Прев'ю Subnautica 2 — перші враження від раннього доступу

В свій час я переіграв у таку кількість виживальників, що у мене майже пропав інтерес до жанру. Тим не менш, оригінальна Subnautica вразила настільки, що я назвав би її не просто найцікавішою серед подібних проектів, але й однією з найбільш запам'ятовуваних і важливих ігор загалом. Саме тому я разом із сотнями тисяч інших фанатів з таким нетерпінням чекав повноцінний сіквел. Свято нарешті відбулося: Subnautica 2 вийшла в ранньому доступі на PC та Xbox Series X/S. Час покаже, чи вдасться їй перевершити оригінал, але першими враженнями я готовий поділитися вже зараз — після знайомства з прев'ю-версією.

Першим ділом варто зазначити, що навіть у незакінченому вигляді Subnautica 2 — надзвичайно якісний реліз за мірками раннього доступу. Це важливо уточнити, тому що віру в проект раніше підкосило одразу кілька факторів.

По-перше, між першою Subnautica і її прямим сіквелом вийшла самостійна гра Subnautica: Below Zero. Поганою її не назвеш, але й до рівня оригіналу вона не дотягнула через ряд спірних рішень: автори, наприклад, спробували зробити більш традиційну наративну пригоду, а не пісочницю, через що частина унікального шарму першої гри втратилася. Після Below Zero з'явилися побоювання, що Unknown Worlds Entertainment могла втратити колишню хватку.

По-друге, насторожувало, що розробка Subnautica 2, що тривала роками, супроводжувалася гучними корпоративними скандалами навколо Unknown Worlds і Krafton. В якийсь момент керівництво Unknown Worlds раптово звільнили, а реліз намагалися відкласти під приводом сирого стану проекту. Потім почався суд, який врешті-решт зобов'язав Krafton повернути розробників. Детальніше про цю історію можна прочитати в нашому матеріалі про скандал навколо Subnautica 2.

Нарешті, невелику тривогу викликало заява Unknown Worlds про те, що Subnautica 2 проведе в ранньому доступі рік-два. Виникав логічне питання: наскільки ж гра сира, якщо авторам потрібно стільки часу?

Ураховуючи все вищезазначене, я очікував побачити в Subnautica 2 мільйони багів, зовсім невелику зону для дослідження та неробочі механіки, які постійно нагадують про статус раннього доступу. Однак в результаті побоювання зовсім не підтвердилися: в перші десять годин я зіткнувся лише з одним невеликим глюком (персонаж застряг у кріслі), і так і не дійшов до моменту, коли з'явилося б відчуття, що контент різко закінчився. Зрозуміло, що в ранній версії Subnautica 2 реалізовані далеко не всі біоми та фічі, які автори додадуть до релізу 1.0, але навіть на поточному етапі видно: Unknown Worlds не дарма возилася над проектом стільки років і випустила ранню версію вже з м'ясом на кістках. Оптимізація нарікань також не викликає: гра добре йде на високих налаштуваннях на ноутбуці з мобільною RTX 3060 (правда, з DLSS).

На фоні навіть кращих симуляторів виживання Subnautica завжди вирізнялася вже самою задумкою — це гра про дослідження океану на іншій планеті, де 99% часу ти проводиш під водою. Але захоплювала і реалізація концепції: оригінал міг похвалитися різноманітним світом з сильно відмінними біомами, скрупульозно проробленою причудливою флорою і фауною, відмінним візуальним стилем, приємною музикою, максимально інтуїтивною системою будівництва бази та затягуючим наративом, на подробиці якого гравець органічно натрапляв під час дослідження.

Subnautica 2 максимально дотримується формули першої частини. Місцями настільки, що гра майже здається її ремейком. Гравець знову опиняється посеред безкрайнього океану — планета інша, але суть та ж, — причому знову на мілководному рифі всередині рятувальної капсули, оскільки сталося аварія космічного корабля. Далі все за класикою: потрібно шукати їжу та питну воду, збирати ресурси, крафтити гаджети, будувати бази та досліджувати покинуті споруди попередніх колоністів. У таких локаціях сховані аудіозаписи, які розкривають лор, а також зламані інструменти та пристрої, які можна відсканувати, щоб навчитися створювати нові корисні пристрої та споруди. До слова, навіть сюжет Subnautica 2 знову обертається навколо загрози загадкового вірусу, який погубив минулих дослідників планети.

Геймери, які свого часу вздовж і впоперек вивчили Subnautica і тепер хотіли б чогось фундаментально нового, можливо, будуть розчаровані тим, наскільки близько сіквел слідує концепції оригіналу. Однак ми говоримо про продовження справжнього шедевра: в даному випадку підхід «знайоме блюдо, нові спеції» скоріше вітається. Тим більше після Below Zero, яка намагалася переосмислити велосипед, але місцями вийшла вкрай спірною.

Головне ж, що тішить, — Subnautica 2 все ще майстерно переключається між двома абсолютно різними настроями. Оригінал при бажанні можна було одночасно віднести і до числа найбільш приємних медитативних ігор, і до списку найжахливіших хоррорів. З Subnautica 2 ситуація точно така ж: вона може бути надзвичайно заспокійливою, коли ти плаваєш серед яскравих коралових рифів і милуєшся різнокольоровими рибками. А потім — бах — лякає до чортиків, коли ти спускаєшся глибоко в непроглядну безодню океану, чуєш жахливі завивання величезної морської істоти, яку толком не можеш розгледіти, а пошкоджений монстром батискаф видає тривожний писк, тому що ось-ось розвалиться. Таласофобія після такого «розваги» гарантована.

Коли я посеред ігрової ночі вирушив на пошуки мідної руди, помітив, що скеля попереду рухається, підсвітив її сигнальною ракетою і побачив гігантського краба, тут же прийшло усвідомлення: топ найстрашніших моментів у нестрашних іграх скоро доведеться доповнювати новими прикладами.

Хоча Subnautica 2 в багатьох аспектах запозичує ігрову формулу оригіналу, це не означає, що свіжих ідей у сиквелі немає. Так, можливо, їх не так багато на поточний момент, як хотілося б, зате деякі досить цікаві.

Наприклад, незважаючи на відкритий світ, тут є елементи метроїдванії. Щоб потрапити в нові зони і локації, потрібні певні гаджети або постійні апгрейди. Частково це було вірно і для оригінальної гри (без покращення корпусу батискафа під високий тиск занадто глибоко не зануришся), однак у Subnautica 2 цей фактор виражений ще помітніше.

Так, з'явилася система адаптації персонажа до навколишнього середовища. По світу розкидані загадкові розумні рослини, при контакті з якими гравець отримує постійні покращення, що спрощують виживання на планеті. Таким чином можна, наприклад, відкрити здатність вживати в їжу місцевих риб і рослин, чого за замовчуванням робити не можна. Або ж можна отримати стійкість до високих температур, що дозволить досліджувати вулканічні біоми.

При цьому доступ до таких рослин може бути закритий до тих пір, поки гравець не створить потрібний гаджет. Наприклад, рослину, яка дає термостійкість, необхідно очистити від вірусних наростів, а знищити їх можна лише за допомогою звукової гармати. Виходить цілком метроїдванська ігрова петля: зібрав інструмент, з його допомогою отримав постійний апгрейд, відкрив доступ у новий біом.

Також з'явилася кастомізація навичок персонажа: с допомогою біолабораторії можна відкривати для героя корисні пасивні та активні вміння, такі як затримка дихання в нерухомому стані або ривок, що дозволяє ухилитися від атаки хижака. Я наіграв недостатньо довго, щоб толком оцінити глибину цієї системи, однак якщо в Subnautica 2 дійсно можна створювати різні білди, це надзвичайно інтригує.

Головна ж особливість другої частини, яку в прев'ю-версії, на жаль, не вдалося протестувати, — спільна гра. Сіквел підтримує кооператив до чотирьох осіб, і навіть після одиночного проходження вже зрозуміло, що гра в команді помітно змінить сприйняття геймплею. Справа в тому, що в Subnautica 2 ніби стало більше гринду: базу будувати довше, ресурсів постійно не вистачає. В теорії кооператив прискорить крафт і дослідження, згладивши частину фрустрації. Не здивуюсь, якщо в підсумку Subnautica 2 виявиться однією з найкращих кооперативних ігор, але все ж сподіваюся, що одиночне проходження теж трохи збалансують, зменшивши гринд.

Subnautica 2 сприймається як повернення в рідні краї після довгих років відсутності: багато що змінилося, але багато що залишилося незмінним. Так, автори явно не намагаються здійснити революцію — це в них вийшло ще в перший раз, — але нічого поганого в цьому немає. «Покращена Subnautica в нових декораціях і з кооперативом» — вже сама по собі виграшна концепція.

Чи варто прямо зараз вриватися в ранній доступ Subnautica 2 за роки до повноцінного релізу? Зазвичай в таких ситуаціях я раджу почекати, однак поточна версія гри на диво стабільна і досить наповнена контентом, щоб не шкодувати про покупку як мінімум у перші десять годин. Якщо сил чекати фінальну версію немає, то, вибачте за каламбур, сміливо пірнайте.