Враження від другого сезону «Розділення»: прелюдія тривалістю в десять серій

На днях завершився другий сезон «Розділення», одного з найпопулярніших шоу на Apple TV+. Серіал від режисера Бена Стиллера (Ben Stiller) та сценариста Дена Еріксона (Dan Erickson) офіційно став найбільш переглянутим на платформі, побивши рекорд «Теда Лассо» (Ted Lasso), заробив високі рейтинги на IMDb і заслужив визнання самої Apple — Тім Кук (Tim Cook) навіть взяв участь у рекламній кампанії, знявшись у промороліку. Тепер, коли у нас на руках є всі 10 епізодів, саме час підвести підсумки. А посерійний огляд можна знайти тут.

У «Розділення» було кілька складових успіху. По-перше, незвичний сеттинг: певна корпорація Lumon Industries імплантує деяким своїм співробітникам чіп, що розділяє спогади на «робочі» та «неробочі». В результаті у людини з'являються дві особистості — «інтра» та «екстра», які пробуджуються лише в офісі та поза його стінами відповідно. І виходить так, що за межами роботи співробітники живуть своє звичайне життя, навіть не підозрюючи, яка чортівня твориться з ними в Lumon. А відбувається там багато всього, починаючи від безневинних офісних завдань і закінчуючи по-справжньому зловісними обрядами, що проводяться на честь культу засновника корпорації Кіра Ігана.

По-друге, сюжет. Дебютний сезон «Розділення» представив серіал як справжній науково-фантастичний детективний трилер. Події розгортаються неспішно, але тримають глядача в напрузі до самого кінця. У першій серії головний герой у виконанні Адама Скотта (Adam Scott), Марк Скаут, стикається з незнайомцем, який представляється йому колегою з Lumon Industries, а в останній його «інтра» дізнається, що дружина «екстри» Джемма, через загибель якої той і вирішив на роботу з розділенням свідомості, жива і є піддослідним кроликом у корпорації.

По-третє, «Розділення» підкупило глядача своєю ідентичністю. Дія серіалу розгортається в світі, схожому на наш, але з деякими відмінностями. Наприклад, тут сусідять смартфони та старі пузаті телевізори з комп'ютерами, натхненними Apple 2 (твоя ідея, Тім Кук?). Головні герої живуть у місті, буквально названому на честь засновника Lumon Industries, і їздять на автомобілях, випущених не пізніше 2000 року. А сам містечко, здається, зійшло з плакатів тієї ж Apple з її прагненням до мінімалізму та однотонності. І все це знято в дусі фільмів Уеса Андерсона (Wes Anderson) з симетрією та акцентом на центрі кадру.

Другий сезон «Розділення» повернув майже всі елементи. Lumon Industries з таємничої технологічної корпорації перетворилася на дійсно зловісну організацію, світ серіалу ще більше віддалився від звичної реальності, монтаж і операторська робота показали вищий клас, а сюжет… Його можна як похвалити, так і поругати.

Якщо в першому сезоні «Розділення» питання були в основному загальні — чим займається Lumon Industries і навіщо потрібні співробітники з заблокованими спогадами, — то другий їх конкретизував. Для чого корпорація тримає в підвалі дружину Марка Скаута? Що за важливий файл Cold Harbor має закінчити головний герой? Чому Гармоні Кобел у виконанні Патрісії Аркетт (Patricia Arquette) весь цей час стежила за Марком? Для чого такий акцент на козах? Чому на «розділеному» поверсі з'являється неповнолітня співробітниця? Чи може Lumon Industries створювати віртуальну реальність?

Спостерігати за відбувається дійсно цікаво. Створювачі серіалу ведуть одразу кілька сюжетних ліній, з яких можна виділити пошуки істини «розділеними» співробітниками, боротьбу «інтри» і «екстри» Хелени Іган, зіграної Бритт Лауер (Britt Lower), спроби Марка розібратися з таємничим посланням від своєї другої особистості та реінтегрувати обидва «Я», катування Джемми Скаут на «випробувальному» поверсі та роботу над архіважливим проектом Cold Harbor.

Однак тут починаються проблеми. У першому сезоні історія була хоч і складною, але всі її елементи оберталися навколо однієї ідеї, тим часом як другий нагенерував безліч підсюжетів. Наприклад, четверта серія «Лощина печалі» закидає головних героїв у засніжений ліс (або віртуальну реальність), по суті просто розширюючи лор серіалу, але сюжетно майже ніяк не виправдовуючи себе. Лінія юної міс Хуан і зовсім слугує не більше ніж дзеркальним відображенням долі Гармоні Кобел.

По цій причині фінал сезону виглядає скомканим, оскільки підвів риску тільки під парою-трійкою історій з безлічі. Велика частина очевидних «чеховських рушниць» так і залишилася там, де їх підвісили. А багатообіцяюче розкриття Cold Harbor викликало скоріше знизування плечима — творці настільки заігрилися з інтригою, кліффхэнгерами і підвищенням ставок, що підсумок виглядає розчаровуючим і вторинним.

Ще першому сезону «Розділення» дісталося від глядачів за неспішний тон оповідання — на нашу думку, абсолютно несправедливо. Автори серія за серією занурювали глядача в події, щоб в фіналі обрушити на нього потік шокуючих відкриттів. Подібний підхід зберігся у другому сезоні, однак цього разу автори відверто переборщили.

У серіалі з'явилося багато безглуздих дій. Наприклад, метання Хармоні Кобел — вона покидає місто Кир, щоб потім повернутися, зустрітися з Хеллі Іган, передумати і знову сісти за кермо. І все це протягом кількох епізодів. З одного боку, автори логічно хотіли показати сумніви. З іншого — прибери частину сцен, і лінія міс Кобел ніяким чином не постраждає.

Діалоги. О великий Кир, як же вони почали страждати. Іноді виникає відчуття, що герої просто розучилися прямо ставити питання. А коли їм нарешті починають відповідати, коротку репліку доводиться чекати півхвилини (так, ми дивимося на вас, міс Кобел).

З персонажами також не все гладко. У першому сезоні був Піті Кілмер — друг «інтриги» Марка Скаута, який пройшов реінтеграцію після звільнення з Lumon Industries. Він не тільки дізнався головного героя за межами офісу, але й поділився цінною картою приміщень на «поділеному» поверсі до своєї смерті від наслідків операції. Однак другий сезон забув як про роль Піті, так і його карту.

До колишнього хірурга Lumon Industries Регабі претензій ще більше. Її персонаж з'являється тоді, коли це зручно сценаристам. Незважаючи на загибель Піті від наслідків реінтеграції, Марк все ж вирішує довіритися жінці, яка має намір залізти в його мозок чуть не з кустарним обладнанням. А потім Регабі знову зникає — так, ніби її повернули в ящик столу як ложку після обіду. І ні в кого не виникає питань до її цілей і мотивації.

Пройтися можна навіть по головним героям. Ділан Джордж у виконанні Зака Черрі (Zach Cherry) протягом усього сезону просто вирішує сімейні справи, а Ірвінг Бейліф, зіграний Джоном Туртурро (John Turturro), стикається з звільненням і в підсумку взагалі виїжджає з міста. Останній виглядає ще більш втраченим для серіалу — якщо перший сезон чітко представив Ірвінга як людину з Минулим і ледь не таємним агентом, то другий наче не знав, що робити з персонажем. Лише двічі він зіграв роль у сюжеті, розповівши про загадковий ліфт на «випробувальному» поверсі і розкривши Хелену Іган.

Не дожали творці і з Lumon Industries. Багата, могутня, зловісна мегакорпорація, що проникла в життя майже кожної людини, не в змозі проконтролювати своїх співробітників. У фінальній серії Сет Мілчик не може визначити місцезнаходження Марка, незважаючи на чіп у його голові, пологові будинки не оснащені відеокамерами для спостереження, що дозволяє героям провертати змову на території компанії, а на «поділеному» поверсі практично немає охорони. І навіть у вирішальний день завершення Cold Harbor корпорація не розщедрилася хоч на якісь заходи безпеки, дозволивши Марку з боєм пробитися до Джемми.

Не зрозумійте нас неправильно. «Розділення» — все ще один з кращих сучасних науково-фантастичних серіалів, хоч і страждає від проблем. Однак перший сезон задала настільки високу планку, що ми просто не можемо закривати очі на очевидні недоліки, простимі іншим шоу.

У другому сезоні повно відмінних сцен і моментів, через які мимоволі підсуваєшся ближче до екрану. Чого вартий епізод розмови «інтри» і «екстри» Марка — завдяки блискучій грі Адама Скотта ми отримали не бесіду з самим собою, а суперечку двох абсолютно різних особистостей. А сьома серія «Чикхаї Бардо» сприймається майже як окремий короткометражний фільм про любов і поступове віддалення один від одного на фоні особистої трагедії.

Велика частка хронометражу відведена дослідженню життя «інтр». Якщо в першому сезоні ще могли виникнути питання до їхнього бунту проти Lumon Industries, то другий чітко дав зрозуміти — працівників «розділеного» поверху не вважають людьми. Компанія ставиться до них як до витратного матеріалу, обманює, вибудовує хибну картину світу і дешево маніпулює. Навіть роман «інтри» Марка з Хеленою Іган став не більше ніж іграшкою для останньої: у спробах вперше в житті відчути любов іншої людини, вона прикидається Хеллі і фактично використовує працівника своєї компанії як об'єкт утіхи. Lumon Industries вкрала у «розділених» все — індивідуальність, свободу, час і навіть право на особисте життя. Що це, якщо не очевидна критика сучасних корпорацій?

Окремо відзначимо скрупульозну увагу до деталей. Переглядаючи другий сезон, ви помітите безліч дрібних натяків і підказок у кадрі, що передвіщають ті чи інші події. Будь то статуетка у вигляді качки та зайця з оптичною ілюзією, що натякає на двоїстість особистості «розділених», вступні титри з відвертими спойлерами або змішані кольори одягу Хелени Іган, що сигналізують про підміну. «Розділення» взагалі надзвичайно рекомендується до перегляду тим, хто любить розглядати кожен кадр у пошуках якихось пасхалок.

І сюжет тримає в напрузі до самого фіналу. Хоч ми і назвали події десятої серії вторинними (серйозно, Ділан знову стоїть у дверях і стримує Сета Мілчика), в ній було майже все, за що полюбили «Розділення». За один епізод ми побачили язичницьке жертвоприношення в стінах Lumon Industries, танцювальний номер у виконанні Мілчика, жорстоку бійку з ненавмисним і зовсім кумедним вбивством, неймовірно красиві плани, зворушливе возз'єднання Марка і Джемми і, звичайно ж, ще один сюжетний поворот. Погано лише, що творці закинули занадто багато вудок на наступний сезон, забувши дати глядачеві достатньо рибки тут і зараз.

***

Другий сезон «Розділення» — це все ще відмінне видовище. Звичайно, серіал починає страждати від хвороби, властивої всім успішним шоу. Деякі ідеї розраховані всього на два-три сезони, але в спробах встигнути за популярністю творці та стрімінгові платформи починають розтягувати оригінальний матеріал, сподіваючись утримати шоу в ефірі якомога довше.

Другий сезон можна назвати однією великою прелюдією до третього. Частина сюжетних ліній обірвалася, однак все вказує на їх повернення в майбутньому. Чіткої пояснення мотивації Lumon Industries також немає, а мета культу Кіра Ігана поки що виглядає дуже туманною, тож історії однозначно є, куди розвиватися. Ми сподіваємося, що творці серіалу не триматимуть глядача в повному невіданні ще кілька сезонів, а пройдуться з «бритвою Оккама» по сюжету і позбудуться дійсно зайвих деталей, зосередившись на основній ідеї шоу. Нещодавно Apple якраз анонсувала третій сезон «Розділення» — поки без дати прем'єри.