерсона. Чим прославилася «Битва за битвою» з Леонардо Ді Капріо

«Битва за битвой» (One Battle After Another) набирає оберти в прокаті. Фільм вийшов потужним: знятий культовим режисером Полом Томасом Андерсоном (Paul Thomas Anderson), він об'єднує трьох акторів-лауреатів «Оскара». А ще транслює сильні ідеї. Чи це головне кіно року? Розбираємо гучну новинку.

Сценарій «Битви» готувався майже 20 років. Як зізнається Андерсон, було непросто втілити задумку. В її основу лягла фабула роману «Вайнленд» (Vineland) Томаса Пінчона (Thomas Pynchon). Це проза постмодернізму про занепад культури, конфлікт поколінь і тиск держави. Режисер переніс дію роману — 1984 рік, коли переобрали президента Рональда Рейгана (Ronald Reagan) — в сучасну Америку.

Кіно вийшло актуальним — настільки, що ходить по грані цензури. Це політична історія, як нещодавня «Довга прогулянка» (The long walk) по Стівену Кінгу. У «Битві» революціонери борються з новими формами репресій, такими як заборона абортів і переслідування мігрантів. Вже в першому епізоді показано звільнення людей на кордоні з Мексикою, і далі мелькають відсилання до умовної ICE, імміграційної служби США.

Андерсон вміло накладає історичні рими: 1984-й — переобрання Рейгана, що став втіленням неоліберального повороту, і 2024-й — повернення Дональда Трампа, з якого посилилася імміграційна політика. Історія циклічна.

Як ми вже зазначили вище, у фільмі зіграли три актори-лауреати «Оскара» — Леонардо Ді Капріо (Leonardo DiCaprio), Шон Пенн (Sean Penn) і Бенісіо Дель Торо (Benicio Del Toro). Перші два виконали головні ролі: протагоніста і антагоніста. Герой Ді Капріо — ватажок лівої групи Боб, а персонаж Пенна — полковник Локджоу, близький до урядової еліти. Два лідери, а між ними ідеологічна прірва. Диктатура створює жорсткі умови, де доводиться обирати одну зі сторін. Тільки ось сторони — однієї монети.

Долі антагоністів переплітаються через жінку — соратницю Боба і його дружину Перфидію Беверлі-Хілз. Вона народжує дочку на ім'я Шарлін, яка через багато років зіштовхує ворогів. В лінії дитини Андерсон розмірковує про батьківство. Він показує батьківство з різних сторін, намагаючись визначити, хто заслуговує називатися татом.

Шарлін будує символічний міст між двома сторонами, і це передбачувано: нове покоління завжди діє інакше, ніж попереднє. Ця дівчинка — дитя революції. Вона надія на нову реальність, яку, на жаль, не вдалося побудувати. Революціонери не скинули владу і опинилися змушені блукати, боячись кожного шелесту. Правда, система також програла — це стає зрозумілим в кінці. Андерсон показує наслідки політичних ігор і, здається, займає позицію однієї з ворогуючих сторін.

Андерсон знову йде проти мейнстриму — замість цифрових камер він обирає VistaVision, плівкову технологію Paramount 1950-х. У цьому форматі кадр розташовується горизонтально і стає вдвічі більшим за звичайний, що дає майже IMAX-рівень деталізації. Картинка не просто красива — вона ніби оживає. Особливо ефектні сцени погонь і перестрілок на великому екрані.

Андерсон не перший згадав про плівку VistaVision — з її допомогою зняли драму «Бруталист» (The Brutalist) у 2024 році. І, здається, великі негативи стають трендом у режисерів. Ймовірно, справа в високій роздільній здатності горизонтального зображення і загальному тренді на ретро, який форсується в 2020-х.

Незважаючи на модну ностальгію, 2020-ті — це все-таки нова ера в кіно, де народжуються унікальні тренди. Так, нещодавно ми розбирали фільм «Знаряддя», який відноситься до нового популярного жанру «горор горя» (horror of grief).

«Битва за битвою» — зріле кіно зі справедливою претензією на успіх. У декораціях бойовика на кшталт «Убити Білла» (Kill Bill) розгортається драма про ідеали, надію і любов. А за стрільбою і погонями ховається туга за світом, де можна обирати не політичну сторону, а людяність.

Як вам ідея фільму? Розповідайте в коментарях.