Огляд Silent Hill f — одна з найкращих ігор серії, але є нюанс

Silent Hill f — проект надзвичайної важливості, авторам якого випала непроста задача довести, що франшиза дійсно повернулася. Тут, звичайно, можна заперечити, що минулого року з цим вже впоралася польська Bloober Team, випустивши Silent Hill 2, однак зробити ремейк культового шедевра — не те ж саме, що з нуля розробити нову вдалу гру. Гідної оригінальної Silent Hill ми не бачили, мабуть, з часів третьої частини. Але нарешті дочекалися: Silent Hill f дійсно реліз того рівня якості, про який фанати мріяли кілька десятиліть. Ось тільки приймуть новинку далеко не всі.

Події Silent Hill f відбуваються в Японії 1960-х років у невеликому містечку Ебісугаока. У центрі оповідання — молода дівчина Хінако, яка разом з друзями потрапляє в сюрреалістичний кошмар наяву: всі жителі кудись зникають, на місто опускається густий туман, по вулицях починають бродити монстри. Поступово все в Ебісугаока покривається жахливого вигляду червоною флорою і пульсуючими органічними новоутвореннями.

Враховуючи радикальну зміну сеттингу, головне питання, яке хвилювало спільноту франшизи до релізу, — наскільки Silent Hill f вписується в серію. І ось тут все неоднозначно.

Гра з головою занурюється в психологічний жах — візитну картку Silent Hill. Хінако — особистість з непростим багажем: вона не ладнає з п'яним батьком-аб'юзером, зневажає матір за потурання чоловікові, а також відчуває сильний тиск з боку патріархального японського суспільства другої половини двадцятого століття. Подруги не люблять дівчину за те, що в дитинстві їй веселіше було грати з хлопчиками, а дорослі нав'язують героїні консервативну гендерну роль, згідно з якою Хінако повинна стати слухняною дружиною і відмовитися від особистих інтересів і прагнень. Її переживання манифестуються у вигляді монстрів і різних видінь, що цілком відповідає Silent Hill.

Інша важлива складова сюжету — дивні ритуали, через які проходить Хінако в ході історії. Протагонистка зустрічає загадкового чоловіка в білому, чиє обличчя приховане маскою лиса, і слідує його вказівкам, щоб очиститися і піднятися. Релігійні мотиви — не щось нове для серії. Перша і особливо третя частини фокусувалися на історії про зловісне божество і секту, члени якої хотіли відродити свій об'єкт поклоніння за допомогою темних церемоній.

Проте ритуали, показані в Silent Hill f, та й в цілому весь релігійний аспект наративу, тісно переплетені з японською міфологією, а не лором всесвіту Silent Hill. Прямих зв'язків з іншими іграми франшизи я не знайшов. Можливо, майбутні аналізи сюжету, яких напевно з'явиться чимало, зможуть провести паралелі між новим проектом і минулими, однак не факт. Сценаристи Silent Hill f, судячи з усього, дотримуються ідеї, що Сайлент-Хілл — це скоріше стан душі, а не буквальне місце в США або хоча б паранормальний феномен, як стверджувалося в Silent Hill: The Short Message.

Silent Hill f не тільки лором не пов'язана з рештою франшизи, але й значно відрізняється від неї духом. Класичні ігри студії Team Silent — це східний погляд на західні хоррори. У випадку ж з новим проектом ми отримали чистої води японський хоррор. У грі немає «американщини», немає впливу «Твін Пікс» (Twin Peaks) Девіда Лінча (David Lynch) або «Туману» Стівена Кінга (Stephen King).

Атмосферою Silent Hill f більше всього нагадує попередниць, коли бродиш по туманним вулицях Ебісугаока, але навіть у такі моменти самобутня візуальна стилістика гри — поєднання японських декорацій з мотивом поглинаючої все на своєму шляху флори — йде відчутно врозріз з усім, що ми бачили раніше.

Коли ж Хінако переноситься в Темне Святиня, аналог Потойбічного світу з інших Silent Hill, то зв'язок новинки з серією стає ще більш розмитою. У цьому вимірі традиційних японських храмів атмосфера зовсім не така, як у іржавому індустріальному пеклі, до якого звикли шанувальники серії.

Іншими словами, можна зрозуміти тих пуристів, кому Silent Hill f здасться надто серйозним відступленням. Схожостей вистачає, особливо тематичних, однак відмінності надзвичайно серйозні, та й прямого зв'язку з лором немає, в результаті чого гра в багатьох аспектах сприймається як незалежний продукт.

В той же час, якщо розглядати сюжет у вакуумі і не оцінювати його через призму ностальгії та прив'язаності до канонів, то складно не похвалити роботу, яку виконали сценарист Рюкіші07 (Ryukishi07) і студія Neobards Entertainment. Історія Silent Hill f неймовірно інтригує: як на рівні особистих страждань Хінако, так і в плані всього того незвичайного фольклору, в який тебе занурюють.

Сюжет подається завуальовано в кращих традиціях Silent Hill 2, однак недомовленості не дратують. Навпаки, психологічний жах цікавіше сприймається саме в такому вигляді, коли наратив можна інтерпретувати різними способами. Для тих же геймерів, кому потрібні прямі відповіді, є нова гра+, де відкриваються секретні кінцівки і змінюються багато діалогів, щоб спростити розуміння історії.

Нарешті, атмосфера Silent Hill f хоч і не зовсім «сайлент-хіловська» в традиційному сенсі, від цього не менш велична. Візуальна стилістика в більшості заворожує, вдало балансуючи між гротеском і красою, а музика запам'ятовується завдяки грамотному використанню похмурого індастріалу в зв'язці з японськими інструментами, такими як сямісен.

Залишає бажати кращого лише дизайн противників: запам'ятовуваних монстрів, здатних конкурувати з Пірамідоголовим, тут, на жаль, немає.

Silent Hill f — екшен з елементами survival horror. Від попередниць і інших жахів на виживання гра успадкувала фокус на дослідженні рівнів заради корисних речей, а також необхідність періодично вирішувати головоломки, щоб просунутися далі.

Якщо звернути з основного шляху, то майже завжди вдасться знайти щось варте: від нових знарядь вбивства до різних відновлювальних предметів. Деякі відновлюють життя, інші — витривалість або розум (про це трохи нижче). Особливо цінні речі регенерують відразу кілька показників.

При цьому автори додали в гру цікаву механіку, яка змушує гравця регулярно приймати непросте рішення: які предмети залишити в інвентарі, а які — пожертвувати на алтарях-чекпоінтах вищим силам. Плитка імпортного шоколаду — справжнє скарб у Японії 1960-х, яка в бою дозволить Хінако довше зберігати розум, але якщо віддати її духам, то можна отримати чимало очок віри.

Віра посилює персонажа: перманентно підвищує його показники, такі як максимальний запас витривалості. Також її можна витратити, щоб витягнути випадковий талісман, що надає непогані бонуси. Наприклад, талісман богомола відновлює трохи життів за кожне вдале парирування ворожої атаки.

Ось і доводиться постійно розриватися, що не шкода обміняти на віру, а що знадобиться в наступному бою. Подібні дилеми максимально вітаються в survival horror.

Як вже згадувалося, досліджувати кожен метр карти варто також заради пошуку зброї. У Silent Hill f немає вогнепальної зброї, боротися доводиться за допомогою іржавих труб, бейсбольних бит і сокир, які досить швидко ламаються. Щоб у критичних моментах не залишитися з порожніми руками, краще проводити регулярну ротацію зброї і використовувати ремонтні набори. Не переживати за міцність можна лише в Темному Святині, де у героїні відкривається доступ до унікальних знарядь вбивства, таких як нагіната — такі артефакти не ламаються.

Хоча закутків з різним лутом немало, багато секретних шляхів нікуди не ведуть. Дизайн рівнів у цій частині більш лінійний, ніж у тому ж переосмисленні Silent Hill 2, що дещо розчаровує. Є комплексні локації, такі як середня школа Ебісугаоки, які відповідають «данженам» минулорічного ремейка: з великою кількістю доступних для дослідження приміщень, пошуком ключів і відмінними пазлами. Однак подібних рівнів не так багато, як хотілося б: особливо ближче до фіналу гри автори занадто захоплюються забігами по прямому шляху через натовпи ворогів.

У понятті екшен-хоррор Silent Hill f зміщує акцент на екшен, що, знову ж, сподобається не всім фанатам франшизи. У старих іграх немало бійок, а в ремейку Bloober місцями навіть занадто багато, однак нова частина в цьому плані йде ще далі. На щастя, боротися з противниками — захоплююче.

Бойова система — на диво багатогранна. Під час сутички з черговим породженням темряви переживати потрібно не тільки за смужку здоров'я, але й за витривалість. Якщо бездумно махати сокирою або постійно спамити кнопку ухилення — швидко втомишся. Крім того, величезне значення має шкала розуму Хінако, яка зменшується при вигляді особливо жахливих створінь або коли атакуєш противника в режимі фокусування. Цей режим — критично важливий: якщо активувати фокус, то Хінако зможе завдати потужний удар, вибиваючи ворогів з рівноваги. Фокусування ще й збільшує вікно таймінгу, коли можна парирувати удар монстра. Подібна дія також оглушає противника.

На перших порах звикнути до боївки непросто, але коли вона нарешті «клікне», задоволення принесе чимало. В першу чергу тонкощі системи розкриваються під час битв з босами, які сприймаються як повноцінні бійки з souls-like. Так, розробникам не подобається таке порівняння, але, зізнатися, воно найкраще передає суть бойової системи і те, наскільки адреналіновими можуть бути битви в Silent Hill f.

Ідея відмовитися від вогнепальної зброї була правильною: бої вблизи змушують стикатися з кожним монстром в лоб, що підвищує напругу.

Якщо й є претензії до бойової системи, так це те, що вона не дуже вдало функціонує проти кількох ворогів одночасно. Коли ти зосереджений на одному монстрі, складніше парирувати атаки з боку або ззаду. Однак у багатьох випадках противників можна вивести по одному, щоб не довелося битися з усіма відразу. А в тих ситуаціях, де це не можна зробити, особливо в другій половині гри, гравцеві дають ефективне рішення проти натовпів, яке я не буду спойлерити.

Глибока бойовка — не щось нестандартне для екшенів, але от для хоррорів — цілком. Власне, з цієї причини, а також у сукупності з іншими факторами, Silent Hill f в цілому відчувається свіжо за мірками жанру. Сценарій занурюється в такі глибини японської міфології та культури (в хорошому сенсі), що розвиток сюжету взагалі нереально передбачити. Так і атмосферою проект Neobards Entertainment вражає не менше — завдяки тому, наскільки вона унікальна. Не виключено, що якби автори вирішили зробити класичне продовження серії, то зник би і весь вау-фактор.

В загальному, вимальовується незвичайна ситуація. Silent Hill f — найякісніша оригінальна представниця бренду за довгий час. Однак вона настільки відступає від канонів франшизи, що, як це ні іронічно, фанати тепер роками будуть сперечатися, чи варто її розглядати як повноцінну частину серії.

А ви вже пограли? Діліться враженнями в коментарях.