Dark Souls 3
Dark Souls 3 — хардкорный ролевой боевик с видом от третьего лица во вселенной Dark Souls. Продолжение сохраняет дух, атмосферу и базовую механику первых двух игр... Детальніше
Ішов 2к18 рік, я все-таки обзавівся заповітною Dark Sause 3, хоч і пізно. Я був чудово обізнаний з складністю цієї серії ігор і був готовий до неї. Складність серії відкидає слабких та приваблює найсильніших (мазохістів). Швидше за все, всі, хто хотів пограти в неї, вже зробили це і цей огляд виявиться ще марнішим. Але я почну:
Гра буквально просякнута болем і мороком, від самого початку і до кінця, починаючи від палітри кольорів, закінчуючи музичним супроводом. Безвихідь витає у повітрі. Вона таємнича і загадкова, у прямому сенсі, ніхто вам не буде на пальцях розповідати про лору, історію або про елементарний пристрій гри, все це доведеться дізнаватися самому шляхом проб і помилок. Лор доведеться буквально збирати по шматочках, читати описи предметів, слухати НВЦ тощо. ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ: вмирати доведеться багато, доведеться по тисячі разів бігати по одних і тих же локаціях туди-сюди. До речі, про локації вони тут дуже різноманітні і по-своєму цікаві.
Щодо персонажів скажу тільки те, що вони дуже цікаві і .... загадкові чи що?
Ось окремим видом мистецтва у цій грі можна по праву вважати босів. Коли одні дико напрошуються на ніж, інші викликають жалість. Шикарний дизайн та опрацювання вражають.
Підбивши підсумки, хочеться сказати, що гра явно не для всіх, але варта своєї хардкорності.
9 розірваних жоп із 10.
Шел 2к18 год, я все таки обзавелся заветной Dark Sause 3, хоть и поздновато. Я был прекрасно осведомлен о сложности данной серии игр и был готов к ней. Сложность серии отторгает слабых и привлекает сильнейших (мазохистов). Скорее всего, все, кто хотел поиграть в нее, уже сделали это и данный обзор окажется еще бесполезнее. Но я начну:
Игра буквально пропитана болью и мраком, от самого начала и до конца, начиная от цветовой палитры, заканчивая музыкальным сопровождением. Безысходность витает в воздухе. Она таинственна и загадочна, в прямом смысле, никто вам не будет на пальцах рассказывать о лоре, истории или же о элементарном устройстве игры, все это придется узнавать самому путем проб и ошибок. Лор придется буквально собирать по кусочкам, читать описания предметов, слушать НПЦ и т.д. ЗАПОМНИТЕ: умирать придется много, придется по тысяче раз бегать по одним и тем же локациям туда-сюда. Кстати, о локациях — они здесь очень разнообразные и по-своему интересные.
По поводу персонажей скажу только то, что они очень интересные и ....загадочные что ли?
Вот отдельным видом искусства в этой игре можно по праву считать боссов. В то время как одни дико напрашиваются на нож, другие же вызывают жалость. Шикарный дизайн и проработка поражают.
Подведя итоги хочется сказать, что игра явно не для всех, но стоит своей хардкорности.
9 разорванных жоп из 10.