Elden Ring
Приключенческий soulsborne-экшен в мире тёмного фэнтези от создателей серии Dark Souls при участии автора «Игры престолов». В центре внимания — умирающий мир, где... Детальніше
ER я вперше проходив ще в березні, і гра мені зовсім не сподобалася, а от зовсім недавно вирішив перепройти — і моя думка про гру з того часу не змінилася. Навіть трохи.
Складно передати враження, коли ти вперше заходиш у гру, з'являєшся в красивому відкритому світі (особливо якщо до цього ти грав у соулси, де одні підземелля-болота-коридори замків), і от, ти бігаєш по світу, качаєшся, а потім в один момент приходиш до першого боса. Саме в той момент я зрозумів, що з босами щось не так. Вся проблема більшості босів гри в тому, що вони несправедливі до гравця. Абсолютно. Ти можеш довго вивчати атаки, але в один момент бос трохи затримає руку перед ударом, а ти не встигнеш зреагувати — і от, ти знову біля багаття.
Трохи вище я написав про цікавий відкритий світ, так от — до середини гри ти про цей відкритий світ вже забуваєш, адже майже всі дії відбуваються в підземеллях-болотах-коридорах замків, але якщо в соулсах такі локації були дійсно добре зроблені, то тут вони трохи вище середнього (а на деякі локації розробникам начебто самим було байдуже)
У грі багато зброї, і це можна було б назвати плюсом, якби не одне АЛЕ — половина цієї зброї (як і заклинань) абсолютно марні на будь-якому етапі гри, та й будь-який бос проходиться за кілька хвилин двома ріками крові, через що якісь двуручки (з уроном як у зубочистки) стають банально непотрібними. Гаразд, зі зброєю закінчили.
Сюжет — все в дусі соулсів, якась там ера, якісь там погаслі, щось там врятувати і зайняти трон... Загалом, якщо не дивитися трьохгодинні розбори на ютубі, навряд чи щось зрозумієш.
Говорячи про плюси, не можна не відзначити бойову систему, яка перекочувала з ДСов (з деякими нововведеннями, у вигляді стрибка) — вона все так само хороша (от тільки камера, як і в ДСах, не знає як себе поводити в тісних приміщеннях і в битвах з великими босами...)
ER я в первый раз проходил еще в марте и игра мне совсем не зашла,а вот совсем недавно решил перепройти — и мое мнение о игре с того времени не поменялось. Даже чуть-чуть.
Сложно передать впечатления,когда ты первый раз заходишь в игру,появляешься в красивом открытом мире (особенно если до этого ты играл в соулсы,где одни подземелья-болота-коридоры замков),и вот,ты бегаешь по миру,качаешься,а потом в один момент приходишь к первому боссу. Именно на том моменте я понял,что с боссами что-то не так. Вся проблема большинства боссов игры в том,что они нечестны к игроку. Совершенно. Ты можешь долго учить атаки,но в один момент босс немного задержит руку перед ударом,а ты не успеешь среагировать — и вот,ты снова у костра.
Чуть выше я написал о интересном открытом мире,так вот — к середине игры ты об этом открытом мире уже забываешь,ведь почти все действия происходят в подземельях-болотах-коридоров замков,но если в соулсах такие локации были действительно хорошо сделаны,то тут они чуть выше среднего (а на некоторые локи разрабам будто самим плевать было)
В игре много оружия,и это можно было бы назвать плюсом,если бы не одно НО — половина этого оружия (как и заклинаний) абсолютно бесполезны на любом этапе игры,да и любой босс проходится за несколько минут двумя реками крови,из-за чего какие-нибудь двуручки ( с уроном как у зубочистки) становятся банально ненужными. Ладно,с оружием закончили.
Сюжет — все в духе соулсов,какая-то там эра,какие-то там погасшие,че-то там спасти и занять трон... Вообщем,если не смотреть трехчасовые разборы на ютубе,вряд-ли что-то поймешь.
Говоря о плюсах,нельзя не отметить боевку,которая перекочевала из ДСов (с некоторыми нововедениями,в виде прыжка) — она все так же хороша (вот только камера,как и в ДСах,не знает как себя вести в узких помещениях и в битвах с большими боссами...)