20 років Half-Life 2. Згадуємо один з найкращих шутерів в історії

16 листопада 2004 року на полицях магазинів з'явилася друга частина серії Half-Life. Розробка тривала цілих шість років, причому вона супроводжувалася труднощами та скандалами. Однак в підсумку ми отримали відмінний шутер, який випередив свій час. Сьогодні ми нагадаємо, чому Half-Life 2 здавалася геніальним проєктом 20 років тому, і розповімо, як вона сприймається сьогодні.

Оригінальна Half-Life була дебютним проєктом для компанії Valve. У 1996 році Гейб Ньюелл (Gabe Newel) та Майк Харрінгтон (Mike Harrington) заснували власну студію. Вони поставили собі за мету — випустити шутер від першої особи з елементами хорору. Для цього вони придбали актуальний на той момент рушій першої Quake. Гра змінила кілька концепцій, але в підсумку вийшла через два роки і виявилася справжньою революцією в жанрі. Основна ставка робилася на якісну постановку сюжету за допомогою скриптових сцен. Це забезпечило грі продажі, а сам підхід пізніше використовувався практично у всіх шутерах.

Окрім цього, першу Half-Life можна похвалити за різноманітність локацій та ігрових ситуацій, а також розумних супротивників і босів, битви з якими нагадують розв'язання головоломок. Причому гра дивувала до самого фіналу, адже дія останніх рівнів розгорнулася в паралельному світі Xen, який живе за іншими законами.

За сучасними мірками сюжет здається простим. У дослідницькій лабораторії Black Mesa відбувається катастрофа, яка пов'язана з вивченням дивного кристала. В результаті відкриваються портали, через які на Землю прибувають інопланетяни. А військові, замість того, щоб врятувати вчених, просто усувають свідків. Головний герой Гордон Фріман чинить їм опір і в кінці гри вбиває Ніхіланта, який керував вторгненням прибульців.

Потрібно розуміти, що в 90-х шутери взагалі обходилися без повноцінного сценарію. Тому навіть така простенька історія сприймалася як справжнє одкровення. Можна сказати, що саме після Half-Life в ігри цього жанру почали додавати серйозний сценарій.

Проєкт отримав три доповнення, які дозволяють побачити відбувається очима інших людей. DLC отримали високі оцінки преси, однак багато фанатів чекали продовження основної історії. Воно вийшло лише в 2004-му, через шість років після першої частини.

Робота над сіквелом Half-Life почалася через півроку після релізу першої частини. Гейб Ньюелл хотів знову здійснити революцію в жанрі, тому не шкодував ні грошей, ні часу. Гра працювала на власному рушії Source, який пізніше використовувався і в сторонніх проєктах. Під час розробки розглядалися найрізноманітніші варіанти, включаючи застосування вогнегасника та вогнемета, додавання кількох фракцій, включаючи призовників, робітників і синтетичних людей, а на службі Альянсу могли воювати дівчата-ассасини. На E3 показували синіх гідр, які могли миттєво вбити головного героя. Реліз спочатку планувався в кінці 2003 року, але в жовтні відбувся «витік» сирої версії гри в мережу, яку пірати записали на болванки і продавали під виглядом офіційної Half-Life 2. Гейб Ньювелл прийняв рішення перенести реліз на рік, позбутися невдалих напрацювань і довести проект до бездоганного стану.

Якби реліз Half-Life 2 відбувся в 2003-му, у неї практично не було б конкурентів. Але 2004-й виявився неймовірно багатим на якісні шутери. У березні вийшла перша Far Cry, у квітні — олдскульна Painkiller, у червні — інноваційна Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay, у серпні — гаряче очікувана Doom 3, якій ми присвятили окрему статтю. А якщо взяти до уваги ігри для оригінальної Xbox, то можна відзначити ще й Halo 2. Виділитися на такому фоні було непросто. Але у Valve знову все вийшло.

Перше, на що хочеться звернути увагу — реалістична фізика. Valve була однією з перших, хто заставив працювати її на геймплей. Йдеться про головоломки з використанням предметів і про гравіпушку, яка дозволяє притягувати об'єкти і кидати їх назад у ворогів. Так можна вбивати супротивників, не витрачаючи патронів, а також кидати на великі дистанції гранати і міни.

Керування загоном бійців складно назвати чимось незвичайним. Але і тут Half-Life 2 дивувала, адже в нашому розпорядженні були безліч полчищ мурашиних левів, за допомогою яких пропонувалося брати штурмом ворожу фортецю. При цьому прибульці не зможуть зробити всю роботу за вас — потрібно відключати пристрої, які відлякують інопланетян і постійно рухатися вперед.

Якщо події першої частини відбувалися в лабораторіях і світі Xen, то дія сиквела розгорнулося на Землі. Поки Гордон Фріман відсутній, планету захопили інопланетяни, встановили тоталітарний режим і повільно добивають тих, хто ще намагається чинити опір. Головний герой зустрічає людей, яких знав ще з Чорної мези, очолює повстанців і знищує окупантів.

Сценарій простий, але він справляв враження за рахунок атмосфери. Поначалу перед нами класична антиутопія в дусі «1984» Джорджа Оруелла (George Orwell), потім — хорор про оживших мерців, який змінюється боротьбою з жуками, як у «Зоряному десанті» (Starship Troopers), а те, що відбувається ближче до кінця всієї історії, і зовсім нагадує «Війну світів» (The War of the Worlds) Герберта Уеллса (Herbert Wells).

Разом зі зміною локацій змінюється не тільки атмосфера, але й геймплей. Симулятор ходьби в перших главах перетворюється на бадьорий шутер з використанням транспорту. Бої з хэдкрабами та зомбі зовсім не схожі на битви з бійцями Альянсу — доводиться використовувати підручні засоби, від циркулярних пил і балонів з горючим до активації саморобних пасток. Бої з піщаними левами, які прибувають знову і знову, зміняться можливістю керувати ними. Бої на вулицях міста проти рядових супротивників та величезних треножників ведуться спільно з союзниками, яким можна віддавати накази. Фінал же розгортається в Цитаделі, де з озброєння у головного героя залишається лише посилена гравіпушка. Але вона настільки потужна, що дозволяє за кілька секунд позбутися від великого загону ворожих бійців.

Нагадаємо, як справи йшли в інших проектах 2004 року. Doom 3 та Painkiller не змінювалися протягом всього проходження, а Far Cry просто чергувала відкриті простори з епізодами в тісних лабораторіях. У «Хроніках Ріддіка» було більше унікальних ситуацій, але вони відрізнялися одна від одної не так яскраво, як у проекті Valve. І хоча з тих пір пройшло 20 років, а ми побачили сотні нових шутерів, за різноманітністю Half-Life 2 все ще залишається поза конкуренцією.

1 червня 2006 року вийшло перше доповнення для Half-Life 2 під назвою Episode One. Воно просто завершувало сюжет оригінальної гри. Спустя півтора року відбувся реліз більш продуманого Episode Two з новими видами супротивників та тривалим сюжетним режимом. На жаль, анонсований третій епізод так і не з'явився в продажу. Про Half-Life 3 і говорити не хочеться — за два десятиліття ця гра стала локальним мемом, яку багато хто чекає, але вже не сподівається побачити.

23 березня 2020 року в Steam з'явилася Half-Life: Alyx, приквел до другої частини серії, яка дозволяє пограти за Алікс Вэнс. У грі міститься багато важливої сюжетної інформації з явним натяком на продовження основної історії. На жаль, в якості платформи Valve обрала шоломи віртуальної реальності. Проте, за допомогою фанатських модів її можна запустити і без VR-пристроїв.

20 років — величезний термін за мірками ігрової індустрії. Звичайно, сьогодні Half-Life 2 не справляє того вау-ефекту, як у 2004-му. Проте завдяки різноманіттю геймплею, незвичайним ігровим ситуаціям і продуманій всесвіту вона досі може принести задоволення цінителям шутерів. Звичайно, нині друга Half-Life — вже олдскул, адже тут потрібно слідкувати за здоров'ям і бронею, а також шукати аптечки. Зазначимо, що Valve регулярно покращує картинку гри, тому ми рекомендуємо проходити її на ПК або Steam Deck.

Якщо ж ви пройшли оригінальну Half-Life 2 і обидва епізоди, рекомендуємо ознайомитися з Black Mesa. Це якісний ремейк першої частини, який виконаний на технологіях другої.

***

Грали в Half-Life 2? Чи пропустили гру з різних причин, включаючи власний вік? Діліться думками в коментарях!