Зак Креггер після «Варвара»: чому «Знаряддя» — найобговорюваніший хорор року

В серпні вийшов хоррор «Орудия» (The Weapons) — другий фільм Зака Креггера (Zach Cregger). Режисер запам'ятався дебютом у 2022 році: нестандартний жахастик «Варвар» (Barbarian) схожий на мозаїку, в якій поєднуються побутовий трилер і отруйна комедія, сучасні та олдскульні кінематографічні прийоми.

Новинка Креггера також стала популярною. «Орудия» зібрали $263 млн у прокаті. Критики та глядачі на хвилі захоплення — деякі називають фільм головним жахастиком року. Але що цікавого в цьому хоррорі? Ділимося чесною думкою.

Режисер базував фільм на класичних прийомах і авторських експериментах. Дія відбувається в маленькому містечку Мейбрук — замкнутому просторі, де всі знають одне одного, а давнє зло тероризує городян. Символічно, що це штат Пенсильванія. Саме там знімалася культова «Ніч живих мертвців» Джорджа Ромеро, що створила канони жанру. Але замість звичних для Ромеро зомбі Креггер випускає на екран дітей — учнів третього класу, які рівно о 2:17, як за командою, виходять з дому і зникають у темряві.

Не обійшлося і без Стивена Кінга. Типовий персонаж його романів, молодий педагог, постає в образі вчительки Жюстін. Через стрес їй сняться кошмари зі скримерами — все за канонами жанру. А давнє зло втілюється в жіночій версії Пеннивайза — пізніше ми ще розповімо про неї.

Сюжет дробиться на шість глав, кожна з яких присвячена герою — вчительці, батькові одного з дітей, поліцейському, директору школи, бездомному і дитині. Деякі епізоди в главах повторюються, але з іншого ракурсу, що дозволяє побачити нові деталі історії. Це, безсумнівно, цікавий прийом, запозичений у Пола Томаса Андерсона (Paul Thomas Anderson) і Дэвіда Фінчера (David Fincher). Останній особисто розповідав Креггеру, як працювати з монтажем і нелінійністю.

Креггер, не приховуючи, краде прийоми у Стенлі Кубрика (Stanley Kubrick). Як і в «Сиянии» (The Shining), простір фільму перетворюється в задушливу пастку. А похмура атмосфера, в якій розгортається розслідування, запозичена з детективу «Пленниці» (Prisoners) Дені Вільнева (Denis Villeneuve). Постановка красива сама по собі, але, якщо не знати відсилок, не захоплює увагу. Здається, що це звичайний детективний хоррор, який дивиться з задоволенням, але не стає сенсацією.

«Орудия» важко назвати по-справжньому страшним хоррором: скримери прості і дозовані. Куди сильніше працює іронія, що пронизує арки героїв. Вчителька незграбно намагається закрутити роман з одруженим поліцейським Полом — зрадник з нього так собі, він палиться перед дружиною після першого ж побачення з коханкою. Невдачливий коп женеться за залежним від речовин бездомним Джорджем, який стикається зі злом лише тому, що хоче обікрасти випадковий будинок, але заходить не в ту двері.

Головний антагоніст, успадкований від «Воно», лякає і викликає сміх. Це давня відьма в рудому перуці і з розмазаною червоною помадою. Персонаж не сприймається серйозно через занадто грубу відсилку до Кінга і кількох кринжових моментів з її участю.

Чорний гумор типовий для Креггера — чого ще можна очікувати від режисера, який починав як комік? При цьому іронічне перекликається з жахливим і трагічним, і фільм нагадує захоплюючий атракціон. Нас захльостував жах, а потім накривав сміх. І так по колу.

Зараз набирає популярність «хоррор горя» (horror of grief), де в декораціях жахастика осмислюються травми. Вважається, що жанр з'явився через нестабільний час — ми переживаємо пандемії, політичні кризи, кліматичні загрози і соціальну ізоляцію. «Орудия» — частина нового тренда.

Зникнення дітей не банальний хоррор-трюк, а метафора епідемії: учні зникають масово і миттєво, а місто заражається панікою. Тема хвороби — одна з центральних. Відьма повільно чахне, тому висмоктує енергію з людей і перетворює їх на слухняних маріонеток. Це одночасно і образ старості, і символ колективного страху перед невиліковними хворобами. На побутовому рівні він проявляється у поліцейського, який випадково уколовся шприцом і живе в паніці, що підхопив ВІЛ. Потім, до речі, бідолаха-коп натрапляє на цілу серію шприців, що перетворює арку в іронічний гротеск. Креггер гіперболізує страхи, доводячи їх до абсурду.

Насильство з'являється в різних формах — від особистого над собою до глобального. Жюстін страждає алкоголізмом, Пол у зав'язці, а Джастин приймає заборонені речовини — залежність виглядає як агресія проти себе.

На соціальному рівні насильство виражається в булінгу, який закінчується скулшутингом — частим наслідком в американських школах. Найтихіший учень Алекс піддається насмішкам, і він єдиний не зникає разом з однокласниками в рокову ніч. При цьому пропавші діти опиняються саме в його домі. У фільмі є спірна сцена, яка то підтверджує ідею скулшутинга, то просто виправдовує назву і нагнітає саспенс. Над дахом будинку, де замкнені діти, з'являється гвинтівка.

Розвивається і інша лінія травлі — вже серед дорослих. Цілком закономірно, адже діти приносять булінг з дому, копіюючи агресивних дорослих. Жителі звинувачують вчительку в чаклунстві, телефонують з погрозами і пишуть «відьма» на її машині. Приватна історія насильства — булінг дитини і травля педагога — розширюється до глобальної метафори. Символічно, що діти тікають з будинків, розкинувши руки, ніби повторюючи позу «Напалмового хлопчика» — знаменитої фотографії з часів війни у В'єтнамі. Цей жест перетворює локальний сюжет в алегорію війн і катастроф, де діти стають заручниками чужих конфліктів.

«Орудия» — це амбіційний проект. Зак Креггер вивертає навиворіт жанр, поєднуючи хоррор з реалізмом і комедією. Навряд чи фільм можна назвати головним у цьому році, але його варто подивитися заради гумору, пасхалок і постановки кадру.

А ви дивилися «Орудия»? Що скажете?