Cryostasis: Sleep of Reason
Cryostasis: Sleep of Reason — это экшен с видом от первого лица с элементами шутера и хоррора от студии Action Forms Ltd.. Издает игру компания Фирма «1С... Детальніше
Середній шутер з елементами атмосферного хорору, де вас будуть намагатися рідко лякати і змушувати розгадувати різноманітні головоломки та пересічні завдання. Кожну дію в грі, головний герой робить так важко і зусиллями, що хочеться кинути проходження після чергового перезапуску. Не знаю як ви, а мені часто доводилося завантажувати збереження для того щоб знайти потрібний важіль або запам'ятати з якого кута на мене вистрибне черговий моб, благо цих чекпоінтів тут достатньо і є швидке збереження.
У ворогів завжди багато здоров'я, навіть найслабшим противникам потрібно завдати мінімум три постріли з гвинтівки, зате вони вбивають тебе на раз з однієї черги, це стає проблемою ближче до кінця гри через відсутність набоїв, а до цього ви половину гри будете ходити з сокирою і намагатися з неї по комусь потрапити, тому що навіть елементарно збити бурульки за сюжетом виходить не з першого разу.
З цією грою у мене виникло почуття, що в шутер я граю перший раз, у гонитві за реалізмом - тут переборщили. Герой постійно задихається, не пробігши пари метрів - так що забудьте про біг, оскільки події відбуваються на зледенілому кораблі, то практично весь час йому належить перебувати в холоді через це від вашої стрілянини нічого не залежить, приціл хитає з боку в бік. Смужка життів тут - це тепло, вона ж і здоров'я, за першим враженням має великий запас, але заповнена зазвичай буде на половину. Окрема розмова — снайперська гвинтівка, з якою неможливо грати.
Вороги не завжди реагували на мої в них попадання і тому мені доводилося стріляти кудись у тулуб, щоб ненароком не піти на перезарядку і не бути вбитим. Дизайн рівнів, загальний концепт гри мені видався цікавим і жанр натякав на екшен та драйв. Насправді ж, голос оповідача присипляв мене і проводив по нудних, одноманітних, коридорних рівнях, які виглядали як демо-ролик здібностей движка, можливостей фізикс в якомусь п'ятнадцятихвилинному ролику при цьому не містить продовження, логіки, сенсу і розтягнутий на цілу вічність, судячи з відчуттів, що викликало в мене проходження. Кінцівка, а також сюжет, трохи відшкодували мені той біль, що заповнив, і страждання від гри, але справедлива оцінка буде.
5.8 (середньо)
Посредственный шутер с элементами атмосферного хоррора, где вас будут пытаться изредка пугать и заставлять разгадывать разного рода головоломки и заурядные задачки. Каждое действие в игре, главный герой проделывает с таким трудом и усилиями, что хочется бросить прохождение после очередного перезапуска. Не знаю как вы, а мне часто приходилось загружать сохранения для того что бы найти нужный рычаг или запомнить с какого угла на меня выпрыгнет очередной моб, благо этих чекпоинтов здесь предостаточно и есть быстрое сохранение.
У врагов всегда много здоровья, даже самым слабым противникам нужно нанести минимум три выстрела с винтовки, зато они убивают тебя на раз с одной очереди, это становится проблемой ближе к концу игры из за отсутствия патронов, а до этого вы половину игры будете ходить с топором и пытаться с него по кому-нибудь попасть, потому что даже элементарно сбить сосульки по сюжету получается не с первого раза.
С этой игрой у меня возникло чувство, что в шутер я играю первый раз, в погоне за реализмом — здесь переборщили. Герой постоянно задыхается, не пробежав пары метров — так что забудьте о беге, поскольку события происходят на обледеневшем корабле то практически все время ему предстоит находится в холоде из за этого от вашей стрельбы ничего не зависит, прицел шатает со стороны в сторону. Полоска жизней здесь — это тепло, она же и здоровье, по первому впечатлению имеет большой запас, но заполнена обычно будет на половину. Отдельный разговор — снайперская винтовка с которой невозможно играть.
Враги не всегда реагировали на мои в них попадания и поэтому мне приходилось стрелять куда нибудь в туловище что бы ненароком не уйти на перезарядку и не быть убитым. Дизайн уровней, общий концепт игры мне показался интересным и жанр намекал на экшен и драйв. В реальности же, голос рассказчика усыплял меня и проводил по скучным, однообразным, коридорным уровням, которые выглядели как демо-ролик способностей движка, возможностей физикс в каком-нибудь пятнадцати минутном ролике при этом не содержащий в себе продолжения, логики, смысла и растянутый на целую вечность, судя по ощущениям, что вызвало у меня прохождение. Концовка, а также сюжет, немного возместили мне ту заполнившую боль и страдания от игры, но справедливая оценка будет.
5.8 (средне)