30 років оригінальної PlayStation. Згадуємо найбільш першу консоль Sony

Рівно три десятиліття тому, 4 грудня 1994 року, на прилавках японських магазинів з'явилася PlayStation, перша консоля від Sony. Вона виявилася найуспішнішим пристроєм п'ятого покоління і перестроїла всю стратегію японської компанії. Ми пропонуємо перенестися на 30 років назад і згадати, з чого все починалося.

Ще в кінці 80-х виробники консолей зрозуміли, що потрібно переходити з картриджів на диски. Спочатку вони почали випускати приводи до вже існуючих приставок. В результаті на ринку з'явилися Sega CD та Atari Jaguar CD. Nintendo також хотіла оснастити свою SNES дисководом. Однак у 1988 році у неї не було для цього можливостей, тому вона звернулася до Sony.

В історії взаємин двох японських компаній багато дивних історій. Таємне співробітництво Nintendo і керівника Sony Кена Кутарагі (Ken Kutaragi), сумнівний контракт, який передбачав, що повний контроль над іграми для SNES CD опиниться у Sony і, нарешті, публічне оголошення про те, що дисковод для Nintendo зробить Philips. Останній момент іноді називають найбільшим зрадництвом в історії ігрової індустрії. Зазвичай подібні оголошення ведуться за закритими дверима, а не зі сцени. І тим більше дивно, що це сталося вже після початку основної роботи над CD-приводом. Sony навіть встигла зробити офіційний анонс Nintendo PlayStation.

Рішення було прийнято несподіване — довести розробку дисководу до власної консолі. Зрозуміло, в цьому випадку вона не буде прив'язана до потужностей SNES. Кен Кутарагі разом з виконавчим директором Sony Ога Норіо (Norio Ohga) вирішили зробити ставку на роботу з тривимірною графікою, яка тоді здавалася вершиною технологічного прогресу.

Цікаво, що співробітництво Nintendo і Philips також не склалося. В результаті наступна консоль великої N знову використовувала картриджі. Для другої половини 90-х подібний підхід здавався архаїчним, адже до того часу всі основні платформодержателі перейшли на диски.

У 90-х для багатьох виробників консолей був важливий свій маскот, який олицетворює всю компанію. У Nintendo ним став Маріо, у Sega — Сонік. Для Sony таким персонажем виявився Крэш Бандикут. На першій PlayStation вийшло три платформери з його участю, а також гонка і набір міні-ігор для битв на одному екрані.

Сучасні гравці іноді скаржаться, що їм давно не пропонували нічого кардинально нового. Але в другій половині 90-х ситуація була зовсім іншою — по суті, ми спостерігали за народженням нових жанрів. Наприклад, у 1996-му вийшла Resident Evil, яка сформувала всі основні закони для survival horror — обмежений інвентар, дефіцит патронів, сильні вороги і не надто зручне управління. Ужастики виявилися досить популярними в той час. Наприклад, у 1999-му вийшли Silent Hill і Dino Crisis, які по-своєму інтерпретували механіку «Обителі зла». Усі ці проекти мали статус тимчасового ексклюзива першої PlayStation.

1998 рік вважається часом народження жанру стелс-екшен. Звичайно, можливість непомітного проходження рівнів зустрічалася і раніше, наприклад, у Castle Wolfenstein (1981). Однак там усе було максимально просто і прямолінійно. Повноцінними стелс-іграми вважаються Thief: The Dark Project, Tenchu: Stealth Assassin і Metal Gear Solid. Останні дві виявилися ексклюзивами PlayStation. Найбільш успішним був проект Хідео Кодзіми (Hideo Kojima). Поєднання стелс-механік з екшеном під час битви проти босів і повноцінним сюжетом зробило MGS одним з головних хітів 90-х. Гра отримала ще чотири номерні частини, а також спін-оффи і ремейки, причому один з них розробляється прямо зараз.

Гонки з'являлися ще на самих перших консолях, але вони зберігали популярність і в 90-х. На PlayStation вийшли перші частини серії Gran Turismo, автомобільний екшен Twisted Metal з можливістю використовувати різне озброєння, а також оригінальна ділогія Driver, яка в багатьох аспектах передбачила революційну GTA 3.

Якщо ви слідкуєте за ігровою індустрією, то могли помітити, що Nintendo трепетно ставиться до ексклюзивів і намагається не допускати, щоб вони з'являлися на платформах конкурентів. Однак у цього правила є виняток, і воно стосується якраз епохи оригінальної PlayStation. Перші шість частин серії Final Fantasy виходили на консолях великої N, а сьома гра вийшла на PS1. Причина в тому, що Nintendo 64 використовувала картриджі, а для роботи з тривимірною графікою потрібні були диски, на яких було в 10 разів більше пам'яті. Фінал Фентезі 7 вийшла чудовою і стала комерційним хітом, що стало початком тісної співпраці Sony та Square Eniх. Вона тривала з 1997 до 2024 року включно. Лише невдалі продажі Rebirth змусили компанію відмовитися від політики тимчасової ексклюзивності на користь одночасного виходу ігор на всіх актуальних платформах.

Після епідемії коронавірусу аркадні автомати остаточно стали частиною історії. Але в дев’яностих вони були основною платформою для файтингів. Серед них і серія Tekken. Оригінальна трилогія була портована тільки на першу PlayStation, тому вона стала асоціюватися саме з консоллю Sony.

Шутери від першої особи досягли величезної популярності на ПК, однак спроби перенести їх на консолі часто виглядали пригнічуюче. Наприклад, саме так справи йшли з першою Doom. Ситуація покращилася, коли ігри цього жанру почали розробляти спеціально під пристрої Sony та Nintendo. Так, на консолі великої N вийшла відмінна GoldenEye 007, а на PlayStation — перші дві Medal of Honor. Тоді мода на ігри про Другу Світову ще не почалася, тому пригоди американських солдатів в окупованій німцями Європі виглядали свіжо. Зазначимо, що за розробку та сценарій оригінальної «Медалі за відвагу» відповідав сам Стівен Спілберг (Steven Spielberg), який за рік до виходу першої частини випустив фільм «Врятувати рядового Раяна» (Saving Private Ryan).

Але не варто думати, що на PlayStation виходили виключно тривимірні ігри. Наприклад, у 1997-му відбувся реліз екшен-платформера Castlevania: Symphony of the Night, яку часто називають найкращою частиною серії.

Для будь-якої консолі важлива підтримка сторонніх розробників. Якщо з якоїсь причини її немає, то пристрою не допоможуть ніякі технології та ексклюзиви. Проста архітектура першої PlayStation привабила до неї сотні студій, які працювали в найрізноманітніших жанрах. Зворотною стороною такого підходу можна назвати поширення піратства. Однак навіть воно сприяло популяризації «Соньки».

Причому PlayStation позиціонувала себе не тільки як ігрова консоль. Можливість запускати диски зробила її музичним програвачем і пристроєм для програвання інтерактивних енциклопедій. По суті, люди придбали універсальний мультимедійний центр. Пізніше Sony повторить цей трюк з PS2 та її DVD-приводом, який дозволяє дивитися фільми. Важно відзначити, що компанія обрала підходящий момент часу. Philips СD-i з подібними можливостями з'явилася занадто рано, адже в 1991-му диски ще не користувалися популярністю, а спроба представити Xbox One як медіаплеєр з доступом до телебачення в 2013 році виглядала безглуздо.

Не менш важливим аргументом для придбання PlayStation була ціна, адже за неї просили лише 300 доларів. Panasonic 3DO коштувала вдвічі дорожче, а за Sega Saturn і Amigo CD-32 довелося б віддати 400 баксів. Дешевше PS One була лише Atari Jaguar ($250) і Nintendo 64 ($199), але остання не могла запускати диски, а тому не була такою вже привабливою покупкою.

Всього було продано 102,4 мільйона консолей PS One, що зробило її лідером п’ятого покоління. Для порівняння: у Nintendo 64 лише 32,9 мільйонів, а у Sega Saturn 9,26 мільйонів. Продажі інших пристроїв виявилися помітно меншими.

Хоча на початку 90-х здійснювалися спроби збільшити потужність консолі за рахунок сторонніх модулів у дусі Sega 32X, ця мода обійшла стороною PlayStation. Все, що ми побачили — мініатюрну версію консолі під назвою PSOne, яка вийшла в 2000 році. За своїми можливостями вона нічим не відрізнялася від оригінального пристрою.

А через 18 років вийшла PlayStation Classic. Це непоганий емулятор з оригінальними геймпадами, здатний викликати відчуття ностальгії. Якщо ви вирішите придбати його, настійно рекомендуємо встановити свої улюблені ігри з дитинства. Стандартних двадцяти проектів явно недостатньо.

Успіх Nintendo і Sega в 80-х і на початку 90-х мотивував багато компаній вкласти гроші у виробництво власних консолей. Окрім вже згаданих Panasonic 3DO і Philips CD-i, можна відзначити Apple Pippin, яка вийшла в 1995 році. Однак скромні продажі переконали компанії відмовитися від подальших кроків у цьому напрямку.

Успіх PlayStation призвів до того, що Sony пішла іншим шляхом — вона перебудувала всю стратегію на виробництво консолей, а також ігор для них. І результати не забарилися. PlayStation 2 виявилася найбільш продаваною консоллю за всю історію, а PS4 стала лідером восьмого покоління.

***

А ви грали на оригінальній PlayStation? Діліться думками і спогадами з дитинства!