Горори на телефон — ТОП-63 найстрашніших ігор для Android та iOS

Мобільні горори давно переросли примітивні скримери з аніматроніками: на Android та iOS виходять і масштабні порти з ПК, і самобутні мобільні жахастики, які тримають у напрузі не гірше за консольні ігри.

У цій добірці — найкращі страшні ігри на телефон, розподілені за рівнем страху та типом. Усього 63 проєкти: преміальні порти великих горорів, мобільні страшилки про втечу й переслідування, мережеві кооперативні жахи — щоб боятися з друзями чи вдвох, — а також сюжетні квести й горор-новели. Для кожної гри вказано рівень страху: від легкого тремтіння до справжнього кошмару. А цей список — не про те, де щось завантажити, а орієнтир, у що пограти на телефоні, якщо хочеться добряче злякатися.

Якщо потрібна коротка відповідь, ось десятка найстрашніших ігор на телефон: Alien: Isolation, Resident Evil 7, Resident Evil 4, Iron Lung, Detention, Forgotten Memories, Identity V, Granny, Five Nights at Freddy's і CASE: Animatronics. Нижче — короткий огляд кожної, рівень страху та платформи (Android та iPhone), а також ще пів сотні жахів на будь-який смак.

Тут зібрані наймоторошніші проєкти добірки — великі горори, що перебралися на смартфони з ПК і консолей, а також мобільні ігри такого ж рівня. Це не кишенькові забавки на п’ять хвилин, а повноцінні жахи на кілька вечорів: за графікою, звуком і постановкою вони дадуть фору всьому іншому в списку. Якщо шукаєте, чим налякати себе по-справжньому, починайте звідси — рівень страху тут стабільно високий.

Alien: Isolation — той випадок, коли великий горор із ПК і консолей не втратив зубів, перебравшись на телефон. Аманда Ріплі, донька героїні оригінальних «Чужих» (Alien), застрягає на майже мертвій космічній станції «Севастополь», де панує єдиний ксеноморф. І в цьому вся суть: чудовисько тут одне, зате воно не бігає за сценарієм, а полює по-справжньому — чує кроки, реагує на світло ліхтарика, заглядає до шаф і вчиться на ваших хитрощах. Сховатися, затамувати подих, відволікти тварюку шумовою гранатою й молитися, щоб вона звернула в інший коридор, — ось і весь нехитрий, але виснажливий цикл. Ретрофутуристичний дизайн станції з тумблерами й ЕПТ-екранами додає клаустрофобної туги, а наодинці зі смартфоном і навушниками гра тисне навіть сильніше, ніж на великому екрані.

Ремейк Resident Evil 4 майже без втрат дістався iPhone: та сама глушина в Іспанії, той самий спецагент Леон Кеннеді й те саме село, де місцеві, заражені паразитом Лас-Плагас, зустрічають гостей вилами й бензопилами. Класичний вид з-за плеча, відточена стрільба, керування валізкою з набоями й травами, торговець із його вічним What are ya buyin' — усе на місці. Гра вправно балансує між бойовиком і горором: то замикає вас у тісній халупі під натиском натовпу, то випускає на арену з Ель Гіганте, то нагнітає жаху в замку й лабораторіях. Керування адаптували до сенсорного екрана, але шанувальники оцінять і підтримку геймпада. Один із найзаслуженіших екшен-горорів в історії — і тепер у нього справді можна пройти на телефоні.

Resident Evil 7 — момент, коли серія повернулася до коріння жаху й перейшла на вид від першої особи, тож лякати почала по-новому. Ітан Вінтерс приїжджає на покинуту ферму Бейкерів, шукаючи зниклу дружину, і потрапляє до рук божевільної родини, якій не страшні ні кулі, ні здоровий глузд. Тісні коридори будинку плантаторів, сутичка за обіднім столом, повзання підвалом серед «пліснявих» тварюк — камера впритул до обличчя перетворює кожен куток на джерело паніки. Порт на iPhone зберіг усю моторошну атмосферу оригіналу, зокрема липке відчуття безпорадності. Згодом на смартфони перебралася і Resident Evil Village — пряме продовження історії Ітана, тож мобільну дилогію можна пройти за один раз.

Resident Evil Village продовжує історію Ітана Вінтерса й переносить її з болотистої Луїзіани до засніженого європейського села. Тут більше бойовика й менше камерного жаху, ніж у сьомій частині, але гра вміє лякати: замок велетенської леді Димитреску з її доньками-вампірками, ляльковий будинок Донни Беневієнто (один із найстрашніших епізодів у всій серії) та моторошна фабрика Гейзенберга змінюють одне одного, не даючи занудьгувати. На iPhone перебралася вся ця готична феєрія жахів із видом від першої особи, торгівлею в Герцога й відстрілом ворогів. Чудовий вибір, якщо хочеться горору з розмахом блокбастера просто в кишені.

Little Nightmares — похмура казка, яка лякає не скримерами, а гротеском і безпорадністю. Маленька дівчинка в жовтому дощовику на ім’я Шоста пробирається Черевом — плавучим комплексом, де мешкають чудернацько роздуті дорослі: сліпий наглядач із довжелезними руками, кухарі-близнюки, ненаситні гості. Тут усе величезне й вороже, а героїня може лише крастися, лазити й тікати, зрідка чиркаючи запальничкою в непроглядній темряві. Мобільний порт дбайливо переніс лялькову, моторошно-красиву графіку й гнітючу тишу оригіналу, а сенсорне керування напрочуд добре пасує до неквапливого платформера з головоломками. Історію розказано без жодного слова, але її підтекст про дитинство й голод надовго чіпляє.

Приквел Very Little Nightmares створили спеціально для смартфонів, і це відчувається в кожній деталі. Тут ми граємо за ту саму Дівчинку в жовтому плащі ще до подій основної гри й досліджуємо Нору — величезний перекошений маєток, повний пасток і моторошних мешканців. Перспектива стала ізометричною, а на перший план вийшли головоломки й стелс: треба натискати на екран, щоб рухати героїню, пересувати предмети й вислизати від господині маєтку та її прислуги. Помирати доведеться часто й прикро, зате кожна кімната — маленька загадка з фірмовою атмосферою серії. Тим, хто закохався у світ Little Nightmares, цей кишеньковий приквел подарує ще кілька тривожних вечорів.

LIMBO — та сама інді-класика, яка свого часу довела: чорно-білий силуетний платформер може бути страшнішим за деякі шоу з монстрами. Безіменний хлопчик блукає похмурим лісом і зруйнованим містом у пошуках сестри, а навколо — лише сірий туман, пастки й в’язка тиша, яку зрідка порушує скрип механізмів. Жодних ворогів зі смужками здоров’я: смерть приходить раптово й жорстоко — хлопчик напорюється на шипи, потрапляє під пилку чи стає здобиччю велетенської павучихи. Саме з цих різких, майже беззвучних сцен і народжується місцевий жах. На телефоні мінімалістичні фізичні головоломки чудово працюють. Похмура класика студії Playdead, з якої варто почати знайомство з «тихими» жахами.

INSIDE — другий шедевр творців LIMBO, і він ще похмуріший за попередника. Знову безіменний хлопчик, знову втеча зліва направо, але тепер світ об’ємніший і значно тривожніший: антиутопія з рядами безвольних людей-маріонеток, лабораторіями, підводними погонями й експериментами, суть яких стає зрозумілою гравцеві лише під фінал. Гра нічого не пояснює словами — лише образами, від яких стає моторошно, а її кінцівка й досі викликає суперечки. Механіка проста: біжи, ховайся, розв’язуй фізичні головоломки, — але за цією простотою приховане одне з найсильніших висловлювань у жанрі. Сенсорне керування на смартфоні чуйне, а щільна, гнітюча атмосфера в навушниках бере за горло не гірше за великий горор.

Distrust закидає гравця на загублену полярну станцію, натхненну «Нечим» (The Thing) Джона Карпентера (John Carpenter). Після аварії гелікоптера жменька вцілілих намагається дочекатися порятунку серед снігів, а головний ворог тут — сон. Щоб не замерзнути й не втратити глузд, героям потрібно спати, але саме уві сні на них нападають потойбічні тварюки, тож кожен відпочинок — ризикована ставка. Ми керуємо цілою групою, розподіляючи між людьми їжу, тепло й мізерні запаси, а смерть одного зменшує шанси всіх інших. Ізометрична перспектива, процедурна генерація та перманентна смерть перетворюють кожне проходження на нервове виживання. На телефоні такий неквапливий, але безжальний горор-менеджмент затягує на десятки спроб.

Silt — монохромний підводний кошмар, немов ожила гравюра. Самотній водолаз на дні мертвого океану вміє вселятися в морських істот і використовувати їхні здібності, щоб розв’язувати головоломки й пробиратися дедалі глибше, до велетенських механічних левіафанів. Тут краси рівно стільки ж, скільки й тривоги: безкрая чорна товща води, силуети чудовиськ у тумані й гостре відчуття, що тобі тут не місце і ти зовсім крихітний. Гра не лякає скримерами — вона нагнітає самотністю й масштабом безодні, а рідкісні зустрічі з велетнями надовго врізаються в пам’ять. Цей підводний кошмар дбайливо перенесли на смартфони: короткі занурення й вид збоку добре пасують до мобільного геймінгу, а атмосфера глибоководного жаху найкраще розкривається в навушниках.

Iron Lung — крихітна за розміром, але неймовірно напружена гра, яка примудряється лякати, майже нічого не показуючи. Засуджений пілот замкнений у іржавому підводному човні й мусить досліджувати океан крові на давно загиблому супутнику. Ілюмінаторів немає: про те, що відбувається зовні, ви можете судити лише за гучною картою, приладами й мутними знімками з носової камери. Кожен рух навмання кривавим морем — ризик, а будь-який скрип корпусу змушує втиснутися в крісло. Місцевий жах тримається на клаустрофобії, звуках і уяві, яка домальовує найгірше. Не дивно, що цією крихітною грою захопилися навіть у Голлівуді й узялися за екранізацію. На Android тіснота субмарини й гнітюча тиша відчуваються особливо гостро.

The Bunker — інтерактивний фільм, повністю знятий із живими акторами у справжньому ядерному бункері, тож жах тут не ігровий, а майже документальний. Головний герой Джон усе життя провів під землею, ховаючись від наслідків ядерної війни, але коли сигнал тривоги порушує звичний розпорядок, йому доводиться вперше зазирнути у віддалені приміщення сховища — і власні спогади. Ігровий процес зосереджений на дослідженні, огляді предметів і виборах, що ведуть історію до різних фіналів. Лякає не монстр із-за рогу, а дедалі сильніше відчуття приреченості й розкрита дитяча травма. Чудовий вибір на вечір, коли хочеться не тікати від маніяка, а пережити тягучий психологічний горор, наче страшне кіно.

На мобільних пристроях найбільше горорів, у яких на гравця хтось полює, а йому потрібно ховатися, тікати й міркувати, як вибратися. Маніяки, ожилі маскоти, злі няні й аніматроніки — механіка проста й затягувальна, а короткі забіги ідеально підходять для гри на телефоні.

Five Nights at Freddy's — саме та гра, що започаткувала цілий жанр мобільних жахастиків про аніматроніків. Усе геніально просто: ви — нічний охоронець у піцерії Freddy Fazbear's, замкнений у тісній комірчині й змушений стежити за роботами-артистами через камери спостереження. Удень вони розважають дітей, а вночі оживають і прямують коридорами до вас. Рухатися не можна — рятують лише двері й світло, та й запасу енергії на все це до ранку суворо обмаль. Кожен шурхіт у динаміку й кожне зникнення фігури з екрана змушують гарячково клацати камерами. На цій нехитрій механіці Скотт Коутон (Scott Cawthon) побудував феномен із несподівано глибоким лором, який фанати розплутують і досі. Обов’язковий пункт для тих, хто знайомиться з мобільними горорами.

Sister Location — найсюжетніша і, на думку багатьох, наймоторошніша частина серії Five Nights at Freddy's. Цього разу охоронець спускається до підземного комплексу прокату аніматроніків, де всім заправляє чарівна й смертельно небезпечна Циркова Бейбі. Замість нерухомої комірчини — кілька різних міні-змін із власними правилами: десь треба повзти вентиляцією, десь — не рухатися під сканером, а роботи стали значно винахідливішими у спробах дістатися до вас. Голоси, що ведуть героя комплексом, додають історії похмурості й підтексту. Порт чудово почувається на телефоні, а фанатам лору копати глибше варто саме звідси — місцеві одкровення перевертають усю міфологію франшизи.

Granny — народний хіт про втечу з дому, який свого часу був чи не на кожному другому смартфоні. Гравець опиняється замкненим у похмурому маєтку, а на порятунок має лише п’ять днів: за цей час потрібно знайти потрібні предмети, відчинити виходи й не потрапити до рук господині. А господиня — стара з молотком, яка чує буквально кожен скрип підлоги й падіння гайкового ключа, тож доводиться крастися й затамовувати подих. Щось упустили — вона вже поспішає на звук. Сховатися можна під ліжком або в шафі, та й туди стара часом заглядає, а капкани й скрипуча підлога перетворюють кожну вилазку на нервову лотерею. Лаконічна графіка лише посилює гнітючу атмосферу запиленого будинку, де кожна кімната — це набір загадок, а будь-яка помилка відкидає назад. На високих рівнях складності бабця лютішає, часу обмаль, а права на помилку майже не залишається. Класика мобільних горорів про переслідування, з якої цілком можна почати.

У Granny: Chapter Two до глухої старої приєднався не менш небезпечний дід, і разом ця парочка перетворює втечу на справжній кошмар. Дідусь майже нічого не чує, зате б’є навідліг і боляче, а бабця й далі мчить на кожен шурхіт — координувати втечу від обох водночас значно складніше. Будинок став більшим і заплутанішим, але з’явилися й нові шляхи назовні. Як і в першій частині, усе тримається на дослідженні, пошуку предметів і блискавичних рішеннях, коли хтось зі старих уже тупотить коридором.

Slendrina — ще одне дітище студії DVloper і, по суті, родичка Granny у похмурому всесвіті. Гравець досліджує темні підвали, школи й маєтки, шукаючи ключі та книжки, щоб просунутися далі, а за ним ходить бліда жінка-привид Слендріна: варто їй потрапити в поле зору — і настає миттєва смерть. Серія навмисне скупа на підказки й щедра на гнітючу тишу, з якої будь-якої миті виринає бліде обличчя. Саме ці раптові появи й не дають розслабитися. Ігор у циклі назбиралося чимало, вони короткі й пов’язані зі світом Granny, тож шанувальникам мобільних жахастиків про переслідування буде де залипнути.

Eyes — один із перших мобільних горорів, що підсадив гравців на формулу «пограбуй маєток і не здохни». Уночі герой-злодій пробирається до величезного будинку по гроші, але замість сейфів натрапляє на щось потойбічне. Будівлею блукає привид Красуе — злий дух із тайського фольклору з відділеною головою, — і, щоб стежити за його переміщеннями, можна на мить переселитися в розвішані всюди очі-обереги. Щоправда, поки дивишся чужими очима, власне тіло беззахисне. Лаконічна, але атмосферна графіка й згенеровані маршрути нечисті зробили гру вірусною ще в середині 2010-х, а її механіку згодом запозичили десятки ігор-послідовників.

Ice Scream — флагман іспанської студії Keplerians і, мабуть, гра з найчарівнішим лиходієм серед усіх мобільних горорів. Районом роз’їжджає продавець морозива Род, який заманює дітей і викрадає їх просто у свій фургон, а гравцеві потрібно визволити зниклого друга із сусідського будинку-пастки. Формула геймплею класична: дослідження, пошук предметів, головоломки й постійна загроза потрапити до рук Рода, який патрулює локацію та мчить на будь-який шум. Мультяшна, майже діснеївська картинка приємно контрастує з жахіттями, а численні частини серії поступово розвивають і сюжет, і масштаб. Чудовий вступ до жанру для тих, кому класичні маніяки здаються надто похмурими.

Evil Nun закидає гравця до літньої школи-інтернату, якою керує черниця з явно лихими намірами й величезним ножем. Завдання звичне для горорів про втечу: обшукати корпуси, зібрати потрібні предмети, розв’язати головоломки й вирватися на волю, перш ніж сестра Мадлен вас наздожене. Родзинка — доволі розумна поведінка лиходійки: вона реагує на звук, шукає гравця по всій будівлі й навіть насміхається, а ігровий світ достатньо великий, щоб хованки були по-справжньому напруженими. Тут є де розгулятися: різні маршрути, секрети й рівні складності. Ще один міцний хіт від Keplerians, який уміє лякати, не скочуючись у безпросвітну чорнуху.

Mr. Meat — історія про дім маніяка, який тримає в підвалі викрадену дівчину, а гравцеві випадає роль рятівника. Як заведено в іграх Keplerians, усе будується на дослідженні маєтку, пошуку інструментів і розгадуванні загадок просто під носом у здоровенного м’ясника, що ходить кімнатами й реагує на найменший шум. Від інших гру відрізняють дрібка чорного гумору й фізика: предмети можна жбурляти, відволікаючи лиходія, влаштовувати пастки та імпровізувати. Мультяшний стиль трохи розряджає обстановку, але моменти, коли Mr. Meat зненацька виростає за спиною, однаково змушують здригнутися. Міцний представник жанру, який не дає формулі набриднути.

CASE: Animatronics бере ідею Five Nights at Freddy's і переносить її з тісної комірчини до цілого поліцейського відділку. Детектив Джон Бішоп залишається вночі сам у відділку, коли його давній недоброзичливець знеструмлює будівлю й випускає на волю моторошних аніматроніків. Тепер герой не сидить на місці, а крадеться темними коридорами, ховається під столами й у шафах, лагодить електрощити та відводить роботів через камери спостереження, дистанційно керуючи дверима. Один із найстрашніших мобільних горорів про аніматроніків — і водночас вельми недооцінена гра.

Death Park грає на одвічному страху перед злими клоунами. Місто поринає в темряву, дітей викрадає усміхнений клоун-убивця на кшталт Пеннівайза, а герой вирушає до безлюдного парку атракціонів і міських закутків, щоб визволити сестру. На шляху — головоломки, пошук предметів і раптові появи клоуна, який лякає так, що телефон ледь не вилітає з рук. Студії Euphoria Horror Games чудово вдалася атмосфера похмурого парку розваг із погаслими каруселями, а нелінійні локації та кілька кінцівок додають грі реіграбельності. Якщо клоуни викликають у вас тремтіння — ця гра влучить у саме болюче місце.

Hello Neighbor — це радше азартна гра в кішки-мишки з чужими таємницями, ніж спроба налякати. Ваш сусід щось ховає в підвалі, тож треба пробратися до його будинку й докопатися до правди, поки господар вас не спіймав. Уся сіль у тому, що сусідом керує хитрий ШІ: він запам’ятовує ваші маршрути, ставить пастки біля вікон і чатуватиме там, де ви прошмигнули минулого разу. Доводиться імпровізувати, тягати й комбінувати предмети та шукати нові лазівки. Мультяшна графіка й дрібка чорного гумору роблять горор не надто страшним, але напружені погоні й відчуття, що будинок за вами стежить, нікуди не зникають. Культовий стелс-горор, який чудово прижився на смартфонах.

Poppy Playtime стрімко увірвалася в попкультуру й подарувала інтернету одного з головних монстрів останніх років — синього зубастого Хаггі Ваггі. Події розгортаються на покинутій фабриці іграшок, де колись коїлося щось лихе, а тепер ожилі іграшки полюють на рідкісних гостей. Головний інструмент героя — GrabPack, рюкзак із руками-щупальцями на дротах: ними можна тягнути важелі, замикати контакти й розв’язувати головоломки, пробираючись дедалі глибше в цехи. Погоні чергуються із загадками, а з-за кожного конвеєра може вискочити щось зубасте. Офіційний мобільний порт дбайливо переніс фірмове поєднання дитячого антуражу й зовсім недитячого жаху, за яке гру й полюбили мільйони.

The Baby in Yellow бере звичайну ситуацію — вечір із чужим немовлям на руках — і поволі перетворює її на справжню чортівню. Ви — няня, якій доручили доглянути за милим малюком: нагодувати, вкласти спати, вимкнути світло. Та з цією дитиною щось геть не так, і що далі, то очевиднішою стає її демонічна натура: сяйливі очі, левітація й зовсім не дитячі витівки. Гра коротка й іронічна; вона лякає не стільки жахами, скільки чорним гумором і дедалі абсурднішою моторошністю. Саме цей контраст між милим і пекельним розлетівся соцмережами та стримами. Ідеальний варіант, щоб налякати себе й водночас посміятися.

The Horror of Erich Sann — серія інді-горорів про втечу з місць, де оселилося зло: покинутої академії, старої школи й похмурого маєтку. Гравець досліджує коридори й класи, розв’язує логічні загадки та випробування на спритність, збирає предмети й ухиляється від потойбічної загрози — професора Еріха Санна та його прислужників. Окрім звичних хованок, тут є невеликі акробатичні головоломки й моменти, коли доводиться швидко міркувати під тиском. Студія IndieFist створює атмосферу завдяки тьмяному освітленню, гулким звукам порожніх приміщень і скримерам. Міцна, недооцінена серія для тих, хто вже переміг усіх відомих маніяків і шукає ще мобільних жахастиків про переслідування.

Horror Tale: Kidnapper — гра від творців Death Park, і споріднений почерк помітний одразу. Цього разу сюжет закручується довкола викрадення: молодшу сестру героя забрав моторошний тип, і її треба знайти, розплутуючи ланцюжок локацій, головоломок і похмурих таємниць. Формула знайома — дослідження, пошук предметів, скримери й погоні, — але акцент зроблено на історії та кінематографічних сценах, яких у мобільних горорах зазвичай бракує. Викрадач з’являється в потрібні моменти й не дає розслабитися, а різні кінцівки винагороджують уважність. Гідне поповнення доробку Euphoria Horror Games, яке сподобається всім, кому до душі Death Park.

Endless Nightmare: Home — історія про поліцейського, який втратив родину й провалився в нескінченний кошмар рідного дому. Маєток перетворився на лабіринт проклятих кімнат, де блукають привиди й господарює щось, що відібрало в героя близьких. Гравець досліджує поверхи, збирає підказки про трагедію, що сталася, розв’язує головоломки й то ховається, то відбивається від нежиті. На відміну від багатьох подібних ігор, тут є зародки бойової системи й трохи більше свободи у виборі способу виплутатися з халепи. Похмура зав’язка про сімейне горе й помсту вирізняє гру серед легковажніших жахастиків, а кілька частин серії дають змогу надовго затриматися в цьому кошмарі.

Emily Wants to Play дає змогу побувати в шкурі піцерозвізника, який через прикру випадковість застряг на ніч у чужому будинку й опинився замкненим разом з ожилими ляльками та дівчинкою на ім’я Емілі. Щогодини ляльки стають активнішими й небезпечнішими, і кожна має власні правила поведінки: на одну не можна дивитися, від іншої треба тікати, а третю не варто турбувати. Уся розвага — в тому, щоб розгадати ці правила раніше, ніж вас заженуть у кут. Скромне оточення одного будинку й наростальний темп перетворюють просту задумку на напружене виживання до світанку. Культовий інді-горор, який згодом дістався й до смартфонів.

Bendy and the Ink Machine вирізняється серед мобільних жахів ретростилістикою мультфільмів 1930-х. Колишній аніматор Генрі повертається до покинутої студії Джоуї Дрю, де колись малювали чортеня Бенді, і виявляє, що чорнильна машина оживила героїв мультфільмів. Щоправда, замість милих персонажів вийшли кошмарні потвори. Гра веде гравця цехами й коридорами студії, підкидаючи головоломки, записки-підказки й погоні з чорнильним Бенді та його поплічниками. Сепія, скрип старої плівки й джазові мотиви створюють неповторну атмосферу — водночас моторошну й стильну. Мобільний порт дає змогу пройти цю мультяшну чортівню від початку до кінця, і шанувальникам незвичних горорів вона точно сподобається.

Reporter 2 — похмурий горор від першої особи в дусі класичної Slender, але з претензією на сюжет. Журналіст розслідує загадкові події в глухій місцині й блукає лісами, будинками та церквами, збираючи записки й докази. За ним невідступно ходить потойбічна істота, від якої можна врятуватися лише втечею. Гра тисне гнітючою тишею, нічними краєвидами й раптовими появами монстра, які виривають гравця із заціпеніння дослідження. Жодної зброї — лише ліхтарик, напружені нерви й бажання докопатися до правди. Атмосферний короткий жахастик, у який чудово грати в навушниках; він припаде до душі всім, хто скучив за олдскульними страшилками.

Боятися удвох чи цілою компанією — окреме задоволення, і на телефонах цей жанр розквітнув. Тут зібрані мережеві горори, де одні тікають, а хтось грає за маніяка, або ж уся команда разом виживає проти нечисті. Кросплатформність, голосовий чат, короткі сесії — усе, що потрібно, аби зіграти з другом онлайн. Азарту тут часом більше, ніж справжнього жаху, але захоплює не менше.

Identity V — головний асиметричний горор на смартфонах і відповідь на запитання, у що грати онлайн, коли хочеться по-справжньому злякатися. Четверо вцілілих намагаються запустити шифрувальні машини й утекти з проклятого маєтку, а п’ятий гравець керує мисливцем, який має переловити їх усіх. Фішка гри — похмурий готичний стиль, ніби зійшов із малюнків Тіма Бертона (Tim Burton): персонажі-маріонетки, лялькова моторошність і по-справжньому зловісні маніяки з унікальними здібностями. За вцілілих важливі командна гра й хитрість, за мисливця — чуття та розрахунок. Персонажів цілий паноптикум: садівниця, каскадерка, найманець і десятки інших вцілілих зі своїми навичками; їм протистоять Джокер, Гробар, Фотограф та інші мисливці. Матчі короткі, але змушують добре думати: де залягти, коли підняти союзника, чи варто ризикувати заради порятунку товариша. Регулярні оновлення, колаборації й прокачування підтримують інтерес роками. Якщо шукаєте найкращий мобільний кооп-горор — починати варто з Identity V.

Horrorfield — міцний асиметричний горор за формулою «четверо проти одного»: вцілілі лагодять генератори й пробиваються до виходу, а маніяк намагається повісити їх на гаки. Від інших ігор жанру він відрізняється акцентом на виживанні: пораненого можна лікувати, зі знайдених матеріалів — майструвати зброю й пастки, а командні ролі (медик, інженер та інші) справді впливають на тактику. За вбивцю теж цікаво грати: він полює, розставляє пастки й ганяє здобич темними локаціями. Матчі швидкі, сесії короткі, а прогрес і розмаїття персонажів змушують повертатися. Гідна й доступна альтернатива для тих, хто шукає мобільний кооп-горор про втечу від маніяка.

The Ghost — популярний кооперативний хорор, у якому до п’яти гравців опиняються в одному проклятому маєтку разом із привидом. Можна зібрати компанію вцілілих і разом шукати речі, щоб вибратися назовні, або взяти на себе роль самого привида й полювати на колишніх друзів. Атмосферу створюють темрява, тьмяне світло ліхтариків і постійна параноя: голосовий чат перетворює кожну вилазку на нервове божевілля з шепотом і криками. Гра невибаглива до пристроїв і легко збирає друзів онлайн, за що її й люблять. Не надто глибокий, зате дуже доступний і драйвовий спосіб налякати одне одного — удвох чи вп’ятьох.

Specimen Zero — один із найпохмуріших мобільних кооперативних горорів про виживання. Наодинці або в команді до чотирьох гравців опиняються в пастці серед лісів і будівель, де нишпорять жахливі мутанти. Доведеться крастися, шукати ключі й тихо прокладати шлях до порятунку, не привертаючи уваги потвор. Гра робить ставку саме на страх, а не на балаган: реалістична темна графіка, гнітючий ембієнт і монстри, які по-справжньому полюють на гравців, тримають у напрузі не гірше за одиночні хорори. Скритність і злагоджена командна робота тут важливіші за геройство: варто комусь одному здійняти галас — і дістанеться всім.

Mimicry будує весь жах на недовірі: лиходій тут — мімік, здатний удавати будь-якого гравця. Велика команда намагається виконати завдання й вижити, але серед неї причаїлася потвора, яка копіює напарників. Викрити її, доки вона не скоротила загін, — завдання не з легких. Голосовий чат із помічника перетворюється на джерело параної: тому, чий голос ти чуєш, уже не можна довіряти. Ідея явно натхненна «Нечим» і соціальними іграми про пошук зрадника, але втілена в хорорному антуражі з погонями темними локаціями.

Horror Show — ще одна варіація формули «один маніяк проти чотирьох» із приємною мультяшною, але моторошною графікою. Вцілілі бігають локацією, виконують завдання й намагаються дістатися виходу, а вбивця полює на них; від матчу до матчу ролі змінюються. Гра робить ставку на динаміку й доступність: короткі сесії, просте керування, різноманітні мапи та персонажі зі здібностями. Лякає вона помірно — тут більше азарту гри в квача в темряві, ніж справжнього жаху, — зате чудово заходить у компанії онлайн, коли хочеться адреналіну без гнітючої атмосфери. Міцний мережевий хорор на вечір, для якого не потрібен потужний смартфон і в який легко зібрати друзів.

Asylum77 замикає гравців у моторошній покинутій психлікарні, звідки потрібно вибратися — наодинці або в кооперативі. Команда досліджує похмурі палати й коридори, шукає предмети та розгадує, як відчинити шлях назовні, поки лікарнею блукає смертельна загроза. Атмосфера тут густіша, ніж у більшості мережевих хорорів: облуплені стіни, тьмяне світло й звуки, через які хочеться триматися ближче до напарника. Грати можна й наодинці, але найкраще вилазки відчуваються саме в компанії, коли кожен відповідає за свою ділянку. Чудовий вибір для тих, кому подобаються втечі з моторошних будівель і набридли одноманітні салочки з маніяком.

Captivity Horror Multiplayer — кооперативний хорор про втечу із секретної лабораторії, де над людьми ставили нелюдські експерименти. Загін гравців приходить до тями в підземеллях комплексу й мусить разом шукати вихід: перемикати рубильники, тягати предмети, відчиняти двері та триматися гуртом, адже місцеві потвори швидко розправляться з вами поодинці. Гра робить ставку на командну злагодженість і гнітючу атмосферу підземного НДІ, а голосове спілкування тут не розкіш, а спосіб вижити. Гра прямолінійна, проте напружена й добре передає відчуття безвиході. Гідний варіант для компанії, якій набридли асиметричні салочки й хочеться разом виживати проти спільного ворога.

Ice Scream United переносить знайомого продавця морозива Рода в мережевий мультиплеєр. Одні гравці стають дітьми, яким треба спільно виконувати завдання й тікати, інші — самими продавцями морозива, що полюють на малечу на великій мапі. Вийшла драйвова командна версія культової серії Keplerians: та сама мультяшна моторошність, але тепер із живими суперниками, зрадами й реготом у голосовому чаті. Страху тут менше, ніж в одиночній грі, зате азарту й метушні хоч відбавляй, а фанати всесвіту Ice Scream зрадіють можливості зіграти за улюбленого лиходія. Легкий і веселий онлайн-хорор для друзів.

Liar's Bar — вірусний мережевий хіт, у якому жах ґрунтується не на монстрах, а на блефі та російській рулетці. Компанія гравців-звіролюдей сідає за карти й кості в прокуреному барі, бреше одне одному в очі, а той, хто програє суперечку, приставляє револьвер до скроні — і натискає на гачок. Справжній саспенс народжується з недовіри й голосового чату: хтось нахабно блефує, хтось розпізнає брехню, а на кону — віртуальне життя. Похмурий антураж, чорний гумор і прості правила зробили гру зіркою стримів, а офіційна мобільна версія перенесла всі ці розваги на смартфони. Це не хорор у звичному сенсі, але ідеальний вибір для нервової онлайн-вечірки з друзями.

Не кожен жах тримається на скримерах. У цьому розділі — історії: похмурі квести із загадками, психологічні драми й інтерактивні новели, де лякає те, що відбувається з героями та їхнім розумом. Такі ігри захоплюють атмосферою, сценарієм і деталями, а не раптовими криками, і часто залишаються в пам’яті довше за будь-яку погоню. Чудовий вибір, коли хочеться не стільки боятися, скільки пережити страшну історію.

DISTRAINT — камерний 2D-хорор про ціну кар’єри та те, чого коштує чисте сумління. Молодий стягувач боргів Прайс описує майно боржників, щоб здобути омріяне партнерство у фірмі, але чуже горе не дає йому спокою, а реальність навколо героя починає тріскатися, впускаючи кошмари. Гра рухається зліва направо, лаконічними штрихами змальовуючи моторошні сцени й розбавляючи їх нескладними загадками, а вся її сила — у подачі: густій темряві, різких звуках і тексті, що б’є точніше за будь-якого монстра. Її можна пройти за один важкий вечір, але післясмак залишиться надовго. Чудовий приклад того, як сюжетний хорор може налякати не чудовиськом, а моральним вибором і почуттям провини.

DISTRAINT 2 продовжує історію Прайса й дає герою шанс на спокуту. Він знову блукає похмурими, сповненими символізму локаціями, але тепер за завісою кошмарів ховається надія все виправити. Механічно це той самий атмосферний платформер-квест із загадками й моторошними сценками, зате масштаб і розмаїття епізодів помітно зросли, а історія стала глибшою та людянішою. Як і перша частина, сиквел лякає не скримерами, а гнітючим настроєм, гострими діалогами й образами, що надовго врізаються в пам’ять. Ідеальне продовження для тих, кого зачепила оригінальна гра, і цілком самостійний сюжетний хорор для новачків, готових пережити чужу темну казку.

Knock-Knock, або «Стук-стук-стук», — сюрреалістичний горор від російської студії Ice-Pick Lodge, авторів культової Pathologic. Ми граємо за Жильця, якого мучить безсоння: ночами він блукає старим лісовим будинком, запалює світло, ховається від непроханих гостей і чекає на світанок, намагаючись збагнути, де реальність, а де марення розхитаного розуму. Правила навмисне вислизають, час поводиться дивно, а з темряви виходять моторошні постаті — гра радше про тривожний сон і самотність, ніж про прямі переляки. Ця артгорор-головоломка не розжовує сенсів і ділить гравців на тих, хто піддався її чарівності, та тих, хто залишився спантеличеним. Сміливий вибір для поціновувачів незвичного.

Sanitarium — класичний квест кінця 1990-х, який і через роки залишається однією з найтривожніших пригод в історії жанру. Герой приходить до тями в психіатричній лікарні без пам’яті, із забинтованою головою, і намагається зрозуміти, хто він і що з ним сталося. Реальність раз у раз змінюється кошмарними видіннями: село з понівеченими дітьми, місто божевільних, інопланетні пейзажі — кожен розділ підкидає порцію сюрреалізму й головоломок. Гра лякає не скримерами, а в’язкою атмосферою хвороби та свідомості, що розпадається, тож по-справжньому моторошно стає саме від неї. Мобільний порт дбайливо переніс ізометричну класику на сенсорний екран, і сьогодні це найкращий спосіб познайомитися з визнаним еталоном похмурого квесту.

Detention — тайванський сюжетний горор, заснований на реальних подіях. Дія розгортається у школі 1960-х років на тлі «білого терору» — доби воєнного стану й політичних репресій. Двоє учнів опиняються замкненими в будівлі, що перетворилася на потойбічний світ із блукаючими духами та жорстокими обрядами місцевої міфології. Гравець досліджує школу з видом збоку, розв’язує головоломки, ховається від привидів і крок за кроком відтворює трагедію, у якій переплелися доноси, кохання та провина. Механіка проста: ходиш, затримуєш дихання, щоб проскочити повз духів, комбінуєш предмети й підношення. Та кожен символ і обряд сягає корінням у тайванський фольклор та історію, тому все переживається вдвічі гостріше. Detention лякає не так нечистю, як історичним кошмаром і людськими зрадами. Згодом за грою зняли фільм і серіал, а сама вона стала візитівкою азійського інді-горору. Похмура, культурно насичена й надзвичайно сильна гра.

Fran Bow — мальований квест про десятирічну дівчинку, на очах якої жорстоко вбили батьків, після чого вона потрапила до психіатричної лікарні. Щойно Френ приймає пігулки, перед нею відкривається темний бік світу — кривава реальність, повна монстрів. Усі головоломки побудовані на перемиканні між двома світами: те, чого немає у «нормальному», знайдеться в кошмарному. Історія дівчинки та її чорного кота містера Північ — зворушлива й дуже важка казка про дитячу психіку та травму. Мультяшний, майже милий стиль лише загострює контраст із тим, що відбувається на екрані, а тлумачення фіналу фанати обговорюють і досі.

Happy Game — психоделічний кошмар від чеської студії Amanita Design, відомої за Machinarium і Botanicula. Цього разу художники проміняли затишок на темний бік дитячого сну: маленький хлопчик провалюється у три моторошні, нудотно-яскраві кошмари й намагається вибратися, розв’язуючи сюрреалістичні головоломки. Фірмовий мальований стиль студії тут вивернуто навиворіт: усміхнені м’ячики вишкірюють ікла, а милота перетворюється на гротеск під нервовий, уривчастий саундтрек. Відвертого насильства майже немає, зате гнітюча, в’язка атмосфера поганого сну пробирає краще за будь-якого монстра. Коротка, але надзвичайно незвична пригода для тих, хто хоче спробувати горор зовсім іншого ґатунку — красивий, дивний і по-справжньому тривожний.

True Fear: Forsaken Souls — сюжетний горор у форматі добротного квесту з пошуком предметів. Головна героїня Голлі йде слідами власного минулого й сімейної таємниці, потрапляючи до покинутих будинків і лікарень, де на кожному кроці на неї чекають головоломки, схованки та сліди чужої трагедії. Від безлічі шаблонних ігор із пошуком предметів серію вирізняють міцний, дорослий сценарій, якісне озвучення та вміння нагнітати напругу. Історію поділено на частини, а кожна закінчується на найцікавішому, спонукаючи пройти всю трилогію за один раз. Чудовий вибір для тих, хто любить розплутувати похмурі загадки й не боїться, що за гарною картинкою ховається по-справжньому зловісний сюжет.

Forgotten Memories — рідкісний для смартфонів горор на виживання старої школи, що чесно продовжує традиції Silent Hill. Детективка Роуз Гокінс шукає зниклу дівчинку й опиняється в кошмарній версії психіатричної клініки, де реальність пливе, а коридорами шкутильгають моторошні манекени й медсестри. Гра робить ставку на густу, гнітючу атмосферу: тьмяне світло ліхтарика, обмежений запас набоїв, головоломки й записки, з яких складається тривожна історія. Тут справді темно й страшно — не через скримери, а завдяки звуковому дизайну та монстрам, від яких хочеться триматися якнайдалі. На тлі мультяшних мобільних страшилок цей проєкт виглядає серйозним, дорослим жахастиком.

Rusty Lake: Paradise — найпохмуріша гра культової серії сюрреалістичних квестів. Події переносять гравця на родинний острів, який після смерті матері накривають десять біблійних кар — сарана, темрява, кров, смерть первістків. Гравець розгадує моторошні ритуальні головоломки, щоб відвернути лихо, і поступово розкриває сімейну таємницю, сповнену окультизму й дивних обрядів. Фірмовий стиль Rusty Lake — гіпнотичний, тривожний і абсурдний — тут сягає піку: буденні дії обертаються чимось потойбічним, а атмосфера затягує, мов поганий сон.

Rusty Lake: Roots розповідає історію цілого роду Вандербумів — десятиліття проклять, смертей і темних оборудок. Кожна головоломка — новий епізод із життя родини: народження, вбивства, окультні ритуали, з яких складається розгалужене, криваве генеалогічне дерево. Як і зазвичай у Rusty Lake, звична логіка поступається місцем похмурому сюрреалізму, а прості на вигляд завдання раз у раз обертаються чимось зловісним. Гра лякає не раптово, а поступово — накопичується відчуття, що з цією родиною та її тихим озером щось докорінно не так. Ідеальний спосіб познайомитися зі світом Rusty Lake для тих, хто любить атмосферні загадки з подвійним дном і не боїться довгих, дивних історій.

Rusty Lake Hotel — одна з перших великих ігор серії, що й досі залишається її візитівкою. Гравець обслуговує похмурий готель, гості якого — тварини в людському одязі, і кожна «вечеря» перетворюється на моторошну головоломку: щоб нагодувати постояльця, доводиться вдаватися до не надто гуманних заходів. П’ять днів, п’ять зловісних трапез і фірмова сюрреалістична логіка, за якою за пристойним антуражем ховається кошмар. Стиль, чорний гумор і в’язка атмосфера посилюють відчуття, що все йде не так. Чудовий спосіб познайомитися зі всесвітом Rusty Lake для всіх, хто цінує дивні, красиві й трохи збочені квести.

Cube Escape — безкоштовна серія квестів на втечу з кімнати, з якої почався весь всесвіт Rusty Lake. Гравець опиняється замкненим у низці дивних приміщень, пов’язаних зі спогадами, снами й таємничим озером, і шукає вихід, розгадуючи головоломки та відшукуючи коди. Саме з Cube Escape найзручніше почати знайомство з фірмовим стилем студії.

Samsara Room — безкоштовний ремейк найпершої, «нульової» гри всесвіту Rusty Lake, з якої колись усе почалося. Гравець замкнений в одній-єдиній кімнаті й має вибратися звідти, розв’язуючи ланцюжок сюрреалістичних загадок, а кожне рішення переносить героя в нове переродження — від комахи до людини. Усе просякнуте фірмовою містикою студії: телефон, що дзвонить нізвідки, дивні символи й в’язке відчуття, ніби кімната жива. За скромним масштабом ховається хитра головоломка й та сама тривожна атмосфера, за яку люблять Rusty Lake.

SIMULACRA перетворює ваш смартфон на чужий: ви знаходите загублений телефон зниклої дівчини Анни й, переглядаючи листування, фото, відео та застосунки, намагаєтеся з’ясувати, що з нею сталося. Ви буквально гортаєте чуже особисте життя на екрані, наче це ваш власний гаджет, а за фасадом буденної цифрової рутини проступає щось по-справжньому моторошне. Формат із чужим телефоном, розгалужені діалоги, злам заблокованих застосунків і кілька кінцівок тримають у напрузі до самого фіналу. Розумний, тривожний горор про те, скільки таємниць зберігає наш телефон, — одна з найоригінальніших мобільних ігор у жанрі.

SIMULACRA 2 розвиває задум оригіналу й робить його кінематографічнішим. Знову чужий смартфон і розслідування, але тепер у центрі уваги — смерть популярної інфлюенсерки, а історія доповнена великою кількістю відео та по-справжньому похмурим поворотом у бік цифрового культу й потойбічної сили, що діє через соцмережі. Ігровий процес той самий: читаємо листування, розглядаємо фото, зламуємо паролі й вирішуємо, кому можна довіряти. Продовження вийшло напруженішим за першу частину, зберігши головну фішку — відчуття, ніби ви вторглися в чиєсь справжнє життя. Чудовий вибір для тих, хто любить горори про технології та темний бік нашої постійної прив’язаності до екрана.

Duskwood — інтерактивний детектив з елементами горору, що цілком розгортається у вашому месенджері. Ви приєднуєтеся до чату друзів із провінційного містечка Дасквуд, де безслідно зникла дівчина на ім’я Ганна, і разом із компанією розплутуєте справу: листуєтеся з персонажами, отримуєте від них фото й голосові повідомлення, зламуєте телефони та робите вибір, що впливає на перебіг історії. Атмосфера поволі згущується — від буденних балачок до похмурих таємниць містечка й лісу, у якому коїться щось лихе. Спілкування в реальному часі стирає межу між грою та справжнім листуванням, через що моторошне відчувається незвично близько. Захоплива історія для тих, хто любить розслідування й не проти отримувати тривожні повідомлення, ніби від справжніх людей.

Little Misfortune — історія від творців Fran Bow, тільки легша, а тому підступніша. Ми ведемо наївну восьмирічну дівчинку Місфортуну, якій загадковий голос обіцяє Вічне Щастя в нагороду за невелику пригоду. Дівчинка бадьоро крокує лісом, сипле дитячими балачками й робить вибір, а за милим мальованим стилем і гумором ховається зовсім недитяча темрява: жорстокість дорослого світу, втрати й жах, які дитина сприймає як належне. Гра бере не скримерами, а щемким контрастом між невинністю героїні та похмурістю подій. Коротка, чарівна й несподівано важка пригода, яка сподобається всім, кого зачепила Fran Bow.

Oxenfree — атмосферний надприродний трилер про компанію підлітків, які застрягли вночі на покинутому острові. Усе починається як вилазка з друзями та портативним радіо, але щойно на ньому вдається спіймати дивну частоту, у реальності з’являється тріщина, крізь яку проникає щось із минулого острова. Гра майже повністю тримається на живих і природних діалогах: героїня Алекс спілкується на ходу, а гравець постійно обирає репліки, впливаючи на стосунки та розв’язку. Жах тут тихий і дивний — часові петлі, голоси з ефіру, лиховісна історія цього місця, — а не монстри, що вискакують із темряви. Стильний і розумний наративний горор, який захоплює настроєм та атмосферою.

PARANORMASIGHT — візуальна новела-горор від Square Enix, натхненна японськими міськими легендами району Хондзьо в Токіо. Вночі оживають сім місцевих «таємниць», а на перший погляд звичайні люди отримують прокляття, що дозволяють убивати одне одного заради воскресіння померлих. Гравець перемикається між кількома персонажами, розплутує інтригу, розгадує загадки й раз у раз опиняється за крок від загибелі — місцеві прокляття б’ють зненацька, тож, щоб їх обійти, доведеться добре поміркувати. Похмура ретростилістика 1980-х, закручений сценарій із детективним підґрунтям і шанобливе ставлення до японського фольклору зробили гру однією з найкращих горор-візуальних новел останніх років. Чудовий вибір для тих, хто цінує історію та атмосферу.

Neverending Nightmares — похмурий психологічний горор, натхненний особистим досвідом автора, який боровся з депресією та обсесивно-компульсивним розладом. Герой Томас прокидається від кошмару — лише для того, щоб опинитися в новому, і так знову й знову: кожне пробудження веде глибше в лабіринт маєтків, лікарень і лісів, дедалі викривленіших і моторошніших. Навмисно груба чорно-біла графіка з поодинокими спалахами червоного нагадує ожилі малюнки тушшю й підсилює гнітюче відчуття безвиході. Від чудовиськ доводиться ховатися майже наосліп, а різні пробудження ведуть до різних фіналів, кожен з яких розкриває окремий бік душевного болю. Важкий, чесний і по-справжньому страшний горор про те, як хвороба виглядає зсередини.

Якщо хочеться максимального жаху, обирайте Alien: Isolation, Resident Evil 7 і Forgotten Memories — це найстрашніші ігри на телефоні в усій добірці. Не поступаються їм Iron Lung із його клаустрофобією, тайванська Detention і кооперативна Specimen Zero. Серед безкоштовних ігор по-справжньому моторошні CASE: Animatronics і Death Park.

Так, і чимало. Головна мобільна кооперативна горор-гра — Identity V, а ще є Horrorfield, The Ghost і Specimen Zero, де можна виживати з друзями або грати удвох. Для галасливої компанії підійде Liar's Bar із блефом. Ще більше мережевих жахів зібрано в добірці кооперативних горорів.

На смартфонах роль головної асиметричної горор-гри «четверо проти одного маніяка» впевнено посіла Identity V. Схожі враження подарують Horrorfield, Mimicry і Horror Show: в усіх цих іграх одні гравці тікають і лагодять механізми, а інший керує вбивцею та полює на них.

Майже всі ігри з добірки доступні і на Android, і на iPhone. На iOS є як важка артилерія на кшталт Alien: Isolation, Resident Evil і Little Nightmares, так і мобільні хіти Identity V, Granny та Eyes: The Horror Game. Тож знайти страшні ігри на «Айфон» не складніше, ніж на «Андроїд».

Майже в усі одиночні горори зі списку можна грати без інтернету: Granny, DISTRAINT, Sanitarium, Little Nightmares, Fran Bow та інші сюжетні квести й ігри-жахи про втечу не потребують мережі. Інтернет потрібен лише для кооперативних проєктів на кшталт Identity V, Horrorfield і Liar's Bar.

Новачкам варто спробувати Ice Scream і Hello Neighbor — вони лякають не так сильно, а більше беруть азартом. Готові до справжнього жаху — запускайте Alien: Isolation або Forgotten Memories. А щоб боятися не на самоті, кличте друзів у Identity V.

А яка гра-жахів на телефоні налякала вас до дрижаків? Пишіть у коментарях — складемо народний топ мобільних жахів.

Мобільні жахи плодяться швидше, ніж встигаєш їх проходити. Жанр давно переріс примітивні страшилки: тут є і масштабні порти з ПК, і мережева кооперативна гра, і сюжетні квести. Якщо 63 гри видалося замало, зазирніть до великої добірки найкращих горор-ігор на ПК і консолях — багато місцевих хітів рано чи пізно дістаються й смартфонів. А наостанок — ще три страшні ігри на телефон, які не потрапили до основного списку, але варті уваги.

Into the Dead 2 — динамічний забіг від першої особи крізь орди зомбі, де герой проривається крізь натовпи живих мерців, відстрілюючись і маневруючи на бігу. Це не чистий горор, а радше похмурий екшен на виживання, але гнітюча атмосфера зомбі-апокаліпсиса й напружені забіги надовго затягують. Шанувальникам цієї теми варто зазирнути й до добірки найкращих ігор про зомбі.

The Walking Dead від студії Telltale — сюжетна пригода у всесвіті культових коміксів, де жах тримається не на скримерах, а на важких рішеннях у розпал зомбі-апокаліпсиса. Історія немолодого Лі та маленької дівчинки Клементини вражає драмою й моральним вибором, від якого стискається серце.

Five Nights at Freddy's: Special Delivery переносить аніматроніків у доповнену реальність: роботи-вбивці полюють на гравця просто в його кімнаті, використовуючи камеру телефона. Це несподіваний погляд на культову серію, що лякає вже не в піцерії, а у вас удома: варто озирнутися — і за спиною може опинитися ожилий Фредді. Чудовий спосіб полоскотати собі нерви!