Outlast
Outlast — приключенческий хоррор с видом от первого лица. События игры разворачиваются в Лечебнице у Горного Массива (Mount Massive Asylum), долгое время служившей... Детальніше
До Outlast'а я був слабо знайомий з хорор іграми і довго не наважувався зіграти в нього. Всі говорили про те, який він страшний, скільки наробили цегли і називали його кращим хорором. На жаль, для мене все виявилося інакше.
Гра почалася з нічної поїздки до психіатричної лікарні, місце оповите таємницею та пітьмою пізньої пори. Мені довелося незвичайним чином влізти в це місце, а невідомість все сильніше охоплювала мене. Але пройшло кілька хвилин і кілька несподіваних моментів як усе закінчилося. Не минуло й години, як я звик до цього місця, пізнав усе і страх пішов, а гра більше не намагалася показати мені щось нове. Почалася рутина з біганини від мужиків із трубами, пошуку трьох запобіжників чи кранів. Потім камера кудись провалилася і за мною всю гру бігав товстун. Напружених ситуацій стало дуже мало і ставало нудно. Мене утримувала лише непогана історія та бажання побачити кінець.
Через кілька годин побачив світло за дверима, що відкрилися, і підбив підсумок, що моя пригода була занадто затягнутою і я не зміг отримати належного задоволення. Атмосфера цього місця занадто швидко розсипалася і єдиним фактором, що підштовхує, залишилося бажання побачити кінцівку з титрами.
Outlast непогана гра, але не чекайте від неї чогось особливого і, можливо, вона вам сподобається.
До Outlast'а я был слабо знаком с хоррор играми и долго не решался сыграть в него. Все говорили про то, какой же он страшный, сколько наделали кирпичей и называли его лучшим хоррором. К сожалению, для меня все оказалось иначе.
Игра началась с ночной поездки в психиатрическую лечебницу, место окутанное тайной и тьмой поздней поры. Мне пришлось необычным образом влезть в это место, а неизвестность все сильнее обхватывала меня. Но прошло несколько минут и некоторое количество неожиданных моментов как все закончилось. Не прошло и часа, как я привык к этому месту, познал все и страх ушел, а игра больше не пыталась показать мне что-то новое. Началась рутина из беготни от мужиков с трубами, поиска трех предохранителей или кранов. Потом ещё камера куда-то провалилась и за мной всю игру бегал толстяк. Напряженных ситуаций стало очень мало и становилось скучно. Меня удерживала только неплохая история и желание увидеть конец.
Через несколько часов увидел свет за открывшейся дверью и подвел итог, что моё приключение было слишком затянутым и я не смог получить должного удовольствия. Атмосфера этого места слишком быстро рассыпалась и единственным подталкивающим фактором осталось желание увидеть концовку с титрами.
Outlast неплохая игра, но не ждите от неё чего-то особенного и, возможно, она вам понравится.