Огляди ігор на PC, PS4, XBOX One та інших платформах

Хоча реліз оригінальної Dark Souls відбувся в далекому 2011 році, її наслідувачі виходять досі. Для простоти позначення такі проекти називають soulslike. Яскравим прикладом може слугувати Wuchang: Fallen Feathers від китайської студії Leenzee. Правда, з грою все виявилося не так однозначно. Подробиці — в нашій рецензії.

Якщо б ви ще нещодавно запитали фанатів Nintendo, який проект вони чекають найбільше, то з високою ймовірністю почули б у відповідь: «нову 3D-гру про Маріо». І це не дивно: з моменту виходу чудової Super Mario Odyssey у 2017 році шанувальники не отримали жодної повноцінної тривимірної пригоди про італійського сантехніка — якщо не рахувати коротку Bowser's Fury. Однак ще довше Nintendo обходила стороною іншого важливого персонажа — Донкі Конга, мабуть, другого за значущістю маскота японської компанії. І ось Nintendo вирішила вбити двох зайців одним пострілом, випустивши Donkey Kong Bananza, яка одночасно перезапускає всю франшизу DK і, по суті, служить ідейним сиквелом Super Mario Odyssey. Навіть команди у обох проектів — одні й ті ж.

Після успіху вражаючого ремейка дилогії Tony Hawk's Pro Skater 1+2 ми з нетерпінням чекали оновлення наступних частин, адже саме в них ми провели найбільше часу. Третя частина була квінтесенцією всіх ідей і напрацювань приквелів і пропонувала найкращий ігровий досвід у серії. А четверта стала відправною точкою для подальшої дилогії Underground, де свобода і MTV-вайб були виведені в абсолют. Незважаючи на бездоганну якість ремейка Tony Hawk's Pro Skater 3+4, це далеко не ті ігри, заради яких ми на початку нульових збиралися великою компанією за старенькою PSone. У цьому огляді ми розповімо, що не так з оновленими версіями і чому вони можуть розчарувати відданих фанатів серії.

Фамілія «Кодзіма» давно стала своєрідним товарним знаком, при згадуванні якого всі «професійні ігрові журналісти» миттєво дістають моноклі і змагаються в усвідомленні великої ідеї генія. Однак ми висловимо непопулярну думку — ось уже другу гру творчість геймдизайнера нагадує епізод з фільму «1+1» (Intouchables), коли головний герой Дріс попадає в картинну галерею і не розуміє, як мазня на білому полотні може називатися мистецтвом. Без зайвих преамбул представляємо вам огляд Death Stranding 2: On the Beach — magnum opus Хідэо Кодзіми (Hideo Kojima) і пікової точки його сценарного та геймдизайнерського таланту.

Безумний на круті релізи рік триває. The Alters — чергова гра, від якої ніхто нічого особливо не чекав, не просто здивувала всіх своєю ігровою свіжістю, а буквально вибухнула мозок бурхливою сумішшю наукової фантастики, філософії, драми і… «виживання» зі збором ресурсів. Хоча іншого ефекту від авторів This War of Mine і Frostpunk ми й не очікували. 11 Bit Studios вкотре переосмислила класичний жанр менеджменту бази, але цього разу з якимось божевільним емоційним оповіданням. У цьому огляді ми розповімо, чим насправді є The Alters і чому ви зобов’язані її пройти.

26 червня 2025 року вийшов ремастер класичної System Shock 2. Оригінальна гра була революційною для свого часу. Але чи не втратила вона своїх достоїнств до сьогоднішнього дня? Відповіді на це питання присвячено нашу рецензію.

MindsEye — дебютний проект студії Build a Rocket Boy, яку очолює Леслі Бензіс (Leslie Benzies). Ця людина працювала з серією Grand Theft Auto ще з часів третьої частини, але в 2016 році пішла з Rockstar і заснувала нову компанію. У цій статті ми розберемося, чи вдалося геймдизайнеру GTA 5 повторити свій успіх.

Реліз практично будь-якої гри Nintendo завжди викликає ажіотаж у геймерському середовищі. І це не дивно: фанати компанії розбалувані веселими, інноваційними, а головне — якісними проєктами. Тим не менш, до Mario Kart World очікування були завищені навіть за мірками Nintendo. Все ж ми говоримо про перше повноцінне продовження культової серії гонок за 11 років, про сіквел до найпродаванішого ексклюзиву оригінальної Switch і про дебютний некстген-проєкт для Switch 2. Mario Kart World — та гра, якій призначено продавати нову систему не лише в цьому році, але й протягом всього життєвого циклу девайса. Принаймні, в теорії. Давайте розберемося, наскільки World відповідає хайпу на практиці.

Футбольні симулятори десятиліттями існували в умовах абсолютної монополії. Спочатку беззаперечним лідером була серія FIFA від EA Sports, а потім вона трансформувалася в EA FC — формально новий бренд, але з тими ж ідеями. Кожного року виходив «новий» реліз, і щоразу гравці стикалися з одними й тими ж проблемами: мінімум змін, максимум монетизації, і все та ж анімаційна модель геймплею. На цьому фоні поява нової гри — REMATCH від студії Sloclap — стала справжньою несподіванкою. Але чи може вона справді кинути виклик футбольній імперії?

Признаю, я не слідкував за розробкою Tainted Grail: The Fall of Avalon і не дуже планував знайомитися з релізною версією — на перший погляд вона здавалася клоном The Elder Scrolls 5: Skyrim на движку Unity. Проте після десятка хороших відгуків в Steam і стабільного онлайну (ок, і за дорученням Родіона) я все ж вирішив її спробувати — і випав на десятки годин з повсякденного життя, забувши про всі базові потреби.

«На початку було зелене полум'я. Сила, позбавлена свідомості і поглинаюча все на своєму шляху. Створіння нашого світу давали йому відсіч, але гинули одне за одним і воскресали маріонетками смарагдового вогню. І лише щури боролися до останнього, поки не загасили зелене полум'я в Периклавській долині». Так починається пролог «Призрак Сказки».

Elden Ring Nightreign — найнеординарніший проєкт FromSoftware, який можна легко сприйняти за користувацьку модифікацію або безкоштовний DLC, які видавець вирішив продати у вигляді окремої гри. Розробники просто взяли готові ассети зі своєї найпопулярнішої гри та обгорнули їх в roguelite-обгортку з кооперативним режимом. Незважаючи на явну економію коштів, в результаті ми отримали досить цікаву річ, в яку хочеться грати. У нас до Nightreign є чимало претензій і запитань, але при цьому ідея з мультиплеерними забігами на півгодини не просто працює, але й затягує. Ми вивчили весь доступний контент і навіть дійшли до фінальних титрів (так, це звичайна гра, а не гра-сервіс), щоб розповісти вам про найдивніший експеримент FromSoftware, досвід якого в подальшому буде використано в майбутніх The Duskbloods.

Clair Obscur: Expedition 33 або справжня перемога творчості над комерцією.

Вихід кожної нової частини серії Doom — справжня подія для ігрової індустрії. За останні тридцять років шутери сильно змінилися, в них з'явився сюжет, продумані персонажі та насичена атмосфера, а в деяких представниках жанру — відкритий світ і RPG-елементи. Doom ж продовжує пропонувати знищення демонів на невеликих аренах. Але займатися винищенням нечисті в ній все ще цікаво, як і тридцять років тому. А завдяки зміні сеттингу The Dark Ages відчувається як ковток свіжого повітря.

The Midnight Walk — привабливий арт-проект з вражаючою візуальною стилістикою, але примітивним за сучасними мірками геймплеєм. Після ефектного анонсу, що обіцяв динаміку, стрільбу та пригоди з монстрами, гра перетворилася на черговий симулятор ходьби з рідкісними елементами головоломок і стелс-механік.

Зазвичай ставлення до мобільних ігор у геймерів вкрай неоднозначне. Незважаючи на те, що в подібному розділі ігор іноді трапляються справжні шедеври, часто вони є продуктом, створеним лише з метою витягування грошей у гравця. У цій статті ж йтиметься про Alto's Odyssey — мобільну гру, з якою необхідно ознайомитися кожному.

Одним з головних подій весни став реліз загадкової Clair Obscur: Expedition 33. Проект одразу ж охрестили чуть не головним кандидатом на гру року, а оцінки вражали навіть найбільших скептиків. Про новинку почали говорити і ті, хто далекий від комп'ютерних ігор. Перчинку додавало те, що до релізу ніхто толком не знав, чого очікувати. Невеликі демонстраційні ролики дали лише саме загальне уявлення, що нас чекає аналог Final Fantasy. Ми гру, звичайно, пройшли і готові розповісти свої враження. Якщо коротко — це дійсно видатний проект, але ось гра року навряд чи. До новинки у нас виникло безліч запитань, і зараз ми всі їх детально розберемо.

Не встигла Bethesda повернути нам 2006-й з ремастером Oblivion, як тут несподівано виплила ще одна релікт з нульових. «Пригоди Капітана Блада» (Captain Blood) — легендарний слешер-довгобуд, який зовсім трохи не дотягнув до релізу в 2010-му і зник з радарів індустрії разом з командою розробників. І ось, через 22 роки з початку розробки, гра несподівано вийшла офіційно. Це, звичайно, трохи дивний реліз, адже чотири роки тому готовий і працездатний билд «Капітана Блада» був викладений в інтернет, і практично кожен геймер, якому хотілося доторкнутися до реліктів «російського геймдева», зробив це ще тоді. У будь-якому випадку, ми протестували фінальну версію продукту і ще раз переконалися: російська ігрова індустрія дійсно мала колосальний потенціал, здатний вивести її в лідери ринку — якби не руйнівний удар фінансової кризи 2008 року.

Days Gone Remastered — перевидання ігри 2019 року з легкими графічними покращеннями та новими режимами. Базова механіка залишилася незмінною, однак за минулий час вона не застаріла ані на краплю. Але чи варто проекту вашої уваги? Відповіді на це питання присвячена наша стаття.

Blue Prince — най неочікуваніший інді-реліз поточного року. Перед нами досить незвичайна головоломка з елементами рогалика та ігровим процесом у дусі настільної гри «Каркассон». І незважаючи на загальне обожнювання преси та теплі відгуки гравців, це не той проект, який хочеться рекомендувати абсолютно кожному. Чому так — пояснимо в цьому огляді.