Нова екранізація Стівена Кінга. Чи варто дивитися драму «Довга прогулянка»

Вийшла екранізація роману Стівена Кінга (Stephen King) «Довга прогулянка» (The long walk). Книга була першою у автора — так, саме вона, а не знамените «Керрі» (Carrie). Розбираємо плюси і мінуси нового фільму. Чи варто йти в кіно?

А раніше ми склали підбірку найкращих фільмів за Стівеном Кінгом. Якщо цікавить творчість письменника та екранізації його творів, обов'язково ознайомтеся.

Стівен Кінг написав «Довгу прогулянку» в 1966 році, в розпал В'єтнамської війни. Час був тривожний, а роман — філософським і соціально-політичним. Пришлося відкласти публікацію до 1979 року, коли конфлікт вже закінчився. Роман вийшов пізніше, ніж «Керрі» (1974), але фактично був створений раніше. Стівен Кінг опублікував «Довгу прогулянку» під псевдонімом Річард Бахман (Richard Baсhman).

Сеттинг в альтернативній Америці з тоталітарним військовим режимом. Це жорстка антиутопія, як «1984» Джорджа Орвелла (George Orwell) — тільки на місці Великого брата грізний диктатор Майор. Уряд влаштовує гру на виживання під назвою «Довга прогулянка», в якій беруть участь підлітки. І якщо в «Пункті призначення» (Final Destination) у кожного своя витончена смерть, то тут все просто: програвших розстрілюють. Щоб уникнути кривавої долі, потрібно рухатися по шосе зі швидкістю 4 милі на годину (близько 6,4 км/год) без зупинки. Учасники на виду у всієї країни — люди, затамувавши подих, підтримують хлопців. Все це аллюзія на призивну армію у воєнний час — молодих хлопців відправляють помирати, скандуючи патріотичні гасла. А безпомічне суспільство може лише зі страхом дивитися телевізор.

Стівен Кінг залишає причини тоталітаризму неясними — набагато важливіша філософія. Прогулянка — це метафора життя. Безглуздий, довгий і сповнений жорстокості шлях. Герої згадують знаменитих екзистенційних філософів Серена К'єркегора (Søren Kierkegaard) і Фрідріха Ніцше (Friedrich Nietzsche). Це філософська історія про сенс життя та дорослішання в тяжкі часи.

Постер екранізації — перша обкладинка роману. Режисер Френсіс Лоуренс (Francis Lawrence), який зняв «Голодні ігри» (The Hunger Games), «Я — легенда» (I Am Legend) та «Константин» (Constantine), віддав данину поваги автору, але змінив акценти в сюжеті і навіть фінал.

У Кінга напруга трималася на монологах головного героя Рея. Лоуренс зміщує фокус з внутрішнього на зовнішнє — на дружбу хлопців і рідкісні прояви людяності. Самі персонажі слабо пророблені. Характеристики схематичні, історії не розкриваються глибоко, а сюжет рухається занадто швидко. Автор цих рядків не встигла проникнутися героями.

У фільмі соціальне і політичне яскравіше філософії. Рей вступає в «Прогулку», щоб помститися Майору за вбивство батька, але в кінці раптово здається — заради друга і щоб розірвати безкінечний цикл насильства. А той самий друг, Пітер, руйнує могутню владу. Це протест проти системи.

У 2025 році фільм потрапляє в «глядацький біль», відображаючи проблеми епохи. Страх тотального контролю, війна, диктатура, капіталізм і розподіл влади — все найжахливіше на екрані.

«Долгая прогулка» — це роуд-муві (road movie). Традиційний американський жанр, в якому герої весь час рухаються — дорога і є сенс. При цьому декорацій майже немає, а пейзаж відображає головні ідеї. У «Долгій прогулянці» це вигоріла на сонці американська провінція, де зрідка з'являються люди — мама Рея, випадкова вболівальниця та ветеран без ноги. Герої опиняються в людному місті лише в кінці кривавого випробування.

Оператор Джо Уіллемс (Jo Willems), який працював над тими ж «Голодними іграми», знаходить вдалі ракурси. Він вміло тримає в фокусі акторів, які постійно рухаються. І майже кожна смерть показана крупним планом: предсмертні крики та божевільні від страху очі, сльози відчаю та спотворені болем обличчя. Насичені кадри схожі на «Іди і дивися» Ельдара Клімова, тільки з елементами слэшера.

«Долгая прогулка» здається розмитою, як сирий чернетка. Відчуття, що варто було зняти серіал, щоб розкрити і філософію, і героїв, і кривавий сюжет. Тоді як жорсткий сеттинг вдався — фільм тримає в напрузі, дивуючи і лякаючи жорстокістю. Екранізація може сподобатися любителям трилерів про виживання, фанатам «Голодних ігор» і «Гри в кальмара» (Squid Game). До того ж сенс «Долгой прогулки» — це потужний філософський і соціально-політичний посил. Фільм актуальний в нестабільні 2020-ті. Зараз навіть з'явився тренд на осмислення травми через кіно.

А як вам новий фільм? Діліться враженнями в коментарях!