Dying Light: The Beast

Досить приємна гра, в порівнянні з другою частиною гра пішла стопами першої, повернулися по-справжньому страшні і темні ночі, геймплей знову став менш казуальним, тепер ми не шукаємо по всій карті поліпшення головного героя, а вибиваємо лише поліпшення свого берсерка режиму, всі інші поліпшення виходять по ходу підвищення рівня. Карта не така велика, як у другій частині, але наповнена різними деталями та цікавими міні-локаціями. Як на мене, The Beast хоч і вийшла коротшою і не такою масштабною, ніж друга частина серії, але вона добре наповнена і не встигає набриднути по ходу проходження.

Как человек, которого Dying Light затянула ещё с первой части и не отпускает до сих пор, я просто обязан высказаться. The Beast — это именно то, чего душа просила. Я не спал до трёх ночи, проходил миссию за миссией, и оторваться было нереально.

Смотрите, по сюжету: Крейн возвращается, и он теперь не просто выживший с битой, он сам стал чем-то бóльшим. В нём просыпается звериная сущность, и это не просто галочка для сюжета — это реально работает. Ты носишься по карте, разрываешь заражённых голыми руками, рычишь, прыгаешь как одержимый, и оно ощущается чертовски круто. Как будто тебе наконец дали ту самую силу, которой так не хватало, когда ты прятался по крышам в первой части.