Ще в далекому 2009 році Gearbox'и чітко дали зрозуміти, що таке Borderlands, як до неї ставитися і чого очікувати. Вони надали нам потужний шутер з елементами РПГ, щедро приправлений моторошно атмосферним ігровим світом і більш-менш пристойним сюжетом. Друга частина, датована 2012 роком, була прийнята критиками та гравцями так само тепло, як і попередня. Однак, досить передісторії: поговоримо про Borderlands The Pre-sequel:
І, перш ніж продовжити, поспішаю нагадати, що написане нижче — суто думка автора.
Отже,
сюжет: 7/10
Одним з найскладніших завдань, на мою думку, поставлених перед розробниками, була необхідність обґрунтувати безкінечні страждання гравця тверезою сюжетною підосновою. Інакше кажучи, не дозволити гравцеві задуматися, для якої ж, врешті-решт, мети, він вбиває цю чергову групу ворогів? На відміну від попередньої частини — тут вони впоралися не так добре. Іноді, все ж таки, виникає відчуття повної марності для сюжету гри в цілому або хоча б сюжету окремої локації виконання того чи іншого побічного завдання.
Говорити про цілісний сюжет без випадкових спойлерів досить важко, однак у загальних рисах його можна описати як суб'єктивний флешбек до другої частини, що випливає з назви. Нічого кардинально нового нам не надали, але й тим, що є, можна захоплюватися. Оповідь затягує.
Геймплей: 9/10
Різноманітність — ось, що було основою гри протягом усіх трьох частин. Нові види зброї, нові варіанти прокачування абсолютно нових персонажів, нові стилі гри та способи проходження. Тут жодних нарікань немає. Кожен із доданих у цій частині героїв є унікальним і надзвичайно варіативним. Додавання нових видів зброї та переробка старих пішла грі на користь: все важче стає знайти аналог гарматі, яку ти щойно викинув. Окремо хочеться згадати про систему безкисневих просторів і низької гравітації загалом. О, я радів, як дитина, коли вперше зіткнувся з цією фішкою. Однак, до кінця гри (а для когось це може набриднути і в середині) все це перестає бути таким привабливим, не кажучи вже про те, що для деяких персонажів, хоч і обґрунтовано, і зовсім непотрібним.
Графіка: 9/10
Жодних кардинальних змін візуальна частина гри не зазнала. Так, якість текстур зросла, стали підтримуватися новомодні опції, але загалом картинка все та ж, що не може не радувати власників старих (відносно) PC. Дизайн рівнів на висоті. Нічого подібного у попередніх частинах не було і близько, здебільшого через те, що Пандора, на якій відбуваються дії інших ігор серії, загалом не блищить пейзажами. Тут — все інакше. Можна, без перебільшення, "залипнути" в подібну картинку і просто насолоджуватися.
Рольова складова: 9/10
Окремий пункт, присвячений одній з головних відмінностей серії Borderlands від сотень тисяч інших шутерів. В основному, система прокачування персонажа майже не змінилася з попередніх частин. Все так само нам надають по три варіанти розвитку для кожного персонажа, три "гілки" його талантів. Однак, Pre-Sequel вніс у прокачування набагато більшу варіативність, ніж була в попередніх частинах. Якщо раніше вибір стояв між: "Вбиватимемо кулями чи стихіями", то тепер нам дозволяють визначитися, насамперед, з роллю, яку наш герой гратиме в бою, що не може не радувати фанатів старих РПГ. Самі таланти стали більш цікавими та оригінальними, практично зникли перки а-ля "збільшити шкоду на стільки-то відсотків".
Щодо ступеня занурення у світ — трохи і її підкрутили. Персонажі активніше перемовляються між собою, кидаються у словесні перепалки з противниками, взаємодіють із НПС. І, повірте, ці розмови не дадуть вам нудьгувати.
У результаті, особисто я побачив приємну гру, яка розповідає про Героя, Божевілля і... стрибки у висоту на чотири метри.