Огляд першого сезону серіалу «Етернавт». У бій йдуть одні старі.

В кінці квітня на Netflix вийшов черговий несподіваний хіт — «Етернавт» (The Eternaut). Аргентинський постапокаліпсис, знятий на основі комікса аж 1969 року. У себе на батьківщині історія має культовий статус, порівнянний у нас зі «Сталкером» (грою) або серією «Метро», але, схоже, що навіть самі творці не очікували такого світового успіху та уваги. На Rotten Tomatoes рейтинг проєкту вище 90%, причому не тільки у критиків, але й у глядачів. Втім, на інших агрегаторах картина менш райдужна, а оцінки спокійніші. Ми вирішили розібратися, що ж це таке — «Етернавт» — і дійсно чи варто на нього витрачати час, якщо ви не народилися в Аргентині.

Історія «Етернавта» — майже класичний постапокаліпсис на зорі жанру. Це зараз глядач вже порядком наївся зомбі, погодними катастрофами, метеоритами, повстаннями тостерів і інопланетян. Але в 1957 подібне було ще в новинку. Ми не помилилися, перша версія комікса вийшла значно раніше 1969 року. У подальшому історію перерисували і навіть видали з часом по всьому світу, включаючи Росію. До сих пір графічний роман можна придбати.

Суть проста, що називається, як три копійки. В сонячному Буенос-Айресі раптово випадає сніг, та не простий, а смертельний. Усі, на кого він потрапляє, миттєво вмирають. Плюс відключається магнітне поле землі і електронні прилади, а потім і полюси змінюються місцями. Головний герой — чоловік на ім'я Хуан Сальво. Йому пощастило, адже в цей день він грав у карти з друзями і не виходив на вулицю, однак опинився замкненим з ними в будинку. У Хуана є колишня дружина і донька, тому він рветься їх відшукати.

В коміксі герой досить молодий, а його сім'я грає скоріше другорядну роль. У серіалі цю концепцію вирішили змінити, тому екранний Хуан — ветеран війни і йому на вигляд близько 50 років. Колишня дружина — талановитий лікар, а донька значно старша за свою оригінальну версію.

Друзі Хуана також додали у віці. Це створює кумедну атмосферу старечого постапока. Дуже швидко світ навколо будинку Хуана і його найкращого друга — механіка Фаваллі — перетворюється на аналог Tom Clancy's The Division, що дійсно відчувається чимось новим. Чоловіки вирішують зробити вилазку, правда, озброюють лише одного рвущогося назовні Хуана. Йому збирають імпровізований захисний костюм з непромокаючого одягу і протигаза. Так головний герой починає свій похід по засніжених вулицях.

Перші кілька серій «Етернавт» дійсно класно відпрацьовує тему. Будуть і довгі кадри самотньої фігури на пустельних проспектах, і цілий вагон людей, що замерзають від холоду, які молять Хуана про допомогу, і навіть дивні лякаючі звуки вночі. Інтрига тримається відмінно, а тому спостерігати за відбувається цікаво. В деякому сенсі початок серіалу по нагнітанню перегукується з іншим божественним проєктом Netflix — «Темрявою» (Dark), де довгий час взагалі нічого не зрозуміло.

Хоча тут все-таки потрібно зробити невеличку заувагу — на відміну від «Темряви» динаміка історії вкрай низька, особливо в зав'язці. Друзі Хуана замкнені в будинку, тому з ними нічого особливого не відбувається, тоді як сам ветеран в основному просто йде. Навіть невеликі сутички з сусідами і конфлікти між собою здаються досить ледачими. Це може відлякати частину глядачів, які готуються дивуватися кожну хвилину з шести годинних серій.

Проте, є і ще одна проблема. Ближче до середини сезону з'ясовується, що сніг не буде йти завжди. Тут не обійтися без спойлера — основний конфлікт людей насправді відбувається з прибульцями. Перші з них — величезні жуки. Коли сніг зникає, вся атмосфера руйнується, адже залишаються лише відверто середньо намальовані комахи, а відбувається скочування в серіал категорії «Б». Інтрига також випаровується і не повертається до самого фіналу. До того ж жуків можна вбити звичайною зброєю, чим люди активно користуються.

Другу половину сезону проєкт змінює наратив і старанно відпрацьовує всі найочевидніші стереотипи про прибульців, наприклад, контроль свідомості. Не порахувати, скільки разів ми таке вже бачили. При цьому сюжет натужно видавлює з цього несподіваний поворот, а герої нічого не розуміють, повністю ігноруючи факт того, що сучасний глядач вже давно все зрозумів. Виглядає застарілим і банальним.

Так і жуки, прямо скажемо, так собі вороги, недарма їх давно не використовують на великому екрані. На жаль, у нас тут не адаптація Helldivers 2, де можна було б приправити просту структуру трешем і угаром. За комахами, звичайно ж, стоять більш інтригуючі господарі, але в першому сезоні їх не покажуть. Це, до речі, ще одна біда. Через скромний хронометраж і тягучі сцени творці встигають лише створити загальну картину, але не дають жодної вразумливої відповіді на головні питання. Завершити сезон кульмінацією — відомий прийом, згадайте хоча б рахункову римівку Нігана з «Ходячих мерців» (The Walking Dead), але важливо дати глядачам хоч якусь їжу для роздумів. Без логічних відповідей відбувається нагадує скоріше сон собаки, ніж живу класику фантастики.

Сюжет і в оригіналі, скажімо так, не блищав, однак врешті-решт переріс у дещо вельми закручене. Не маючи в основі нічого, крім космічних жуків і снігу, автор врешті-решт прийшов до ламання четвертої стіни і мультивсесвіту. Однак головна причина створення коміксу «Етернавта», як і всіх його сюжетних поворотів, більш прозаїчна. Сценарист Ектор Оестерхельд (Hector Oesterheld) відрізнявся вкрай ліберальними поглядами і намагався вмістити їх у своєму творі. Саме тому комікс рясніє погано завуальованими алюзіями на тодішню сучасність і проблеми, утиски людей владою та світові змови. Природно, подібне в сучасному варіанті виглядає куди гірше, тому було очевидно, що Netflix попросить сценаристів адаптувати історію (як мінімум початок) без її фундаменту. Підсумок закономірний. З пропитаної подвійними сенсами фантастики сюжет перетворився просто на фантастику, причому не найоригінальнішу. Вона зовсім не витримує перевірку часом і не здатна дати сучасному кіноманові хоч скільки-небудь нових вражень. Усі повороти читабельні, а персонажі передбачувані.

Головний герой в адаптації взагалі вийшов дивним. Незважаючи на поважний вік, він єдиний, хто добре стріляє, а тому на нього швидко скидають всю найважчу роботу. Тут ми б хотіли ще раз провести паралель з «Ходячими мерцями». Рік — головний герой зомбі-епопеї — був жертвою обставин. Він буквально нічим не виділявся, але став лідером, тому що був здатний на складні рішення і стратегічне мислення. В «Етернавті» все не так. Хуан завжди незмінно позитивний, сміливий і найвдачливіший. Сценарній броні головного героя позаздрив би будь-який сучасний персонаж з іншого постапокаліпсису. Єдина цікава деталь — дивні і страшні видіння Хуана, сенс яких знову ж у цьому сезоні не розкриють.

Інші персонажі приблизно на тому ж рівні. Вони не погані, але без родзинки. Напевно, єдиним більш-менш цікавим членом загону старичків виступає Фаваллі. Вусатий незадоволений чоловік, здається, все життя готувався до чогось подібного, а тому він єдиний, крім самого Хуана, приносить відчутну користь. При цьому Фаваллі доводиться балансувати між колишніми соціальними зв'язками та ідеєю, що в такому світі кожен сам за себе. Це створює у нього з Хуаном цікаву динаміку і навіть щось схоже на конфлікт, адже головний герой готовий рятувати абсолютно всіх і кожного.

В решті герої описуються одним-двома реченнями, а то й менше. Вони трохи рухають загальний сюжет, але не більше того. Єдине, що варто похвалити — природність реакцій. Більшість з основних дійових осіб ставляться до подій так, як робили б це живі люди. Треба віддати сценаристам належне — діалоги в них вийшли гідні.

Як ми вже сказали, серіал відносно дешевий. Більшість ефектів, ймовірно, пішли на детальне відтворення засніженого міста. Сами ж жуки, перестрілки та інше знято традиційно і буденно. Досвідченому глядачеві зачепитися тут особливо нема за що.

***

«Етернавт», на нашу думку, вийшов зовсім не таким, як його оцінили в мережі. Якщо ви дивилися парочку фільмів про постапокаліпсис і прибульців, то точно вгадаєте абсолютно всі сюжетні повороти. К середині головна фішка шоу — сніг — зникає зовсім, але натомість ми отримуємо лише нудних жуків і події на рівні івенту в онлайн-грі. Ні інтриги, ні вау-ефекту в «Етернавті» немає. Ми справді намагалися побачити в адаптації хоч щось, що підтверджує загальний інтерес, але на жаль. Посередність — ось головний термін, який спадає на думку після титрів. Очевидно, що продовженню бути, і у нього є всі шанси виправити ситуацію, однак поки це був досить сумнівний досвід, краще витратити шість годин життя на щось більш оригінальне.