Thief
Thief - приключенческий стелс-экшен с видом от первого лица в средневековом сеттинге. Профессиональный вор Гаррет желает заняться облегчением кошельков богачей... Детальніше
У ролі майстровитого злодія і в декораціях вікторіанської епохи потрібно пробиратися до мети непоміченим (хоча можна вибрати і інший спосіб проходження), вирішувати головоломки та використовувати всі наявні засоби для досягнення цієї мети.
Судячи з такого опису, все має бути цікавим. Так і є: ми знайомимося з духом часу, що давно минув, завдяки чудово відтвореним деталям, вивчаємо локацію на предмет безшумного проходження, насолоджуємося постановкою деяких завдань.
Але не всі завдання настільки цікаві та різноманітні, а захопленість ігровим процесом часто страждає від поганих дрібниць на кшталт незручної навігацією по ігровому світу (поряд з екранами завантаження між кварталами міста), не такою вдалою для такої гри архітектурою міста і т.д. Не до кінця зрозумілі враження від сюжету: з одного боку цікаво стежити за добре опрацьованими персонажами; з іншого - статисти зовсім не відрізняються один від одного, і в момент, коли одні скидають інших, стає сумно від одноманітності. Плюс повсюдна містика явно не грає на руку оповіді (яка й так слабка) — тут краще підійшло б щось більш присадкувате та реалістичне.
І все ж, незважаючи на недоліки та проблеми, «Злодій» захоплює і напевно затримає біля екрана хоча б до розв'язки.
В роли мастеровитого вора и в декорациях викторианской эпохи нужно пробираться к цели незамеченным (хотя можно выбрать и другой способ прохождения), решать головоломки и использовать все имеющиеся средства для достижения этой цели.
Судя по такому описанию, всё должно быть интересно. Так и есть: мы знакомимся с духом давно ушедшего времени благодаря замечательно воссозданным деталям, изучаем локацию на предмет бесшумного прохождения, наслаждаемся постановкой некоторых заданий.
Но не все задания столь интересны и разнообразны, а увлеченность игровым процессом частенько страдает от плохих мелочей вроде неудобной навигацией по игровому миру (наряду с экранами загрузки между кварталами города), не столь удачной для подобной игры архитектуре города и т.д. Не до конца понятны впечатления от сюжета: с одной стороны любопытно смотреть за хорошо проработанными персонажами; с другой — статисты совсем не отличаются друг от друга, и в момент, когда одни свергают других, становится печально от однообразности. Плюс повсеместная мистика явно не играет на руку повествованию (которое и так слабо) — тут лучше подошло бы что-то более приземистое и реалистичное.
И всё же, несмотря на недочёты и проблемы, «Вор» увлекает и наверняка задержит у экрана хотя бы до развязки.