Пройшов undertale
Почав спокійно. Усміхався деяким умовностям, але загалом сприймав це як чад заради забавностей та стеба над гравцем.
А потім бах. Це і серйозним лором все виявилося, і пішли справді кумедні персонажі, і драматичні сцени.
Якщо To the moon з натяжкою можна назвати грою, але вона вистрілювала як драма з шикарним сюжетом, то Undertale саме що відмінна гра, що добряче забавляє і дивує гравця в його пригоді.
Але ось у чому фішка, у грі є "втомлюючі моменти" і "моменти змушують думати що все це дуже великий жарт", а є реально геніальні ходи та відмінні жарти. Темп гри не завжди здається ідеальним, але практично завжди намагається чимось здивувати. У грі немає жодного реально помітного недоліку, крім приїдання. Коли гра перестає бути лінійним оповіданням, а дає самому пошукати кумедності, сам геймплей починає страшенно набриднути, та й упертий антураж перестає так бавити. Лікується банальними перервами, хоча явні дірки в темпі оповідання є.
5 з 5
За нього треба сідати бажаючи скоротати кілька вечорів як за єдиною комедією-пригодою, відразу припиняючи грати коли вона починає втомлювати.
Захоплень на метакритиці гра заслуговує, хоча to the moon для мене улюблениця. У розповіді вона більш... ідеальна, чи що. Але Undertale за всього бажання не забуду. Хоча б через останній бос. Чи не найкращий файнал батл що я пам'ятаю.
А ще тепер я ненавиджу квіти. Маленькі виродки.