У далекому 2002 році багато хто з нас уперше отримав змогу зануритися в незабутню атмосферу Маямі 80-х. Згадаймо, як це було.
Із похмурого Liberty City до сонячного Vice City
Після першої тривимірної GTA III рок-зірки закріпили свій перший успіх, випустивши GTA: Vice City. Обидві гри використовували той самий рушій — RenderWare.
Однак GTA: Vice City увібрала найкраще з GTA III, удосконалила технічні аспекти попереднього проєкту й стала головною грою свого покоління.
Те, що не вдалося реалізувати в «трійці», вдалося втілити у «васьці». Зокрема, вдосконалили потокове завантаження світу — рішення, що допомогло подолати технічні обмеження PS2:
«Ми просто не могли вмістити всю мапу GTA 3 у пам’ять PS2. Потокове завантаження передбачає завантаження моделей із DVD у міру пересування гравця. Це було найскладніше технічне завдання під час розробки GTA 3, а код для нього написав Адам Фаулер.»
«Що ближче моделі розташовані одна до одної на DVD, то швидше вони завантажуються. Річ у тім, що головці DVD доводиться прискорюватися й уповільнюватися, коли вона переходить на іншу доріжку. Адам намагався розміщувати близькі в місті моделі так само близько одна до одної на DVD.»
«Навіть після ефективного розміщення моделей на DVD швидкості все ще бракувало. Гравці бачили моделі будівель із низькою деталізацією, а часом дороги взагалі зникали. У якийсь момент ми вже не могли пришвидшити потокове завантаження. Нам нічого не залишалося, крім як сповільнити гравця.»
«Спочатку в Портленді через увесь острів пролягала довга пряма дорога. Це був найгірший сценарій: гравець міг їхати дуже швидко, а нам потрібно було завантажувати безліч будівель. Художники змінили планування доріг, щоб сповільнити гравця.»
Головним технічним проривом Vice City порівняно з GTA III стало краще стиснення ресурсів і адаптивне завантаження деталей, яке вимикало високодеталізовані моделі будівель під час польоту. Завдяки цьому гравці отримали повноцінні літаки й гелікоптери, яких не було в GTA III (хіба що маленький Dodo) через ризик побачити «дірки» у світі*.
«Вайс-Сіті зараз — золоте дно»
Хоча у прологу Сонні Фореллі говорить цю фразу саме про ігрове місто, вона виявилася доречною і в реальному житті: у рік виходу гра стала найбільш продаваною на консолях (лише на PS2 продали приблизно 5,8 млн копій). І цілком заслужено, адже розробники доклали до проєкту колосальних зусиль.
Уже за першу добу продали 500 000 копій, а до кінця другого дня після виходу — 1,4 млн. На той час гра стала найшвидше продаваною в історії.
Світові агрегатори оцінили гру щонайменше на 9/10. Так вона й піднялася на вершину.
Чим же прекрасна Vice City?
«Місто пороку» займає лише 4,25 квадратного кілометра, але кожен його дюйм допомагає нам відчути себе в тій самій епосі: неонові вогні, величезний пляж, сонячні відблиски, спекотний клімат Флориди, одяг перехожих... Перелік можна продовжувати довго. Я навіть не згадуватиму сатиру в розмовних радіопередачах, яка також передає дух часу, — це тема для окремої статті. Усе це відтворює атмосферу Маямі 80-х, а в певних колах місто навіть жартома називають «Вайб-Сіті».
GTA VC надихалася такими творами, як «Обличчя зі шрамом» (у грі чимало прямих відсилань до фільму Браяна Де Пальми) та «Поліція Маямі», і вже цілком упевнено може стати з ними в один ряд за вмінням передати атмосферу тієї доби.
Раз уже згадав радіостанції, варто поговорити про них окремо. У творінні Rockstar Games є 9 радіостанцій:
- VCPR (Vice City Public Radio) — розмовна радіостанція, що порушує суспільно-політичні теми
- K-Chat — розмовна радіостанція з ток-шоу.
- Flash FM — попмузика тієї доби.
- Emotion 98.3 — ліричний софт-рок.
- Wave 103 — синті-поп і нова хвиля.
- WildStyle — хіп-хоп та електронна музика.
- V-Rock — рок і метал.
- Fever 105 — соул, фанк, R&B.
- Espantoso — латиноамериканська музика.
На жаль, гравцям, які не знають англійської, не так просто оцінити принадність перших двох згаданих радіостанцій. На щастя, тепер є русифікатор від GamesVoice (мені не доводилося ним користуватися, тож не можу оцінити його якість).
Поки писав цей текст, я задумався, скільки часу знадобиться, щоб об’їхати всю мапу VC. Достовірної інформації в інтернеті не знайшов, тож перевірив сам.
Я ввічливо позичив у якогось бідолахи знайшов на Оушен-Біч (там відбувається перше збереження гри) свою улюблену машину Sabre. Вона здалася мені підхожою для експерименту, адже це не найшвидше авто, але й не повільний скутер Faggio (до речі, його назва — гра слів із непристойним словом), який завжди можна знайти біля офісу Кена Розенберга.
Правило було просте: їхати лише дорогами, не надто пошкоджувати Sabre й оминати глухі кути.
Я засік час двічі: для найкоротшого маршруту між двома максимально віддаленими районами та для поїздки по всьому периметру мапи. У дитинстві я б не повірив отриманим результатам:
- Крайні точки — 2:28
- Периметр — 8:10
Кажуть, якщо їздити, як NPC, суворо дотримуючись правил, то об’їзд периметра триватиме понад пів години. Та якщо вже наважитися на таке й зупинятися на кожному червоному світлофорі, від нудьги врятує радіо: щоб прослухати повний цикл кожної станції, знадобиться понад 10 годин реального часу (це стосується версії гри 2002 року; у перевиданні The Definitive Edition деякі треки вирізали).
Чи справді The Definitive Edition така погана?
Свого часу значно менше критики дістав мобільний порт гри про Томмі Версетті. Дехто навіть скаржився на сенсорне керування... Якби вони знали, що у 2021 році вийде величне й жахливе The Definitive Edition, то приберегли б гнів для значно страшнішого чудовиська...
«Зіпсований ремастер», «Дефектне видання», «Головний провал 2021 року», «0,4/10 на Metacritic» та інші компліменти були всюди. Уся трилогія виявилася зневажливою до культових оригінальних ігор, і лише поодинокі моменти покращили ігровий досвід.
Я пройшов дві з трьох ігор, що увійшли до «дефективного видання», — VC і SA, — і можу сказати, що «найкращою з найгірших» виявилася саме Vice City. Освітлення й трава справді можуть трохи відвернути увагу від обурення через жахливо відтворені обличчя NPC і сюжетних персонажів. Дощ, який став окремим приводом для насмішок, давно виправили, і тепер він уже не так нагадує молоко. Тут досі можна провести час, просто катаючись містом, слухаючи чудову музику тієї доби й часом навіть отримуючи від цього задоволення. До речі, саме в ремастері я проводив свій експеримент. Навіть така версія не змогла остаточно вбити атмосферу Vice City — настільки сильний оригінал. Так, The Definitive Edition недосконала, а може, й погана, але часом у ній проблискує щось прекрасне.
GTA VI
Уже вийшла нова гра покоління, події якої відбуваються в місті, яке ми так полюбили. Мережею ширяться меми про те, що на GTA V ми просили гроші в батьків, а GTA VI купуємо вже самі. За 13 років усе навколо змінилося — змінилися й ми. І зараз на наших очах чергова частина легендарної франшизи знову підкорює вершину.
Людям властиво ностальгувати за дитинством, і для багатьох гравців у всьому світі одним із таких спогадів стала GTA Vice City. Ми можемо згадати, як батьки діставали для нас цей диск із таким захопливим світом. Минуло багато років. 20 років тому я вперше опинився на Оушен-Біч по той бік екрана, у гавайській сорочці. А тепер Rockstar дарує нам змогу знову побувати у світі, де ми були дітьми. Отже, час повертатися туди, де почалося наше знайомство з великою грою. Час повертатися додому.



