Undertale
Undertale — ролевая игра, где вы управляете человеком, который падает под землю в страшный мир монстров. Одними из главных особенностей игры являются: возможность... Детальніше
Пройшов undertale
Почав спокійно. Усміхався деяким умовностям, але загалом сприймав це як чад заради забавностей та стеба над гравцем.
А потім бах. Це і серйозним лором все виявилося, і пішли справді кумедні персонажі, і драматичні сцени.
Якщо To the moon з натяжкою можна назвати грою, але вона вистрілювала як драма з шикарним сюжетом, то Undertale саме що відмінна гра, що добряче забавляє і дивує гравця в його пригоді.
Але ось у чому фішка, у грі є "втомлюючі моменти" і "моменти змушують думати що все це дуже великий жарт", а є реально геніальні ходи та відмінні жарти. Темп гри не завжди здається ідеальним, але практично завжди намагається чимось здивувати. У грі немає жодного реально помітного недоліку, крім приїдання. Коли гра перестає бути лінійним оповіданням, а дає самому пошукати кумедності, сам геймплей починає страшенно набриднути, та й упертий антураж перестає так бавити. Лікується банальними перервами, хоча явні дірки в темпі оповідання є.
5 з 5
За нього треба сідати бажаючи скоротати кілька вечорів як за єдиною комедією-пригодою, відразу припиняючи грати коли вона починає втомлювати.
Захоплень на метакритиці гра заслуговує, хоча to the moon для мене улюблениця. У розповіді вона більш... ідеальна, чи що. Але Undertale за всього бажання не забуду. Хоча б через останній бос. Чи не найкращий файнал батл що я пам'ятаю.
А ще тепер я ненавиджу квіти. Маленькі виродки.
Прошёл undertale
Начал спокойно. Улыбался некоторым условностям, но в целом воспринимал это как угар ради забавностей и стёба над игроком.
А потом бах. Это и серьёзным лором всё оказалось, и пошли действительно забавные персонажи, и драматические(!!!) сцены.
Если To the moon с натяжкой можно назвать игрой, но она выстреливала как драма c шикарным сюжетом, то Undertale именно что отличная игра, изрядно забавляющая и удивляющая игрока в его приключении.
Но вот в чём фишка, в игре есть "утомляющие моменты" и "моменты заставляющие думать что всё это очень большая шутка", а есть реально гениальные ходы и отличные шутки. Темп игры не всегда кажется идеальным, но практически всегда пытается чем то удивить. В игре нет ни одного реально заметного недостатка, кроме приедания. Когда игра перестаёт быть линейным повествованием, а даёт самому поискать забавности, сам геймплей начинает ужасно наскучивать, да и упоротый антураж перестаёт так забавлять. Лечится банальными перерывами, хотя явные дыры в темпе повествования — есть.
5 из 5
За него надо садиться желая скоротать несколько вечеров как за единственной комедией-приключением, тут же прекращая играть когда она начинает утомлять.
Восторгов на метакритике игра заслуживает, хотя to the moon для меня любимица. В повествовании она более... идеальная, что ли. Но Undertale при всём желании не забуду. Хотя бы из-за последнего босса. Чуть ли не лучший файнал батл что я помню.
А ещё теперь я ненавижу цветы. Маленькие ублюдки.