Чому гравці повертаються до одиночних ігор? Погляд зсередини Steam

У кожного з нас є друзі в Steam. Швидше за все, деякі з них проводять сотні, а то й тисячі годин у мультиплеерних іграх: Counter-Strike 2, Dota 2, Marvel Rivals… Але є й ті, хто приділяє одиночним іграм не менше часу. Чому так відбувається? Що спонукає гравців занурюватися у світи, розраховані на одного користувача, на сотні годин? Щоб розібратися в цьому питанні, я звернувся до користувачів Steam, задавши їм питання: «Чому у вас так багато годин в одиночних іграх? Що вас у них затримує?»

Першим відгукнувся користувач EternalNightmare, за плечима якого вражаюча кількість годин у різних одиночних проектах: «Я обожнюю Ubisoft і все, що вони роблять, не можу відірватися! В інших іграх, наприклад, Resident Evil, Mass Effect або Elden Ring, мене тримають реіграбельність або варіативність проходжень». Його статистика говорить сама за себе: 900 годин в Elden Ring, 450 годин в Red Dead Redemption 2, 322 години в Dying Light 2. Любов до певних студій і їхнього стилю, як видно, відіграє важливу роль для деяких геймерів. Ubisoft, наприклад, славиться своїми величезними відкритими світами та багатством контенту, що дозволяє гравцям годинами досліджувати віртуальні простори.

Інший гравець, -=Команданте=-, поділився своїм поглядом: «Мене приваблює те, що багатьох відштовхує і дратує, а саме — очищення карти. І якщо я вже починаю грати, то роблю це ґрунтовно. Якщо гра не сподобалася, то просто видаляю. Мультиплеерні ігри мені не дуже подобаються, тому що не виходить грати у своєму темпі, обов'язково хтось кудись мчить: на 1-му рівні вбивати босса 100-го. Одному спокійніше і зручніше». Його вподобання відображаються в його бібліотеці: 911 годин в The Elder Scrolls 5: Skyrim, 255 годин в Assassin's Creed Valhalla, 250 годин в Assassin's Creed Odyssey. Тут на перший план виходить можливість контролювати свій ігровий досвід, не залежати від інших гравців і занурюватися у світ поступово, досліджуючи кожен куточок.

Цікаво, що моя власна статистика виглядає інакше. Всого чотири гри в моїй бібліотеці перетнули позначку в сто годин: Counter-Strike 2 (3523), Assassin's Creed Odyssey (134), Assassin's Creed Valhalla (117) і Cyberpunk 2077 (100,3). Причому, домінує в цьому списку багатокористувацький Counter-Strike 2. Я люблю проводити час в іграх, але не прагну до повного їх проходження, зазвичай обмежуючись сюжетними завданнями, хоча іноді й роблю винятки. Це говорить про те, що для мене на першому місці стоїть динаміка та змагальний аспект, а одиночні ігри слугують скоріше як спосіб відпочити та розслабитися.

Таким чином, можна виділити кілька ключових факторів, що приваблюють гравців в одиночні ігри. Це і любов до певних студій, і реіграбельність, і можливість досліджувати світ у власному темпі, не підлаштовуючись під інших гравців. Одиночні ігри дозволяють зануритися в ретельно продумані світи, відчути себе частиною історії та отримати унікальний досвід, недоступний у мультиплеєрних проєктах. Вони пропонують можливість відволіктися від реальності, зануритися в захоплюючий сюжет і стати героєм власної історії. В кінцевому підсумку, вибір між одиночною та багатокористувацькою грою — це питання особистих уподобань і того, що кожен гравець шукає у віртуальному світі: змагання та адреналін чи спокійне дослідження та занурення в історію. Можливість вибору — ось що робить ігровий світ таким привабливим та різноманітним!