Огляд Tomb Raider 4-6 Remastered — посередня класика з косметичними змінами

Поки ми чекаємо на повноцінну нову частину серії Tomb Raider, видавець повторно випускає ранні пригоди Лари Крофт на сучасних консолях і PC. 14 лютого 2025 року вийшов збірник, який включає в себе The Last Revelation, Chronicles та Angel of Darkness. Однак цей ремастер підійде далеко не всім. З нашої рецензії ви дізнаєтеся, що собою представляє перевидання класики, і зможете вирішити, чи варто вам витрачати на нього гроші.

Найперша Tomb Raider вийшла в 1996-му і стала справжньою революцією в ігровій індустрії. Вона визначила стандарти для шутерів від третьої особи на довгі роки вперед і вивела формат пригод на новий рівень. А ще завдяки їй стало зрозуміло, що дівчата можуть бути не тільки дамами в біді, але й головними героїнями в відеоіграх. Щоб перетворити популярність міс Крофт у комерційний успіх, видавець Eidos Interactive доручив розробникам з Core Design випускати нові частини кожного року.

Ті ігри серії, які виходили в 90-х і на початку нульових, являли собою набори додаткових рівнів з точковими нововведеннями. Якщо спочатку цей підхід працював, то з часом фанати почали втрачати інтерес до Лари. Це можна помітити по падаючим продажам. The Last Revelation та Chronicles, четверта і п’ята частини серії, навіть на момент виходу здавалося застарілими. Було очевидно, що пора щось змінювати.

Робота над перезапуском Tomb Raider зайняла три роки, але гра все одно залишилася незакінченою. Критичні баги, які присутні в Angel of Darkness, просто не давали пройти її до кінця. Також можна відзначити незручне управління, яке виглядало особливо погано на фоні актуальних тоді Splinter Cell та Max Payne. В результаті «Ангела темряви» чекав комерційний провал. Після цього роботу над серією передали Crystal Dynamics, авторам Legacy of Kain.

До складу збірника Tomb Raider 4-6 Remastered входять три останні частини, над якими працювали Core Design. Саме вони отримали найнижчі оцінки від преси і розчарували багатьох гравців.

На сьогоднішній день є багато способів перевипустити класичні ігри на сучасному залізі. Наприклад, можна залишити графіку такою ж, якою вона була 20 років тому. Саме так вчинили автори Duke Nukem 3D: 20th Anniversary World Tour. Є інший варіант — покращити картинку, але зберегти геймплей незмінним. Подібні ремастери в листопаді минулого року отримали перші дві частини серії Warcraft. Деякі видавці йдуть далі і випускають повноцінні ремейки, які сприймаються як сучасні ігри. Яскраві приклади — Final Fantasy 7, Mafia: Definitive Edition та Resident Evil 2.

Розробники з Aspyr обрали другий варіант — трохи покращили графіку та управління, але залишили геймплей таким же, як і 25 років тому.

«Останнє одкровення» зустрічає нас детальним навчанням, де пояснюються всі аспекти гри. За замовчуванням тут використовується так зване танкове управління, як в ранніх частинах серії Resident Evil. Героїня йде не туди, куди направлена камера, а в напрямку власного погляду. Клавіші руху, які зазвичай відповідають за переміщення вбік, повертають її тіло вліво або вправо.

На словах звучить просто, але насправді звикнути до такої розкладки важко. Перші пару годин ви, напевно, будете натикатися на стіни та падати вниз з уступів. Навіть простий акробатичний рух з подоланням прірви за допомогою мотузки може спричинити серйозні проблеми. Важливо, щоб Лара дивилася точно на канат, інакше дівчина стрибне в іншу сторону.

Ситуацію ускладнює камера. Вона може несподівано змінити своє положення, або зовсім вибрати такий ракурс, з якого Лару просто не буде видно. Більше того, коли ви намагаєтеся зрозуміти, що робити далі і оглядаєте рівень, камера раптом починає рухатися сама, щоб прийняти позицію за замовчуванням.

На щастя, цей момент можна обійти, якщо включити в налаштуваннях сучасне управління. Завдяки йому в ремастерах з'явився стандартний вид від третьої особи, а напрямок руху головної героїні ви будете задавати мишкою або джойстиком геймпада, як у останніх частинах Tomb Raider.

Стрільба за сучасними мірками реалізована архаїчно. Замість чіткого прицілювання ми повинні навести погляд головної героїні на противника і відкрити по ньому вогонь. При цьому Лара буде цілитися сама. Вам потрібно лише вчасно відскакувати вбік, щоб уникнути ворожої атаки.

Графіка справді стала кращою. Натиснувши одну клавішу, можна побачити початкову картинку гри, яка вийшла за часів першої PlayStation, щоб відчути різницю.

Що стосується самої The Last Revelation, то це класичне пригода в дусі першої частини. Після невеликого прологу в Камбоджі, де ми граємо за зовсім юну міс Крофт, дія переноситься в Єгипет, де й розгорнуться основні події. Там нам доведеться зіткнутися з древніми богами і запобігти кінцю світу.

На нашу думку, проходження вийшло затягнутим. Цікаві моменти або динамічні перестрілки трапляються рідко, більшу частину часу ми повземо по руїнах і розв'язуємо головоломки. Тим часом, The Last Revelation — найкраще, що є в цьому збірнику.

Остання частина серії, яка базувалася на механіці першої Tomb Raider, являє собою набір ніяк не пов'язаних один з одним рівнів. Це зумовлено сюжетом — після зникнення Лари в Єгипті її друзі зібралися вшанувати пам'ять Розграбувальниці гробниць і згадують пригоди міс Крофт, про які ми ще не знали. Вас чекає чотири рівні — Італія, російський підводний човен, Ірландія і штаб-квартира фон Кроя в Нью-Йорку.

Правда, великих відмінностей від The Last Revelation ви не знайдете. Розробники явно робили ставку на фансервіс: наприклад, показали Лару в красивій вечірній сукні, обтягуючому шкіряному костюмі і військовій формі. Але через посередню графіку сьогодні такі наряди мало кого вразять.

До плюсів «Останнього одкровення» і «Хронік» можна віднести особливе олдскульне чарівність, яким просякнуті обидві гри. Якщо у вас була перша PlayStation або Sega Saturn, то відчуття ностальгії гарантовано.

В «Ангелі темряви» Лара виявилася більш повільною і незграбною, ніж у ранніх частинах серії. До того ж в геймплеї з'явилися сумнівні нововведення, наприклад, шкала витривалості і дивні RPG-елементи. Після фізичної активності, такої як злом дверей ломом, Лара стане сильнішою і навчиться виконувати дії, які раніше були їй недоступні. За своєю суттю, це не прокачка, а просто замасковані скрипти.

Перераховувати недоліки Angel of Darkness можна довго — сіре, похмуре місто і каналізації в якості основного місця дії, банальний сюжет, погано написані діалоги, жахливо працюючий стелс, проблеми з штучним інтелектом, невдалий дизайн, через який інтерактивні предмети не виділяються на фоні оточення. В певний момент ми починаємо грати не за Лару, а за її напарника Кёртіса Трента. В теорії це рішення мало внести різноманітність в геймплей, але на практиці тільки дратує, адже персонаж вийшов нудним.

В мережі можна знайти детальні описи того, якою планувалася шоста Tomb Raider. На папері ідеї Core Design звучать цікаво, але в підсумку ми отримали найгіршу гру серії. Розробники перевидання повернули частину вирізаного контенту, від працюючих магазинів до спецумінь Кёртіса, а також виправили деякі баги. Проте це мало впливає на картину в цілому. На фоні інших ремастерів «Ангел темряви» виглядає чужорідно. Навіть добре, що видавець свого часу відмовився від подальшого розвитку цієї концепції.

Незважаючи на поліпшену графіку і сучасне управління, ігри з цього збірника сприймаються як гості з далекого минулого. На нашу думку, The Last Revelation, Chronicles і, особливо, Angel of Darkness потрібен не ремастер, а повноцінний ремейк. Цікаво, що такий проект вже виходив. У 2007-му найперша частина серії перевидали на движку актуальної тоді Legend. Вийшла чудова гра, яка відчувалася сучасною, але при цьому точно відтворювала всі рівні і атмосферу пригоди з оригіналу 1996 року.

Збірник Tomb Raider 4-6 Remastered можна порекомендувати фанатам Лари Крофт і тим, хто хоче особисто ознайомитися з усіма її пригодами. Інші можуть сміливо проходити повз.

А ви плануєте перепроходити ранні частини Tomb Raider в оновленому вигляді? Чи вони вас не цікавлять? Діліться думками в коментарях!