Огляд Pragmata. Добрий, геймплейно вивірений і відшліфований шедевр Capcom

Capcom сучасного зразка — буквально рятівний круг для ігрової індустрії, яка загрузла в безкінечних проектах з відкритими світами, роздутими бюджетами, набридливою інклюзивністю, якою насильно закармлюють геймерів, а також затягнутими термінами виробництва. І що найцікавіше: японці не зациклюються на якійсь певній серії, а розвиваються буквально в усіх можливих напрямках: хорори, файтинги, слешери, RPG і так далі.

Pragmata — не просто перша за 16 років нова франшиза Capcom, але й сміливий крок у бік повістевих ігор з максимальним охопленням аудиторії. Це черговий проект, від якого ми нічого толком і не чекали, а в результаті отримали одну з найкращих ігор року. Вона не здійснює революцій, але дає те, що повинна давати будь-яка гра: відмінний геймплей, креативні механіки, цікавий сюжет, красиву картинку і радість від бездоганного технічного виконання. Pragmata — перша гра за довгий час, від якої ми просто не могли відірватися, і в цьому огляді пояснимо, чому варто її спробувати.

Pragmata — сюжетно-повістевна гра з прямолінійною історією, де немає улюблених сучасними сценаристами драм, підтекстів, прихованих сенсів і неоднозначних персонажів. І для когось такий підхід до сценарію, напевно, стане головним мінусом, адже сучасне суспільство вже не може просто так насолодитися історією, де добро і зло мають чіткі рамки і межі. Але особисто для нас цей сюжет став емоційною розрядкою. Це просто дуже добра і душевна гра, яка змушує усміхатися, зворушуватися і навіть пустити сльозу на фінальних титрах.

Незважаючи на всю простоту, Pragmata талановито написана з точки зору наративу. Вступної заставки і невеликого пролога з лишком вистачає, щоб зрозуміти світобудову вигаданої Capcom всесвіту, а також характер головного героя і загальну мету, до якої гравець буде прагнути протягом усього проходження.

Головний герой на ім'я Х'ю (підозріло схожий на Сема з Vanquish і Metal Gear Rising: Revengeance) разом з командою прибуває на місячну базу, де наукова корпорація займається дослідженням місячного ґрунту та активно використовує його в 3D-друку. На принтері створюються з нуля цілі будівлі, і одна з локацій — це буквально «друкована» копія Нью-Йорка. І ось цю величезну наукову станцію за класикою обслуговує ШІ, який і за безпеку відповідає, і всю ресурсоємну роботу на себе бере. В одному голографічному повідомленні є навіть кумедний момент, де співробітники скаржаться, що їм нічим себе зайняти, адже всю роботу за них виконують роботи. Загалом, суцільна ідилія. До слова, якщо ви любите ігри в науково-фантастичній тематиці та недалекого майбутнього, то обов'язково ознайомтеся з нашим списком найкращих ігор про космос на ПК: RPG, хоррори, головоломки та стратегії.

Ось тільки наша команда ідилію не застає: співробітники станції безслідно зникають, ШІ клішовано сходить з розуму, і відбувається місячне землетрус, яке за одну кат-сцену знищує всіх союзників головного героя. Х'ю дивом вдається вижити, і це маленьке диво — допитливий андроїд з тілом семирічної дівчинки. DI-0336-7, яка пізніше отримає більш зрозуміле ім'я Діана, так само як і протагоніст, не знає, що сталося на станції, і тому вони вирішують об'єднатися, щоб разом розібратися зі злим ШІ та повернутися назад на Землю.

Pragmata не намагається деконструювати жанр пригоди або внести щось нове в вже стандартне протистояння ШІ та людини. Це абсолютно заїжджена історія з легко вгадуваними сюжетними поворотами, які ми неодноразово бачили в десятках кінокартин. Вся сіль сценарію полягає в демонстрації «здорових» взаємин між головним героєм та дівчинкою-андроїдом. Х'ю буквально за пару хвилин екранного часу з закоренілого чайлдфрі-чоловіка перетворюється на дбайливого батька, який пожертвує всім, щоб захистити Діану від будь-яких небезпек. І вона відповідає йому взаємністю.

Немає ніякої довгої притирки, прихованої ненависті та довгих вибудовувань стосунків, як в The Last of Us. І це не мінус, а усвідомлене рішення сценаристів: Діана — андроїд, якому стерли пам'ять і викинули як непотрібну річ у комору за непотрібністю. У неї за душею немає нічого, крім вшитої програмно дитячої наївності та хакерських здібностей. Х'ю — перша людина, яку вона бачить, і до якої прив'язується. А головний герой — не сволота, як Джоел, і не ненавидячий увесь світ Кратос, а просто добрий чоловік, який не з чуток знає, як це бути сиротою і як важко іноді буває дітям без підтримки дорослих. Тому він витрачає свій час на пошуки іграшок, грає з нею в хованки та розповідає про земне життя, адже бачить у Діані живу дитину, якій потрібна турбота.

У соціальних мережах вже повно конспірології, що Capcom створила Pragmata і Resident Evil 9, щоб пробудити батьківський інстинкт у сучасних геймерів. Безумовно, це повна нісенітниця, але ось у чому справа: Pragmata справді прищеплює любов до дітей набагато сильніше, ніж The Last of Us, God of War та подібні за тематикою ігри. Діана значно молодша за віком, ніж супутники з інших ігор, тому вона не дратує підлітковими витівками, не творить безрозсудні вчинки, не намагається скандалити і випинати своє «я». Замість цього вона завжди підбадрює гравця, просить пограти з нею в хованки і навіть робить дуже милі малюнки на знак подяки. У стосунках Х'ю і Діани немає динаміки і токсичності, лише безмежна доброта і взаєморозуміння. Подібні батьківські стосунки ми бачили хіба що в The Walking Dead від Telltale, де між Лі і Клементиной була аналогічна зв'язок.

Також хочеться відзначити, що основний сюжет, незважаючи на запозичення з інших творів, детально розкриває світобудову всесвіту Pragmata і відповідає на абсолютно всі питання, які можуть виникнути під час проходження. Так, навіть основний конфлікт — калька з Resident Evil 2, але він подається з набагато більшим увагою до деталей і ретельно пов'язаний з основною ідеєю — взаєминами батьків і дітей. Спілкуючись з Діаною в укритті (а робити це потрібно якомога частіше), ви будете дізнаватися більше інформації про минуле Х'ю, що в підсумку розкриє його характер. Збираючи журнали даних і переглядаючи голозаписи, ви дізнаєтеся, як живуть люди майбутнього, які проблеми були у співробітників, і які підступні плани виношувала корпорація. І найкрутіше, що сценаристи Capcom справді постаралися з записками, видаючи кумедні міні-історії вперемішку з класичною проблемою трудоголізму японського суспільства. А якщо вам хочеться дізнатися більше про супутник Землі і можливі варіанти розвитку майбутнього після його освоєння, то обов'язково ознайомтеся з нашим топом найкращих ігор про Місяць і місячні бази на ПК: від Deliver Us the Moon до Wolfenstein.

Сюжет Pragmata — добра, місцями наївна і дуже зворушлива історія, в якій ядро — взаємини Х'ю і Діани. Легкий і простий за формулою сценарій не душить неоднозначністю, переживаннями на порожньому місці і натягнутою драмою. Каждий момент, коли головний герой дарує Діані шматочок дитинства у вигляді об'єктів, що є точними копіями розваг земної дітвори — гірка, скейтборд, крейда для малювання, сачок для метеликів або ціла пісочниця, — торкає до глибини душі. І це не означає, що основний конфлікт вийшов гіршим або не запам'ятовується. Ми пройшли гру від корки до корки, отримавши задоволення точно від хорошого сімейного фільму. В якому, до речі, екшену більше, ніж спокійних сцен. Любителям хороших історій ми рекомендуємо ознайомитися з найкращими іграми з хорошим сюжетом на ПК, PS4, PS5 та Xbox.

З геймплеєм у Pragmata також все чудово. Це стандартна пригода на 15–20 годин з динамічним, видовищним екшеном, платформенними секціями, ледь помітними елементами метроїдванії та однією унікальною механікою — зломом всього, що тільки можна в реальному часі. Забавно, як ми дивилися ранні геймплейні кадри і не розуміли, як взагалі можна вирішувати головоломку під час битви з супротивниками? Виявляється, можна. І на диво, дуже навіть зручно.

Суть у чому: коли ви націлюєтеся на супротивника, на екрані з'являється сітка, по якій ви повинні вручну прокласти маршрут, натискаючи кнопки на геймпаді (або затискаючи клавішу на мишці). При цьому важливо проходити через особливі символи, які підвищують множник шкоди. Без зламу Х'ю завдає мізерний шкоди роботам, але якщо Діана, якою також керує гравець, пройде головоломку з ідеальною точністю, то пістолет почне щелкати голови супротивників як горіхи.

При цьому злом відбувається в реальному часі — немає жодних уповільнень і пауз. Тому завжди потрібно одночасно стежити за тим, що відбувається на основному екрані, і проходити «змійку». А потім ще вцілити у роботів уразливі місця, вчасно ухилятися від атак дэшами і стрибками. Загалом, на словах звучить складно, але на практиці все просто. Capcom настільки добре відшліфувала цю механіку, що до особливостей геймдизайну дуже швидко звикаєш, і мозок перемикається між основною битвою і головоломкою.

У перші години ми боялися, що такий геймплей швидко набридне. Але розробники напридумували стільки фішок і ситуацій, де і як застосувати механіку зламу, що кайфуєш до самого фіналу. Спочатку доступний звичайний злом: «змійкою» потрібно підчепити якомога більше синіх квадратів, щоб завдавати роботам більше шкоди. Потім з'являються екіпіровані бонуси — «жовті» символи. Они дають різні модифікатори, якщо, звичайно, прокласти через них маршрут. Наприклад, можна змусити ворога боротися за вас, оглушити, тимчасово зняти з нього броню або навіть перегріти. Протягом усієї гри вам будуть підкидати все нові плюшки, які змінюють тактику і способи зачистки арен.

Мережі, на яких відбувається механіка зламу, також змінюються в залежності від типу супротивників. Броньовані та боси мають величезні полотна з перешкодами, які карають за помилки відкатом «змійки» на саме початок. Потім з'являться сповільнюючі процес клітини та інші неприємні дебафи. Важливо завжди тримати в умі план дій і активувати тільки ті модифікатори, які знадобляться в конкретній ситуації. Планування маршруту на етапі вирішення головоломки — навряд чи не найважливіша частина боїв. Деяких супротивників можна вбити звичайним множником шкоди, у броньованого мінометника знизити опірність, спритних списоносців оглушити і так далі.

Важливо також окремо зазначити, що «жовті» програми — це витратні матеріали, тому їх потрібно завжди використовувати з розумом. Кількість поступово буде збільшуватися, додаючи різноманіття в геймплей. При виході з укриття, ви можете взяти з собою пачку з модифікаторів на всі випадки життя, і це не раз врятує життя перед битвами з босами. Але якщо під час проходження рівня витратити всі «жовті» квадрати, які взяті з безпечної зони, то гра підкине нові з повалених супротивників або розставлених по кутах ящиків.

А що ж з зброєю? Відповідаємо — є стандартний пістолет з механікою перегріву, як в Mass Effect. За замовчуванням він завжди під рукою. Пізніше його можна замінити автоматом. До слова, автомат — сміття, а не пушка. Ми його відразу відправили в сховище. Пістолет же можна посилювати ресурсами, зібраними на рівнях — буде більше шкоди, більше патронів. Але через перегрів стріляти вічно не можна. Охолодження ствола триває занадто довго, навіть з перками на прискорення. Тому в арсеналі завжди є інші — більш потужні, але витратні «іграшки». Їх можна взяти в укритті або знайти на локаціях.

Ще в арсеналі Х'ю є гармати, які наносять багато шкоди: гранатомет, рейкова гармата (рейлган), дробовик і так далі. Зазвичай у них малий боєзапас, тому стріляти по всім підряд — нерозумно. Звичайно, в подальшому їх можна непогано прокачати, але й броньованих супротивників стане в рази більше. В результаті великий калібр краще тримати для особливих випадків: наприклад, коли перегрівся основний пістолет або гвинтівка. Однак взяти з собою весь арсенал одразу теж не вийде. В слот для важкого озброєння можна покласти тільки один ствол, а додатковий відкриється у другій половині сюжету.

Також в розпорядженні головного героя є слоти з тактичними пристроями: сповільнюючі сітки, оглушуючі гранати, міни, що прискорюють злом, та інші спрощуючі бої штуки. Як і з важким озброєнням, взяти можна тільки одну штуку з собою, а додаткову — пізніше по сюжету. В нижньому слоті знаходяться витратні матеріали, такі як відволікаюча голограма, дрони, що атакують найближчих роботів, і купольні щити. І всім цим арсеналом потрібно жонглювати, щоб завдавати якомога більше шкоди, встигати займатися ефективними зломами і не чекати, поки пістолет охолоне після перегріву.

З усіх вищеописаних нюансів і складається бойова система Pragmata. Потрібно постійно тактично мислити, слідкувати за ресурсами, оцінювати ситуацію і миттєво перемикатися між зломом і стрільбою. Кожна битва — своєрідна головоломка, в якій є кілька шляхів вирішення, що залежать від арсеналу, особливостей арени (на деяких не обійдеться без пасток, їх також потрібно ламати), наявності «жовтих» програм, а також вибудуваного в укритті білда і пасивних модифікаторів. Кожна битва — особливо на пізніх рівнях — справжній челендж. Мозку доводиться контролювати безліч операцій одночасно: зламав, постріляв, ухилився, оглянув арену, підібрав розкидані пушки, оглушив ворогів, зібрав ресурси, знову зламав — і так до переможного. Екшн настільки енергійний і круто зроблений, що не набридне до самого фіналу.

Дослідницький сегмент виконаний за принципом класичних метроідваній. Є досить великі, але лінійні за структурою локації, які мають як сюжетні, так і додаткові проходи. Повсюди сховані ресурси для прокачки, іграшки для Діани та бонуси — наприклад, костюми, які відкриваються в укритті. Деякі місця заблоковані до певного сюжетного моменту, так що ви завжди можете повернутися на вже пройдений рівень і очистити його повністю. І за заповітами жанру — всі вбиті вороги відродяться, а потрібні для прокачки ресурси знову з'являться на своїх місцях.

Платформенні секції, яких у грі вистачає з лишком, не душать витонченою складністю, але все ж трохи напружують через своєрідну фізику головного героя. Х'ю у своєму скафандрі дуже неповороткий і повільний. Стрибки, даші та лазіння відбуваються з помітною інерцією, до якої потрібно звикати. Крім того, без прокачки він не може нормально робити ривки і часто стрибати, що на перших порах дратує. На щастя, після покращень костюма Х'ю грати стає набагато комфортніше.

Взагалі Pragmata прекрасно структурована, перераховані геймплейні механіки змінюють одна одну, гра тримає темп. Трохи побігали, подралися, попригали, пошукали ресурси — і так до битви з фінальним босом.

Гігантські роботи, на фоні яких Х'ю і Діана виглядають крихітними, — фірмова фішка японської культури. Битви з босами одночасно і видовищні, і в міру складні, і дуже різні. У одному зіткненні потрібно швидко стрибати, ухилятися і займати позиції. У іншому — ламати самонаводяться міни, виводити у гігантського черва вразливу точку. У свою чергу скорпіона краще тримати на відстані і бити по хвосту з усього арсеналу. Срежисовані битви на п'ятірку: з прекрасними добиваннями і класними заскриптованими моментами.

Досліджувати локації підштовхує не тільки сюжет, але й прокачка. У Pragmata можна покращувати абсолютно все: витривалість, запас здоров'я, кількість ремонтних наборів, здібності Діани, «жовті» програми і шкоду всього озброєння. Загалом, мотивація для повторного проходження локацій точно є. Тішить і те, що можна не починати вже пройдений рівень з самого початку: у сховищі дозволяється заздалегідь вибрати контрольну точку і подивитися, що саме в її зоні ви зібрали. Крім того, у Діани з'явиться зручний сканер, який підсвічує всі рідкісні ресурси.

Також у прокачці є пасивні модифікатори, на яких тримається билдостроєння. Наприклад, можна взяти перк, який при зламі збільшує перегрів роботів, а якщо у вас екіпірований на поясі автомат, а не пістолет, то ви зможете швидко вбивати противників критичною атакою, а не стандартною стрільбою.

Для тих, кому і цього мало, в Pragmata є тренувальний симулятор з безліччю челенджів, за проходження яких даються як ресурси, так і картки, що застосовуються у робота Кубика. Останній видає в нагороду не тільки різну косметику, але й нові гармати з витратними матеріалами. Випробування, скажемо відразу, не з легких. Більшість — на час. І тут платформенні секції з невизначеною інерцією Хью та непрокачаним костюмом стають справжнім випробуванням. На бойових аренах потрібно встигнути швидко перебити всіх базовим пістолетом (який, як ви вже правильно зрозуміли, вічно перегрівається) і при цьому самому не отримати жодного удару. А вже прицільна стрільба з рейкотрона на рухомих платформах на час — буде снитися в кошмарах. Японський геймдизайн, простіше кажучи.

І незважаючи на складнощі в випробуваннях і бектрекинг за пошуком ресурсів, ми просто не змогли не зачистити весь контент, який є в грі. А кому мало основної сюжетної кампанії, Capcom підготувала режими «Нова гра+» і «Неопізнаний сигнал». Останній додає додатковий рівень з ще більш складними випробуваннями і приємним бонусом у вигляді розширення кінцівки. Загалом, класичний набір для хорошої одиночної гри.

Pragmata — дуже красива за сучасними мірками гра. RE Engine до сих пір не перестає дивувати якістю картинки. Кожен рівень по-своєму унікальний. Так, роздрукований на принтері Нью-Йорк — зі статичними багами та помилками у вигляді провалившихся під землю таксі або зламаною геометрією в бутиках — захоплює! Художники Capcom розповіли, що навмисно створювали рівень, стилізований під нейрослоп, щоб показати недбалість роботи штучного інтелекту. Також є повноцінні рівні з пляжною секцією та зарослими деревами теплицями. Ну і, звичайно, куди без прогулянки по Місяцю з особливою гравітацією, приглушеними звуками та приголомшливими видами Землі на задньому плані.

У замкнутому ж просторі Pragmata демонструє стерильні білі коридори, і вони трохи вибиваються з загальної опрацювання. Не сказати, що це погано або потворно, просто на фоні інших локацій виглядає нудно.

Дизайн супротивників також гідний, а різноманіття роботів радує. У кожної особи свій цікавий дизайн, який підкреслює особливість, і це добре працює на загальну читабельність під час бою. Модель Х'ю досить детальна, але автори явно заощадили на анімації обличчя, зробивши закрите забрало скафандра (крім певних кат-сцен). З іншого боку, зрозуміло, чому заощадили — весь час і ресурси пішли на дизайн і анімації Діани. Тут навіть говорити не про що — просто пушка! Кожна дія відполірована і відточена на рівні найкращих робіт Naughty Dog. Якщо ви любите проекти з крутим візуалом, то обов'язково ознайомтеся з нашим топом ігор 2025 року з найкращою графікою — найкрасивіші новинки, які вразять реалізмом.

Музыкальне супроводження — відмінне. Саундтрек з ходу задає потрібний настрій і прекрасно працює в будь-якій ситуації: від боїв до веселих сценок. Клавішні (фірмова риса японських саундтреків) також на місці. Тож одним сай-фаем і синтвейвом гра не обмежилася.

З продуктивністю повний порядок. З виставленими налаштуваннями на максимум і увімкненою трасуванням Pragmata завжди видавала стабільну частоту кадрів і не проявляла навіть натяків на просадки. Технологія рендерингу волосся Діани — щось неймовірне. У більшості інших сучасних ігор, в які ми грали, волосся відображалося як набір рваних пікселів, які особливо різали око при використанні DLSS і роздільній здатності нижче 2К. У Pragmata волосся у дитини цілісні, акуратні та чіткі. Локони реагують на фізику і ведуть себе по-різному в залежності від гравітації. Багів і якихось шороховатостей немає зовсім. Гра відполірована до блиску, що в сучасній ігровій індустрії вже технологічне диво.

Pragmata — чудовий у всіх аспектах проект, де всього лише одна цікава механіка перевертає з ніг на голову весь геймдизайн екшена від третьої особи, перетворюючи його на тактичну головоломку, в якій реакція і гострий розум дають більше, ніж навичка точного стрільби в голову. Формула з поєднанням зламу та стрільби, незважаючи на весь скепсис, виявилася не просто робочою, а цікавою та захоплюючою.

В результаті, як ми тепер знаємо, не дарма Capcom так довго маринувала Pragmata в студії та відкладала реліз, щоб в підсумку видати збалансований, відшліфований та насичений геймплеєм проект, на який не шкода витрачених коштів і часу. Це одна з найкращих ігор, що є зараз на ринку, з зворушливими взаєминами головних героїв, милими ситуаціями та продуманим до дрібниць всесвітом. Так, основна історія досить клішована, але спосіб її подачі, та ще й відмінна інтеграція в геймдизайн, затінюють цей прикрий нюанс.