Ішов 2к18 рік, я все-таки обзавівся заповітною Dark Sause 3, хоч і пізно. Я був чудово обізнаний з складністю цієї серії ігор і був готовий до неї. Складність серії відкидає слабких та приваблює найсильніших (мазохістів). Швидше за все, всі, хто хотів пограти в неї, вже зробили це і цей огляд виявиться ще марнішим. Але я почну:
Гра буквально просякнута болем і мороком, від самого початку і до кінця, починаючи від палітри кольорів, закінчуючи музичним супроводом. Безвихідь витає у повітрі. Вона таємнича і загадкова, у прямому сенсі, ніхто вам не буде на пальцях розповідати про лору, історію або про елементарний пристрій гри, все це доведеться дізнаватися самому шляхом проб і помилок. Лор доведеться буквально збирати по шматочках, читати описи предметів, слухати НВЦ тощо. ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ: вмирати доведеться багато, доведеться по тисячі разів бігати по одних і тих же локаціях туди-сюди. До речі, про локації вони тут дуже різноманітні і по-своєму цікаві.
Щодо персонажів скажу тільки те, що вони дуже цікаві і .... загадкові чи що?
Ось окремим видом мистецтва у цій грі можна по праву вважати босів. Коли одні дико напрошуються на ніж, інші викликають жалість. Шикарний дизайн та опрацювання вражають.
Підбивши підсумки, хочеться сказати, що гра явно не для всіх, але варта своєї хардкорності.
9 розірваних жоп із 10.