Найкращі метроїдванії

Уже завтра в продажу поступить Hollow Knight: Silksong — одна з найочікуваніших ігор останніх років. Ажіотаж навколо проєкту ще раз демонструє, наскільки жанр метроїдваній став мейнстрімовим. Ігри, які можна до нього віднести, виходять з заздрісною регулярністю, особливо якщо ми говоримо про інді. Розібратися у всьому цьому різноманітті — непросте завдання. Тому, щоб трохи допомогти з вибором наступної захоплюючої пригоди, ми вирішили перерахувати найкращі метроїдванії — як класичні, так і сучасні, які не варто пропускати.

Перед тим як перейти до самих ігор, варто ще раз уточнити, що взагалі робить гру метроїдванією. Йдеться в першу чергу про двомірні або тривимірні проєкти з акцентом на дослідження єдиного пов'язаного світу, де нові здібності або гаджети персонажа відкривають доступ до раніше недоступних локацій. У багатьох популярних ігор, на зразок Dark Souls або Resident Evil 2, є окремі елементи метроїдваній — бектрекинг або заплутані рівні, — але не всі ключові риси, щоб вважатися повноцінними представниками жанру.

Будь-який топ метроїдваній неможливо не почати з Hollow Knight — у гри не просто так стільки відданих фанатів, які пропагують велич проєкту Team Cherry в кожному геймерському інтернет-спільноті. Тим не менш, радити новачкам знайомитися з жанром саме з цієї гри — спірне рішення, адже воно створює цікаву проблему. Hollow Knight настільки вище якістю більшості метроїдваній, що після неї формуються надмірно завищені очікування до інших ігор жанру.

У подібних проєктах ключову роль відіграють комплексність дизайну світу і ступінь його нелінійності. І у Hollow Knight з цим усе прекрасно: автори ніколи не тримають геймера за руку і дозволяють йому практично в будь-якому порядку досліджувати колосальні лабіринти підземного царства. Гра сприймається як справжня пригода, повне небезпек і загадок, і це відчуття посилюється завдяки унікальній меланхолійній атмосфері та заплутаному лору в стилі Dark Souls.

Якщо у вас є Nintendo Switch, то Metroid Dread — цілком гідна альтернатива Hollow Knight у якості першої метроїдванії. Це теж надзвичайно продумана гра, та ще й з рівнем продакшну, якому позаздрили б інші представники жанру: вона, наприклад, регулярно радує повноцінними кінематографічними кат-сценами.

У Metroid Dread є всі сильні якості жанру (захоплюючі рівні, відмінні битви з босами, надзвичайно цікаві здібності), однак в плані загальної структури це відносно лінійна гра, що для новачків скоріше плюс, ніж мінус, адже загубитися складніше.

Можливо, найатмосферніша та найкрасивіша метроидванія на сьогодні — і це вже немало важливо. Але крім чудової стилістики дорогого мультфільму, Ori and the Will of the Wisps також може похвалитися зворушливим сюжетом, різноманіттям суттєво відмінних один від одного рівнів і надзвичайно приємним геймплеєм. Сукупність чутливого управління, захоплюючих анімацій і візуальних ефектів занурює геймера в свого роду стан трансу, дозволяючи повністю залучитися в те, що відбувається на екрані.

Назва жанру походить від поєднання назв Metroid і Castlevania. І саме Super Metroid є грою, що визначила ключові елементи, які тепер переходять з метроидванії в метроидванію. Наприклад, концепцію прогресії, прив'язаної до здібностей героя, або самі здібності на кшталт збільшеного стрибка або супершвидкості.

Незважаючи на вік, Super Metroid заслуговує уваги і сьогодні: графіка застаріла, так, однак все ще радує ретро-шармом, який намагаються імітувати автори інді. А головне — структура гри все ще залишається зразковою за мірками жанру.

На відміну від Super Metroid, Castlevania: Symphony of the Night не внесла кардинально нових ідей у формулу, однак саме вона популяризувала жанр, заслуживши право називатися другим «батьком» метроидваній. Успіх Symphony of the Night на PlayStation вивів подібні ігри в широкі маси і надихнув чимало розробників.

При цьому зовсім без інновацій не обійшлося. Так, Symphony of the Night додала RPG-елементи на зразок прокачки, луту та босів з полосками здоров'я, що потім почали копіювати десятки ігор.

Захоплююча метроидванія з цікавим дослідженням рівнів та напруженими боями, яку не менше цінують за похмурий художній стиль та атмосферу. Blasphemous 2 — це гротескне фентезі, натхнене іспанським бароко та релігійними мотивами середньовічної Андалусії. Гра наповнена образами болю та жертви: готичні скульптури, покалічені тіла, вороги, немов зійшли з картин про мучеників. Подібного візуалу ви не знайдете в інших проектах жанру.

У свій час оригінальна Metroid Prime довела, що тривимірні метроидванії мають право на існування. У Retro Studios вийшов захоплюючий шутер від першої особи, який вдало адаптував концепції та механіки Super Metroid, що до релізу вважалося чимось із розряду фантастики. Metroid Prime настільки вразила геймерів, що серед фанатів Nintendo проект завоював репутацію, порівнянну з першою Half-Life. Сьогодні гра також залишається актуальною, особливо якщо грати в ремастер для Switch. Більше того, зараз — найкращий час її пройти: якраз перед виходом Metroid Prime 4: Beyond.

Духовна спадкоємиця серії Castlevania, створена під керівництвом Кодзі Ігарасі (Koji Igarashi), який працював над культовою Symphony of the Night. Поклонники класики відразу відчують себе як вдома: тут і величезний готичний замок, повний секретів, прихованих кімнат і босів, і цікаві здібності, які відкривають доступ до раніше недоступних зон, а також схожа атмосфера та музика. При цьому Bloodstained: Ritual of the Night не просто надихається старими Castlevania, але й пропонує свіжі ідеї на кшталт системи осколків, коли нові вміння випадають з ворогів.

Неочікуване повернення культової франшизи — та ще й у вигляді повноцінної двомірної метроідванії з комплексним світом, секретами, босами та бектрекингом. Платформінг на висоті: стрибки, забіги по стінах та інша акробатика, яку виконує головний герой Саргон, грають важливу роль не лише в бою, але й під час дослідження рівнів, дозволяючи досягати важкодоступних місць. Для просування далі в Prince of Persia The Lost Crown також потрібно активно використовувати спеціальні здібності на кшталт ривків у повітрі. Загалом, все за канонами жанру.

Важлива відмінна риса проєкту — фокус на глибокій бойовій системі, причому ще й надзвичайно видовищній. За аналогією з Metroid Dread ігрова камера в The Lost Crown під час битв з босами демонструє екшен з кінематографічних ракурсів, підкреслюючи драматизм сутички.

Раз вже йдеться про метроідванії з відмінними бойовими системами, не можна не згадати Nine Sols. У цій грі герой-кот Йі бореться з ворогами, схожими на суміш роботів і божественних персонажів з китайської міфології. Бої нагадують Sekiro: у ворогів є шкала стійкості, і якщо відбивати атаки парируванням, то противник втрачає рівновагу і стає вразливим. Тобто потрібно не бездумно атакувати, а уважно ловити таймінг і ритм. Помилився — отримуєш сильний шкоду. Встиг парирувати — закінчуєш бій швидше. І все це в контексті гри, яка приділяє дослідженню рівнів не менше уваги, ніж інші представники жанру.

Незважаючи на те що Batman: Arkham Asylum заклала фундамент популярної серії Arkham, вона тримається окремо від сіквелів. Наступні ігри франшизи переформатувалися в більш традиційні екшени з відкритими світами, тоді як Arkham Asylum — чистої води тривимірна метроидвнія. Перша частина фокусується на камерному дизайні, взаємопов'язаних локаціях, прив'язці прогресії до здібностей і гаджетів, а також на усвідомленому поверненні в уже пройдені зони. Інструменти, такі як вибуховий гель, гак-кіготь і трос-метатель, не лише відкривають доступ до нових рівнів, але й розширюють бойові можливості, створюючи місток між двома ключовими складовими проекту — дослідженням і битвами.

Незвичайна метроидвнія, де гравець бігає не по заплутаним коридорам, придуманим розробниками, а сам прокладає підземні тунелі. З початковою киркою далеко не просунешся — міцні породи не пропустять далі. Але доступ до нових зон шахти стає можливим в міру того, як покращуєш кирку і знаходиш інші інструменти, такі як бур або гак-кіготь. Саме так SteamWorld Dig 2 вибудовує фірмову для жанру ступеневу прогресію.

Тривимірна метроидвнія, що запозичує також чимало елементів souls-ігор на кшталт витривалості та парирування. Але дослідження функціонують чітко за заповітами Metroid і Castlevania: без нових умінь доступ до наступних локацій в Star Wars Jedi: Survivor неможливий, а важливу роль відіграє повторне проходження вже відвіданих зон з розширеними можливостями. Іншими словами, все як люблять фанати жанру. Детальніше в — нашому огляді.

Перша частина, Star Wars Jedi: Fallen Order, в плані дизайну рівнів, можливо, трохи поступається сіквелу, але все ж заслуговує уваги, якщо ви цінуєте хороші метроидвнії.

Проект Remedy Entertainment поєднує найрізноманітніші жанри, але найбільше в Control все ж відчувається вплив саме метроидваній, що визначило структуру гри. Події відбуваються в Старому домі — гігантській будівлі, де приміщення і коридори переплетені в величезну павутину. Доступ до нових зон обмежений здібностями головної героїні Джессі, які відкриваються в процесі гри, а також рівнями доступу. У Control доводиться багаторазово повертатися в вже досліджені локації, щоб відвідувати раніше недоступні кімнати — особливо в пізній грі, коли з'являється вміння левітації, радикально змінюючи навігацію по Старому дому.

Яскрава, динамічна, повна гумору та шарму гра, натхненна мексиканською культурою. Кожна бійка виглядає захопливо, адже головний герой Хуан використовує проти ворогів видовищні прийоми рестлінгу. Але куди важливіше те, що в Guacamelee! 2 цікавий платформінг: під час дослідження потрібно використовувати різні здібності, включаючи трансформацію в курку, щоб вирішувати головоломки та відкривати нові маршрути.

***

На цьому поки все. А які метроидванії сподобалися вам найбільше? Діліться в коментарях.