Начну з нагадування, що таке невидимі стіни: це найпростіший, але вкрай дратівливий спосіб обмеження ігрового простору. В першій частині ми розглянули 10 прикладів подібного обмеження світів від гравця. У цій же частині продовжимо аналіз і розглянемо ще кілька варіантів таких стін, які зустрічаються в різних іграх.
Дуже цікаво тему невидимих стін обіграли в грі 2006 року за мотивами серіалу «Гріффіни». Так, на самому початку гри покинути місто неможливо, оскільки заважають невидимі стіни, але кумедною цю ситуацію роблять мімы, які знаходяться ніби за цією стіною і зображують класичну мініатюру наявності стін. Сам же персонаж навіть може прокоментувати цю ситуацію, висловивши своє невдоволення вездесущими мімами з їх стінами.
У цій головоломці від творців серії шутерів Serious Sam межу світу охороняє божество — Елохім. Так можна вважати, що в грі немає невидимих стін: просто творець світів націлив усе своє увагу на гравця. При спробі покинути цю ігрову пісочницю він спочатку попередить головного героя про те, що той покидає межу світобудови. Після досягнення критичної точки персонаж буде миттєво знищений, а час безжально перемотано назад, повертаючи гравця до початкової позиції. Протягом усього цього процесу — від першого попередження до точки неповернення — буде звучати зациклений монолог.
Автор відео kawaii_desu_integral
Дія в цій грі відбувається на острові Ауроа, контрольованому угрупуванням Вовки, які, в свою чергу, використовують високотехнологічну армію дронів. Тож чекайте, що на вас налетить ціле полчище цих смертоносних малюків при спробі порушити кордони.
Resident Evil (1996) також досить оригінально забороняла гравцям покидати особняк — просто не даючи можливості вийти через двері. За дверима знаходилися цербери — результат випадкового зараження охоронних собак корпорації Umbrella Т-віром, які так і норовили розірвати будь-якого живого. У ремейку цю ситуацію розвинули трохи сильніше: при спробі покинути будівлю на початку гри гравця не тільки не випустять, але й всередину проскочить одна з собак. Після того як з нею розберетесь, головний герой повідомить, що виходити назовні небезпечно, і не стане ризикувати ще раз.
У грі про Губку Боба покинути межі світу досить просто, оскільки немає жодних видимих або невидимих обмежень — є тільки виділена зона, позначена пунктирною лінією. Якщо її перетнути, назад Боба поверне дбайлива «рука Ханса» — так її дійсно називають, і все через гру слів hands (руки). Це досить оригінальний спосіб обмежити ігровий світ, який цілком виправданий і не вибивається з атмосфери цього світу.
Тут ми не маємо уявлення про те, наскільки велика карта, оскільки її у нас просто немає. Однак, досліджуючи всі доступні за сюжетом гри закутки, ми цілком зможемо визначити межі світу, які охороняють примарні левіафани. По-справжньому незабутньою буде зустріч з ними, якщо ви про них не знали і вирішили перевірити, що знаходиться далі в так званій мертвій зоні. Однак вони миттєво втратять до вас інтерес, якщо ви вирішите повернутися в ігрову зону.
У Valheim світ генерується випадковим чином, і класичних невидимих стін тут немає. Обмеження органічно вписані в скандинавський сеттинг: згідно з міфологією, світи розташовані на гілках гігантського дерева і ніби парять у просторі. Така концепція не тільки пояснює межі ігрового світу, але й посилює атмосферу скандинавських легенд. Таким чином, гравці можуть буквально доплисти до меж світу, де їх чекає космічна безодня. При спробі перетнути ці межі персонаж миттєво гине, а все спорядження втрачається.
У Spore на етапі істоти також є можливість покинути межі ігрової зони по водній гладі. Однак, хоча там і немає обриву в безкінечну всесвіт, і левіафани не підстерігають, існує інше морське чудовисько. Воно не дозволить гравцеві заплисти далі дозволеного і просто проковтне його істоту. Після такого інциденту гра не переривається, і гравцям надається шанс продовжити еволюцію, але вже з новою істотою, що народилася на материку.
Цього разу тут ціла розсип ігор від однієї студії на єдиний мотив — гонки на кросових мотоциклах. Траси в цих іграх іноді обмежені досить високими перешкодами у вигляді крутих схилів, на які важко заїхати. Це складно, але можливо. Однак навіть якщо гравцеві вдасться це зробити, розробники досить безцеремонно відправлять його мотоцикл — а разом з ним і самого гравця — у тривалий політ назад на трасу.
А одним з етапів гри в Paper Mario: The Origami King є дослідження Великого моря — це непросте завдання, оскільки воно дуже велике і часто окутане туманами. Однак небезпека, як би голосно це не звучало, ховається зовсім в іншому місці. І знову це підводне чудовисько — цього разу величезний кальмар, але досить дружелюбний. При наближенні гравця до межі світу він випливає з глибин з попереджувальною табличкою. І хоча по суті це чергова невидима стіна, розробники обіграли її досить непогано.
У серії ігор Jak and Daxter морські простори в кожній частині таїли різні небезпеки для головного героя. У першій грі гравця підстерігала величезна риба, з відсилкою до мелодії з фільму про акул. Во другій частині на межі карти з'являвся залізний дрон, що обстрілював персонажа з гармат. А в третій частині небезпеку становила лише частина монстра — одне з його щупалець, що з'являлося при наближенні до межі ігрового світу.
Автор відео Wyatt «TheVGamerX» McKay
А автори Sunset Overdrive підійшли до питання меж ігрового світу досить оригінально і просто вписали їх у лор гри. Місто виявилося заблокованим невидимими стінами, на яких при наближенні чітко написано «невидима стіна». Ці перешкоди були зведені як частина захисних заходів для стримування епідемії, викликаної нашестям мутантів.
На цьому завершується друга частина цієї захоплюючої добірки ігор, в яких розробники знайшли оригінальні способи вирішення проблеми невидимих стін. Ми розглянули різні підходи до обмеження ігрового простору, від креативних рішень з морськими чудовиськами до органічної інтеграції меж світу в сюжет.