Огляд фільму «Вершина». Трилер на фоні дикої природи

Нещодавно відбулася прем'єра трилера «Вершина» (Apex) від Netflix. Кінокритики часто порівнюють новинку з «Дикою рікою» (The River Wild) 1994 року. Проте я вважаю таке порівняння недоречним, адже ці фільми відрізняються не лише піджанрами, а й настроєм. «Дика ріка» — це чудовий пригодницький фільм, який можна дивитися всією родиною. Чого не скажеш про «Вершину». Трилер Бальтасара Кормакура (Baltasar Kormákur) точно не варто дивитися з дітьми. І чи варта ця картина вашого часу взагалі?

Фільм починається з підйому головної героїні Саші (Шарліз Терон (Charlize Theron)) та її коханого — досвідченого альпініста Томаса (Ерик Бана (Eric Bana)) — на Стіну Тролів у Норвегії. До вершини залишається зовсім небагато, але на шляху — найскладніша ділянка, яку Саша раз за разом намагається безуспішно подолати, відмовляючись при цьому від допомоги. Сонце вже сідає, і, до всього, на горизонті маячить наближаюча чорна хмара. Оскільки до вершини дістатися не вдалося, альпіністи повертаються на безпечну висоту. Вночі в наметі Томмі ділиться з Сашею поганим передчуттям, але вона його не слухає. Тим часом шторм набирає обертів, змушуючи героїв терміново почати спуск. Під час спуску відбувається обвал, внаслідок якого Томмі гине.

Минуло майже півроку після трагедії, і Саша вирушає на батьківщину Томмі — в Австралію, де планує пройти на байдарці за запланованим маршрутом. Її шлях пролягатиме через національний парк Вандарра (вигадана місцевість, натхненна національним парком Блу-Маунтінс), але перш ніж вирушити в подорож, героїня зупиняється на заправці, щоб поповнити запаси.

Там відбувається невеликий інцидент за участю підозрілих «хіллбілі», але ситуація залишається під контролем завдяки місцевому мисливцеві Бену. У цьому районі не працює GPS, тому Саша, довірившись Бену, просить його показати дорогу на карті. Він підказує, як дістатися до місця, де краще розбити табір, а також рекомендує новий, набагато складніший і захоплюючий річковий маршрут. Проте Бен попереджає, що йти по ньому в одиночку дуже небезпечно. Саша відмовляється від допомоги і вирушає в подорож сама.

Наступного ранку героїня виявляє, що її рюкзак з припасами та телефоном зник з намету. Неподалік вона знаходить табір Бена. Він повертає речі і повідомляє, що поповнив запаси, адже щоб полювання було захоплюючим, потрібно зрівняти шанси між мисливцем і здобиччю. У Саші є всього кілька хвилин переваги; як тільки час закінчиться, маніяк з арбалетом рвоне за нею по п'ятах.

Незважаючи на те, що полювання починається досить ефектно, подальша гра в «кішка-миша» виглядає місцями нуднувато. Для цього є кілька причин. По-перше, дія відбувається в далекій від цивілізації місцевості, серед хижаків і небезпечних комах, але у фільмі ці деталі не показані, через що втрачена атмосфера суворого виживання в дикій природі. Цю тему набагато краще розкрито в кінопроектах з нашої добірки найкращих фільмів про виживання.

Друга причина — надмірно похмурий візуальний тон, який підкреслює фільтр з ефектом сепії. Таким чином, яскраві кольори залишаються приглушеними навіть у сонячні моменти. Насправді це досить простий і навіть стандартний прийом, що часто зустрічається в трилерах, але в «Вершині» він виглядає абсолютно недоречно, і це кидається в очі. Особливо враховуючи, що живописні пейзажі та операторська робота — одні з найсильніших сторін картини.

Якщо говорити про плюси, то серед них безумовно виявляться сцени зі скелелазінням — режисерові «Евересту» (Everest), Бальтасару Кормакуру (Baltasar Kormákur), вони знову вдалися. Екшн-сцени також поставлені непогано, хоча іноді проскакують не найвдаліші CGI-моменти.

Основна дія укладається всього в сорок хвилин, а подій за цей час відбувається зовсім небагато. При цьому сюжет фільму незамысловатий і передбачуваний — на відміну від картин, представлених у нашій добірці, що складається з 10 непередбачуваних фільмів.

Проте деякі сюжетні недоліки компенсуються акторською грою. У сценарному плані Саша — досить посередній персонаж, та й тексту для неї написано зовсім небагато. Але цю роль виконує Шарліз Терон, що повністю перетворює героїню на екрані. Виходить свого роду «зірковий ефект» — коли увага глядача фокусується на особистості актриси, а не на глибині характеру самої героїні. Фільм австралійського режисера Джорджа Міллера (George Miller) «Безумний Макс: Дорога ярості» (Mad Max: Fury Road) з Шарліз Терон потрапив до нашого топу найкращих фільмів останніх років — в ньому представлено чимало визнаних картин, які ви могли пропустити.

З антагоністом у виконанні Тэрона Еджертона (Taron Egerton) вийшло трохи інакше — йому сценаристи приділили більше уваги, правда, і тут є деякі недоліки. У Бена явно «не все вдома» — і це зрозуміло, але що зробило його таким? У картині майже не говориться про його минуле, а адже деякі деталі могли б краще розкрити мотивацію. Автору безумовно варто було прописати бекграунд цього персонажа і створити ще більш божевільний і ексцентричний образ. У Бена могло б бути, наприклад, роздвоєння особистості (або кілька особистостей — згадується герой Джеймса МакЕвоя (James McAvoy) з фільму «Спліт» (Split)). Але, на жаль, потенціал злодія повністю похований. Складається таке враження, що у творців фільму не було чіткого уявлення, яким має бути цей персонаж.

«Вершина» — трилер з непоганою постановкою, але середнім сценарієм, який не пропонує абсолютно нічого нового. Цей фільм міг бути значно кращим, якби автори приділили більше уваги деталям. Проте харизма акторів, хоча й не повністю, але все ж компенсує цей недолік. Як гостросюжетне кіно на вечір стрічка Netflix цілком непогано виглядає — головне, не чекати занадто багато.