Max Payne 3
Max Payne 3 — продолжение легендарного боевика с видом от третьего лица. Макс Пейн — знаменитый борец за справедливость — спустя несколько лет, возвращается. Годы... Детальніше
Цікава спроба компанії, яка все життя робила ігри про бандюганів, спробувати продовжити тонку справу фінів. Перші дві частини Max Payne сколихнули ігрову індустрію своїм кінематографічним геймплеєм і дуже особистою історією поліцейського, який втратив дружину з донькою та описував у монологах, як погано він почувається.
Десь вийшло, десь ні. З геймплейної точки зору Max Payne 3 чудова. Розробники освіжили на той момент вже застарілу механіку, в 2012 третина виглядала, як досконалий екшен (сьогодні так виглядають хіба що проекти для PS4 і Xbox One). Тут був добре реалізований інструмент зброї. Одночасно Макс міг носити лише дві зброї, у нього не було безформних кишень, у яких містилося необмежену кількість гвинтівок та пістолетів). Коли він перезаряджав одну зброю, то було видно, як непросто йому утримувати зараз другу гармату. Це було круто.
Але одна річ Rockstar Games не вдалася. З'ясувалося, що компанія не може зробити сюжет, який сильно відрізнявся б від того, що ми бачили в GTA. Тому Max Payne 3 ми опинялися в центрі звичних бандитських розбірок. Персонажі навколо Макса не були якимись особистостями, що запам'ятовуються, а сам він привертав до себе увагу в основному нескінченним вживанням алкоголю і голінням голови (фанати були страшно вражені, коли дізналися, але в принципі даний момент виправданий за сюжетом). Довгі монологи нікуди не поділися, і вони, мабуть, були плюсом гри.
Вийшла дещо суперечлива гра. Я зміг її прийняти, тому що ніколи не був особливим фанатом перших двох Max Payne. Тому я повною мірою насолодився механікою гри.
Любопытная попытка компании, которая всю жизнь делала игры про бандюганов, попробовать продолжить тонкое дело финнов. Первые две части Max Payne всколыхнули игровую индустрию своим кинематографичным геймплеем и очень личной историей полицейского, который потерял жену с дочкой и описывал в монологах, как скверно он себя чувствует.
Где-то получилось, где-то нет. С геймплейной точки зрения Max Payne 3 превосходна. Разработчики освежили на тот момент уже порядком устаревшую механику, в 2012 третья часть смотрелась, как совершенный экшен (сегодня так выглядят разве что проекты для PS4 и Xbox One). Тут был превосходно реализован инвентарь оружия. Одновременно Макс мог носить только два оружия, у него не было бесформенных карманов, в которых помещалось неограниченное число винтовок и пистолетов). Когда он перезаряжал одно оружие, то было видно, как непросто ему удерживать в данный момент вторую пушку. Это было круто.
Но одна вещь Rockstar Games не удалась. Выяснилось, что компания не может сделать сюжет, который бы сильно отличался от того, что мы видели в GTA. Поэтому в Max Payne 3 мы оказывались в центре привычных бандитских разборок. Персонажи вокруг Макса не были какими-то запоминающимися личностями, а сам он привлекал к себе внимание в основном нескончаемым употреблением алкоголя и бритьём головы (фанаты были страшно поражены, когда узнали, но в принципе данный момент оправдан по сюжету). Длинные монологи никуда не делись, и вот они, пожалуй, были плюсом игры.
Получилась несколько противоречивая игра. Я смог её принять, потому что я никогда не был особым фанатом первых двух Max Payne. Поэтому я в полной мере насладился механикой игры.