Враження від PC-версії The Last of Us: Part 2. Спірний порт самої скандальної гри 2020 року

The Last of Us: Part 2 вийшла на PC. Sony випустила свій останній на сьогодні великий ексклюзив без особливого шуму та гучних заголовків. Фанати консолей давно змирилися з політикою японської корпорації і більше не ріжуть диски ножицями. PC-геймери перестали кричати «спасибі за бета-тест» і тепер спокійно знайомляться з однією з найкращих ігор 2020 року. Відтепер кожен може вивчити історію протистояння Еллі та Еббі перед переглядом другого сезону однойменного телесеріалу. Але ближче до справи: після невдалого порту першої частини ми вирішили перевірити сиквел на міцність і порівняти PC-версію з ремастером для PS5.

Минуло п’ять років, але ми досі пам’ятаємо гучний реліз The Last of Us: Part 2 на PS4. Спочатку в мережу просочилися ключові сюжетні повороти, які вивели з себе відданих фанатів серії. Потім з’явилися захоплені оцінки преси. Коли ж гра вийшла, інтернет буквально вибухнув: тонни гнівних повідомлень на адресу розробників, сотні розгромних відеороликів і флешмоб з виставленням одиниць на Metacritic. Веселе було час. Навіть торішньому релізу Concord від Sony не вдалося перевершити за кількістю хейту старт продаж TLOU2.

Незважаючи на критику сюжету і низькі оцінки гравців, The Last of Us: Part 2 залишається однією з найкращих пригодницьких ігор в історії. Якщо перша частина справила фурор зрілими кінематографічними темами, то сиквел не просто закріпив успіх, але й перевершив оригінал за геймплеєм, візуальним виконанням і емоційною глибиною.

У минулому році з’явився ремастер The Last of Us: Part 2 для PS5, який по суті навіть не ремастер, а черговий спосіб Sony заробити на відданій аудиторії. Реальних графічних покращень було мінімум. Ми з лупою вдивлялися в екран телевізора, намагаючись знайти хоч якісь зміни. В результаті прийшли до висновку, що нововведення в графіці подібні коту Шредингера — вони одночасно і є, і в той же час їх немає.

Проте разом з перевиданням у комплекті йде новий режим-рогалик No Return. Це, звичайно, не мультиплеер, який фанати випрошують у Naughty Dog останні п’ять років, але відмінно підійде для коротання часу тим, кому не вистачило битв в основній кампанії.

І ось, до прем'єри другого сезону серіалу від HBO вийшла PC-версія з усім додатковим контентом з Remastered. За порт цього разу відповідала студія Nixxes Software, відома якісними перенесеннями консольних ексклюзивів. На відміну від першої частини, яку портировала Iron Galaxy (автори PC-версій Batman: Arkham City і Uncharted 4), сиквел вийшов більш-менш іграбельним. Так, це не так жахливо, як було з Part 1 до виходу патчів, але й не ідеально, щоб одразу назвати PC-версію найкращим способом ознайомитися з другою частиною. Але про все по порядку.

На відміну від PC-версії першої частини, сиквел не починається з багатогодинної компиляції шейдерів. Вона є, але вам більше не доведеться годинами дивитися на екран завантаження. Nixxes Software врахувала критику і інтегрувала компиляцію безпосередньо в ігровий процес, розбивши бібліотеку шейдерів на частини. Кожна завантажується під час катсцен. Якщо ви вирішите пропустити ролик, то побачите екран компиляції — і ці завантаження досить тривалі.

Більше того, процес може початися прямо під час геймплею, оскільки великі локації поділені на частини, і гра не завжди встигає обробляти дані. Це створює навантаження на відеокарту, призводячи до підлагувань і перегріву. Гра може зупинитися на секунду в розпалі екшену, хоча лічильник FPS ніяких стрибків не покаже.

Особливо неприємна ситуація з режимом No Return. Там немає катсцен, тому кожен матч починається з компиляції, яка триває дуже довго. Поки ви не відвідаєте всі локації і не відкриєте їх варіанти, чекати доведеться постійно. Швидкість SSD і потужність PC на це не впливають.

В результаті «прихована» компиляція позбавляє від довгого завантаження в меню, але перевантажує систему під час гри і викликає просадки FPS в насичених сценах. Терпіти все одно доведеться. А власникам слабких PC перед початком кожного рівня потрібно стояти на місці, чекаючи завершення компиляції.

PC-версія The Last of Us: Part 2 розкриває весь графічний потенціал, закладений Naughty Dog. Гра за п'ять років не застаріла і виглядає краще багатьох сучасних блокбастерів. Без консольних обмежень движок видає деталізовану і насичену картинку. Кожен елемент оточення тепер відкидає тінь, посилюючи ефект правдоподібності.

Відсутність обмежень консолей дозволила додати відсутні полігони, позбувшись від кутоватоcтей. Текстури стали чіткішими, дальність промальовування значно збільшилась — зникло розмиття і димка, властиві консольній версії.

На відміну від порту першої частини, нам не довелося «чаклувати» з налаштуваннями для стабільного FPS. Гра відмінно працює на відеокартах RTX 30-ї серії, видаючи понад 60 кадрів навіть у найнапруженіших сценах. Однак місцями The Last of Us: Part 2 виглядає гірше першої частини — особливо в деталізації оточення і візуальних ефектах, що створюють об'ємність. У катсценах моделі персонажів вражаючі, але в геймплеї помітна «бідність» полігонів.

The Last of Us: Part 2 пропонує широкий набір опцій масштабування: власний TAA, підтримку DLSS, FSR і XeSS. На жаль, на екранах з роздільною здатністю нижче 2K технології працюють неідеально. Картинка в Full HD виглядає брудною через нейромережеву обробку — з'являється рябь по контурам моделей, особливо помітна на волоссі. Навіть якісне згладжування DLAA не рятує від артефактів, що погіршить враження власникам FHD-моніторів.

Гра дозволяє комбінувати масштабування з генерацією кадрів для підвищення продуктивності. Наприклад, власники карт NVIDIA можуть увімкнути DLSS з генерацією кадрів FSR для плавної картинки. Є і регулювання різкості. На жаль, новітня модель DLSS Transformer не підтримується, але її можна активувати через додаток NVIDIA.

Як вже зазначалося, більшість візуальних ефектів у The Last of Us: Part 2 реалізовано вручну, що пояснює вражаючу продуктивність. Трасування променів недоступне, і це розчарує власників відеокарт 50-ї серії. Однак навіть без рейтрейсинга гра виглядає чудово: освітлення і тіні працюють бездоганно, а відображення не поступаються іграм з трасуванням.

The Last of Us: Part 2 підтримує надширокі екрани, HDR і пропонує детальні графічні налаштування для будь-якої конфігурації.

В цілому PC-версія — найкращий спосіб познайомитися з грою, якщо вам важлива соковита картинка. Однак з геймплейної точки зору все не так гладко, як на PS5. Гра спочатку створювалася для консолей і геймпада. Висока чутливість миші і розблокований FPS призводять до того, що анімації не встигають за прицілом, що особливо критично в перестрілках. Без автодоводки персонаж повільно наводиться на ворогів, створюючи відчуття «в'язкості» управління.

Управління з геймпада інтуїтивне, на відміну від клавіатури з мишкою. Важливо контролювати швидкість руху та швидко реагувати на події. Без аналогового стика гравцеві доводиться постійно тримати палець на клавіші управління швидкістю та вчасно натискати кнопки ухилення та атак в ближньому бою. Привикнути до управління на PC можливо, але для кращого досвіду ми рекомендуємо купити геймпад.

PC-версія включає весь додатковий контент з ремастера для PS5: режим вільної гри на гітарі та рогалик No Return, де потрібно боротися з NPC на випадкових картах, покращуючи навички та зброю. Хоча режим явно зроблений «на колінці» з наявних ассетів, він сподобається шанувальникам бойової системи The Last of Us: Part 2. Ми з задоволенням провели в ньому кілька годин і знову засмутилися, що Naughty Dog скасувала мультиплеер — No Return довів, що ігровий процес TLOU2 ідеальний для мережевих режимів.

Незважаючи на хорошу продуктивність та відмінну графіку, PC-версія страждає від багів, які не зустрічалися на консолях. На засніжених локаціях некоректно відображаються текстури — сніг під ногами часто «глючить». На відкритих просторах трапляються зависання через компіляцію шейдерів. Моделі персонажів можуть «ламатися» і телепортуватися.

Збої анімацій відбуваються регулярно — здається, гра не встигає їх відтворювати через високий FPS. Декалі та елементи оточення іноді мерехтять або зникають під певним кутом огляду. А ще ми кілька разів провалювалися крізь текстури без можливості повернутися на локацію.

Проблема з відображенням волосся з ремейка першої частини перекочувала і в сиквел. Особисто ми з нею не стикалися, але судячи з відгуків у Steam, вона зустрічається часто. Глітчі проявляються у всіх по-різному. Видимо, розробники не встигли повноцінно протестувати PC-версію через жорсткі терміни, пов'язані з прем'єрою серіалу. Тому описати всі можливі проблеми неможливо — вони занадто різноманітні. Проте, більшість багів, напевно, виправлять патчами до початку літа.

Чуда не сталося — зміна розробника не зробила PC-порт ідеальним. The Last of Us: Part 2 — це суто консольна гра, до якої не можна просто додати управління мишкою та клавіатурою. Кожен її аспект створений для геймпада, а графіка оптимізована під PS5.

Так, картинка краща, ніж у ремастері, а високий FPS зробив геймплей плавнішим. Але проблеми з управлінням, баги і гліти серйозно псують враження. TLOU2 на консолях — відшліфований до блиску продукт. На PC — знову кривий порт з купою проблем. Радимо не поспішати з покупкою PC-версії і дочекатися патчів.

Ми ж в черговий раз переконалися: деяким ексклюзивам краще залишатися ексклюзивами, а не виходити на інших платформах у сирому вигляді.