20 років Prince of Persia: Warrior Within. Згадуємо одну з найкращих частин серії

30 листопада 2004 року на ПК та всіх актуальних консолях відбувся реліз Prince of Persia: Warrior Within, яка в Україні відома як «Принц Персії: Сутичка з долею». Гра грамотно розвивала ідеї «Пісків часу» (The Sands of Time), але при цьому виглядала свіжо завдяки новому похмурому візуальному стилю та брутальній жорстокості. У цій статті ми нагадаємо, чому цей проєкт так сподобався фанатам слешерів і чи варто проходити його сьогодні.

Оригінальний Prince of Persia вийшов у 1989 році на комп'ютерах Apple 2, а пізніше був портований на інші платформи. Розробкою займався Джордан Мекнер (Jordan Mechner), який пізніше випустить вражаючий інтерактивний фільм The Last Express. Перший «Принц» є платформером з непоганою бойовою системою та головоломками. На відміну від інших ігор того часу, у процесі проходження ви можете загинути скільки завгодно разів, адже обмежень на кількість життів немає. Проте кожна смерть буде відкидати вас на початок рівня. При цьому важливо вкластися в таймер (60 або 120 хвилин, залежно від платформи). В фіналі потрібно подолати злодія Джаффара та врятувати принцесу.

За сучасними мірками Prince of Persia виглядає просто, але для кінця 80-х це був справжній прорив. Через 4 роки вийшов прямий сиквел з підзаголовком The Shadow and the Flame. У ньому ми побачили більш деталізовану картинку, різноманітні пастки та новий сюжет. Проблема в тому, що до 1993 року ця концепція вже не вражала. Проте гра зберегла певний рівень якості.

Але цього не можна сказати про Prince of Persia 3D, яка вийшла через 6 років. Гру називали клоном Tomb Raider з незручним управлінням, неотзивчивим контролем та поганою графікою. У проєкта були переваги у вигляді сеттингу східної казки, плавної анімації та приємного саундтреку. Проте вони не врятували третього «Принца» від провалу. Варто зазначити, що перехід у тривимірний вимір багатьом серіям дався нелегко. Деякі з них не змогли відбити вкладення і були заморожені на довгі роки. Але Prince of Persia отримала другий шанс.

Якщо зараз Ubisoft перебуває в глибокій кризі, то на початку нульових компанія активно експериментувала з концепціями і видавала один хіт за іншим. Саме тоді вийшли перші частини Splinter Cell та Far Cry, а також Beyond Good & Evil. Prince of Persia: The Sands of Time була четвертою грою в серії, але вона сприймалася як щось абсолютно нове.

Перш за все хочеться відзначити жанр. Перед нами не платформер, а екшен від третьої особи з нюансами. Майже всі битви тут прості, за винятком битви на ліфті ближче до кінця гри. Але основна ставка зроблена на акробатику. Принц навчився бігати по вертикальних поверхнях, стрибати з однієї колони на іншу та багато іншого. Причому з часом паркурні епізоди тільки ускладнюються. Гравець повинен пам'ятати всі можливості головного героя і вчасно їх використовувати.

Виправити помилку можна за допомогою механіки перемотки часу. Завдяки піскам часу ви можете повернутися на кілька секунд назад і спробувати ще раз. Можна піти іншим шляхом і сповільнити час, щоб виконати потрібну послідовність дій без поспіху. Усі ці вміння можна застосовувати і під час боїв.

Сюжет у «Пісках часу» простий — під час вторгнення в Індію перси відкривають резервуар з магічними пісками, в результаті чого випускають давнє зло. Спасаються тільки сам принц, індіанка Фара і зрадник-візир, який виступає головним злодієм. Він же є фінальним босом. Але історія тримає глядача за рахунок незвичайної подачі. По суті, перед нами розповідь про історію принца під час бесіди з Фарою. Відбувається супроводжується коментарями головного героя, а якщо він гине, то говорить щось на кшталт «все було не так».

Однак у випадку з The Sands of Time важливий не сценарій, а густий атмосфера арабської казки в дусі «Тисячі і однієї ночі». Це відчуття створюється завдяки декораціям, костюмам і приємній музиці, в якій змішуються рок і східні мотиви. Усе це відмінно поєднується з комплексним геймплеєм і сюжетом, завдяки чому ми отримали унікальний витвір.

Прямо зараз ведеться розробка ремейка «Пісків часу». Дата релізу призначена на 2026 рік.

Ми неспроста приділили так багато уваги The Sands of Time. Хоча Warrior Within вийшла через рік, вона виявилася досить нетривіальним сиквелом. З одного боку, базова механіка залишилася незмінною. Ми все ще бігаємо по вертикальних стінах і боремося з монстрами за допомогою двох мечів. З'явилися нові акробатичні трюки, а самі бої стали складнішими. Особливо це відчувається під час поєдинків з босами, де потрібно запам'ятовувати послідовність їхніх дій і вчасно контратакувати. Сьогодні бої з ними порівняли б з серією Dark Souls. Однак усі ці нововведення очікувані.

Але навряд чи хтось із фанатів The Sands of Time розраховував побачити радикальну зміну візуального стилю гри. Warrior Within — вже не мила казка, а темне фентезі. Похмурі декорації і жахливого вигляду противники поєднуються з серйозними темами невідворотної смерті і відчайдушними спробами змінити свою долю. А брутальні бої супроводжуються кров'ю і відрубаними головами. Причому вони проходять під акомпанемент важкого металу.

Усе це виглядало незвично для серії і свіжо для індустрії в цілому. Нагадаємо, що близька за духом перша God of War вийде лише через чотири місяці, у березні 2005-го.

В фіналі The Sands of Time нас чекав щасливий кінець — Принц виправив власні помилки і зупинив вторгнення в Індію. Однак у сиквелі виявилося, що не можна змінити хід історії і залишитися безкарним. Тепер нашого героя переслідує безсмертний монстр Дахака. Щоб врятуватися, Принц знову відправляється в минуле, цього разу — щоб запобігти появі Пісків часу. Але на острові, де їх створили, знають про прибуття незваного гостя і вже готуються до зустрічі.

Сюжет важко назвати видатним. Більше того, в процесі вам доведеться метатися між минулим і теперішнім, в результаті чого легко забути, з чого все починалося. Однак розв'язка історії запам'ятається в будь-якому випадку. Причому в грі передбачено дві кінцівки. Окрім стандартної, є секретна, яка відкривається, тільки якщо ви зберете всі апгрейди шкали життєвої сили. У цьому випадку фінальний бос буде іншим, а сам Принц повернеться додому не один. Примітно, що саме альтернативний фінал визнаний канонічним і є початком для наступної частини серії. Це рідкість для індустрії. Наприклад, у Max Payne 2 була можливість врятувати Мону Сакс, якщо пройти сюжетний режим на максимальному рівні складності. Однак у третій грі ми з'ясували, що дівчина загинула, як це було в стандартній кінцівці.

Якщо в The Sands of Time за жіноче чарівність відповідала принцеса Фара, то в Warrior Within ми спостерігали за розкішними злодійками. Гра не соромилася робити акцент на голих сідницях Шаді і демонструвати декольте Кайліни, Імператриці часу. Зазначимо, що її озвучила Моніка Беллуччі (Monica Bellucci), яка на початку нульових вважалася однією з найкрасивіших актрис від світу кіно. Не дивно, що обидві героїні до сих пір користуються популярністю в фанатській культурі, особливо в косплеї.

Одне з головних геймплейних нововведень Warrior Within пов'язане з Дахакою. До самого фіналу гри у вас не буде можливості його вбити, тому від нього доведеться втікати. Особливість у тому, що монстр рухається швидко, а вам потрібно терміново приймати рішення, по якій стіні пробігти, за яку балку схопитися і куди стрибнути. При цьому зображення стає чорнобілим, через що видно гірше, ніж зазвичай, а найменша помилка може коштувати Принцу життя. Подібні епізоди зустрічалися кілька разів за гру, але запам'ятовувалися назавжди.

Хоча Warrior Within залишилася лінійною грою, періодично вам доведеться повертатися в минуле і проходити ті ж самі рівні, але в нових умовах. Наприклад, зламані механізми знову працюють, всі будівлі стоять на місці і немає явних слідів руйнування. Спочатку це справляє враження, але згодом може викликати роздратування. Приходиться кілька разів пробігати по локаціях, намагаючись зрозуміти, що змінилося цього разу. Багато гравців кинули проходження на середині, тому що заплуталися в стрибках у часі. У двох інших частинах пісочної трилогії таких проблем не було.

Однак, на нашу думку, цю особливість «Битви з долею» можна пробачити. У той час розробники експериментували з концепцією, а при такому сміливому підході легко зробити помилку. Якщо ви заплуталися — завжди можна скористатися гайдами. А вони знадобляться тим, хто захоче одразу вийти на канонічну кінцівку. Пропустити апгрейд здоров'я простіше простого, а повернутися за ним згодом не вдасться.

Спустя рік після релізу Warrior Within на полицях магазинів з'явилося пряме продовження з підзаголовком The Two Thrones. У ньому історія Принца отримала логічне завершення. Наш герой повернувся в рідний Вавилон, знову вбив індійського візира і залишився правити Персією разом з Фарою.

У 2010 році вийшла The Forgotten Sands, приквел «Битви з долею». Його дія розгорталася після «Пісків часу». Теоретично гра повинна була показати, як Принц з східного красеня перетворився на брутального воїна. Однак на практиці нам запропонували набір з не найцікавіших рівнів, нудний сюжет і погано реалізовані битви з натовпами монстрів. «Забуті піски» були мало кому цікаві в момент виходу, а через роки і зовсім не представляють ніякої цінності.

За минулі роки багато що змінилося. Ми бачили чудову бойовку в God of War, Devil May Cry 3 і Bayonetta, непоганий паркур в ранніх Assassin's Creed, а східні декорації зустрічалися, наприклад, в Uncharted 3: Drake's Deception. Однак пісочна трилогія до сих пір залишається унікальною міні-серією. Тому ми рекомендуємо ознайомитися одразу з трьома частинами — The Sands of Time, Warrior Within і The Two Thrones. Якщо застаріла графіка може дратувати спочатку, то геймплей захоплює так само сильно, як і 20 років тому. Перевірено на особистому досвіді.

***

А ви грали в Prince of Persia: Warrior Within? Чи не застали цю гру? Діліться думками в коментарях!