Огляд MiSide. Чи заслужив страшно милий хіт від російських розробників свою вибухову популярність?

В котрий раз помічаємо тенденцію: поки ААА-релізів мало, а ті, що є, багатьох розчаровують, несподівано стріляють нішеві інді-ігри. Такі приклади вже були, від Undertale і Stardew Valley до Hades і Disco Elysium. В останні тижні 2024 року таким феноменом стала MiSide — аніме-хорор від російських розробників, в якому чарівна дівчина Міта перетворює життя головного героя на кошмар.

Гра стала несподіваним хітом. За попередніми і вкрай приблизними оцінками, MiSide вже продалася тиражем в понад 900 тисяч копій і принесла своїм авторам близько 9 мільйонів доларів. І гра навіть не думає знижувати оберти, продовжує, що називається, хайпувати і в році, що настав.

Звідки ж така метушня? Що являє собою MiSide і чи заслуговує вона на популярність, яка на неї так раптово обрушилася? Розбираємося в нашому огляді.

Для авторів, AIHASTO, MiSide не перша робота. За їхніми плечима вже був десяток релізів, п’ять з них були випущені в Steam. Як правило, теж похмурі атмосферні ігри з ухилом у психоделіку. Аніме-хорор з Мітою став шостим — і щасливим.

11 грудня гра вийшла в Steam. Їй знадобилася приблизно тиждень, щоб перетворитися на хіт. MiSide миттєво полюбилася стрімерам і летсплеєрам усіх сортів і відтінків. Проходження на YouTube набирають мільйони переглядів, а в неофіційному топі найвищо оцінених релізів 2024 року вона займає першу строчку. Обігнала навіть розхвалену критиками Balatro.

До чого це все? А до того, що над грою працювали всього двоє людей. В титрах вони числяться як MakenCat і Umeerai, деанонитися не поспішають. Відомо тільки, що обидва з Росії — за чутками, з Уралу. Зато фанати у них тепер є по всьому світу. Навіть в країні, естетикою якої вони надихалися, — Японії. І на це є причини.

На місце звичайному японському школяреві в якості головного героя в MiSide приходить звичайний робітник-програміст. Він проводить свої дні в чотирьох стінах, сидячи за комп'ютером, і лінується навіть спорожнити смітник.

Але от в його житті з'являється Міта. Мила аніме-дівчинка з хвостиками — персонаж симулятора побачень. Невинна гра на смартфоні затягує головного героя, і він кожен день проводить з віртуальною «вайфу», виконуючи її, здається, безкінечні запити.

Зберіть валяючі в кімнаті речі, наріжте моркву, знайдіть гребінець, купіть телевізор, подаруйте щось… Міта просить і просить, але вона мила і в очі дивиться так проникливо — як відмовити? І ось чергова прохання — вона хоче бути разом. По-справжньому.

Оглянутись не встигаємо — і нас затягнуло у віртуальний світ. Біля нього вже не такий райдужний, яким здавався на екрані телефону. Навколо бежево-рожевий рай, але в думках потихеньку починає скрещуватись тривога. Правда, поки замість скримера отримуємо довгоочікувану зустріч з Мітою.

Все цілком мило: ми розмовляємо, дивимося телевізор, готуємо разом, граємо. І стикаємось з першими дивностями, які ненав'язливо натякають на істинну природу Міти. На цьому етапі розробники майстерно грають на контрастах і вміло створюють саспенс. Те саме тягуче відчуття наближення кошмару, яке все рідше можна зустріти в хоррорах.

Щоб ідилія посипалась, достатньо одного — стуку з шафи в спальні. Коли заінтригований головний герой намагається перевірити, в чому справа, Міта змінюється в обличчі. Здається, у милашки є секрет, і він нам зовсім не сподобається.

Тут-то гра і починається по-справжньому. Ми знаходимо ще одну Міту, добру, яка відправляє нас на квест по старим версіям симулятора. І який квест!

Не заглиблюючись в надмірні подробиці, скажемо наступне: гра починає змінювати маски, трансформуючись в інші жанри та тайтли. Є сегмент у стилі DOOM, невеликий фрагмент зі стелсом, просторове петля, як в японському хоррорі The Exit 8, відверта пародія на «Безкінечне літо» (Everlasting Summer) та інші маленькі і не дуже запозичення.

Здавалося б, дуже сумнівна збірна солянка, але в MiSide таке дивне поєднання несумісного працює. Залишається тільки заворожено спостерігати за цим калейдоскопом і гадати, що ж буде далі. Приблизно як в уже старенькій, але від того не менш крутій The Stanley Parable.

При цьому MiSide ні на секунду не забуває про свою природу. Це все ще хоррор, який, до речі, вміє лякати. Є як відносно спокійні епізоди, в яких нагоняють відбірної жахи, так і напружені, повні екшену і раптового насильства. Окремі знахідки, на кшталт руйнування четвертої стіни в світі 2D-Міти, просто викликають неподобне повагу. Розробники наважилися на експериментальні ходи, і це спрацювало.

Правда, є область, де розробники, здається, особливо не креативили. Це сценарій. Міта — прямо-таки класична яндере. Для тих, у кого є особисте життя, пояснюємо: це такий архетип аніме-дівчинки, яка настільки без розуму від свого любовного інтересу, що готова вбивати. Міта відповідає цьому японському кліше відсотків на 99. Те ж саме можна сказати і про більшість інших її версій, але з ними це хоча б виправдано. Їх такими створили, щоб угодити гравцям.

Ні в сюжеті, ні в діалогах немає істинної глибини, тільки її подоба. Напрошується порівняння з Doki Doki Literature Club, схожим на MiSide за духом інді-хоррором, який наделав шуму в 2017 році. Там, де MiSide відносно обережно ламає четверту стіну, Doki Doki просто каменя на камені не залишає. І так у всьому, що стосується історії і проробки персонажів. Сильно MiSide це не псує, але залишає прислівутне післясмак у стилі «а адже могло бути ще краще».

Чим ближче до фіналу, тим сильніше відчуття, що розробники трохи недокрутили. Не довели Міту до ладу як персонажа, не окреслили достатньо чітко її мотивацію і не проробили як слід фінал. До речі, про нього.

Кінцівок в MiSide кілька, але всі вони однаково розмиті, навіть так звана основна. Створюється враження, що ближче до фіналу AIHASTO заігрався в плоттвісти. «Шокуючих» поворотів сюжету в кінці ціла серія, але всі вони, по суті, зводяться до одного і того ж. Тому на фінішній прямій переслідує відчуття, що гра буксує. Можна по-різному ставитися до таких сценарних рішень, але нас розв'язка в дусі «повторення — мати навчання» не потішила.

Це все, звичайно, скоріше придирки. Навіть добре, що гра знає свої сильні сторони і не намагається стрибнути вище голови всюди і відразу. Однак, коли закінчуєш проходження, а воно займає від сили години чотири, все-таки не покидає думка, що чогось в цьому міні-пригоді явно не вистачало.

Розробники теж розуміють, що зробили не все, що могли. Свалившуся на їхні голови популярність і ресурси Umeerai і MakenCat мають намір використати, щоб доопрацювати MiSide.

Вже офіційно анонсовано мирний режим. Він стане доступний після проходження гри, в ньому можна буде просто проводити з Мітою час. А ще планують додати нові кінцівки. В перспективі гравець зможе, наприклад, допомогти іншим Мітам.

Фанатів у гри багато і всі вони в один голос просять ще. Вже зараз MiSide відмінна для своїх грошей гра, але якщо в неї додадуть додатковий контент, буде заявка на справжній мастхев.

Естетично — в плані візуалу і звуку — MiSide радує. Графіка в грі максимально проста, зате чудово створює антураж симулятора побачень з темною стороною.

Кожен баг в грі — це фіча: розробники активно заигрывают з ідеєю пронизаного недоліками віртуального світу. Відкривши двері, замість кімнати можна виявити завантажувальний екран, об'єкти без текстур і до болю знайомі вікна з повідомленням про помилку. Це по-своєму свіжо і додає MiSide особливого шарму.

В MiSide є російська озвучка — сказати про неї особливо нічого, робота якісна. Не дратує, але й захоплення не викликає. Музика і саунддизайн зірок з неба не хапають, але чудово справляються зі своїми завданнями. Особливо тоді, коли гравця треба як слід налякати.

Щоб запустити гру, топовий ПК не потрібен. Може бути, в тому числі це допомогло MiSide здобути таку популярність. А от чи заслужено…

***

Коли намагаємося описати MiSide одним словом, в голову приходить одне — чарівна. Повна експериментальних рішень і контрастуючого з похмурими моментами гумору, гра розташовує до себе. Навіть коли вона трохи розчаровує, на цьому не особливо хочеться акцентувати увагу.

В MiSide, скільки б солодко це не звучало, є секретний інгредієнт. Прямо як у коронному соусі Міти. Це любов. Розробники явно з великим трепетом ставляться до свого дітища — це відчувається в кожному слові, кожній деталі.

Тому на питання про те, чи заслуговує MiSide свого хайпу, хочеться відповісти — так, однозначно. Поки великі студії сливають гроші в нікуди, двоє програмістів з Росії зробили гру, яка покорила сотні тисяч гравців по всьому світу. І не планують на цьому зупинятися. Залишається тільки чекати від них нових досягнень.