Найбільший симулятор кур'єра в незвичайному пост-апокаліпсисі від генія Хідео Кодзими.
Хоча як на мене, надто пафосно, надто хороший кінець, адже мусила бути хоч крапля дьогтю! Амелія скасувала кінець світу, ББ ожив(ла), ніхто з друганов Сема не загинув. Млинець, ну коммон, Козимо! Ти геній чи хтось?
А в іншому неймовірно атмосферна та найдепресивніша гра в історії людства! Мені до останнього здавалося, що кінець неминучий, і вся гра лише якийсь ліричний шлях героя незрозуміло для чого. Ну, як виявилося, це зовсім не так, але аж до фіналу мені здавалося, що все буде дуже погано.
Одна історія того солдата чого варта: спочатку наш кошмарить якийсь мужик, який вічно прикурює і насилає своїх солдатів на мене, але потім виявляється, що це нормальний мужик, чиє життя зламало "Бріджес", а в самому кінці виявляється, що він і є батьком Сема.
По геймплею все просто: набирай посилок і розвози з одного краю в інший поки не набридне, і ти почнеш брати виключно сюжетні посилки. Ну ще тут бойовка є, але я їй практично не користувався, тільки коли файтіл з підлеглими сумного солдата.
Сюжет дуже цікавий, хоч і вкрай абсурдний. Те, що відбувається, не піддається жодним законам, у тому числі фізики. Логіка у світі гри відсутня. Напевно, тому вона і стала шедевром.
Ну взагалі, іграшка так лайтова, розслаблює, особливо коли ти їдеш на машині порожніми рівнинами і слухаєш ліричну музику. Але одна справа – розслаблення на три вечори, а інша – на 50-60 годин! Ось тут уже починаєш поступово офігувати від такого проведення часу.
Тут навіть трохи від хорору дісталося: похмурий світ, невидимі тварюки, які поливають тебе нафтою з якої вилазять реально страшні, кричать гади, які прагнуть затягнути героя до себе. Ну ще дивні кат-сцени, сповнені відчайдушного божевілля.
Гра дуже круто проходитиме на геймпаді, але на клавіатурі - НІ!
Мені загалом сподобалося, хоч і пафосний кінець, що не підходить під вкрай депресивну атмосферу гри.