ТОП-15 найкращих фільмів жахів за останні роки

Существует мнение, что ужастики уже не способны напугать современного зрителя. На самом деле многое зависит от конкретного человека, его особистих страхів та спогадів з дитинства. Одні не можуть дивитися на спотворені людські тіла, інших починає трясти від одного тільки вигляду ксеноморфа з серії фільмів «Чужий». В канун Хеллоуїна ми зібрали п’ятнадцять цікавих хоррорів, які з різних причин змогли нас вразити.

Ця кінолента повинна сподобатися тим, хто скучив за класичними слешерами з 80-х. Сьогодні нові частини «Кошмара на вулиці В’язів» (A Nightmare on Elm Street), «П’ятниці, 13-е» (Friday, The 13th) та «Хеллоуїна» (Halloween) вже не вражають. Вони виявились не такими жахливими та видовищними, як перші фільми своїх серій.

У «Жахливому» не соромляться показувати дійсно жорстокі вбивства. Головним злодієм виступає клоун Арт, у якого є риси Джокера з коміксів DC. Він обриває життя випадкових людей досить екстравагантними способами, які можуть шокувати непідготовлених глядачів.

У цю добірку ми включили третю кіноленту як найвисокобюджетнішу та шокуючу. Під час прем'єрного сеансу люди вибігали з залу, бо не могли стримати приступ нудоти. Але якщо вам сподобається підхід режисера Дамієна Леоне, можете оцінити й попередні фільми про Арта.

«З/Л/О» (в оригіналі V/H/S) — серія фільмів, кожен з яких представляє собою антологію псевдодокументальних сюжетів. Останній збірник, який ми включили в цю добірку, виявився найкращим. Вас чекає шість невеликих сюжетів, які присвячені різним темам — інопланетянам, роботизованим демонам та рукотворним монстрам. Фільм балансує на межі комедії та жахів. Ви будете усміхатися над комічністю відбувається, а потім дивитися на видозмінені людські тіла, як в повноцінному боди-хоррорі. Найближчий аналог — «Байки з склепа» (Tales from the Crypt).

Якісні фільми про Чужого не виходили з 1986 року. Ми бачили сумнівні експерименти в дусі третьої та четвертої кінолент, кросовери з Хижаком та абсурдні спроби надати відбувається глибокий сенс у «Прометеї» (Prometheus) та «Заповіті» (Alien: Covenant). Практика показала, що навіть режисер першого «Чужого» (Alien) Рідлі Скотт (Ridley Scott) не може зняти цікаві картини про ксеноморфа.

Однак за нову кіноленту взявся Федеріко Альварес, відомий за відмінним трилером «Не дихай» (Don't Breathe). Він показав, що сталося після подій першого фільму, але до початку «Чужих» (Aliens) Джеймса Кемерона (James Cameron). Ми бачимо, як на покинуту станцію прибувають місцеві авантюристи, які хочуть забрати криокапсули. Так хлопці планують здійснити тривалий переліт. Але в результаті вони виводять з анабіозу сплячих ксеноморфів.

«Ромул» грамотно поєднує елементи хорору та бойовика. Кінолента відмінно поставлена, в ній відчувається густа атмосфера, а ретрофутуристичний сеттинг з пузатими моніторами та громіздкими інтерфейсами часів Apple 2 надає йому особливого шарму. Та й самі ксеноморфи показані тут як дійсно небезпечні хижаки.

Найближчий аналог «Чужого: Ромул» — гра Alien: Isolation, якій нещодавно виповнилося 10 років. Вона також сприймається як данина поваги класиці, але при цьому має власну художню цінність. Детальніше про неї ми розповіли в окремій статті.

Фільм присвячений старіючій актрисі телебачення, яка вийшла з тиражу. Вона захотіла знову стати красивою і скористалася експериментальними препаратами. Це призвело до абсолютно непередбачуваних наслідків. Якщо в двох словах, зовнішність жінки почала змінюватися занадто радикально.

За жанром кінолента відноситься до боди-хорору, тобто вона шокує за рахунок спотвореного зображення людського обличчя та тіла. Виникає ефект зловісної долини, коли ми бачимо поєднання приємної зовнішності та чогось неестественного. «Субстанція» дійсно справляє враження за рахунок сучасних комп'ютерних технологій. Завдяки їм демонстрація потворності виглядає на диво достовірно. Попереджаємо: дивитися картину можна тільки на порожній шлунок. А слабонервним і зовсім краще триматися подалі.

Слешер у дусі старої школи. Його сюжет нагадує хоррор «Я знаю, що ви зробили минулого літа» (I Know What You Did Last Summer). В чергову Чорну п’ятницю, яка припала на День подяки, сталася трагедія з людськими жертвами. Однак винні уникли відповідальності. Через деякий час їх вирішив покарати невідомий чоловік, який носить маску колишнього мера. За допомогою пожежного сокири він влаштував справжню різанину.

Подібні фільми знімають кожного року. Однак «День подяки» вирізняється на їх фоні завдяки непоганому бюджету в 15 мільйонів доларів і Елаю Роту як режисерові-постановнику. Саме він зняв перші два «Хостела» (Hostel) і «Зелений ад» (Green Inferno). Глибокого сюжету від «Дня подяки» чекати не варто, але він напевно сподобається любителям якісних слешерів.

Після провальної дев’ятої «Пили» (Spiral: From The Book of Saw) здавалося, що на серії можна поставити хрест. Однак правовласники вирішили дати Конструктору ще один шанс і розповісти нову історію з його життя. Десятий фільм присвячений спробам головного злодія знайти ліки від раку і помститися шахраям, які видавали себе за лікарів.

Якщо початок фільму нуднувате, то друга половина — класична «Пила» в дусі перших трьох частин. Ми бачимо жорстокі випробування на межі життя і смерті, причому якщо людина не справляється, то гине в страшних муках. Зустрічаються й несподівані повороти сюжету, які різко змінюють правила «гри». Якщо вам колись подобалася філософія Конструктора, можете ознайомитися з новим фільмом. Концепція оригінальної «Пили» чудово працює навіть у 2024 році.

У фільмі «Дракула» (Bram Stoker's Dracula) Френсіса Форда Копполи (Francis Ford Coppola) морська подорож графа з Трансильванії до Англії залишилася за кадром. Саме цій темі присвячена кінолента «Остання подорож „Деметри"». За своєю концепцією вона нагадує суміш «Піратів Карибського моря» та «Чужого» — моряки опиняються в відкритому морі разом зі страшним чудовиськом на борту. Спочатку вони не знають про його існування, але згодом розуміють, що за ними ведеться справжнє полювання.

Останнім часом Дракула з'являється або в комедіях, або в дешевих хорорах, на які не хочеться витрачати час. «Остання подорож „Деметри"» знята якісно, наповнена похмурою атмосферою і здатна викликати жах. Звісно, його не можна поставити на один рівень з шедевром Копполи, але якщо вам цікава історія графа з Трансильванії або вампірська тематика в цілому — не проходьте повз.

Фільм присвячений молодій дівчині Перл з явними психічними розладами, яка живе в техаській глибинці і мріє стати артисткою кардебалету. Однак деспотична мати не схвалює її бажань і вимагає займатися домашніми справами. Неуспішні прослуховування остаточно зводять дівчину з розуму, вона зрештою зривається і починає вбивати людей, які її оточують.

Перед нами приквел до хорорів «X» та «Максін XXX» (MaXXXine), які зняті тим же режисером. «Перл» цікавий тим, що розповідає про становлення майбутньої злодійки. Якщо сподобається, можете ознайомитися і з продовженнями.

Підвали з секретними проходами і прихованими підземеллями — цікава тема, яка неодноразово обігравалася в кіно. Яскравим прикладом може слугувати південно-корейська картина «Паразити» (Parasite), яка в 2020 році отримала «Оскар» як найкращий фільм. Зрозуміло, «Варвар» — не чорна комедія, а похмурий хоррор. Події кіноленти закручено навколо божевільної жінки, яка живе в підвалі великого будинку. Ті, хто намагаються зняти цей особняк, стають її жертвами. Тут лякає не лише жорстокість людей, але й демонстрація психічних розладів, яка іноді набуває шокуючої форми.

Цей фільм грає на контрастах. Він починається як легка мелодрама про сучасну мрійливу дівчину, яка обожнює ретро. У снах вона в образі розкішної блондинки відправляється в 60-ті, зустрічається з харизматичними чоловіками та насолоджується нічним життям великого міста. Але незабаром насолоди змінюються кошмаром. До того ж виявляється, що перед нею не просто сновидіння, а відображення реальних подій минулого.

Кінолента виявилася не надто страшною, особливо якщо вас не лякають скримери. Проте зміна атмосфери та непоганий сюжет здатні утримати увагу до самої розв'язки. На нашу думку, це непоганий варіант для перегляду з коханою дівчиною на Хелловін.

Психологічний хоррор «Маяк» заснований на незакінченому оповіданні Едгара По (Edgar Poe). Однак за атмосферою він ближчий до книг Говарда Філліпса Лавкрафта (Howard Phillips Lovecraft). Причому сюжет частково натхненний реальними історіями наглядачів, які сходили з розуму в самотності або пропадали безвісти.

Основна ставка зроблена на поступовому нарощуванні атмосфери. Протягом усього фільму ми бачимо, як розкриваються особистості двох персонажів і між ними назріває конфлікт, який призводить до несподіваної розв'язки. Ефект посилюється завдяки чорно-білій плівці, яка створює відчуття, що перед нами класичний жахник першої половини минулого століття. Окремих компліментів заслуговує акторська гра Віллема Дефо.

«Сонцестояння» обігрує зустріч представників сучасного суспільства з неоязичниками зі скандинавської глибинки. Подібна концепція зустрічається у багатьох жахастиках. Але трилер Ари Астера відрізняється достовірною демонстрацією страт і жертвоприношень, а також розбором психологічних проблем героїв. Окремо можна відзначити, що велика частина сцен розгортається не вночі, а під палючим сонцем. Але від того вони здаються ще більш страшними.

При правильному підході фільми про привидів здатні налякати навіть сьогодні. «Реінкарнація» грамотно нагнітає напруження, переплітає сни і реальність, а також не соромиться показувати жорстокі сцени в дусі демонстрації обезголовлених тіл. У сюжеті, як у книгах Стівена Кінга (Stephen King), потойбічне переплітається з жорстокістю оточуючих. Причому в даному випадку мова йде не про шпану з сусідньої вулиці, а про найближчих родичів. До того ж сценарій допускає кілька інтерпретацій відбувається. Можливо, після фінальних титрів і знайомства з фанатськими теоріями вам захочеться переглянути кіноленту ще раз.

Побутовий хоррор, який демонструє неймовірну жорстокість деяких людей щодо оточуючих. У центрі сюжету — Ред Міллер. Його улюблену жінку спалюють живцем місцеві байкери-культісти. Чоловік починає їм жорстоко мстити, але з кожним новим вбивством поступово втрачає розум і стає божевільним.

Подібний сюжет можна було зустріти в серії фільмів «Я плюю на ваші могили» (I Spit on Your Grave). До достоїнств «Менді» можна віднести акторську гру Ніколаса Кейджа, який чудово показав людину, доведену до відчаю.

«Воно» вважається одним з найстрашніших романів Стівена Кінга. У 1990 році за його мотивами був знятий телефільм з Тимоті Керрі (Timothy Curry) в головній ролі. Однак його важко назвати страшним — перед нами скоріше комедійний хорор. Кінолента 2017 року — зовсім інша справа. Вона лякає за рахунок скримерів, елементів боди-хорора та жорстокості місцевих хуліганів. Та й сам Пенівіз вийшов жахливим, навіть незважаючи на дивні танці, які швидко стали мемом.

Формально цей фільм не можна відокремити від продовження, яке вийшло два роки потому. Перед нами дві глави єдиної історії. Однак «Воно 2» (It Chapter Two) виявилося затягнутим, нудним і не таким атмосферним. В ідеалі його теж варто подивитися, щоб зрозуміти, чим все закінчилося. Але якщо ви обмежитеся першим фільмом, а потім дізнаєтеся короткий зміст другого, то майже нічого не втратите.

***

А який жахастик останніх років сподобався вам? Діліться думками в коментарях!