Огляд Black Desert

Знаменита MMORPG Black Desert у 2026 році — це дивний, майже протиприродний продукт, який якимось неймовірним чином вижив в індустрії, де проекти з бюджетами космічних місій помирають менше ніж за півроку. Гра не просто жива — вона стабільно функціонує, оновлюється і утримує аудиторію, яка або щиро її любить, або вже не може зупинитися. Але що, якщо ви вирішили спробувати цей хіт сьогодні? Врешті-решт, нашуміла Crimson Desert народилася якраз з своєї онлайн-попередниці, тому познайомитися з оригінальним проектом Pearl Abyss як мінімум цікаво. Як відчувається Black Desert для новачка у 2026 році, та ще й на PS5 — розповім у цій статті.

Для початку визначимо вводні. Я ніколи не був фанатом Black Desert і знав про гру лише те, що для онлайн-проекту там якась неймовірна графіка. У Crimson Desert мені також не довелося провести навіть хвилини, все, що я знаю про неї, — інформація з нашого огляду та відео стримерів. Це важливо розуміти, щоб оцінити, як добре Black Desert занурює у свій світ і зацікавлює новачка, незнайомого з лором. При цьому я трохи знаю корейський підхід до MMO і навіть пробував парочку проектів у моїй світлій юності, на кшталт Lineage 2 і Aion 2. Також є з чим порівняти, адже певну частину життя я присвятив World of Warcraft. Саме тому вважаю, що все ж можу оцінити Black Desert більш-менш об'єктивно, оскільки усвідомлюю особливості і бачив, як роблять інші. Якщо також цікавитеся старими MMO, прочитайте наш огляд на Lost Ark і огляд Gran Saga.

Нагадаю, що знаменита корейська MMO вийшла у 2015 році. Тоді подібних проектів на ринку було чимало, тому новинка повинна була зіткнутися з жорсткою конкуренцією. На хвилі умовно безкоштовних онлайн-проектів, кожен з яких мало відрізнявся як концептуально, так і візуально, Black Desert запропонувала дві фундаментальні речі: неймовірний за тодішніми мірками редактор персонажа та екшен-бою, де махати мечем потрібно було в реальному часі, як у якійсь The Witcher 3: Wild Hunt, яка, страшно уявити, вийшла в тому ж році. Дві особливості вигідно відрізняли гру Pearl Abyss від десятків інших, забезпечивши їй спочатку виживаність, а потім і успіх. Зараз Black Desert вже перетворилася на гру старої школи. Багато принципів MMO, на яких вона побудована, давно перестали працювати, але народ є, а оновлення регулярно виходять. До речі, умовно-безкоштовні ігри все ще виходять. У нас навіть є топ — Найкращі безкоштовні ігри на ПК у 2026 році.

Якщо спробувати описати розвиток Black Desert за минулі роки одним словом, то це буде не «еволюція» і навіть не «розвиток». Це скоріше накопичення. Причому таке, де ніхто особливо не утрудняв себе тим, щоб старе акуратно вбудувати в нове. Фічі просто додавалися зверху, як шари пилу, які з часом почали виглядати архітектурою. Прийнявши цю ідею, багато проблем недавньої Crimson Desert стають логічними, очікуваними і навіть закономірними, адже спочатку це теж мала бути гра з потужною онлайн-складовою.

На старті Black Desert відчувалася відносно простою за мірками сучасних версій. Невелика кількість регіонів, звичне число базових класів, відсутність якихось перевантажених систем і зрозумілий прогрес. Зараз же гра нагадує музей, де експонати продовжують працювати, навіть якщо вони вже застаріли.

Перше, що кидається в очі — це масштаб. Карта виросла до розмірів, при яких переміщення перестає бути просто подорожжю і перетворюється в логістичне завдання. Нові регіони додавалися регулярно. Проблема в тому, що ці зони не завжди відчуваються як частина єдиного цілого. Іноді це виглядає як набір окремих карт, кожна з яких існує сама по собі. Так, вони красиві. Так, на них є контент. Але цілісної картини світу це не створює.

Кількість класів також зросла до такого рівня, що легко можна впіймати панічну атаку. Кожен клас, здається, унікальний, але на початку гри про це не дізнатися.

Контенту стало значно більше, але базово це все ще MMO прямо з 2015. На мій погляд, навіть World of Warcraft зараз виглядає менш схожою на себе класичну, ніж Black Desert. До того ж так звані мирні активності з необов'язкових побічок стали повноцінною системою, розбиратися в якій ви зобов'язані, хочете ви того чи ні. Раніше до подібних занять відносилися риболовля, крафт і торгівля. Тепер все це — повноцінна альтернатива битвам. Можна будувати економічну імперію, займатися виробництвом, торгувати між регіонами або зводити будинки. Для багатьох гравців це основний спосіб гри. Вони заходять у Black Desert не боротися, а… працювати. Причому іноді ефективніше, ніж у реальному житті, що звучить трохи тривожно.

Економічна система стала глибшою і складнішою, але разом з глибиною прийшла і перевантаженість. Щоб реально розуміти, як заробляти, потрібно витрачати дуже багато часу і вивчати десятки гайдів.

Що ж стосується зручності, тут починається комедія. Незважаючи на роки розвитку, інтерфейс залишився жахливим, а інформація подається хаотично. Відчуваєте ці вайби Crimson Desert? Так отже, не просто так. Розробники, звичайно, намагалися щось зробити, але, судячи з того, що я побачив, у них не вийшло.

Приблизно так змінилася гра за 11 років. Тепер же я пропоную обговорити те, що побачив сам особисто.

Як тільки гра опиняється у вас, потрібно вибрати персонажа. Вище я вже писав про цю проблему, але насправді вона набагато глибша, ніж може здатися. Допускаються такі давні помилки, які сьогодні мало де зустрінеш. Класів безліч, але тобі абсолютно ніхто не пояснює, чим конкретно вони між собою відрізняються. Хто бореться в ближньому бою, хто з пістолетами, хто з магією і якою конкретно? Нічого у виборі героя немає. Більше того, стать вибрати теж не можна. Кожна стать чомусь прив'язана до конкретного класу, що я вважаю великою дурістю. Можливо, я не знайшов якоїсь секретної кнопки, але я намагався, чесно. В результаті з порога на тебе, людину, яка взагалі не уявляє, що таке світ Black Desert, вивалюють тонну хаотичної інформації без конкретики. Я вибрав клас, але навіть через кілька годин так і не зрозумів, граю я за якогось магічного паладина, чи воїна, чи це аналог нащадка драконів. Та й чи є там взагалі дракони?

Далі більше. Хвалений редактор персонажа дійсно пропонує досить багато цікавих налаштувань, але виглядало все це якось дивно, а для повороту героя вбік потрібно було затиснути дві кнопки. Вже на цьому етапі я запідозрив недобре. Коли ж доходить до ліплення обличчя, з'ясовується, що нічого з десятка частин голови не можна просто покрутити. Або різниця з нормальним станом занадто сильна, або не видно зовсім. Через це копирсатися в місцевому редакторі зовсім не хочеться, і вибираєш якийсь більш-менш стандартний пресет, а то й забираєш у інших гравців (так, так можна). Нагадаю, я грав на PS5.

Тепер потрібно було вибрати пози та іншу косметичну мішуру. І знову всі варіанти, які пропонує гра, незрозуміло навіщо потрібні. Останній редактор, який мені сподобався, був у Baldur's Gate 3. Так, можливості його без модів обмежені, але ти хоча б міг приблизно створити те, що хотів. У Black Desert такий інтуїтивний перший етап — випробування, яке, будучи новачком, мені зовсім не хотілося проходити. Створити щось дивовижне дійсно можна, тільки це буде нагадувати катування і займе величезну кількість годин.

Коли герой готовий, приходить час почати подорож. Мене одразу попередили, що я опинюся на сервері з більш швидким прокачуванням, як і будь-який новачок. Мені здалося це плюсом — можна більше побачити… Як же я помилявся.

Гра стартує рівно так, як це робить Crimson Desert — тобто раптово, не пояснюючи нічого. Герой просто йде по пустелі з якоюсь жінкою і щось робить за її вказівкою. Хто вони, куди йдуть, що взагалі відбувається і навіщо це потрібно — залишається загадкою. І ні, так далеко не у всіх MMO. Я добре пам'ятаю навчання в тій же World of Warcraft або Star Wars: Knights of the Old Republic, коли кожна раса починала в маленькій стартовій локації, а гравець дуже поступово вникав у механіку бою, прокачки і квестів. Не виникало питань, хто ти, що робиш і для чого. І так, я знаю, що сюжет традиційно не вважається важливим для подібних проектів, але хоча б зав'язка повинна давати гравцеві первинну мотивацію і мету. Якщо її немає, навіщо тоді в такій грі залишатися?

Дуже швидко знайомлять з бойовою системою, її ми обговоримо далі, після чого героя то чи вбивають, то чи виводять з ладу (я так і не зрозумів), і він залишається лежати в руїнах на багато років. Після часу персонажа відкопують зовсім інші люди, які ведуть дослідження давнини. Шукають хлопці нещо, що називається чорними каменями. Нас відправляють ці самі камені добувати, і ми знайомимося з чорним духом, який то чи сам по собі, то чи виліз з такого чорного каменя. Дух хоче нам допомогти стати найкрутішим, а заодно забрати чорні камені собі. Сам же персонаж несподівано згадує частинку свого минулого (звичайно, він все забув) і раптово бачить красиву заставку з тією самою жінкою з початку, яка чомусь виявилася дубльованою на мою рідну мову, хоча вся інша гра мала лише підстрочний переклад. Відчуваєте, який хаос?

Далі починається більш-менш стандартний геймплей MMO, де ми вбиваємо десяток тих і цих, а потім, нарешті, знаходимо боса. Це і є місцеве навчання. Сказати, що я відчув огиду, — не сказати нічого. Як геймер зі стажем я спокійно ставлюся до геноциду кабанів або живих рослин, мене такі речі не бентежать. Зате мені дуже не подобається, коли грі абсолютно байдуже, цікаво мені чи ні.

Я так і не зрозумів, де знаходжусь, хто всі ці люди і нелюди, чого хочуть і навіщо. Загальна ідея зрозуміла — сценаристи намагаються відтворити відчуття, що ми разом з героєм пролежали в землі десятки років, світ змінився, тому доведеться звикнути і адаптуватися. Але крім ідеї нічого в підсумку і немає. Все це сильно нагадує мені онлайн-мобілку, де персонажі просто бігають самі від точки до точки, а ти, не читаючи, приймаєш квести, вирізаєш потрібних ворогів у заздалегідь підсвічених зонах і розподіляєш очки досвіду. Якщо ж почати вникати в слова персонажів навколо, стає фізично погано від загальної неінформативності і посередності бесід. Це не те що не зачіпає, це скоріше навіть відштовхує.

У діалогах герої регулярно забувають відкривати роти, а анімації рухів або відсутні, або дають збої. Все це створює стійке відчуття, що ти потрапив на чужу вечірку, де тебе ніхто не чекав. При цьому навіть на початкових картах зустрічаються інші гравці, тобто новачки є, що мене щиро здивувало.

Активна бойова система, де ти сам натискаєш на кожен удар, — одна з центральних фішок Black Desert, але є нюанс. З порога на гравця вивалюють десяток комбо, які підсвічені справа так дрібно, що толку від цього немає. Комбо різні і включають в себе як напрямок атаки, так і додаткові кнопки. Тобто в середньому вам знадобиться комбінація з трьох різних натискань. На геймпаді проблем з цим немає, але є інша складність — для новачка всі ці скіли відрізняються лише візуально.

Немає жодної стратегії або розуміння того, що кожен з ударів за собою несе. Коли персонажа вибивають і ми приходимо до тями через роки, комбінацій менше не стає. В результаті ти просто натискаєш на всі кнопки без якогось навчання або сенсу, лише б щось відбувалося, а смужка здоров'я у ворога зменшувалася. Відкрити і вивчити, що є що, можна, але це завдасть окремий біль. До того ж скілів все одно занадто багато, щоб швидко ними жонглювати, як у повноцінному слешері. Але працюють вони саме за принципом онлайн-ігри, а не рубилова, на кшталт Devil May Cry.

У DMC і подібних іграх також немало комбінацій, але кожен рух дає якийсь миттєвий результат. Або це атака по площі, або вона відкидає ворогів або, можливо, підкидає в повітря. У Black Desert нічого такого немає. Як у старих добрих MMO, всі груші для биття просто стоять на одному місці і ніяк не реагують на ваші рухи. Навіть якийсь вогняний ураган, який ви зробили в моменті, відображається тільки на стані здоров'я ворогів, а не на їхньому місцеположенні або ударах.

Якщо ж заглибитися в налаштування бойової системи, стане зрозуміло, що окремі удари підсилюють один одного і в цілому працюють як звична прокачка в онлайн-грі. Але, наприклад, перекату у вас немає, хоча, здається, напрошується. Через це створюється відчуття фальші. Ви можете робити неймовірні речі, як у Ninja Gaiden, але ніхто з ворогів не розлетиться в різні сторони, а швидко розірвати дистанцію або вийти з зони атаки можна лише єдиним способом — просто відходити без зайвих хитрощів. Ні відскоків, ні ухилень тут немає. Зате є блок, який невідомо навіщо потрібен, тому що тактичного позиціонування в бою все одно немає, і б'ють рядові монстри однією і тією ж анімацією з рівними проміжками часу.

Тут хочеться сказати про прискорений набір досвіду. По-перше, гра візуально ніяк не сигналізує, що рівень підвищений. До того моменту, як мені запропонували відвідати вчителя, я поняття не мав, скільки у мене вільних очок. Прокачка теж, скажімо так, на любителя. До десятка навичок, які ви вже знаєте, додаються нові. Розвинути вже наявні так просто не вийде.

Ще складніше справи з зіллями лікування. В інвентарі вони є, але як їх швидко застосовувати, ніхто не говорить. Тут ми підходимо до ще однієї проблеми, знайомої всім фанатам Crimson Desert, — абсолютно жахливої навігації по меню та внутрішньому інтерфейсу.

Ще на стадії створення персонажа я звернув увагу, що багато базових речей у грі не можна «просто зробити». Потрібно натиснути кілька кнопок, відкрити парочку підменю і все в такому ж дусі. У самій грі ситуація набагато гірша. Внизу екрану у вас буде цілий ряд кругових меню. Підозрюю, що на ПК ситуація дещо краща, але на PS5 розробники взагалі не піклувалися про хоч якусь ергономіку. Усі ці безкінечні кола відкривають десятки підменю інтерфейсу, але і це не все. Кнопка паузи також відкриває меню, яке надає вже повний список налаштувань і характеристик. Відразу ж з'являються нагороди за активності, таблиця невідомої війни та інше, що зазвичай повинно навантажувати увагу гравця поступово. Додам до цього ще й те, що всі меню та написи ніяк не адаптовані для телевізорів і залишаються дрібними та незручними.

З персонажами часто відбуваються діалоги, і для цього щоразу відкривається додаткове вікно. Внизу завжди є кнопка повтору фінальної фрази або виходу з діалогу. Тобто просто натиснути на умовний кружок на геймпаді не можна, спочатку ви повинні вибрати активну кнопку через L1–R1, а потім натиснути «Вихід». Настільки важкої та незручної системи я не бачив, мабуть, ніколи. А адже, повторюся, оновлення все ще виходять, але розробників все влаштовує, і вони постійно щось покращують, але не те, що потрібно.

Те ж саме можна сказати і про графіку. Якщо Black Desert і є красивою, то точно не на PS5. Візуал не просто поганий або розмитий, він жахливий. Графіка нагадує найнижчі налаштування 10-річної давності, кольори засвічені, а текстури закриті пеленою, що розмиває все навколо. Якщо на вашому комп'ютері ситуація схожа, раджу прочитати наш топ — Найкращі RPG для слабких ПК та ноутбуків у 2026 році — ТОП-25 рольових ігор. Там ви точно знайдете щось підходяще. Після 30 хвилин починають боліти очі. При цьому в налаштуваннях можна завантажити покращені текстури, але гра просить перезапуститися для їх активації. Коли я це зробив, виявилося, що всі налаштування графіки знову на дефолтних значеннях, і меню пропонує знову завантажити текстури і знову перезавантажитися. Іншими словами, візуал поправити не можна. Практично перед самою публікацією огляду я вирішив перевірити графіку ще раз, і високоякісні текстури вже стояли. Ось тільки різниці в картинці я так і не помітив. Фіналом вражень стало те, що в певний момент картинка несподівано кілька разів затемнялася, ніби хтось знизив яскравість. Ніяких причин для цього не було, я нічого не чіпав і не змінював.

За результатами експерименту я зрозумів, що Black Desert зовсім не потребує нових гравців. Вона живе на фанатичній відданості старих, яким шкода витрачених годин. Це і справді динозавр з минулої епохи, який вражає своїми розмірами, але має все ще мізерний мозок всередині. Більше того, багато з наявних проблем перекочували в Crimson Desert, і тепер Pearl Abyss терміново їх виправляє, зіткнувшись з відгуками не вірних фанатів, а нових гравців. Самих же розробників все влаштовувало цілих 11 років. Поринути в Black Desert у 2026 році практично неможливо. На ПК ситуація, ймовірно, краща, але той факт, що розробники не виправили абсолютно нічого для консолей за стільки років, говорить сам за себе. Дуже часто кількість ще не дорівнює якості, і дана MMO тому відмінний приклад.