Огляд No, I'm not a human. Візуальна новела про кінець світу

Формат візуальної новели може передбачати ігри найрізноманітніших напрямків, від еротичних історій до повноцінних хорорів. No, I'm not a human належить до другої категорії. Її дія розгортається у світі, де звичне життя порушене прибуттям монстрів, які вміють маскуватися під людей. Ваша задача — виявляти їх і не пускати до себе додому. Але чи варто витрачати час і гроші на подібний геймплей? Відповіді на це питання присвячений наш огляд.

Зазвичай кінець світу подається як одномоментна подія. Це може бути падіння атомних бомб, спалах кордицепсної інфекції або повстання живих мерців. Нам позначають факт загибелі звичної цивілізації, після чого дія переноситься вперед, і ми стикаємося з наслідками апокаліпсису.

В No, I'm not a human ситуація інша. На момент її дії ще є електрика, працює телебачення, а також ходять кур'єри, які доставляють продукти. Уряд намагається щось зробити, наприклад, збирає спеціальні загони для боротьби з монстрами. Але з кожним днем ситуація погіршується, картина на вулиці викликає жах, а від розповідей виживших біжать мурашки по шкірі. Паралельно з ростом небезпеки люди починають підозрювати один одного, і в них розвивається параноя, яка може призвести до трагічних наслідків. Але при цьому зберігається промінчик надії на те, що колись все налагодиться. Питання в тому, чи зможете ви дожити до цього дня.

Зав'язка сюжету проста — через підвищену сонячну активність на вулицях міст з'явилися так звані «гості», жахливі створіння, які раніше мешкали під землею. Зовні вони виглядають як звичайні люди. І багато з них спробують потрапити у ваш дім.

Візуальні новели часто мають простеньку картинку, без застосування передових технологій. Тим не менш, їх герої і героїні можуть викликати симпатію або, навпаки, неподробний жах. Деякі ігри поєднують обидва підходи. Нещо подібне можна було побачити в Doki Doki Literature Club!

Зовнішній вигляд No, I'm not a human нагадує малюнки підлітків, які намагаються зобразити щось страшне. Майже всі персонажі тут на диво потворні, дивитися на них не скажеш, що приємно.

Більша частина дії гри розгортається вночі. Сіро-зелена кольорова гамма створює відчуття, ніби кругом суцільна темрява, але ми вже встигли до неї звикнути. Вдень крізь жалюзі пробиваються сонячні промені, однак вони не створюють відчуття затишку, адже саме через підвищену спеку з-під землі вилізли монстри. Атмосфера частково компенсує недосконалість графіки і створює потрібний настрій.

Усі ключові події відбуваються в невеликому будиночку з підвалом. Спочатку він здається острівцем безпеки. Цей ефект створюється завдяки тому, що саме ви вирішуєте, кого впускати, а кого — ні. Якщо гість отримав відмову, він не стане ламатися далі, а слухняно піде. За вікном дійсно творяться жахливі речі, але вони стосуються інших людей і не пов'язані з вами безпосередньо.

Однак у певний момент стане зрозуміло, що стіни дому не врятують від дійсно серйозної загрози. І це один з небагатьох по-справжньому страшних моментів у грі. Схожий ефект зустрічався в Silent Hill 4: The Room ближче до середини проходження.

Ваша основна задача — зрозуміти, хто саме стукає у двері. Виявити монстра може дивна поведінка і несумісності в його розповідях. Наприклад, поки всі страждають від спеки, один хлопець ходить у теплій куртці і не знімає її навіть вдень. З ним явно щось не так. Пізніше нам будуть повідомляти конкретні ознаки тих, хто прийшов з-під землі, в дусі брудних нігтів або червоних очей. При цьому сумнівний зовнішній вигляд і неадекватна поведінка можуть бути викликані стресом або шкідливими звичками людини.

Пускати всіх підряд або, навпаки, виганяти їх — сумнівна ідея, адже такий підхід гарантовано призведе до поганого фіналу. Але навіть якщо ви випадково пропустили монстра — ще не все втрачено. Ви можете влаштувати допит прямо у себе вдома, уважно оглянути його і за необхідності вистрілити підозрюваному в голову. Зазначимо, що виживших періодично будуть забирати представники закону для додаткових перевірок.

З часом механіка ускладнюється. Наприклад, вашого героя також можуть звинуватити в тому, що він є гостем. У цьому випадку доведеться доводити свою невинуватість, причому досить нетривіальними методами. Питання викличуть навіть надто білі зуби, але якщо ви перед цим викурили сигарету, то на них з'явиться наліт. Тепер мисливець за монстрами вирішить, що перед ним людина, і залишить вас у спокої.

А деякі ваші дії можуть відкрити нові деталі сюжету або навіть розблокувати цікаві механіки. Так, якщо ви пустите вагітну дівчину, незабаром доведеться обшукувати весь дім у пошуках її зниклої дитини.

І все-таки No, I'm not a human відверто не вистачає різноманітності геймплею. Доводиться весь час виконувати приблизно одні й ті ж дії. Причому гра розрахована на те, що ви будете проходити її кілька разів, адже в ній передбачено десять різних закінчень. Той, хто захоче отримати їх усі, гарантовано заскучає в процесі.

У розробників з Trioskaz була цікава ідея, але вони не змогли реалізувати її в повній мірі. Густа атмосфера тут поєднується з монотонним геймплеєм і спірним візуальним рядом. No, I'm not a human хочеться порекомендувати любителям простеньких хорорів. Іншим — факультативно.