Огляд Cronos: The New Dawn. Невдала спроба повторити успіх Dead Space

Після помітного успіху ремейка Silent Hill 2 співробітники Bloober Team очікувано повірили в себе і продовжили вивчення жанру survival horror, відмовившись від звичних для студії «симуляторів ходьби». Їх наступний проект, Cronos: The New Dawn, на презентаціях виглядав як істинний духовний спадкоємець серії Dead Space, яким у свій час так і не змогла стати The Callisto Protocol (за версією гравців). Однак, після релізу гра виявилася не тим продуктом, який нам так яскраво розписували розробники. Це далеко не Dead Space і тим більше не проект рівня Resident Evil, які, на хвилиночку, є основними стовпами жанру. А от що собою представляє Cronos: The New Dawn насправді, розповімо в нашому детальному огляді.

Після релізу The Medium у 2021 році Bloober Team опосередковано натякнула, що не збирається зациклюватися на створенні «симуляторів ходьби» і в найближчий час спробує себе в жанрі survival horror. І це був насправді правильний для студії шлях розвитку, адже в чудовій Observer їм вдалося досягти стелі в створенні атмосферних психологічних хоррорів. Частина співробітників, відповідальних за The Medium, приступила до розробки Cronos: The New Dawn, в той час як решта команди зайнялася куди більш важливим для репутації проектом — ремейком Silent Hill 2.

У минулому році ремейк Silent Hill 2 добрався до прилавків і вразив своїм якістю не тільки нових геймерів, але й відданих фанатів. Bloober Team вдалося зберегти неповторну атмосферу оригіналу, при цьому ретельно переробити застарілий геймдизайн. Так, екшен і деякі аспекти були неідеальними, але для команди, яка роками займалася «симуляторами ходьби», це був відмінний результат. Студія миттєво отримала величезний кредит довіри і можливість зайнятися розробкою одразу п’яти ігор одночасно, включаючи ремейк першої Silent Hill.

І поки більша частина команди святкувала успіх і займалася плануванням наступного проекту, інші розробники доробляли Cronos: The New Dawn. Не стану приховувати — ми чекали цю гру як мінімум через привабливий сеттинг і вражаючий геймплей, натхненний оригінальною трилогією Dead Space. Додатково самі автори підігрівали інтерес заявами: «у нас буде сюжет в дусі серіалу «Темрява» (Dark) від Netflix, фільму «12 мавп» (12 Monkeys)», «ми створюємо бойову систему з оммажем на Soulslike» і «це буде справжній survival, а не психологічний хоррор з безкінечною ходьбою по коридорах».

Cronos: The New Dawn могла стати візитною карткою студії та своєрідним фундаментом для всіх наступних проектів, а в результаті вийшло те, чого гравці найбільше боялися: «симулятор ходьби» з безглуздим сюжетом і одноманітними битвами. Безумовно, переробити хіт нульових на Unreal Engine 5 та створити з нуля гру в унікальній всесвіті — абсолютно різні за складністю завдання, і Bloober Team, принаймні, не варто було поспішати з релізом проекту, тим більше подавати його як духовного спадкоємця Dead Space.

У своїх попередніх проектах Bloober Team майстерно розповідала історії, пропонуючи гравцям унікальні всесвіти та несподівані сюжетні повороти. Я до останнього вірив, що зі сценарієм у Cronos: The New Dawn проблем точно не буде. І спочатку проект дійсно дивував. Гравці в ролі Мандрівниці, одягненої в досить незвичайний скафандр, вирушають у вражене невідомою хворобою місто «Нова Зоря». Її мета: знайти розлом у часі та вирушити в минуле, щоб забрати сутність у певних особистостей і таким чином запобігти апокаліпсису.

Зав'язка гри не дає жодної конкретики. Хто наш герой? Що конкретно сталося в місті? Чому вулиці заповнені невідомою субстанцією з мертвими тілами місцевих жителів? Невисловленість чудово працює на загальну атмосферу і стимулює ретельно досліджувати локації, читаючи записки та заглиблюючись у лор. Однак ейфорія від дієгетичного оповідання занадто швидко випаровується, коли приходить усвідомлення, що ми займаємося тим самим, чим займалися в «симуляторах ходьби» від Bloober Team.

Усі важливі для сюжету події відбуваються виключно в кат-сценах, а NPC і ключові персонажі з'являються лише в особливих місцях. В інших випадках головний герой спілкується з зачиненими дверима, стінами та уявними співрозмовниками, як в Observer, Layers of Fear та The Medium. При цьому саму Мандрівницю явно списали з Діна Джарина з серіалу «Мандалорець» (The Mandalorian): вона небагатослівна, ніколи не знімає свій шолом, не проявляє емоцій і закінчує діалоги фразою «Такова наша місія» (явна відсилання до фрази «Таков шлях»). При цьому розробники не обманули, розповідаючи, що основна історія буде досить особистою для головного героя. Ближче до середини оповідання акценти зі збору душ важливих персонажів різко зміщуються в бік самокопання і пошуків відповідей на питання про походження протагоніста, залишаючи за дужками куди більш цікаві та важливі для розкриття лору моменти.

Всесвіт Cronos: The New Dawn — це, мабуть, її головна сильна сторона і головне розчарування одночасно. Розробникам вдалося створити унікальне і атмосферне середовище, де похмурі пострадянські декорації химерно переплітаються з елементами біопанку, породжуючи по-справжньому цікавий і самобутній світ. На жаль, сценаристи не змогли грамотно розкрити його в основному оповіданні. Замість поетапного занурення гравцеві пропонується бродити по кишкообразним коридорам, відстрілювати натовпи монстрів і збирати записки. І саме в цих папірцях, часто слабо пов'язаних із сюжетом, широкими мазками розкривається велика частина лору і передісторії епідемії. Цей підхід швидко починає втомлювати, залишаючи відчуття, що найцікавіше залишилося «за кадром».

Ще прикріше, що розробники вводять масу захоплюючих концепцій, які просто ігноруються на користь другосортної історії з часовою петлею. Так, на початку нам повідомляють про таємничий «Колектив», що керує людством і відправляє «Мандрівників» на пошуки обраних, здатних зупинити зарази. Але що це за організація? Як влаштований світ за межами показаної пострадянської Польщі? За яким принципом відбирають Мандрівників? Відповідей немає. Розробники буквально на початку оповідання розвішують десятки «чеховських рушниць» — інтригуючих ідей і цікавих гачків, — а потім просто видаляють їх з оповідання.

В якийсь момент бродити по занедбаним будинкам, лікарням і заводам стає просто нудно. Автори явно економили на реалізації сюжетних скриптів і подій, роздуваючи хронометраж однотипними дорученнями в дусі «знайди ключ», «включи генератор» або «прочитай важливу записку». І для будь-якої метроідванії такий підхід виглядає логічним, але Cronos: The New Dawn — це не Metroid Prime, а в першу чергу survival horror, а значить, повинна як мінімум лякати і нагнітати жахливу атмосферу. Ось тільки цього вона не робить, перетворюючи бектрекинг і однакові завдання в суцільне нудьгу. Dead Space, на яку Bloober Team орієнтувалася в процесі розробки, робила все, щоб гравець залишався залученим в ігровий процес і не переставав боятися шорохів у темних кутах навіть під кінець проходження. Для цього розробники з Visceral Games вручну вибудовували наратив навколо гравця і жонглювали завданнями, тим самим приховуючи недоліки бек-трекингу та одноманітності деяких елементів геймдизайну. Але в Cronos: The New Dawn оповідання існує в відриві від геймплею, а всі наявні місії зводяться до практично ідентичних умов. Через це вже до восьмої години банально втомлюєшся від однакових блукань і ігрового процесу. Про останнє ми детально розповімо в наступному розділі.

Повертаючись до сюжету, хочеться окремо згадати фінал гри, який зливає в трубу весь потенціал продуманої всесвіту. Так, у Cronos реалізовано кілька закінчень, але тільки одне з них має реальну вагу і позитивний результат. Але щоб його відкрити, ви повинні перепройти гру ще раз на більш високій складності. При цьому геймплей і основні сюжетні елементи залишаться без змін. Дякую, Bloober Team, але я, мабуть, відмовлюсь від пропозиції перепройти 14-годинний проект ще раз заради п’ятихвилинної кат-сцени.

У геймплейній частині у Cronos: The New Dawn також є серйозні проблеми. Ми отримали стандартний шутер від третьої особи з менеджментом ресурсів, де іноді зустрічаються примітивні головоломки та секрети. Місцеві монстри, яких нам доведеться відстрілювати протягом всього проходження, не блищать оригінальністю та видовим різноманіттям. У згаданій раніше Dead Space ксеноморфи вражали своїм дизайном. Їхні патерни атак змушували думати і знаходити унікальні способи дати відсіч. У багатьох випадках це заслуга системи детального розчленування, що дозволяє позбутися небезпечної кінцівки монстра і спостерігати, як істота буде себе вести в іншій ситуації. У Cronos: The New Dawn, як ви вже здогадалися, розчленування немає, і тому практично кожна «Сирота» помирає від кількох точних пострілів у голову. До того ж прицілюватися в черепушки значно простіше, ніж у ремейках Resident Evil, через що варіативність бойових зіткнень ще більше зводиться до одноманітних дій.

Іноді розробники підкидають цікавих монстрів, з якими весело боротися, але це трапляється кілька разів за все проходження. Наприклад, є рескін супротивників з Silent Hill 2, які повзають по стінах і займають невигідні для гравця позиції. Також є пара плюючихся кислотою супротивників і кілька особливо живучих, на яких йде левова частка боєзапасу.

Стрільба в Cronos: The New Dawn реалізована на порядок краще, ніж у ремейку Silent Hill 2, ось тільки кількість пушок зведена до необхідного мінімуму: пістолет, дробовик, карабін, гранатомет і місцевий аналог BFG з Doom. Патронів за класикою видають в обмеженій кількості, але часто їх вистачає на зачистку будь-якої арени. У кожної зброї є система зарядженого пострілу, яка завдає більше шкоди і дозволяє економити ресурси. Єдиний мінус — не можна просто натиснути кнопку і дочекатися зручного моменту, щоб вистрілити. Заряджений постріл виконується автоматично після його активації, тому на перших порах потрібно звикнути до цієї особливості. Протягом всього проходження я практично не користувався звичайною стрільбою, віддаючи перевагу більш ефективному способу відстрілу монстрів.

Менеджмент ресурсів і обмежений інвентар спершу ускладнюють проходження. Часто по локаціях розкидано занадто багато ресурсів, а місць у кишенях у нашої героїні в рази менше, ніж у Криса Редфілда в Resident Evil 1. Тому доводиться постійно бігати до безпечної зони і скидати зайві предмети або використовувати амуніцію в місцях, де її можна було б зекономити. При цьому внутрішньоігровий баланс налаштований таким чином, щоб вам завжди вистачало патронів і аптечок до наступної сутички з противниками. Крім того, на локаціях розкидані елементи для крафту, що дозволяють створювати припаси і корисні предмети, що дає гравцеві можливість не зациклюватися на надмірній економії всього, що лежить в інвентарі.

Таскати з собою всі пушки разом не вийде, так як на кожну витрачається дорогоцінне місце в інвентарі. І для survival horror — це досить стандартна ситуація, ось тільки в лорі Cronos: The New Dawn пістолет героїні — це трансформований агрегат, в якому прихований весь арсенал разом. Як револьвер з Control. Тому незрозуміло, що тримає в інвентарі головна героїня, якщо у неї є один універсальний вид зброї, здатний змінювати форму.

Також у Cronos: The New Dawn досить гілляста система прогресії, що дозволяє покращувати характеристики як персонажа, так і зброї. Вся прокачка зав'язана на зборі двох важливих ресурсів: енергетичних елементах і особливих ядрах. Зібравши їх у достатній кількості, ви зможете збільшити розмір інвентаря, зміцнити захисний костюм або, наприклад, посилити потужність пістолета. Велика частина важливих для розвитку героя ресурсів схована в затишних місцях і секретних секціях. За ретельне дослідження локацій гра винагороджує модифікаціями для зброї, а також альтернативними стволами. Наприклад, можна знайти двостволку, яка хоч і є все тим же стартовим дробовиком, але при цьому дає можливість робити два постріли підряд.

Окрім згаданої вище системи прогресії, у Cronos: The New Dawn є додаткова можливість поглинати есенцію персонажів, яких героїня шукає протягом усього сюжету. Ви можете носити з собою тільки три активні есенції одночасно. Однак якщо захочеться спробувати іншу здатність, то доведеться відмовитися від вже активованої, і вона, що найцікавіше, самознищиться. Тобто вибирати навички потрібно з розумом. Звісно, самі по собі посилення не перетворюють персонажа на машину для вбивств, але, наприклад, здатність крафтити боєприпаси з меншими витратами ресурсів дуже допомагала в певних ситуаціях. І ця система при належній реалізації могла б стати фундаментом реіграбельності, спонукаючи до повторного проходження ради кращої кінцівки, от тільки в наявному вигляді вона не грає суттєвої ролі в прогресії. З Cronos: The New Dawn міг вийти непоганий рогалик з елементами хоррора, але, на жаль, ми маємо лише тир з великою кількістю ходьби по замкнутим просторам.

Як ми вже писали раніше, Cronos: The New Dawn — це більше шутер від третьої особи, ніж спадкоємець Dead Space. Так, Путниця може в стилі Кларка топтати ногами супротивників і ящики з предметами, дрейфувати в невагомості і повільно бродити по замкнутим просторам, дзвенячи своїм екзокостюмом, але на цьому схожість двох ігор закінчується. Dead Space пропонувала гравцям безліч цікавих здібностей і способів боротьби з ксеноморфами, тоді як у Cronos: The New Dawn ви тільки й будете, що стріляти по супротивникам і розставленим на кожному куті вибухонебезпечним бочкам. Телекинезу або стазису в грі, звісно, немає, а всі представлені в трейлері маніпуляції з часом — це строго постановочні елементи. Наприклад, вам часто будуть траплятися сфери, в які потрібно цілитися, щоб відмотати час назад, створюючи шляхи для подальшого проходження рівня. У бою подібної системи дуже не вистачає, адже від безперервної стрільби протягом десятка годин буквально втомлюєшся.

Єдина киллер-фіча, на яку Bloober Team зробила ставку, — поглинання ворогами сил з повалених гравцем супротивників. То есть кожна «Сирота» при спавні на локацію спочатку біжить до найближчого трупа, щоб якнайшвидше «всосати» в себе біомасу і перетворитися на більш потворного монстра з високим уроном і великою кількістю здоров'я. І на словах дана механіка звучить як мінімум цікаво, ось тільки на практиці вона не представляє з себе нічого суттєвого. Так, іноді ворогам дійсно вдається добігти до трупа і поглинути його, але більш небезпечними вони від цього не стають. Заряджені постріли в голову не дадуть збрехати. До того ж процес поглинання біомаси можна легко перервати звичайним пострілом, після якого ворог автоматично переходить в режим атаки.

За початковою задумкою, гравець повинен використовувати одноразові заряди вогнемета, щоб спалювати трупи, які будуть зустрічатися на шляху, аби зменшити ризик виникнення потужних мутантів. В реальності ви перестанете цим займатися, коли усвідомите, скільки пального потрібно з собою носити, щоб спалювати все на своєму шляху. У перші години доведеться реально бігати туди-сюди до заправки, щоб спалити якомога більше трупів. А коли поруч немає бензоколонки, у вас лише один заряд, яким можна спалити від сили два тіла. Через це руйнується вся початкова ідея з параноєю і зачисткою локації від осередків мутацій. У ремейку першої Resident Evil є схожа система, яка більш-менш працює завдяки правильній кількості супротивників і припасів, а також гіллястих шляхів для проходження. Ви заздалегідь плануєте свій шлях і спалюєте тільки ті трупи, які будуть заважати дослідженню. У Cronos: The New Dawn немає жодного сенсу в ліквідації біоматеріалу, оскільки помирають посилені мутанти так само швидко, як і звичайні, а бектрекинг у більшості випадків відбувається без спавну нових хвиль супротивників.

У грі є невелика кількість босів, битви з якими завжди відбуваються за однаковим сценарієм: вас замкнено в дуже вузьких коридорах з потужним супротивником і змушують бігати, ламаючи голову, по арені, прицілюючись у вразливі місця. І незважаючи на всю вторинність зіткнень, битви на диво проходять дуже бадьоро і тримають у напрузі до самого фіналу. По-перше, Путниця дуже повільна і вразлива в прямому зіткненні. По-друге, кількість боєприпасів вистачає рівно на битву, тому кожен промах викликає паніку. Ну і по-третє, здоров'я персонажа витрачається нереально швидко, через що різко пропадає бажання стояти на місці і стріляти в боса, поки патрони не закінчаться. Саме в битвах з босами Cronos: The New Dawn розкривається як правильний survival horror з панічною економією ресурсів і пошуком безпечних шляхів відступу. Шкода, звичайно, що не вся гра працює за цими принципами.

Підводячи підсумки, хочеться сказати, що з Cronos: The New Dawn могла б стати дуже хорошою грою, якби Bloober Team не зациклювалася на стандартах survival horror і не економила на важливих для жанру елементах. У перші години проект дійсно дивує гарним артом, грамотним експозицією і неспішним темпом, але далі механіки ніяк не еволюціонують, а весь базовий геймплей з прологу зберігається до самого фіналу. Через це гра може здаватися нудною і одноманітною. Знову ж, якби в Cronos: The New Dawn були реалізовані елементи roguelike, то її сюжет і геймплейні концепції розкрилися б у повному обсязі.

З точки зору візуалу, до Cronos: The New Dawn навіть не придерешся. Bloober Team вміє працювати з артом і дизайном, тому кожна локація, декорація і елемент оточення захоплюють деталізацією і виконанням. Туман, освітлення і затінення реалізовані на вищому рівні. Атмосфера занедбаної пострадянської Польщі передана на п’ять з плюсом. Бродити по зарослим деревами дворам і напівзруйнованим квартирам — одне задоволення. А коли героїня відправляється в минуле, можна легко отримати потужний заряд ностальгії від місць, які добре знайомі жителям РФ і СНД.

Більшість локацій так чи інакше запозичені з інших хоррорів, але вони все одно вийшли видовищними і запам’ятовуваними. А от дизайн монстрів вийшов досить нудним. І їх різноманіття явно поступається іншим survival horror. Так чи інакше, в цілому противники змодельовані непогано, а їх анімації явно на порядок кращі, ніж у ремейку Silent Hill 2. У свою чергу кат-сцен в грі занадто мало, щоб хоч якось оцінити режисуру і постановку. При цьому протягом усього проходження відчувалася явна економія ресурсів на сюжетних елементах. Можна зрозуміти, чому в Observer головний герой спілкується з дверними вічками, а не з реальними людьми, але для Cronos: The New Dawn такий підхід до оповідання непростимий.

Музична складова вийшла непоганою. Композитор буквально замішав в один коктейль жахливі ембіентні звуки і синтвейв-мелодії, тим самим створивши треки, схожі за звучанням на недавню The Alters. До слова, останню також розробили поляки. Озвучка персонажів хороша, але голос головної героїні відштовхує своїм тембром і беземоційністю. Але це не вина самої актриси, оскільки голос і манера мови Путниці строго регулювалися рамками сценарію.

У Cronos: The New Dawn немає особливих проблем з продуктивністю. У нас гра стабільно працювала без просадок на високих налаштуваннях. Графічних артефактів не було, а от баги траплялися, але лише пару раз за всю гру. Наприклад, одного разу головний герой застряг у оточенні і не зміг самостійно вибратися. Ну і іноді деякі об'єкти оточення некоректно реагували на дії гравця: коробки з припасами не руйнувалися, а бочки з пальним не вибухали з першого попадання. В цілому проблеми некритичні і не заважають проходженню.

З Cronos: The New Dawn могла вийти зразкова гра, якби розробники не зациклювалися на повторенні заїжджених механік з інших survival horror. В результаті ми отримали просто дуже нудний проект з одноманітним геймплеєм, графоманським сюжетом і недопрацьованими концепціями. При цьому кожен аспект Cronos: The New Dawn окремо мав явний потенціал, який при належному розвитку міг би стати візитною карткою. У гри є шикарний лор і атмосфера, але розробники просто відкинули їх на другий план на користь особистісної історії головної героїні, яка не просто не зачіпає, а відштовхує своєю вторинністю і бездарним фіналом. Стрільба і дослідження локацій відтворені не гірше, ніж в інших іграх, але цікавих ситуацій практично немає. І лише битви з босами вийшли яскравими і запам'ятовуваними.

Cronos: The New Dawn вкотре доводить, що у Bloober Team є безмежний потенціал у створенні survival horror, але не вистачає навичок у реалізації важливих елементів. І ми сподіваємося, що керівництво студії буде виділяти більше ресурсів на внутрішні проекти компанії і заохочувати творчі ідеї співробітників, відходячи від класичного копіювання відомих брендів. Так чи інакше, ми впевнені, що ремейк першої частини Silent Hill вийде відмінним, адже з уже готовими проектами, та ще й на гроші Konami, у студії виходить працювати краще, ніж з власними франшизами.