Найкращі хоррор-ігри

В цьому матеріалі зібрані найкращі хоррор-ігри всіх часів для різних платформ. Вибрані проекти — не обов'язково найстрашніші у своєму жанрі (якщо вас турбує саме цей критерій, то ознайомтеся з іншою нашою статтею), але точно якісні та захоплюючі. І хоча в списку є не лише нові релізи, але й досить старі ігри, вони все ще залишаються актуальними навіть у 2025 році.

Одна з перших страшних ігор не про битви з монстрами, а про вміння виживати, ховатися та приймати швидкі рішення. Головній героїні Clock Tower необхідно уникати жахливого переслідувача, озброєного величезними ножицями. Проблема в тому, що так званий Scissorman може з'явитися в найнеочікуваніший момент у будь-якому приміщенні старого маєтку, тому розслабитися хоча б на мить практично нереально.

Clock Tower — прародителька ігор про вразливих протагоністів, де головна зброя гравця — стелс, а не пістолет. Незважаючи на поважний вік, вона все ще досить стресова, особливо якщо грати в недавній ремейк.

Науково-фантастичні хоррори все ще залишаються рідкістю, тому для шанувальників футуристичних жахів цінність представляють навіть такі старі проекти, як System Shock 2. До того ж, хоча SS2 відчутно застаріла візуально, її геймплей зберігся в рази краще.

Гра зовсім не веде гравця за руку, змушуючи самостійно адаптуватися до непростих умов виживання на борту космічного корабля Von Braun. Потрібно ретельно обдумувати тактику боротьби зі смертельними кіборгами або шукати обхідні шляхи, якщо обмежені ресурси не дозволяють ризикувати прямою конфронтацією.

Як не дивно, але багато ігор, натхненних творчістю Говарда Лавкрафта (Howard Phillips Lovecraft), не розкривають у повній мірі суть космічного жаху. Твори Лавкрафта — це історії не про перемогу над чудовиськами, а про незначність людей у безмежному, непривітному всесвіті. Зазвичай герої його оповідань, усвідомивши жахливу істину марності буття, назавжди втрачають розум.

Eternal Darkness — одна з тих рідкісних ігор, автори якої розуміли Лавкрафта як ніхто. Ефект втрати розуму тут грамотно досягається за рахунок метанаративу. Гра не кидає на геймера натовпи монстрів, однак змушує сумніватися у власній адекватності.

Так, в міру зіткнення з різними лякаючими явищами, все більше руйнується «четверта стіна», і починають відбуватися несподівані дивності не тільки з головною героїнею, але й з гравцем — від раптового зменшення гучності або проблем з геймпадом до вигаданої перезавантаження консолі. Подібні прийоми — рідкість у хорорах, тому якщо ви раптом не проходили Eternal Darkness більше двадцяти років тому, можете сміливо надолужити втрачене хоч сьогодні: її сюрпризи ніскільки не постаріли.

Все ще золотий стандарт жанру survival horror. Ремейк першої Resident Evil не тільки виглядає приголомшливо (графіку, між іншим, оновили в ремастері 2015 року), але й вражає ідеальним балансом складності, комплексним дизайном рівнів і унікальною атмосферою, яку ви не знайдете в інших частинах серії.

До фіксованих камерам і незвичному управлінню потрібно звикнути, однак поступово починаєш їх цінувати: коли не можна легко взяти і подивитися, яке чудовисько стоїть і видає жахливі звуки по коридору попереду, гра лякає навіть більше.

Можна довго сперечатися на тему того, що раз друга частина серії сильніша в плані наративу, ніж Silent Hill 3, то вона автоматично краща. Тим не менш, якщо оцінювати SH3 в цілому, а не лише за одним критерієм, стає зрозуміло, що це — найякісніший хорор студії Team Silent.

Візуально гра виглядає непогано навіть сьогодні (потенціал заліза PS2 розробники розкрили в повній мірі), в плані атмосфери ні в чому не поступається своїм попередницям і перевершує їх багатьма елементами ігрового процесу. Так, бойова система третьої частини і управління — найменш дратівливі серед старих Silent Hill.

Під час перестрілок перша F.E.A.R. — це ураганний і надзвичайно видовищний шутер з розумними ворогами, потужними гарматами, можливістю сповільнювати час і вражаючими візуальними ефектами. Але варто бойні втихнути, як F.E.A.R. одразу перетворюється на жахливий хоррор, лякаючи геймера дивними видіннями — наприклад, раптовою появою загадкової дівчинки-привида. Гра постійно змінюється в тоні, однак робить це на диво гармонійно — немає відчуття, що ти граєш у два різні проекти, склеєні воєдино.

Атмосферна суміш детективу та survival horror. Condemned: Criminal Origins вирізняється серед інших страшних ігор фокусом не на містицизмі, а на реалізмі — це історія про розслідування серійних вбивств та спроби усвідомити хворий розум маніяка. Крім того, Condemned цікава і як екшен-гра: тут одна з найкращих систем ближнього бою від першої особи, яку досі мало хто зміг перевершити (принаймні, серед хоррорів).

П’ятнадцять років тому оригінальна Amnesia по суті єдиноосібно вдихнула друге дихання в стагнуючий жанр хоррорів. Зрозуміло, що це далеко не перша страшна гра з видом від першої особи, але саме після Amnesia розпочався бум інді-ужастиків з подібного роду камерою. Крім того, проект вивів у мейнстрім концепцію вразливого головного героя, не здатного за себе постояти.

Amnesia досі представляє інтерес завдяки неповторній атмосфері і захоплюючим механікам, на кшталт шкали розуму, яка зменшується, якщо занадто довго перебувати в темряві.

Сіквел Dead Space точно не настільки жахаючий, як перша частина і її недавній ремейк, однак ви навряд чи знайдете гру, яка більш вдало поєднує хоррор з екшеном. Навіть легендарна Resident Evil 4 поступається DS2 в деяких аспектах: наприклад, у плані варіативності арсеналу, різноманітності ворогів, а також загального розмаху. Dead Space 2 — це голлівудський блокбастер з світу страшних ігор, і за це ми її цінуємо всі ці роки.

Проект студії Red Barrels не без причини часто називають однією з найстрашніших ігор усіх часів. У Outlast, як і в Amnesia, герой не може ні з ким дати здачі, тому геймеру залишається уникати мешканців покинутої лікарні, покладаючись на прихованість.

Нервотрепки також додає той факт, що в Outlast необхідно постійно використовувати нічний режим відеокамери, щоб розгледіти хоч щось у темних приміщеннях. При цьому дальність видимості суттєво обмежена, а заряд камери важливо економити. Загалом, Outlast — гра не для людей, які страждають від клаустрофобії.

Деякі фанати жахів ставляться до першої Five Nights at Freddy's з певною часткою зневаги. Мовляв, хоррори не повинні бути для дітей. Однак саме такі проекти, як FNAF, відіграють неймовірно важливу роль у популяризації жанру.

Снобізм щодо Five Nights at Freddy's недоречний ще й з тієї причини, що це — чудова гра з оригінальною концепцією. FNAF фактично стала прабатьком цілого підвиду хоррорів, в яких геймерам необхідно через камери спостереження слідкувати за різними приміщеннями та вчасно вловлювати будь-які дивності.

Напевно, жоден топ найкращих хоррор-ігор не може обійтися без P.T., навіть незважаючи на те, що насправді йдеться не про повноцінну гру, а лише про демоверсію скасованої Silent Hills Хідео Кодзіми (Hideo Kojima). Тим не менш, цей короткий іграбельний тизер, де герой по колу ходить по одному й тому ж коридору, справив сильне враження на геймерів і розробників.

Сьогодні самостійно оцінити P.T. проблематично: доведеться шукати PlayStation 4 з уже встановленою демоверсією, оскільки з цифрового магазину проект прибрали ще в 2014 році. Альтернативні варіанти — подивитися прохід на YouTube або пошукати фанатський PC-порт, але в останньому випадку стопроцентної автентичності чекати не варто.

Гра, яка довела, що реально зробити жахливий хоррор про Чужого. Alien: Isolation лякає не натовпами прибульців, а одним непереможним і надзвичайно розумним ворогом. Монстр адаптується до прийомів геймера і полює на нього, немов живий мислячий хижак. Доводиться покладатися на стелс, а також обмежені ресурси, щоб відволікти Чужого або хоча б на час прогнати.

До слова, Alien: Isolation вийшла настільки видатною, що вона послужила прямим джерелом натхнення для недавнього фільму «Чужий: Ромул».

Якщо ви цінуєте глибокі філософські історії, то SOMA пропускати ні в якому разі не можна. Це лякаюча гра, правда, не в класичному сенсі: на відміну від інших проектів студії Frictional, в SOMA не потрібно боятися безпосередньої загрози у вигляді страшних монстрів. Замість цього жах тут вселяє саме оповідання та теми, які порушуються сценаристами, — наприклад, втрата власного «Я».

Це інтерактивне кіно — ода любові до слешерів 1980-х. Як і культові хорор-фільми категорії B, Until Dawn одночасно лякаюча, але в той же час несерйозна, майже весела в своїй абсурдності історія про групу молодих людей, які застрягли в ізольованому місці. Зрозуміло, за законами жанру вони швидко починають вмирати один за одним. Хто загине, а хто добереться до фіналу — залежить виключно від рішень геймера.

Найбільш популярна мережева гра з асиметричним мультиплеєром 4 проти 1. У Dead by Daylight група гравців протистоїть одному геймеру, якому дістається роль небезпечного маніяка. Завдання вбивці — не дати жертвам втекти з рівня. Виживші можуть це зробити, якщо відремонтують п’ять генераторів на карті і відкриють ворота.

Dead by Daylight — свято для фанатів жахів. Тут на вибір доступні не тільки оригінальні маніяки, вигадані студією Behaviour, але й культові злодії з фільмів і ігор: Чужий, Фредді Крюгер, Пірамідоголовий. При цьому багато карт також натхнені знаковими локаціями з відомих хорорів.

Darkwood закидає гравця в зловісний ліс без якоїсь конкретної мети, крім «знайди вкрадений ключ, щоб вибратися». У всьому іншому потрібно розбиратися самостійно. Вдень ви обшукуєте місцевість, щоб зібрати якомога більше припасів, а потім поспішаєте повернутися в укриття до настання ночі, коли почнеться прихід темних сутностей.

Darkwood — наочний приклад того, що іграм не потрібна передова графіка, щоб вселяти жах. Простенька картинка тут компенсується геніальним геймплейним рішенням: геймер бачить тільки тих монстрів, які потрапляють в обмежений радіус світіння його ліхтарика. В результаті весь саспенс будується на відчутті параної.

Мабуть, найжахливіша частина серії. Resident Evil 7 — це чистий хорор, де кожен елемент гри працює на те, щоб налякати геймера до мурашок.

Отже, фотореалістична графіка змушує повірити, що похмурий маєток родини Бейкерів — реальне місце. Акторська гра антагоністів не поступається кращим фільмам жахів. А хардкорний геймплей викручує напругу до максимуму: досліджувати темний підвал куди страшніше, коли у тебе в дробовику всього два патрони, прицілюватися складно, а вороги постійно хиткі при ходьбі.

Розробники врахували помилки першої частини і випустили якісну гру, яка, на відміну від попередниці, не здається вторинною. Оригінальна TEW занадто багато запозичує у Resident Evil, тоді як її сиквел вносить свіжі ідеї в жанр хорорів.

Наприклад, The Evil Within 2 експериментує з концепцією відкритого світу, що страшні ігри роблять вкрай рідко. Локації тут помітно більші, ніж у звичних хорорах: вони наповнені секретами і навіть другорядними квестами. Якщо вірити чуткам, майбутня Resident Evil 9 буде дотримуватися схожої структури. Тож можна пограти в TEW2 вже зараз, щоб перевірити, наскільки хорори і відкриті світи взагалі сумісні.

Ідеальний приклад поєднання нового і старого. На перший погляд, ремейк Resident Evil 2 — сучасна гра з камерою від третьої особи, красивою графікою і відмінними кат-сценами. Але при цьому оновлена RE2 залишається вірною «олдскульним» витокам: дизайн рівнів, менеджмент обмежених ресурсів і фокус на головоломках взяті прямо з оригіналу.

Розробники не стали жертвувати суттю першоджерела, побоюючись, що класичний геймплей не оцінить сучасна аудиторія. Ще як оцінила: нова версія Resident Evil 2 стала найуспішнішою грою серії.

Чи реально зробити кооперативну гру по-справжньому лякаючою? Хіба в компанії веселих друзів будь-які віртуальні пригоди не перетворюються на фарс? Phasmophobia доводить, що така задача цілком здійсненна.

У цій мережевій грі про мисливців на привидів необхідно буквально спілкуватися з злими духами — за допомогою голосового зв'язку. Вже один цей момент занурює в події з головою. Більше того, голосовий зв'язок у Phasmophobia влаштований таким чином, що варто відійти від напарників на метрів 20 — і вони вже навряд чи почують ваш голос. Ось так загубитися в непроглядній темряві покинутої лікарні і залишитися наодинці з підступним демоном — простіше простого.

Восьма «Обитель зла» сприймається як свого роду збірник хітів. Resident Evil Village черпає натхнення одразу з різних ігор серії: наприклад, камеру від першої особи і блокування ударів вона успадкувала від сьомої частини, а ось систему інвентарю і механіку торговця — від «четвірки».

Деякі шанувальники дорікають Village у тому, що у неї немає геймплейної ідентичності, однак це скоріше суб'єктивний недолік, і вже точно не проблема для новачків. Якщо ви раптом ніколи не грали в серію, то почати можна якраз-таки з добротно зробленої восьмої частини.

Інді-хоррор з надзвичайно оригінальною задумкою. Гравцеві тут дістається роль працівника моргу, якого вночі викликали на роботу. Завдання — підготувати п’ять трупів до ритуальної служби і заодно з'ясувати, в якому з тіл ховається демон. Процес не найшвидший і неймовірно лякаючий: автори придумали десятки, якщо не сотні, жахливих моментів, які The Mortuary Assistant випадковим чином підкидає гравцеві.

Надихаючись класичними хорорами кінця 90-х, SIGNALIS — це, мабуть, найуспішніша інді-гра в стилі старих Resident Evil і Silent Hill. Проекту довго можна співати дифірамби: за стилістику, глибокий сюжет, який не перестануть обговорювати і через 10 років, і, головне, за ігровий процес. Наповнені секретами локації цікаво досліджувати, як і займатися пошуком патронів і аптечок, а також плануванням оптимальних маршрутів в обхід смертоносних монстрів.

Motive підійшла до розробки ремейка Dead Space так само, як свого часу Capcom, коли майже двадцять п’ять років тому японській студії випала нелегка задача переосмислити першу Resident Evil. За аналогією з тим проектом нова Dead Space відтворює на новій графіці первоісточник, нічого не вирізаючи, але лише доповнюючи. Дизайн рівнів став цікавішим, з’явився ІІ-режисер, який додає непередбачуваності проходженню, і навіть побічні квести, яких не було в оригіналі. Мабуть, так і слід робити ремейки.

Невелика кількість шанувальників старої RE4 вважали класику Capcom практично ідеальною і тому в штики сприймали саму ідею ремейка. Але оновлена Resident Evil 4 продемонструвала, що «омолодження» все ж не було зайвим.

Нова RE4 стала ще динамічнішою завдяки сучасному управлінню, розумним ворогам і таким нововведенням, як можливість парирувати атаки ножем. Збільшені в розмірах локації цікавіші для дослідження, а дорослий тон ремейка посилив хорор, якого в старій RE4 не вистачало.

Як і Alien: Isolation, проект Amnesia: The Bunker — це гра про клаустрофобію і битви з постійно адаптуючим монстром. Але Amnesia навіть ще більш похмурий. Принаймні, через сеттинг — важко знайти більш темну локацію для гри, ніж темний бункер часів Першої світової війни.

У плані геймплея The Bunker просуває жанр вперед завдяки впровадженню елементів immersive sim. Гра заохочує креативне мислення і дозволяє експериментувати з механіками. Так, у кожне закрите приміщення тут можна потрапити безліччю способів різного ступеня ризику. Хочете — шукайте ключ або лізьте у вентиляцію, а хочете — підірвіть двері гранатою.

Перший повноцінний хоррор студії Remedy важко назвати особливо страшним, але ось незвичним і атмосферним — цілком. Alan Wake 2 зачаровує унікальним підходом до оповідання: гра розповідає дивну історію, де межа між реальністю та авторськими фантазіями стирається до такої міри, що навіть гейм-директор Сем Лейк (Sam Lake) вписаний у сюжет. Він грає одночасно трьох персонажів, включаючи самого себе.

Alan Wake 2 — це не тільки незвичний нарративний експеримент, але й якісно зроблений survival horror: з запам'ятовуваними локаціями, моторошними ворогами і фірмовим для жанру менеджментом ресурсів.

Не можна сказати, що минулорічна Alone in the Dark — бездоганна гра. Недоліків, на жаль, вистачає. Проте, навіть незважаючи на недоліки, грати все одно цікаво, а хіба це не головне? Фанатам survival horror тут сподобається багато чого: атмосфера, заплутані рівні, головоломки і можливість пройти кампанію за двох різних героїв.

Багато шанувальників Silent Hill стверджували, що польська студія Bloober Team не впорається з пересмисленням культової другої частини. І не без причини: минулі проекти компанії важко назвати ідеальними. Тим не менш, автори ремейка підійшли до завдання вкрай відповідально і перевершили всі очікування.

Вони не стали змінювати те, що й так ідеально — сюжет. Історія була дещо розширена і поліпшена, так, однак її ключові моменти залишилися недоторканими. А от що зазнало суттєвих змін, причому виключно в кращу сторону, — це геймплей. Найбільш слабкий елемент класичної SH2 перетворився в ремейку завдяки новій бойовій системі, доведеному до ладу дизайну рівнів і більш захоплюючим головоломкам.

***

Якщо ви не знайшли улюблений хоррор у нашому списку — не засмучуйтеся. Періодично ми будемо доповнювати матеріал новими іграми. Які саме варто внести наступними — пишіть у коментарях.