Зірка MindsEye про провальний запуск гри: «Може, все, до чого я доторкаюся, перетворюється на лайно?»

Геймери — унікальні люди, і я один з них. Їх переповнюють емоції від продукту, а інтернет — анонімне місце, де можна поділитися тим, що ти ніколи б не сказав в обличчя, навіть якщо б тобі це справді не сподобалося… Геймери не подивляться вам в обличчя і не скажуть: «Всі, хто працював над цією грою, заслуговували на смерть. Це чортівськи жахливо, ви всі ідіоти». Ніхто ніколи цього не зробить. І в той же час я думаю, що вони мають на це право.

Я не забобонна людина, але все ж не можу позбутися якогось внутрішнього павучого чуття. Я запитую себе: «Це тільки у мене так?» Може, це золотий дотик навпаки, щось на зразок коричневого дотику, і все, до чого я торкаюся, перетворюється на какашку?

Це зворотний бік щастя — бути хлопцем з коробки, і я кажу це без всякого его: у мене вдома є дві коробки з моїм, чорт забирай, обличчям. Мені пощастило працювати в сфері відеоігор. Коли мені було 13 років, я грав у ігри і думав: «Я хочу колись це зробити», а потім, чорт забирай, зробив це двічі … Мені пощастило працювати на улюбленій роботі з неймовірно талановитими людьми, і навіть коли все йде не так, у тебе все ще залишаються неймовірні проекти.