Огляд Kingdom Come: Deliverance 2. Найсміливіша та грандіозна рольова гра останніх років

Kingdom Come: Deliverance 2 — гра, здатна забрати весь вільний час, змусити забути про сон і їжу, а також випробувати нерви на міцність. Але натомість вона подарує стільки дофаміну і незабутніх емоцій від масштабної пригоди, що вистачить до кінця року. Це не просто черговий «зразковий сіквел» з відточеними механіками, а потужний поштовх великих студій, які відвернулися від відданої кор-аудиторії. Warhorse Studios своїм проектом нагадала індустрії, що ігри — це мистецтво, а не платформа для просування конкретних ідеологій.

Ми провели безсонні ночі, мандруючи безкрайніми просторами Богемії. Ловили чертей, розбиралися в політичних інтригах, пили до безтями з половцями, грали в кості з циганами, малювали непристойності на бикові, шукали маніяка, облизували трупні ями і відправляли на шибеницю браконьєрів — все ради того, щоб знайти хоч пару причин поругати Kingdom Come: Deliverance 2. Але чи вдалося нам це? Відповідь знайдете в цьому огляді.

Основні події другої частини починаються практично з того моменту, де закінчилася перша Kingdom Come: Deliverance. Якщо ви з якоїсь причини пропустили оригінал, але хочете зануритися в сіквел разом з усім світом, можете сміливо починати грати прямо зараз. Розробники передбачили все для комфортного старту: ключові моменти першої частини акуратно вплетені в оповідання, так що п'ятигодинний ролик з передісторією на YouTube-каналі Warhorse Studios вам точно не знадобиться. Важливі посилання на персонажів і події оригінальної гри органічно вбудовані в сюжет, дозволяючи новачкам швидко вникнути в те, що відбувається.

Сюжет Kingdom Come: Deliverance 2 за своєю масштабністю порівнянний з кількома сезонами якісного серіалу. При цьому перші 20-40 годин — лише прелюдія до основного конфлікту. Але яка це прелюдія! Вражаюча, майстерно срежисована, вона ні трохи не поступається за напруженістю і якістю ключовим подіям гри. Головний герой Індржих разом з вірним другом Яном Птачеком прибувають у живописний, але далеко не дружелюбний регіон Троски. Їхня мета — доставити листа дворянину Отто фон Бергову і заручитися його підтримкою в боротьбі проти короля Сигізмунда. Однак, не встигнувши дістатися до замку до заходу сонця, герої вирішують розбити табір у небезпечній зоні, де господарюють банди розбійників. Це рішення обертається кривавою сутичкою, після якої Індржих і Ян залишаються без супроводу, листа і навіть штанів — у самому прямому сенсі слова. А на завершення всього, утікаючи від бандитів вбрід, Індржих отримує стрілу в плече, що призводить до втрати досвіду і навичок, здобутих у першій частині. В загальному, класичний, але від цього не менш захоплюючий початок для сиквелу рольової гри.

Чудом уникнувши переслідування та відновивши сили у місцевої травниці, наші герої нарешті дістаються до замку Бергова. Однак замість гостинного прийому їх зустрічає «бадьорий душ» з сміттєвого відра. Адже за вікном — епоха, де зустрічають по одягу, а Індржих з Яном, одягнені в лахміття бродяг, взагалі не нагадують високопоставлених вельмож. До того ж чутки про загибель пана Птачека у сутичці з розбійниками та делегацією з Ратая остаточно перекривають всі шляхи до барона, замкненого за кам’яними стінами. На щастя, незабаром має відбутися весілля за участю Бергова, а значить, у героїв ще є шанс виконати доручення.

Протягом всього пролога сценаристи Kingdom Come: Deliverance 2 повільно, але впевнено опускають героя назад на саме «дно», з якого він з труднощами вибрався в першій частині. Причини такого підходу очевидні: гравець має залишатися на рівних умовах з ігровим середовищем. Після сварки з Яном, викликаної масовою бійкою з селянами біля корчми, ми отримуємо доступ до першої великої локації і повну свободу дій. На відміну від приквела, новачкам тут буде набагато простіше зорієнтуватися і зануритися в атмосферу Середньовіччя. Розробники з самого початку підкажуть, де шукати роботу, як здобути перші обладунки і в якому куточку лежить гідна зброя.

Першу половину основної сюжетної лінії Kingdom Come: Deliverance 2 можна порівняти з першим сезоном «Гри престолів» (Game of Thrones) — тут багато експозиції, діалогів і політичних інтриг. Більшу частину часу ви будете колесити по величезній карті, переміщуючись з точки «А» в точку «Б» і вирішуючи дрібні, на перший погляд, проблеми. При цьому левова частка сюжету прихована у другорядних завданнях. Їх так багато, що від безлічі іконок на карті може статися легкий приступ паніки. І найголовніше — кожне завдання не є шаблонним дженериком, яким нас останні роки годують великі студії. Це продумані, глибокі та грамотно прописані історії. Уявіть, що вам дали величезний світ The Elder Scrolls 5: Skyrim, але замість «сміттєвих» квестів в нього вклали все найкраще з The Witcher 3.

Особливий захват викликає взаємозв'язок другорядних квестів. Після виходу у відкритий світ ми вирушили шукати доньку місцевої травниці, яка нещодавно врятувала нашого героя від смерті. У ході розслідування з'ясувалося, що у рятівниці тривалий конфлікт з місцевими селянами, що загрожує обернутися трагедією. Як істинні лицарі, ми знайшли спосіб примирити сторони і запобігти кровопролиттю. У подяку травниця почала допомагати нам в інших завданнях, помітно скорочуючи час на блукання по карті. Однак, вибравши інший шлях і не вирішивши конфлікт миром, ми могли б пізніше виявити тіла вбитої травниці та її доньки. Це означало б, що всі пов'язані квести довелося б проходити інакше. У цьому плані Deliverance 2 дуже нагадує Fallout 2, в любові до якої не раз зізнавався директор проєкту Даніель Вавра (Daniel Vávra).

Практично кожне, навіть саме просте завдання, перетворюється на міні-пригоду з захопливими механіками і несподіваними поворотами. Сценаристи не соромляться у висловлюваннях і сміливо демонструють історичні стереотипи, як вони описані в підручниках. Місцеві цигани крадуть коней, вірять у магію і всіляко намагаються скористатися добротою Індржиха. Дві ворожі села кожен сезон сходяться в кривавій сутичці через клаптик землі, і навіть якщо вам вдасться їх примирити, радості від цього вони особливо не відчують.

Ось ще один приклад. Лениві трубадури спочатку змусить вас вкрасти лютню, а потім відправлять на пошуки струн. Після цього вони попросять Індржиха відпрацювати їх борг перед власником корчми: перетягнути важкі мішки і почистити вигрібну яму. При цьому змусити самих ледарів взятися за роботу у вас не вийде. Після виконання квесту ми ледь стримували бажання проучити музикантів кулаками, але це занадто сильно вдарило б по репутації. Найсмішніше, що сценаристи навмисно поставили гравця в таку ситуацію, щоб викликати потрібні емоції. Основна страва у вигляді помсти подається трохи пізніше, у другому акті. Не будем спойлерити, але фінал цього квесту вам точно сподобається.

До кінця першого акту вам відкриють всі сторони конфлікту, і історія з детективного трилера перетвориться на справжній блокбастер. У центрі сюжету — становлення національного героя чеського народу Яна Жіжки (Jan Žižka), чия статуя прикрашає Вітковський пагорб у Празі. Разом з ним вам доведеться об'єднати розрізнене населення Богемії та дати відсіч королю Сигізмунду з його поплічниками. При цьому ключові події перенесуться на зовсім нову карту, за розмірами не поступаючу першій.

Головною перлиною нової локації став місто Кутна-Гора (Куттенберг). Він настільки величезний і деталізований, що ми на довгі години забули про сільську місцевість і проблеми селян. Настільки живого і продуманого міста не бачили з часів Cyberpunk 2077. І на відміну від гри CD Projekt RED, у Kingdom Come: Deliverance 2 місцеве населення — не просто декорація, а живий організм, де у кожного є своя роль і розпорядок дня. Перебування в Кутна-Горі залишає незабутнє враження. Другорядні квести стають довшими, але від цього не втрачають у якості. Поки основний сюжет готує нас до грандіозної битви, побічні завдання пропонують вистежити маніяка, очистити підземелля від демонів або зібрати похмурі монументи з черепів у монастирській крипті. Незважаючи на реалістичний сеттинг середньовіччя, містика все ж знаходить своє місце. Наприклад, один з квестів дає давно померлий монах, а прислугу Бергова постійно турбують дияволи, яких нам довелося вигнати святою водою.

Головна перевага побічних завдань — повна відсутність рутини. По суті, це невеликі, самостійні епізоди, що розкривають епоху і показують побут людей п’ятнадцятого століття. Вони нелінійні, пропонуючи гравцеві нестандартні шляхи проходження. При цьому основний сюжет, незважаючи на прекрасну подачу і інтригуючу історію, залишається занадто лінійним, не дає тієї свободи, що є в побічних квестах. Будь-який ваш вибір або фраза впливають лише на репутацію і ставлення інших персонажів до протагоніста.

Заздалегідь заданий сценаристами шлях часто руйнує ефект занурення і відчуття прогресії. Наприклад, в першому акті ми потрапляємо на весілля, де випадково знаходимо наречену, покинуту нареченим. Незалежно від вибраних реплік у діалозі, нас все одно ловить місцевий селюк, викидає з підвалу і штовхає на потіху натовпу. Мало того, що нам не дали зробити вибір, так ще й змусили спостерігати за «безпомічним» головним героєм, який зовсім нещодавно рубав розбійників сокирою.

І це не одиничний випадок. Індржих постійно опиняється в ситуаціях, де його оглушують, роздягають і б'ють навіть найслабші персонажі. Це зовсім не поєднується з образом, який ми створюємо для героя в побічних завданнях. Безумовно, історична достовірність накладає на сюжет обмеження, але протагоніст все ж вигаданий персонаж. Він міг би самостійно вирішувати, на чию сторону стати і який вибір зробити.

Основна сюжетна лінія Kingdom Come: Deliverance 2 вийшла настільки масштабною, що її вистачило б на дві повноцінні гри. При цьому більшу частину часу ви проведете за безкінечними поїздками і пішими переходами по безкрайнім просторам Богемії. Якщо в завданні вказано слідувати за якимось персонажем, будьте готові до довгої і неспішної подорожі з однієї точки в іншу. Найсмішніше, що в кінці шляху може не виявитися точки швидкого збереження, а якщо у вас в кишені немає «рятівного шнапсу», то після випадкової невдачі або смерті доведеться знову йти тим же неспішним кроком. Так, це реалістично. Ні, це не весело.

В результаті Kingdom Come: Deliverance 2 — це суміш лінійної історичної драми і пісочниці в відкритому світі, де побічні завдання дають більше рольового відтворення, ніж основний сюжет. При цьому ці дві концепції погано уживаються одна з одною. Ви можете спробувати самостійно очистити сюжетні фортеці, табори і вежі, але особливої вигоди це не принесе. Якщо хочете відчути себе героєм і вплинути на світ, вирушайте в бік вторинного контенту.

Незважаючи на лінійність і певну затягнутість, основна історія Kingdom Come: Deliverance 2 вийшла настільки захоплюючою, що ми буквально не могли відірватися від екрану. Це перша рольова гра після Baldur's Gate 3, яку пройшли не заради огляду, а заради задоволення. І для нас це важливий показник якості.

Геймплейні покращення Kingdom Come: Deliverance 2 повністю виправдовують термін «зразковий сиквел». Більшість елементів доопрацювали і адаптували під нову аудиторію. Бойову систему вдосконалили, зробивши її простішою і інтуїтивнішою. Самі бої стали видовищнішими, але при цьому перестали дратувати надмірною хардкорністю. Особисто нам сиквел видався значно простішим за оригінал. Якщо раніше кожна битва з сюжетним босом змушувала попотіти, а за найменшу помилку гра жорстко карала, то тепер сутички один на один рідко викликають серйозні труднощі.

Анімації в боях виглядають і відчуваються краще, ніж у першій частині. Рухи стали плавнішими, а комбінації — інтуїтивно зрозумілими. Кулакові бої також доопрацювали, спростивши в деяких аспектах. Якщо стежити за витривалістю і вчасно блокувати удари, спаринги не завдадуть особливих проблем. А битися на кулаках у Deliverance 2 доведеться часто. Практично в кожному селі є бійцівський клуб, де можна підзаробити грошей і поліпшити репутацію.

Стрільба з лука стала зручнішою, а арбалет і зовсім перетворився на нашого «вірного друга». Так, перезарядка у нього довга, але точність і пробивна сила з лишком компенсують недоліки. Якщо додати до цього отруйні зілля, намазані на болти, то арбалетом можна спокійно перебити цілий загін бандитів, не виходячи з укриття. Також у гру додали першу вогнепальну зброю — ручницю (пищаль). Це зброя для справжніх ентузіастів: довга перезарядка, жахливе прицілювання, але величезна шкода. Ідеально підходить для залякування сільських бабусь гучними пострілами.

Навігація стала зручнішою, але приховані швидкі вбивства все ще можливі лише з кинжалом в інвентарі. Темний одяг допомагає маскуватися в тіні, а індикатор зверху попереджає про можливу небезпеку. За відчуттями, красти і зламувати замки стало простіше. Місцеві жителі тепер не прокидаються від найменшого шуму, а охоронці не прагнуть обшукати вас при кожній зручній нагоді. Спочатку ми намагалися грати за лицарськими законами, але пізніше зрозуміли: без прокачаного навику злому та кишенькового крадіжки на пізніх етапах сюжету буде важко.

Своє перше стан можна легко сколотити на ремеслі. На вибір доступні зілляваріння, кузнечне діло, полювання та найманство. Алхімія залишилася практично без змін. Збираєте трави, йдете до алхімічного столу, обираєте потрібне зілля і варите за інструкцією. Якщо дотримуєтеся рецептури, стежите за таймером і вчасно знімаєте котел з вогню, отримаєте покращені зілля і отрути. Головне — стежити за станом трав або заздалегідь сушити їх у спеціальних сушарках.

Кузнечне діло — новий вид ремесла, задуманий розробниками ще для першої частини, але не реалізований через стиснуті терміни. Принцип роботи у мехів і ковки схожий з зілляварінням. Сначала ви шукаєте або купуєте необхідні матеріали, потім відправляєтеся до кузні і вибираєте потрібний предмет зі списку. Після цього берете заготовку, нагріваєте її і обробляєте молотком, поки не отримаєте зброю або підкову. Кожен створений предмет має свою класифікацію: чим вища якість, тим кращі характеристики. Радимо перед роботою надягати кузнечний фартух і бити по ковадлу в ритм мелодії, насвистуваної Індржихом.

Полювання і найм — найпростіші способи заробітку. Досить лише навчитися влучно стріляти і впевнено володіти мечем. Лут з противників випадає багато, от тільки продавати його практично нікому. У місцевих торговців в кишенях жебрацькі гроші, а заможні купці, здатні купити золоті кубки за гідною ціною, з'являться далеко не відразу. При цьому ціни у ремісників завжди високі, а система торгу на перших порах не приносить відчутної вигоди. Простішим є відбирати монети у розбійників, а необхідні для виживання предмети знаходити у відкритому світі. Радимо взагалі не витрачати гроші на торговців — накопичені кошти знадобляться для оренди житла або відвідування купалень.

Рольова система стала практичнішою і інтуїтивно зрозумілішою. Пасивна прокачка характеристик працює так само, як і в першій частині: чим частіше ви виконуєте певні дії, тим швидше росте навичка. Зате активна прогресія стала прозорішою і кориснішою. Раніше багато перків давали незначні бонуси, які активувалися тільки в конкретних умовах. У сиквелі їх роль і значимість помітно зросли. Наприклад, завдяки грамотному розподілу перків наш герой навчився швидко бігати вночі, не витрачаючи витривалість.

Вкладаючи очки навичок у науку і красномовство, ви підвищуєте шанси на успішне проходження перевірок у діалогах. І повірте, вирішувати проблеми словами в Kingdom Come: Deliverance 2 куди вигідніше, ніж силою. Багато мирні виходи в побічних квестах залежать від рівня чарівності. Однак навіть з максимально прокачаним навиком ви не завжди зможете переконати співрозмовника. Важно враховувати, з ким ви говорите, як виглядаєте і яка у вас репутація.

Керування конями стало зручнішим і чутливішим у порівнянні з першою частиною. Чим більше часу ви проведете в сідлі, тим швидше відкриєте корисні перки. При цьому ми нещодавно дізналися, що перший кінь Індржіха на прізвисько Сівка після 35 кілометрів «пробігу» отримуєperk, що покращує всі її характеристики. А ми цього скакуна по дурості обміняли в замку (хоча дуже не хотіли зраджувати коня), так як вона поступалася більшості коней в грі за швидкістю та витривалістю.

Незважаючи на численні покращення базових механік, у Kingdom Come: Deliverance 2 залишилося чимало спірних рішень, що дратували ще в першій частині. По-перше, навмисне розтягування ігрового процесу. Мало того, що гра сама по собі дуже довга і насичена контентом, так ще й у завданнях постійно доводиться кудись йти за тридев’ять земель. Ми розуміємо, що Warhorse Studios намагалася створити не просто рольову гру, а симулятор середньовіччя, але надмірне захоплення реалізмом призвело до того, що велику частину часу ви будете слідувати за кимось, супроводжувати когось, йти на край карти за якимось предметом, а потім повертатися назад, відбиваючись від розбійників і вовків. Так, великі відстані можна долати за допомогою швидкого переміщення, але сюжетні маркери часто розташовані в глушині, а точки доступу знаходяться тільки у великих поселеннях.

Окрім вже описаних витрат часу на ремесла, вам постійно доведеться шукати ночівлю, провіант, місце для миття, інструменти для ремонту екіпіровки, ящики для зберігання та безліч інших симуляційних елементів. Безумовно, вони чудово працюють на занурення в епоху, але при цьому додають десятки годин до проходження. І це без врахування «культового приколу» Даніеля Ваври — змушувати гравців тягнути тяжкості. На зміну ящикам з Mafia прийшли мішки з борошном і провіантом. Ось тільки Віто Скалетта швидко зрозумів, що цим повинні займатися робочі, а Індржих покірно тягне тяжкості, незважаючи на киплячу всередині ненависть. Безумовно, вперше це було смішно, але до восьмого вже стало дратувати.

Не можна не згадати про відсутність вагомих нагород за виконання квестів. Так, проходити додаткові завдання цікаво заради сюжету, але, з іншого боку, їх можна спокійно пропустити, так як особливої вигоди вони не приносять. Можна витратити 2-3 години на переговори циганського барона з дочкою і в нагороду отримати капелюх, яку соромно носити. Навіть за найскладніші місії або турніри вам видадуть непотріб, що часто поступається вашій екіпіровці. А продати його торговцям за гідною ціною не вийде — у них рідко є великі суми на руках.

І все ж, незважаючи на описані проблеми, від Kingdom Come: Deliverance 2 неможливо відірватися. Це одна з тих рідкісних ігор, створених не для масового споживача, а для відданої аудиторії, яка підтримала розробників на Kickstarter ще в 2014 році і дозволила реалізувати сміливий і по-своєму оригінальний проєкт. Сіквел — це реалізація всіх обіцянок, які Warhorse Studios не змогла втілити в першій частині. Даніель Вавра подарував нам одну з найкращих рольових ігор в історії, що перевершує за якістю виконання і контентом все, що випускали відомі студії на кшталт BioWare, Bethesda і Obsidian в останні роки.

Kingdom Come: Deliverance 2 розроблялася не на модному Unreal Engine 5, а на «доопрацьованому напильником» CryEngine. Якщо в 2007-му всі боялися цього «монстра» за надмірну «прожорливість», то зараз це один з найстабільніших рушіїв, який з незрозумілих причин ігнорується багатьма студіями. І даремно. CryEngine відмінно справляється з відкритими просторами, забезпечує високу дальність промальовування і створює красиву, детальну картину навіть на «народному» залізі.

У Kingdom Come: Deliverance 2 вас чекають знайомі та приємні пейзажі — безкраї ліси і затишні села, пророблені до найменших деталей. Автори досконально вивчили побут п’ятнадцятого століття і втілили його в ігровому світі. По суті, перед нами віртуальна екскурсія в пізньосередньовічну Богемію, де кожна деталь ілюструє повсякденне життя того часу. Дизайнери з максимальною точністю відтворили архітектуру і декорації, щоб ви могли своїми очима оцінити все величність історичної області Чехії.

У Kingdom Come: Deliverance 2 немає новомодних технологій на кшталт трасування променів, «нанітів» або «люменів», але освітлення і затінення працюють не гірше, ніж у сучасних блокбастерах на Unreal Engine. Динамічна зміна дня і ночі створює незабутні пейзажі. Незважаючи на малу кількість штучних джерел світла, ви можете вільно пересуватися по світу навіть у темний час доби, на відміну від нещодавнього S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl.

Розробники значно покращили моделі персонажів і їх анімації. Більшість катсцен створено з використанням технології захоплення рухів акторів. Баги і технічні помилки, що зустрічалися в релізній версії першої частини, у сіквелі практично зникли. Kingdom Come: Deliverance 2 — одна з тих ігор, якій не потрібен «патч першого дня». Ви можете сміливо починати проходження прямо зараз, не чекаючи оновлень.

Але найбільше порадувала оптимізація. Перша частина навіть зараз з труднощами справляється з 4K-роздільною здатністю і гальмує при кожному зручному випадку. Розробникам довелося чимало потрудитися, щоб сиквел не лише перевершив оригінал у технічному плані, але й працював стабільніше. Ми були приємно здивовані, коли гра самостійно виставила високі налаштування графіки без використання апскейлерів, а потім видавала стабільно високий FPS. Жодних перезавантажень, просадок чи підлагувань. Просто краса.

Музичне супроводження виконано на найвищому рівні. Ян Вальта (Jan Valta) і Адам Спорка (Adam Sporka) створили характерний для Східної Європи саундтрек, ідеально вписавшись у вибраний сеттинг. Акторська робота також заслуговує похвали. Том Маккей (Tom McKay) і Люк Дейл (Luke Dale) у ролях Індржіха і Яна Птачека чудово доповнюють один одного. Їх безмежний оптимізм і віра в краще створюють яскравий контраст із жорстоким і похмурим світом пізнього середньовіччя.

***

Kingdom Come: Deliverance 2 — не просто зразковий сиквел, а феномен, що повернув віру в рольові ігри від першої особи. Warhorse Studios показала всій індустрії, як потрібно ставитися до своєї аудиторії: з повагою, увагою до деталей і прагненням до найвищої якості. Даніель Вавра написав історію, що перевершує за рівнем виконання багато історичних серіалів і розкриває побут середньовічної Богемії. Різноманітні другорядні завдання, вражаюча акторська гра, багатогранний геймплей, чудовий саундтрек і вражаюча оптимізація роблять Kingdom Come: Deliverance 2 не просто хорошою грою, а однією з найкращих у жанрі RPG.

Розробникам з Warhorse Studios вдалося зробити те, що вже довгі роки не може повторити Bethesda після успіху The Elder Scrolls 5: Skyrim. Вони створили гру з живим відкритим світом, де за кожним кутом ховається цікава історія або незвичайна ситуація. І якщо раніше східноєвропейський геймдев сприймався як аутсайдер, проекти якого журналісти називали «євроджанком» (eurojank — відеоігри з Європи з амбіційними концепціями, але недостатнім виконанням), то тепер це лідери ринку, які задають стандарти для всіх наступних проектів. Kingdom Come: Deliverance 2 — не просто гра, це доказ того, що пристрасть, талант і повага до гравців можуть створити нещо по-справжньому велике. Якщо ви ще не грали, то саме час почати — адже це той рідкісний випадок, коли гра стає не просто розвагою на кілька вечорів, а справжньою культурною подією.