Огляд «Minecraft у кіно». Чудовий 1,5-годинний трейлер гри, що вийшла 16 років тому

Minecraft — гра, яка не потребує представлення. Дитя Маркуса Перссона (Markus Persson) стало феноменом, що захопило мільйони гравців, але спроби розширити всесвіт за межі оригіналу досі залишаються під питанням. Зараз Mojang за підтримки Warner Bros. зробила нову ставку — «Minecraft в кіно». Виправдав фільм очікування і отримає франшиза новий імпульс для розвитку? Ми подивилися картину і поспішаємо поділитися враженнями!

Не секрет, що геймери сприймають будь-яку новину про розширення Minecraft за межі пісочниці більше зі скепсисом, ніж з інтересом, особливо, коли Dungeons і Legends не змогли повторити успіх оригіналу. Після анонсу і першого трейлера «Minecraft в кіно» сумніви в ігровому середовищі посилилися: графіку і візуальний стиль розкритикували, режисерський підхід здалося невизначеним… Дивлячись на трейлери було незрозуміло — це кіно для дітей і підлітків чи для тих, кому вже під тридцять і хто виріс на Minecraft?!

«Minecraft в кіно» — це не ігрофільм, не анімація, не класичний блокбастер і навіть не традиційне ігрове кіно. Це екранізація самої суті Minecraft, винесена на великий екран за допомогою CGI. Без досвіду комп'ютерних ігор складно сприймати відбувається. Шкода, що на етапі рекламної кампанії автори не змогли це чітко донести, адже правильне позиціонування значно поліпшило б сприйняття фільму масовим глядачем.

Від ігор тут багато: прийоми в постановці сцен і діалоги між персонажами (особистостями їх назвати при всьому бажанні не вийде), демонстрація Верхнього світу і запаморочливий екшн, коли тобі хочеться вже самому взяти геймпад в руки і надавати всім від душі. Найрадикальнішим є розташування камери — тут «Minecraft в кіно» перевертає звичний погляд на фільми і може викликати шок у кіноманів.

Усі геймери знають про вид від третьої особи, при якому камера знаходиться позаду і трохи над персонажем, дозволяючи одночасно бачити його модель і ігровий світ. А в стрічці «Minecraft в кіно» реалізована інверсія виду від третьої особи: глядач дивиться на персонажів спереду або збоку більшу частину хронометражу. Причому персонажі майже завжди заповнюють простір по центру кадру, а квадратний Верхній світ буквально «обволікає» їх. Класичні закони кінематографії і анімації тут не працюють.

Не забули в Mojang і про фансервіс, змушуючи кіно триггерити ностальгію кожну хвилину. Удари по блоках, добування ресурсів, будівництво, крафтинг і рецепти, окремі механіки геймплею, такі як залізниця з редстоуном або ферма криперів, — добре знайомі речі використовуються по-максимуму. Навіть мордобій і інше насильство обіграні так, щоб не виглядати жорстокими, залишаючись впізнаваними в рамках стилістики Minecraft: все квадратне і мультяшне, але зрозуміло, що когось з'їли.

Графіка чітка, кубічний стиль дбайливо перенесений в 4K, а 3D-ефекти в IMAX вражають. Автори не стали винаходити велосипед — вони взяли знайомі текстури і моделі і покращили їх, зберігши фірмову стилістику Minecraft. Фільм яскравий і кольоровий в будь-який момент, навіть темні та похмурі зони, на зразок Пекла, мають свій візуальний шарм.

Сюжет виявився передбачувано простим: четверо випадкових людей — Гаррет «Смітник» Гаррісон, якого зіграв Джейсон Момоа (Jason Momoa); підліток Генрі у виконанні Себастьяна Хансена (Sebastian Hansen); його сестра Наталі, роль якої дісталася Еммі Майерс (Emma Myers); і сильна жінка Доун, зіграна Деніел Брукс (Danielle Brooks) — несподівано опиняються в блочному Верхньому світі.

Їх звичне життя руйнується в одну мить, і тепер, щоб повернутися додому, цій різношерстій компанії доведеться освоїтися в новій реальності і підкоритися її дивним правилам. Провідником у цьому кубічному хаосі стає Стів — досвідчений крафтер, роль якого виконав Джек Блек (Jack Black).

Щодо сюжету, у нас класика про «попаданців» в альтернативну вселенну з лінійним розвитком дії: герої рухаються від точки до точки, долають перешкоди, борються з криперами і зомбі, а також намагаються зупинити вторгнення мініонів Малгоші (Malgosha), королеви піглінів. У фіналі, звичайно ж, епічна битва. Для відеогри — відмінний квест, для великого кіно — порожнеча.

За структурою фільм схожий з роуд-муві, де в кожному акті з'являються нові персонажі, а в фіналі всі сюжетні лінії стикаються в одній точці. Тут би не завадила чітка лінія часу, але у фільмі вона не простежується — ночі змінюють дні в обох світах, але все оповідання укладається майже в дві доби.

Оцінювати «Minecraft в кіно» з точки зору художньої цінності — завдання завідомо безглузде. Автори не змогли донести жодну з ідей, закладених у сюжет на самому початку, а образи героїв вкрай схематичні і розкриваються через функціональні епізоди. До речі про це.

Персонаж Джейсона Момоа — початківець-геймер, чиї найкращі дні залишилися в юності, бізнес збанкрутував, і він з останніх сил намагається звести кінці з кінцями. Емма Майерс грає Наталі — старшу сестру, якій доводиться піклуватися про молодшого брата Генрі та розриватися між обов'язками, новою роботою та адаптацією в незнайомому місці. Сам Генрі — геніальний, але замкнений підліток, здатний створити що завгодно з чого завгодно. Йому потрібно вписатися в нову школу, але зробити це непросто, коли навколо дивні вчителі та хулігани-однокласники.

Прості обивателі, в яких повірить глядач? Саме так. Але навіть у них є сильна сторона — жоден з героїв не показаний істериком, дурником, психом або з якимись іншими відхиленнями — а ви знаєте, як це зараз модно. Акторська гра нерівномірна: Джек Блек, Себастьян Хансен та Емма Майерс намагаються вжитися в ролі, але Джейсон Момоа грає самого себе, ніби його запросили на зйомки без сценарію.

Арки персонажів? Найглибша пов'язана з «Сміттярем» — він так хоче поправити свої справи, що укладає брудну угоду зі Стіва: портальний куб в обмін на коштовності. В результаті він отримує алмази, але куб віддає чомусь Генрі, а далі раптово жертвує собою, рятуючи друзів. Чому? Як він дійшов до цієї думки? Ай, глядач, не заморочуйся — у нас вже чергова екшен-сцена на підході. При належному умінні можна було б хоча б мотивацію підкинути: тема дружби, прив'язаність до світу Minecraft, внутрішнє переродження — але ні, Момоа просто зникає, залишаючи глядача з відчуттям безпідставності цього вчинку.

Розвиток особистостей інших персонажів? Ну, вони розбагатіли. Пара золотих злитків і кілограми алмазів з Верхнього світу творять дива, знаєте ли. По ходу фільму Наталі показують люблячою свою брата сестрою з гарячим серцем, яка піклується про нього. Але все вирішується добре — розбагатівши, Наталі кидає сумний SMM-маркетинг і відкриває школу кунг-фу. А Генрі стає «майстром-креативщиком», поєднуючи навчання, програмування відеоігор і збірку ігрових автоматів.

Під час сеансу глядачу не дають заскучати, адже на екрані постійно щось відбувається: герої оплакують втрату рідного світу, потім борються з криперами та зомбі, знаходять Стіва, стикаються з новою загрозою — пиглінами — і так кожні п'ять хвилин. Кожні десять відбувається різкий поворот, створюючи відчуття безкінечного руху. Важливо, що при такому темпі фільм не скотився в хаотичну мішанину, режисерові та сценаристам якось вдалося зберегти баланс: між ситуацією, реакцією персонажів, діалогами та екшеном витриманий правильний ритм.

Добре, що подумали про глядачів, які ніколи не грали в Minecraft. Ігрові механіки, біоми, крафт і противники логічно пояснюються. Якщо глядач з геймерів — для нього заготовлені глибокі посилання.

А ще «Minecraft в кіно» не намагається здаватися серйозним твором, навпаки, тут кожна сцена просякнута гумором і комічними ситуаціями. Ніяких загроз, образ, конфліктів на підвищених тонах або розборок у стилі гангста. Навіть фінальна сутичка Стіва з пігліншею Малгошею більше схожа на кульмінацію дитячого мультфільму. Є й класичні прийоми подібних фільмів: «в будь-якій незрозумілій ситуації кричи голосніше» або сцени, де герої обговорюють тяжкість дорослішання і як було добре в їхньому дитинстві.

Можливо, такий фільм — саме те, що потрібно навесні: легкий, добрий, ненав'язливий, без глобальних катастроф і пафосних супергероїв.

На фоні інших гучних прем'єр цього року — коли новий «Капітан Америка» виявився неясною супергеройською драмою, а нова «Білосніжка» виявилася провалом — «Minecraft в кіно» має всі шанси окупитися і залучити глядачів. Зі своїми яскравими і веселими пригодами у знайомому блочному світі він виконує закладений у нього розважальний функціонал.

Варто зазначити, що це ще одна спроба перенести ігрову вселенну на великий екран, і вона значно успішніша, ніж недавня «Бордерлендс». Вона напевно принесе задоволення фанатам, а іншим глядачам запропонує легкий, розслабляючий сеанс під попкорн.