ТОП-10 ігор з глибокими бойовими системами, як у Kingdom Come

Дилогія Kingdom Come запам'яталася незвичайною механікою поєдинків з використанням холодної зброї, в якій потрібно вибирати одне з п'яти напрямків для атаки і захисту. Але це далеко не єдина гра з нестандартною бойовою системою. Ми вирішили згадати інші проекти, в яких базова механіка битв на мечах вимагала часу на освоєння.

Sifu виглядає як звичайний екшен від третьої особи. Але по своїй суті перед нами повноцінний файтинг. Тут є удари, які поєднуються в комбо, а бити потрібно строго в певний момент, як правило, в перервах між ворожими атаками. В інший час потрібно уникати атак супротивника. Для цього використовуються чотири різних рухи — блок, ухилення, парирування і ухил, який буває верхнім і нижнім.

Освоїти базову механіку не так складно. Складнощі починаються, коли потрібно битися одразу з групою агресивно налаштованих людей. Важно тримати в полі зору кожного з них, грамотно захищатися від їхніх ударів і вчасно контратакувати. Окремої згадки заслуговують бійці з холодною зброєю. Проти них потрібно застосовувати особливу тактику, яка дозволяє позбавити їх переваги.

Набір доступних рухів безпосередньо залежить від того, які навички ви прокачали. У Sifu критично важливо, щоб доступні прийоми відповідали вашій тактиці. Помилка в розподілі очок досвіду може зробити неможливим проходження гри до кінця.

На перший погляд, у Dark Souls все стандартно — сильні і слабкі удари, блок і ухил. Однак після першого ж бою з'ясовується, що кожна дія витрачає витривалість, тому сховатися за щитом на тривалий час або постійно ухилятися не вийде. Приходиться балансувати між блокуванням з ухилами і власними ударами. Пізніше відкриється особлива зброя з унікальними атаками, наприклад, сильні удари Великою сокирою Чорного Рицаря виконуються в стрибку. А з часом ви можете навчитися парирувати, що кардинально змінить ваше уявлення про битви в Dark Souls. При бажанні ближній бій можна доповнити руйнівною магією.

Але при цьому у вас не вийде розробити універсальну тактику, яка підходила б під будь-якого супротивника. Багато мобів і босів мають особливі вміння, під які потрібно підлаштовуватися. Швидкі рухи Арторіаса та його неймовірно потужні удари мечем, непередбачувана магія Мануса, яка вимагає діяти майже наосліп, необхідність відбиватися від полчищ скелетів під час бою з Ніто — прикладів можна навести безліч. В результаті ви використовуєте свої знання про бійку Dark Souls, підбираєте зброю, яка відповідає вашій тактиці, вивчаєте види атак конкретного супротивника і намагаєтеся його подолати. Але якщо вам цього здалося мало, при повторному проходженні на «Новій грі+» (і вище) у знайомих монстрів з'являються незвичайні рухи, які знову змушують діяти інакше.

Управління — це те, що відлякувало гравців під час знайомства з «Готикою» ще на початку нульових. Його особливість у тому, що вам недостатньо натиснути кнопку удару, щоб головний герой атакував супротивника. Необхідно додавати клавіші руху. Таким чином ви зможете завдавати прямі та бокові удари, а також блокувати ворожі випади. Так, виходить своєрідний аналог Kingdom Come, хоч і трохи спрощений. Однак у Gothic, крім людей, є й монстри, від ударів яких не вдасться захиститися. Придеться відскакувати вбік, а в ідеалі — заходити за спину.

Під час прокачки ви будете опановувати нові навички та місцеві комбо. Однак і супротивники будуть ставати сильнішими. На високому рівні складності Gothic зовсім не легше Dark Souls. Деякі гравці проходять «Темні душі» за мага, чим помітно полегшують собі життя. Але в «Готиці» ви навчитеся чаклувати лише після кількох десятків годин гри. А до цього доведеться битися палицею або мечем.

Зазначимо, що в Gothic 3 від складної бійки відмовилися. Там практично будь-якого супротивника можна було «закликати» до смерті.

У всіх іграх серії Devil May Cry, крім перезапуску 2013 року, складна бойова система. У Данте безліч прийомів, які можна поєднувати в комбо, але при цьому важливо стежити за діями супротивника і грамотно блокувати його удари. А ще мисливець на демонів може змінювати стилі бою, що безпосередньо впливає на здібності героя.

Однак у цю статтю ми включили п'яту частину з простої причини — тут не один і навіть не два, а цілих три головних героя. У Неро є бичі диявола, особливі механічні протези, які замінюють йому праву руку. Всього їх 12 штук, причому у кожного з них свої унікальні спецатаки. «Регтайм» сповільнює час, «Вишибала» дозволяє кидати ворогів з величезною силою, «Гербера» б'є супротивників на відстані і так далі. Жонглювання бичами диявола дозволяє виробити свою унікальну тактику.

А Ви не може атакувати демонів безпосередньо, але використовує своїх фамільярів, які виконують всю роботу за нього. Хлопцю залишається вибирати, кого потрібно атакувати першим і вчасно ухилятися.

Під час проходження сюжетної кампанії Devil May Cry 5 протагоністи будуть постійно змінюватися. Тому вам доведеться освоїти тактику бою за кожного з трьох персонажів.

Дебютний проект Don't Nod, авторів Life is Strange і Vampyr. Сьогодні його багато хто вважає найнедооціненішою грою студії. Вона піднімає питання цінності спогадів, можливості замінити і стерти їх. Сюжет тут виконаний у кращих традиціях кіберпанку. Але в контексті цієї статті нас цікавить геймплей Remember Me.

Бойова система тут будується на комбо-прийомах, які гравець створює сам. Удари тут можуть завдати шкоди, відновити здоров'я головної героїні, прискорити зарядку спецприйому або посилити дію попередньої атаки. Всього можливо отримати близько 50 тисяч можливих зв'язок. Причому на високому рівні складності вам доведеться розбиратися з усіма тонкощами і експериментувати зі зв'язками, щоб розробити найефективніший варіант.

Цей слешер від Treyarch має настільки просунуту бойову систему, що гру можна назвати симулятором фехтувальника. Тіло головного героя і його рука з зброєю управляються незалежно одне від одного. Випади можуть наноситися з різних положень, наприклад, під час бігу або в стрибку. А фізична модель коректно розраховує ефект від попадання в залежності від сили удару. Die by the Sword дозволяє колоти і різати, бити супротивників збоку і цілитися в конкретну частину тіла, наприклад, у горло або пах. В результаті відкривається величезний простір тактичних можливостей, який дозволяє розробити власну унікальну стратегію ведення бою.

Причому гравців змушували розбиратися у всіх тонкощах. Вороги тут сильні, вони грамотно контратакують і не прощають помилок. Приходилося витрачати час на освоєння місцевого управління, яке точно не можна назвати зручним. Саме до нього були претензії у журналістів тих років.

У 2004 році відбувся перезапуск класичної серії Ninja Gaiden, знайомої ще з 80-х. Розробкою керував Томонобу Ітагаки (Tomonobu Itagaki), відомий за першими трьома частинами Dead or Alive. Його гра про ніндзя виявилася настільки складною, що фанати просили додати полегшений режим. Цікаво, що подібна ситуація сталася з Devil May Cry 3: Dante's Awakening, яка вийшла через рік.

Бойова система Ninja Gaiden (2004) передбачає безліч нюансів, але щоб розібратися в ній, знадобиться час. Наприклад, залежно від того, стрибаєте ви стоячи на місці чи в русі, атаки вийдуть різними. А якщо ви біжите, то удар буде зовсім іншим. Вороги легко пробивають блок, а перекат іноді недостатній, щоб ухилитися від нападу супротивника. Але його можна поєднувати зі стрибком, щоб збільшити дистанцію ухилення і в підсумку уникнути шкоди. Особливо потужні удари вимагатимуть непомірно багато часу на підготовку, але якщо ви при цьому поглинете есенцію, яка випадає з ворогів, то зарядка відбудеться миттєво.

І хоча бійка не надто інтуїтивна, вона має глибину і варіативність. До того ж багато залежить від вибраної зброї. Палиці не такі ефективні, як звичайні мечі, але дозволяють тримати супротивника на відстані і проводити серію швидких атак, а двуручники повільні, але здатні завдати величезної шкоди. А ще в грі є лук зі стрілами, руйнівна магія і можливість використовувати оточення для знищення ворогів.

Ця гра пропонувала вибрати в якості протагоніста одного з чотирьох персонажів — лицаря, варвара, амазонку або гнома. У кожного з них свої особливості бойової системи і унікальний набір зброї. Залежно від типу клинка змінюється список комбо і кнопки, які відповідають за той чи інший удар.

Щит тут не є гарантованим порятунком від ворожих атак. Якщо він занадто короткий і не захищає ноги героя, існує ризик втратити нижні кінцівки навіть під час блоку. Ви також можете вдарити по конкретних частинах тіла супротивника, наприклад, відрубати руки, щоб позбавити його зброї або ризикнути і вдарити точно в голову.

Але зробити це непросто. Вороги розумні і діють спільно, наприклад, намагаються оточити і загнати в кут. А лицарі можуть робити обманні рухи, щоб дочекатися, поки ви відреагуєте, а потім завдати несподіваного удару. Але якщо вам вдасться зробити так, що один супротивник поранить іншого, почнеться бійка, після якої вам залишиться добити виживших.

Перше, чим дивує рольова гра від Capcom — редактор персонажа. Зовнішність героя безпосередньо вплине на його здібності. Мускулистий гігант буде сильним, але навряд чи зможе залізти на спину гігантському монстру. З цим впорається атлетично складений хлопець, однак він не зможе носити занадто багато вантажів. Високий чоловік завдяки довгим рукам зможе тримати ворога на відстані, але його легше відправити в нокаут.

За жанром Dragon's Dogma відноситься до RPG з прокачкою, великим відкритим світом і безліччю персонажів, у тому числі і тих, хто буде боротися з вами пліч-о-пліч. При цьому бійка тут ближча до слешера. І вона розкривається несподіваним чином під час битв з місцевими босами. Якщо ваш герой зможе залізти на нього, то у нього є можливість завдати критичного удару, наприклад, виколоти очі кинджалом. Тут виникає асоціація з Shadow of the Colossus з пошуком вразливих місць, які потрібно вразити мечем.

Тут йдеться не про глибоку, а, скоріше, про незвичну бойову систему. Бої в першому «Відьмаку» (The Witcher) відрізняються від того, що ми бачили у другій і третій частинах серії. Перед нами не екшен, а ритм-гра, де потрібно вчасно натискати ліву кнопку миші. Тільки в цьому випадку ви зможете подолати місцевих мобів і босів. В залежності від типу супротивників і їх кількості варто обирати правильну стійку. За необхідності можна використовувати знаки.

Ще до особливостей оригінального «Відьмака» належить можливість пройти гру з ізометричною камерою, як у Diablo. У цьому випадку допускається перенести управління виключно на комп'ютерну мишу і зовсім обійтися без клавіатури.

А вам подобаються ігри зі складними бойовими системами? Чи ви віддаєте перевагу більш простим механікам? Діліться думками в коментарях!