10 років Bloodborne — все ще найкраща гра FromSoftware?

Рівно 10 років тому для PlayStation 4 вийшла Bloodborne — одна з найбільш парадоксальних ігор за останні роки. З одного боку, Bloodborne має беззаперечний культовий статус: її регулярно згадують у топах найкращих ігор, причому часто в першій десятці. Фанати називають її не просто головним ексклюзивом PlayStation, але й взагалі найважливішою грою всіх часів. З іншого боку, всупереч народній любові, Sony вперто ігнорує існування Bloodborne, відмовляючись випускати не те що ремастер — навіть простий патч, що підвищує продуктивність на PS5. Про це, як і про гру в цілому, йтиметься в сьогоднішньому матеріалі.

У сильній любові до Bloodborne визнаються не тільки тисячі геймерів, але й сам директор проєкту — Хідетака Міядзаки (Hidetaka Miyazaki). Не один раз знаний геймдизайнер заявляв, що з усіх ігор йому найбільше сподобалося працювати саме над Bloodborne. Тим не менш, початкова ідея створити ексклюзив для PlayStation 4 виходила не від нього або когось іншого з FromSoftware, а від самої Sony.

Після раптового успіху Demon's Souls, який став сюрпризом для всіх причетних до створення проєкту, представники Sony — зокрема, Сюхей Йошида (Shuhei Yoshida) — захотіли продовжити співпрацю з FromSoftware. Вони й запропонували розробникам зробити гру для майбутньої консолі PlayStation 4, причому в колаборації з Japan Studio — однією з внутрішніх студій Sony. Задумувалося, що Japan Studio допоможе FromSoftware з адаптацією движка Demon's Souls під залізо наступного покоління.

Міядзаки та його команда погодилися на угоду з Sony і опрацювали ідею майбутнього проєкту, що отримав кодову назву Project Beast. Хідетака Міядзаки наповнив гру темами та ідеями, які не давали йому спокою багато років. В результаті вийшло творіння, максимально відображаюче його ідеальне бачення темного фентезі.

Якщо ви запитаєте прихильників Bloodborne, за що вони так обожнюють гру, то з високою ймовірністю першим ділом почуєте аргумент: «за атмосферу». Це й зрозуміло: Bloodborne — рольовий екшен з унікальною і ні на що не схожою атмосферою, яка, в свою чергу, зумовлена незвичайним сеттингом гри.

Проєкт в однаковій мірі натхненний готичним хорором — на кшталт класичного роману Брема Стокера (Bram Stoker) «Дракула» (Dracula) або французького фільму «Братство вовка» (Le Pacte des Loups), — а також космічним жахом — творчістю Говарда Філліпса Лавкрафта (Howard Phillips Lovecraft) та мангою «Берсерк» (Berserk) Кентаро Міури (Kentaro Miura).

Bloodborne починається як вікторіанський жахастик. Аристократично вбраний герой очищає від перевертнів вулиці вигаданого міста Ярнама, що болісно нагадує Едінбург або Прагу. Окрім перевертнів, у першій половині гри доводиться мати справу і з іншими класичними для готичного жаху кошмарами: в Bloodborne також є відьми, гаргулі та вампіри. Однак чим далі геймер просувається вперед, тим сюрреалістичнішою стає гра.

У другій половині Bloodborne остаточно зриває маску. Виявляється, що геймер потрапив у «лавкрафтівську» історію про надприродних богів з космосу, мотиви яких людський розум не здатен усвідомити. Тепер гравець б'ється з буквальними інопланетянами і подорожує в інші виміри реальності. Велику роль при цьому починає відігравати показник прозріння персонажа. Якщо він достатньо високий, герой починає бачити світ таким, яким він є насправді. Виявляється, що всюди на будинках сидять жахливі давні боги — вони там були завжди, просто їх не можна узріти без певного рівня прозріння.

різкий перехід від Стокера до Лавкрафта — геніальний і досить несподіваний прийом. Особливо він вразив тих, хто грав у Bloodborne на релізі, адже в усіх передрелізних рекламних матеріалах не було жодного натяку на космічний жах.

Bloodborne захоплює не лише як гра, але й як комплексна історія. У наратив закладено стільки символізму, прихованих підтекстів і тем, що неможливо зі стовідсотковою впевненістю пояснити, що ж саме відбувається в Ярнамі. Когось цей факт, звісно, напевно злітить, однак безліч фанатів Bloodborne отримують незмірне задоволення від обговорення заплутаного лору гри. В інтернеті повно матеріалів з його розбором: від багатогодинних відео до письмових дисертацій на сотні сторінок.

Якщо заглибитися в вивчення Bloodborne, то напевно в процесі дізнаєшся чимало цікавого — наприклад, про медичні практики 19 століття або концепцію теорії r/K-відбору, що проливає світло на плани космічних богів.

За винятком Sekiro: Shadows Die Twice, Bloodborne — найдинамічніша souls-гра в репертуарі FromSoftware. Тема звірячої люті, що пронизує сюжет, підкріплюється тут безпосередньо геймплеєм.

На відміну від ранніх проектів студії, Bloodborne змушує геймера відмовитися від щитів (вони є в грі, однак безглузді в ближньому бою) і пасивної оборони. Натомість гра підштовхує покладатися на рефлекси: вчасно ухилятися від ударів і парирувати ворожі атаки за допомогою вогнепальної зброї. При цьому Bloodborne винагороджує агресивну тактику: якщо персонаж отримає ушкодження, але потім відразу ж контратакує, то частина життів відновиться.

Трансформовану зброю, знову ж таки, не тільки тематично ідеально вписується в сеттинг, але й перетворює сам геймплей. Неймовірно захопливо винищувати монстрів за допомогою місцевих химерних винаходів — наприклад, меча, що перетворюється в лук, або клинка, що трансформується в два кинджали. Причому у кожної зброї є додаткова атака, яку можна активувати тільки в момент трансформації. Тобто це не просто стильна анімація, а корисний прийом.

У тому, що стосується запам'ятовуваної атмосфери, сеттингу, лору, дизайну рівнів і геймплейних механік, Bloodborne ні в чому не поступається новим іграм FromSoftware. Тим не менш, це ще не означає, що новачок, який грав у ту ж Elden Ring, спокійно запустить проект 2015 року і зовсім не помітить його віку. Уви, шороховатостей вистачає.

Ключовий недолік — технічний стан. Навіть на PS5 гра не може видавати роздільну здатність вище 1080p, а кількість кадрів — більше 30 FPS. Для такої динамічної екшн-ігри це трагедія.

Крім того, Bloodborne дратує і деякими іншими недоліками, давно виправленими в нових іграх FromSoftware. Наприклад, швидко подорожувати між локаціями тут можна виключно через хаб, а це — зайвий завантажувальний екран. Ще незрозуміло, чому лікувальні фляги і кулі не поповнюються автоматично? Весь процес доводиться виконувати вручну. А де окрема кнопка стрибка?

Проблеми легко виправив би ремейк або ремастер. Так що там — роздільну здатність і FPS можна було б покращити просто патчем. Тим не менш, після виходу першого і останнього доповнення до гри Sony всіляко ігнорує Bloodborne.

Чому? Ніхто не знає. З можливими теоріями, а також планами Sony щодо гри можна ознайомитися в окремому матеріалі. Тут же варто лише відзначити, що поки нічого не вказує на розробку перевидання Bloodborne для PS5 або офіційного PC-порту.

***

У будь-якому випадку, хоча Bloodborne й тягнуть вниз технічні проблеми, пропускати гру не можна. Чи можна її назвати найкращою в репертуарі FromSoftware? Все впирається в суб'єктивні переваги, однак проект вже точно залишається неповторним.

Якщо ви володієте PS4 або PS5, але не грали в хіт Міядзаки, то зараз — найкращий час надолужити згаяне. Якраз стартує «Повернення в Ярнам» — щорічна подія, коли геймери перепроходять Bloodborne, і сервери гри оживають.

А що про Bloodborne думаєте ви? Грали? Розкажіть у коментарях.