Огляд фільму «Знаряддя» — хорор-детектив, від якого клонить у сон

За час існування кінематографа жанр жахів пройшов довгий шлях. Людей лякали, здається, всім, чим тільки можливо, починаючи від звичайних маніяків і закінчуючи невідомою безтілесною силою. Але ось ми в 2025, коли придумати щось нове — задача зі зірочкою. Жанр все ще існує, але зазнає великих проблем, потонувши в самоповторах. На цьому фоні фільм «Орудия» (Weapons) створив навколо своєї прем'єри раптовий ажіотаж, який миттєво привернув увагу. Критики та глядачі наперебій співали картині дифірамби, називаючи побачене чимось дійсно новим, незвичайним і навіть розумним. Ми вирішили скласти власну думку, яка в підсумку виявилася зовсім іншою. Поговоримо про хоррор-детектив «Орудия» і детально розповімо, чому на цей фільм не варто витрачати свій час.

Умовно всі жахастики можна поділити на кілька великих груп: монстр у кімнаті, коли персонажі потрапляють у певний замкнутий простір і змушені рятуватися від звіра, маніяка чи чогось іншого, але цілком відчутного; надприродне, коли герої борються з демонами або духами; боди-хоррор, в якому лякають різноманітними огидностями, пов'язаними з тілом людини; психологічний хоррор, де зазвичай розгадка — це щось просте і тривіальне, а страх викликає атмосфера і шлях до відповідей. Звісно, все це може змішуватися або дробитися на більш нішеві підгрупи. Картина «Орудия» в цьому сенсі не пропонує нічого видатного. Перша половина фільму навіть не хоррор, а стандартний детектив з парочкою скримерів, а ось друга — типове «монстр у кімнаті», але в межах міста. Причому реалізація вкрай посередня. Оскільки ми маємо намір відговорити вас від перегляду, уникати спойлерів не будемо. Сама стрічка не сильно заморочується з тим, щоб хоч якось створювати напруження, отже і ми не будемо.

Одного разу в маленькому передмісті зникають діти. Їх ніхто не викрадав, не погрожував і не змушував, просто тринадцять дітей вийшли з дому рівно в один і той же час. З'єднує їх лише школа. Справа в тому, що діти виявляються учнями одного класу. Правда, одна дитина нікуди не зникає, проте вона нічого не знає і не здатна допомогти в розслідуванні.

Розгнівані батьки роблять найглупіше, на що тільки здатні, тобто починають звинувачувати вчительку. Якщо на цьому моменті ви вже не скривилися від нереалістичності, то не переживайте — далі подібних сценарних експериментів буде ще багато. Сценаристом і режисером картини виступив Зак Креггер (Zach Cregger) і, мабуть, у нього якісь особисті рахунки з системою освіти. Інакше пояснити, чому дорослі люди вирішили звинуватити вчительку, та ще й офіційно назвати її відьмою, не виходить. Наче у нас тут не сучасність, а середньовіччя. Дівчину, до речі, звуть Джастін, і вона відразу ж стає вигнанцем. Той факт, що поліція обшукала вже всі будинки, включаючи постраждалих і класного керівника, а також місцевість в окрузі, нікого не зупиняє. Героїню продовжують ненавидіти.

Джастін вірить, що Алекс — єдиний залишився хлопчик — знає більше, ніж говорить, тому рветься вийти з ним на контакт, однак директор школи суворо забороняє безневинній вчительці навіть наближатися до дитини.

Дні Джастін котяться в смуток. Вона тихо спивається, поки одного разу не стикається на заправці з батьком одного з хлопчиків — Арчером. У цей момент на них нападає директор школи, який виглядає як зомбі, а біжить як запеклий фанат «Наруто» (Naruto). Саме в цій сцені з'ясовується, що «Орудия» насправді мультиперспективне кіно. Тобто довгий час нам будуть показувати одні й ті ж сцени в тих же часових рамках, але з різними головними героями, яких тут цілий загін. Окрім самої Джастін нас знайомлять з уже названим Арчером, поліцейським Полом, наркоманом Джеймсом, директором школи Маркусом і, власне, Алексом.

Фішка в тому, що більшість з цих персонажів безглузді і ніяк не потрібні для історії. Вони просто займають хронометраж. Єдині гілки, які справді мають значення — Джастін, Арчер і Алекс. Однак тоді фільм не тривав би цілих дві години, а завершився б хвилин за 40-50. До того ж героїв зовсім не розкривають. Навіть Джастін — картонка, яка просто існує. Такий підхід звичний для хорорів, але ми повторимося — фільму нема чим вас налякати, крім кількох досить скромних скримерів. Це в першу чергу детектив, а в ньому подібне недопустимо. Мабуть, найпровальнішим підсюжетом можна вважати історію поліцейського Пола і залежного від речовин Джеймса, якого і ловить коп. Обидва вони в підсумку навіть не перетинаються з розслідуванням Джастін і потрібні лише для того, щоб в фіналі дівчина боролася з кимось знайомим.

Само розслідування також, що називається, курам на сміх. Велика таємниця полягає в тому, що Арчер зміг прослідкувати маршрут двох зниклих дітей і знайти точку перетину — куди вони йшли. Чому це не могла зробити поліція, чому інші жителі міста не відстежили по зовнішнім домівкам камерам натовп дітей — загадка. Видимо, тут потрібна особлива геніальність. Власне, інших заходів по пошуку істини не буде. Як тільки Арчер і Джастін з'ясовують шлях дітей, вони відразу ж добираються до розгадки. У текстовому варіанті це виглядає досить сумно, що вже говорити про візуалізацію — там нічого не краще.

Тепер про злодія. Як відомо — хороший злодій — половина успіху фільму. Не дарма Фредді Крюгер і Майкл Майерс стали культурними феноменами. У «Орудиях» таке нікому не світить. Злодієм виявляється тітка Алекса і за сумісництвом відьма. Вона чимось хвора (імовірно, раком) і приїжджає в гості до сім'ї, щоб забрати їх життєву силу, правда, незрозуміло як. Головна фішка місцевої магії — чарівний колючий кущ. Якщо обмотати його гілку важливим предметом людини, а потім змазати своєю кров'ю — нещасний починає йти туди, куди йому накажуть як безвольна маріонетка. Додавши до цього річ ще однієї людини, відьма запускає програму ліквідації другого. Згодьтеся, вельми обмежений функціонал чаклунства. Хоча ця схема і пояснює назву стрічки, але ми очікували чогось менш буквального, ніж «люди як знаряддя».

Відьмі не вдається вилікуватися за рахунок батьків Алекса, але не його самого (чомусь), після чого вона вирішує підпорядкувати однокласників хлопчика, щоб спробувати ще раз. Як казав класик: «План надійний, як швейцарські годинники». Алекс змушений допомагати поїхавшій тітці, інакше та вб'є його рідних, але має безліч можливостей вплинути на ситуацію, однак, звичайно ж, ними не користується. Природу проклятого куща, його магії і того, чому всі заговорені жертви бігають як герої з аніме «Наруто», нам не розкажуть. Як відьма хотіла вилікувати себе за рахунок інших — також. За всю картину їй так і не стає хоч трохи краще, тому виникає логічне питання — а навіщо це все було потрібно. Природно, відповіді не буде.

А ще магію зупиняє вода, також хотілося б знати — чому. Але і цей пласт історії залишиться невикористаним. Коли хороші хлопці перемагають бабцю, про кущ миттєво забувають і нічого з ним не роблять. Діти також толком не розкладаються. Важко навіть уявити, скільки варіантів одного лише фіналу можна було придумати. В результаті все обривається на вельми трешовій сцені умертвіння відьми груповими силами дітей. Знято це максимально смішно, а в кінці так і взагалі на рівні «Субстанції» (The Substance).

Як ви вже зрозуміли, нічого розумного або цікавого в «Знаряддях» ми не побачили. Це максимально нудний фільм, який не здатен зацікавити навіть розв'язкою. Нужна атмосфера також не виникає, адже режисер, як ніби спеціально, чергує серйозні сцени з гегами. Діти виходять з дому, але в кумедних позах з аніме. Вчителька засинає перед домом злодійки, але в цей час до неї приходить заколдована мати Алекса, яка виглядає і рухається як персонаж з «Бітлджуса» (Beetlejuice). Шприци, що протикають щоку поліцейського, розборки жінок у магазині алкоголю та бабця, що ховається в ліжку дитини у сні батька. Кринжа в новинці хоч відбавляй, а от жахів майже немає. Ми вже неодноразово це писали і повторимо востаннє — налякати фільм не може. Навіть якщо ви дійсно вразливий глядач, який в принципі рідко дивиться хоррори.

Те ж стосується і детективної частини. Як такого розслідування немає, лише дві лінії траекторій руху дітей — ось і вся розгадка. Це дуже погано як з точки зору сценарної роботи, так і ідеї в цілому. А ще тут надзвичайно ліниво подана головна фішка — відьма і чаклунство. Звідки в сім'ї Олекса з'явилася така тітка, чому вона взагалі приїхала — чи не можна було провернути щось подібне з незнайомцями? Звідки цей кущ, і чому потрібна вода? Ніяких пояснень.

***

«Орудія» — стопроцентний прохідняк цього року. Не вірте похвальним відгукам. Такі глядачі або занадто рідко дивляться фільми взагалі, або жахи зокрема. Ми навіть за ідею зачепитися не можемо, настільки все сумно. Будь ласка, пропустіть новинку і забудьте назавжди.