Прев'ю Vampire: The Masquerade — Bloodlines 2 з gamescom 2025. Схоже, нас чекає чудова гра, але зовсім не сиквел культової RPG

Воно живе! Після кількох переносів, звільнення ідеолога та автора першої частини, відмови від послуг сценариста Криса Авеллона (Chris Avellone), зміни розробників, тотального зміни концепції та геймдизайну — розробка Bloodlines 2, нарешті, підходить до кінця. Пройшло шість років після анонсу і майже десять років з початку розробки сиквел однієї з культових рольових ігор перетворився на проблемний довгобуд, який у фінальній ітерації навряд чи має щось спільне з оригіналом. Нам пощастило ознайомитися з першими годинами Bloodlines 2 і отримати відповідь на найважливіше питання: чи отримає франшиза Vampire: The Masquerade ще одну культову гру у своєму портфоліо, чи витрачений на розробку час все-таки був витрачений даремно? Відповідь — у нашому прев'ю.

Vampire: The Masquerade — Bloodlines входить до п'ятірки моїх найулюбленіших ігор. Це один з тих проєктів, які хочеться перепроходити раз за разом, отримуючи унікальний та неповторний досвід. Основний сюжет, другорядні міні-історії, персонажі, густе нуарне середовище, музика та іммерсивний геймдизайн допомогли Bloodlines здобути культовий статус, навіть незважаючи на провальний реліз з поганим технічним станом. Без цієї гри я б не зацікавився всесвітом World of Darkness і не придбав третю та п'яту редакцію настолки.

І, звичайно, анонс сиквела у 2019-му був для мене справжнім святом. Мало того, що серед розробників числився головний сценарист оригіналу, так ще й композитор Рік Шаффер (Rik Schaffer) повернувся, щоб відтворити атмосферу тієї самої гри з початку нульових. Ось тільки через роки від Bloodlines 2, яку Paradox Interactive представила громадськості, не залишилося й сліду. Проєкт пішов слідами своєї попередниці і потрапив прямо в яму, подібно до тієї, з якої з труднощами колись вибиралася Troika Games, розробляючи першу частину. Після черги переносів з команди Bloodlines 2 несподівано зник сценарист Брайан Мітсода (Brian Mitsoda), а потім і зовсім Paradox розірвала відносини зі студією-розробником і через деякий час представила нову команду.

Ще до того, як Paradox офіційно оголосила про The Chinese Room (в скороченні TCR) як нових авторів Bloodlines 2, фанатське співтовариство до останнього сподівалося, що видавець знайде відповідну студію, щоб завершити гру, яку роками розробляла Hardsuit Labs, і випустити її найближчим часом. Однак TCR не просто почала створювати сиквел «Вампірів» з нуля, так ще й відмовилася від сценарію Мітсоди та початкового бачення проєкту. Так, у новій версії залишилися ассети та напрацювання від минулої студії, включаючи моделі персонажів, а також дизайн Сіетла, але в кор-геймплеї та основній історії — це абсолютно інша гра. І в даний момент не можна сказати точно — добре це чи погано. Ми бачили білд попередньої версії тільки на геймплейних записах, а з поточною версією ознайомилися лише в рамках невеликої демоверсії, тому точний висновок можна буде зробити після релізу. У будь-якому випадку ми чекали гарної гри по всесвіту Vampire: The Masquerade, і, судячи з побаченого, цей день скоро настане.

Ознайомившись з прологом Vampire: The Masquerade — Bloodlines 2, можна з упевненістю сказати, що нас чекає не зовсім рольова гра у звичному розумінні. Генерація персонажа зводиться лише до вибору статі, оскільки основний сюжет зосереджений на вже заздалегідь прописаному і повністю озвученому персонажі. Однак під час гри у вас буде можливість вибрати передісторію героя, яка вже в прологу зіграла свою роль в одному з діалогів.

Вибрати клан можна буде тільки після проходження пролога, де гравцеві надасться можливість вивчити базові механіки. У демоверсії нам запропонували вступити в один з чотирьох кланів, серед яких немає найзначніших для Vampire: The Masquerade — Малкавіан і Носферату. В оригінальній Bloodlines вибір клану відповідав не лише за стиль проходження, але й пропонував унікальні можливості, які в корені змінювали сприйняття гри. Судячи з того, що ми побачили, у сиквелі клан впливає на набір здібностей, з яких складається бойовий стиль. У сюжетних завданнях наш вибір не грав особливої ролі, і лише в рідкісних випадках хтось з персонажів згадував про нього в діалогах. Можливо, далі по сюжету ми отримаємо більше відгалужень і впливу клану на оповідь, але поки це виглядає як стандартний вибір класу з Redfall (вибачте за це порівняння, просто це перша гра, що прийшла на думку).

У подальшому у гравця з'явиться можливість змінити зовнішність головного героя, але знову ж таки з певними обмеженнями. На вибір є кілька зачісок, пірсинг, татуювання та інша дрібниця, за допомогою якої можна хоч якось досягти індивідуальності. Костюми відкриваються тільки після розблокування певних здібностей і не дають персонажу особливої переваги, якщо ми говоримо про броню та підвищення характеристик. Однак ваш смак до моди може відобразитися в діалогах, а також у більш простих способах привернути увагу жертви і відвести її за кут, щоб відпити крові.

The Chinese Room переробила геймдизайн початкової версії Hardsuit Labs і повністю вирізала ролеву систему, інвентар та навіть окреме квестове вікно. Вся основа, закладена ще в першій частині, була спрощена і в поточному стані представляє собою подобу згадуваного раніше Redfall. За ретельне вивчення локацій, пошук символів та виконання завдань нараховується певна кількість досвіду, який в подальшому трансформується в рівні. На останні можна придбати активні навички, які можна використовувати в битвах.

Більш того, ми провели в грі більше чотирьох годин і не зустріли жодного другорядного квесту, який міг би відволікти від основного сюжету. А якщо немає завдань, то й досвід видається тільки за ключову історію. Так, можна бродити по місту, збираючи записки та вишукуючи сховані символи, отримуючи мінімальну кількість очок досвіду, але це не те, чим хочеться займатися в грі з заголовком Bloodlines 2.

Знову ж, є ймовірність, що в повній версії ми отримаємо і другорядні квести, і більше активностей у відкритому світі, але на даний момент ми не побачили навіть натяку на такий вид контенту. Вирізавши ролеву систему, The Chinese Room спростила велику частину ігрових механік, які в минулому грали на занурення в атмосферу. Ніякого інвентаря та активних предметів. Купувати кров теж не потрібно, адже вся ваша «їжа» спокійно бродить по окрузі в необхідній кількості. В цілому місто Сіетл в перші години представляє собою обширну декорацію, по якій можна вільно переміщатися поза основним квестом.

І якщо розглядати Bloodlines 2 як ролеву гру і продовження першої частини, то, скоріше за все, ви будете розчаровані. Однак якщо подивитися на проект під іншим кутом і відійти від стандартів, закладених Troika Games, то Bloodlines 2 — це відмінний екшен з нелінійним оповіданням. Справа в тому, що The Chinese Room вдалося втілити в Vampire: Маскарад видовищну бойовку, чуткий рух і працездатний стелс, який, до речі, криво виглядав у Hardsuit Labs і вже тим більше в першій частині.

Бої в Bloodlines 2 зосереджені на активному використанні прийомів рукопашного бою та вампірських здібностей. Від кожного удару відчувається імпакт, а видовищність і безліч жорстокості роблять кожну сутичку динамічною та захоплюючою. Увороти, парирування та комбінування сильних і слабких атак — на місці. Противники не стоять як стовпи і проявляють жвавість штучного інтелекту. Головне — слідкувати за шкалою здоров'я, яка тане на очах, якщо вчасно не відбивати вхідний шкоду. На щастя, завжди є можливість випити ворога до дна, коли у того залишилося зовсім мало життів, тим самим продовжуючи бойовий настрій.

Набір кланових здібностей вийшов досить цікавим. Можна одним ударом обезголовлювати противників, сповільнювати час або перетворювати гулей на кроваві шматки. Завдяки навичкам створюється різноманіття бойової системи, що дозволяє по-різному розігрувати битви. Особливо на фоні інших виділяються навички клану Бруха. Вони, як істинні бунтівники та любителі побитися, влітають у гущу подій, хапаючи найближчого супротивника і використовуючи його як щит, зносячи все на своєму шляху.

Від вогнепальної зброї, яка спочатку повинна була бути присутня в Bloodlines 2, розробники відмовилися. Але це не означає, що головний герой не може скористатися зброєю ворога. У Фаіра є здібність телекинезу, якою можна підняти пушку і випустити всю обойму в найближчого противника. Та й взагалі телекинез відіграє не останню роль у битвах, дозволяючи кидатися предметами, а також притягувати тих, хто стоїть на відстані гулів.

Якщо ви прихильник стелс-тактик, то спішимо порадувати: в Bloodlines 2 приховане проходження працює не гірше, ніж відкриті бої. The Chinese Room серйозно переробила рух і відшліфувала анімації, які в версії Hardsuit Labs виглядали надто грубо. Можна без проблем підкрадатися до противників ззаду або використовувати здібності, щоб непомітно добиратися до сюжетних цілей.

Відчуття від ігрового процесу дуже приємні. Видно, що автори орієнтувалися на ігри Arkane Studios, тому місцями Bloodlines 2 віддалено нагадує Dishonored. Так, у демоверсії не було обширних локацій з нелінійною структурою, але, судячи з геймплейних презентацій і щоденників розробників, вони обов'язково з'являться в повній версії. У перший год геймплею ми намагалися якось порівнювати сиквел з оригіналом, але згодом просто здалися і прийняли Bloodlines 2 такою, якою вона є. Якщо перша частина сприймалася як Deus Ex з вампірськими іклами, то друга — це Dishonored у засніженому Сіетлі. Обидва приклади, якщо що, імерсив-симулятори, які мають схожі принципи побудови геймдизайну, але кардинально різні в глибині механік. З одного боку, можна сприймати Bloodlines 2 як еволюційний розвиток, де екшен і стелс стоять на першому місці. З іншого — серйозний крок у зворотному напрямку і спрощення на користь швидкої розробки.

Засніжений Сіетл вийшов атмосферним і по-своєму унікальним. Стрибати по дахах будівель і парити між вулицями одночасно приємно і зручно. Так, у демоверсії місто здалося порожнім і неінтерактивним. Вище ми вже згадували, що розробники вирізали величезну частину геймплейних механік, пов’язаних з інтерактивністю, через просту непотрібність. У демці можна було лише полювати на пішоходів з певним резонансом крові, який визначається темпераментом. Випиваючи кров меланхоліка, холерика або сангвініка, головний герой отримує особливі очки, за які можна розблокувати здібності інших кланів. Випробувати цю механіку в повній мірі, на жаль, не вдалося, оскільки вона відкривається трохи далі за сюжетом.

Також по всьому місту заховані невидимі символи, які Фаір може розрізнити за допомогою зору вампіра. Поки що вони виглядають як звичайні колекційні предмети, за збір яких дається трохи очок досвіду. Коли ви будете наближатися до чергового символу, приціл у центрі екрану розшириться, натякаючи на прихований предмет. І насправді це дуже дратівлива механіка, оскільки приціл перетворюється на коло при будь-якому зручному випадку. Якщо поруч з вами буде інтерактивний предмет, записка або ампула з зіллям, приціл не повернеться в нормальний стан. Пам’ятаєте, як працювала система сповіщення Dying Light 2: Stay Human на заховані інгібітори? Тоді відразу зрозумієте, чому ця механіка у Vampire вийшла дратівливою. Сподіваємося, у повній версії її можна буде вимкнути.

Інтерфейс у Bloodlines 2 виглядає занадто спрощеним. Можливість змінювати зовнішність героя в будь-який момент з меню — це, звичайно, весело, але, здається, цю механіку можна було реалізувати через інтерактивний об'єкт у квартирі головного героя. Підібрані записки та інформація про «Світ темряви» миттєво відправляються в кодекс, де поруч знаходяться вкладки з навчальними матеріалами. На фоні сучасного візуала інтерфейс виглядає дуже схематично. Це ж стосується і карти Сіетла, якій не вистачає художніх вишукувань. HUD інформативний і простий, як і личить екшену з елементами RPG.

Ну і залишилося розповісти про найголовніше, що вирізняло оригінальну Bloodlines серед інших рольових ігор — сюжетне та діалогове наповнення. Відмовившись від сценарію автора оригінальної гри, The Chinese Room представила власну історію, в якій пробуджений після столітньої сплячки вампір отримує загадкову мітку та поселившогося в свідомості Малькавіана-детектива Фабіана (смішно, як після Cyberpunk 2077 сценаристи почали масово додавати «балакучого коментатора» в голову протагоніста). Тепер Фаїру потрібно розслідувати причину такого раптового пробудження, а також дізнатися, звідки на його руці з'явилася мітка.

На відміну від першої частини, занурення у «Світ темряви» відбувається не імерсивним способом. Усі важливі правила «Маскарада», політичні інтриги та розстановка сил у кланах розповідає Фабіан, поки гравець вчиться боротися та проходити повз зевючих поліцейських у занедбаній будівлі. Повествування в грі більш цілісне і куди більш постановочне, ніж це було раніше. Квести, представлені в демонстраційній версії, в більшості своїй лінійні і не пропонують альтернативних шляхів проходження.

Діалоги в Bloodlines 2 занадто художні і наиграні. Персонажі в прев'ю-версії досить фактурні, але в порівнянні з першою частиною їм не вистачає особливої родзинки, яка з перших секунд захоплює. Завдяки хорошій грі акторів і лицевим анімаціям квестові герої не відчуваються говорячими головами. Однак сам текст у діалогах вийшов надмірно прісним. Більшість персонажів просто прямим текстом говорять, що відбувається в даний момент, і яка у нас буде наступна квестова мета. На фоні імерсив-симів діалоги відмінні, але в порівнянні з рольовими іграми — неживі і неначе ненастоящі.

Нелінійність є, але в демо ми не змогли оцінити її в повній мірі. Подібно до ігор Telltale, у правому куті екрану буде з'являтися підказка з реакцією персонажа на обрану вами фразу, натякаючи на те, що в подальшому вона зіграє роль. У будь-якому випадку, про багатогранність діалогової системи сказати щось поки важко. Ясно лише одне: більша частина спілкування з героями йде за чітко вивіреною структурою. Про альтернативні шляхи і політичні інтриги ми знаємо лише з щоденників розробників. У самій же грі, принаймні, в перші чотири години, нелінійність і варіативність мали лише декоративний характер.

Атмосфера Bloodlines 2 разюче відрізняється від першої частини. На зміну готиці та контркультурі прийшли нео-нуар і аристократія. Передноворічний Сіетл переповнений неоном і має меншу концентрацію похмурості, ніж був у Лос-Анджелеса в оригіналі. Локації справді вийшли деталізованими, але більша частина з тих, що ми змогли побачити, не відповідала духу оригінальної Bloodlines. Зміна тону чітко помітна, якщо порівнювати поточний білд з ранньою альфою від попередніх розробників. Чи погано це, чи ні, кожен вирішить для себе сам. Ми ж сподіваємося, що далі за сюжетом гра стане набагато похмурішою і загадковішою. Як мінімум, фінальний твіст демоверсії чітко на це натякає.

А ще розробники намагалися відтворити атмосферу першої частини за рахунок музики Ріка Шаффера, яка включається в момент, коли ми вперше виходимо на вулицю з нашого нового притулку. Але потім мелодія стихне, і ми залишаємося наодинці з шумом міста. І це найсуперечливіше рішення, прийняте The Chinese Room, адже без фонового музичного супроводу втрачається автентичність тієї самої Bloodlines. У свою чергу, фоновий ембієнт у сюжетних завданнях занадто буденний і особливо не вирізняється. У нових композиторів, треками яких замінили більшу частину мелодій Шаффера, просто не вийшло вловити вайб всесвіту Vampire: The Masquerade.

З точки зору візуалу все виконано на гідному рівні. Приємна деталізація рівнів, хороший дизайн персонажів і відмінні анімації облич. На фоні всіх попередніх ігор по всесвіту Vampire: The Masquerade сіквел Bloodlines явно вирізняється графікою і роботою з освітленням. Про оптимізацію поки говорити рано. Іноді у нас траплялися підлагування і підвантаження в реальному часі, але це, скоріше за все, буде виправлено в релізній версії.

***

Після знайомства з прев'ю-версією Vampire: The Masquerade — Bloodlines 2 в голові виникла мішанина з емоцій, серед яких є і захоплення, і розчарування. Як фанат оригіналу, я був засмучений багатьма рішеннями, які прийняли розробники: відмова від рольової системи на користь спрощення, зміна тону і викидання безлічі механік, які в минулому відігравали вагому роль у зануренні в світ. З іншого боку, я побачив грамотно зібраний імерсив-сім з продуманою бойовою системою, інтригуючим сюжетом і іншим підходом до реалізації кланового поділу. Чітко видно, що The Chinese Room хотіла зробити класну гру по Vampire: The Masquerade, і їй це частково вдалося. Просто це не той проект, який нам презентували в 2019 році, і це потрібно прийняти.

Хочеться сподіватися, що колись Paradox Interactive наважиться на доведення спочатку запланованої гри до релізного стану — з сюжетом Міцуди, похмурою атмосферою і духом першої Bloodlines. Як мінімум, у того, що ми бачили, був явний потенціал. А поки з нетерпінням чекаємо релізу сиквелу від The Chinese Room, щоб нарешті повернутися у світ «Маскараду» та вдосталь напитися крові. Принаймні, тепер є впевненість, що Bloodlines 2 не повинна розчарувати.