Огляд Silent Hill 2 (Remake). Тріумфальне повернення культового хорора

Класичним хорорам дуже пощастило з сучасними ремейками. Серія Resident Evil після оновленої другої частини знову здобула культовий статус і визнання суспільства. Dead Space отримала дуже гідний ремейк, який сподобався критикам і фанатам. Навіть Alone in the Dark — «мати жанру survival horror» — отримала досить непоганий ремейк, на який не соромно витратити вільний час. Не дивно, що Konami вирішила на відродження Silent Hill. На щастя, автори Layers of Fear і Observer встигли вчасно переконати видавця надати їм права на серію. І ми в результаті, на щастя, не отримали ще один Homecoming або Downpour.

Поляки з Bloober Team вже не раз доводили, що вміють працювати з психологічними хорорами. Після проєкту The Medium у ігрової спільноти не залишилося сумнівів, що саме ця студія буде працювати з забутою всіма серією Silent Hill. І ось, через роки, ми отримали сучасне бачення шедевра епохи PlayStation 2, яке не лише зберегло ключові переваги оригіналу, але й оновило всі застарілі на сьогодні механіки. Ми пройшли оновлену Silent Hill 2, щоб обґрунтовано розвіяти залишковий скепсис після невдалих трейлерів і передрелізного хейту, а також пояснити, чому ця гра заслуговує вашої пильної уваги.

З моменту виходу оригінальної Silent Hill 2 минуло більше двох десятиліть. Велика ймовірність, що ви не знаєте (і це нормально, скільки ж часу минуло!), чому багато хто називає гру шедевром, у чому полягає її значущість для індустрії. Щоб не вдаватися в глибокий аналіз оригіналу і не співати дифірамби про колишню велич, ми лише обійдемося коротким тезисом, який введе в курс справи. Silent Hill 2 — артхаус ігрової індустрії. Перша на нашій пам'яті гра, яка через символізм і неймовірну атмосферу розповіла дуже глибоку і особисту історію звичайного хлопця Джеймса Сандерленда, якому довелося пройти через дуже складний і тернистий шлях до спокути. Навіть за мірками 2001 року проєкт не міг похвалитися захоплюючим ігровим процесом, але атмосфера, музика і сюжет повністю перекривали всі недоліки.

Сміємо припустити, що команда Bloober Team орієнтувалася на ключові особливості оригіналу, які свого часу зробили його культовим, і не витрачала сили на ті елементи, які спочатку погано працювали. Основний упор зроблено на сюжетне оповідання та осучаснений візуальний ряд. Бойову систему переробили лише для галочки, і ми її обов'язково розберемо в окремій главі.

Перше, на що звертаєш увагу, так це на відтворене з нуля місто та на ретельну деталізацію місць, які раніше були лише туманною текстурою. Художники виконали неймовірну роботу, яку хочеться вивчати і розглядати. Вулиці Сайлент-Хілла окутані густим туманом, який постійно приховує за собою щось жахливе і лякаюче. Відразливою і водночас привабливою атмосферою просякнута кожна локація. Кожен куточок, магазин або житловий будинок одним лише зовнішнім виглядом дає зрозуміти, що місто не просто мертве, а розкладається на складові частини.

Окремо хочеться похвалити дизайнерів, які не просто осучаснили замкнуті простори, але й додали сенсів у найменш значущі місця. Якщо в оригіналі ми ледве могли відрізнити одну палату від іншої в госпіталі «Брукхейвен», то в ремейку кожна кімната набула індивідуальності. Потойбічний світ вийшов таким, яким ми його запам'ятали 23 роки тому. На відміну від авторів Homecoming, поляки не стали щось переробляти в концепції жахливих локацій Сайлент-Хілла і повністю зберегли первісне бачення авторів оригіналу.

Ремейк не може похвалитися багатством різноманітних монстрів. Як і в оригіналі, їх всього кілька видів (є й нові — про них нижче в тексті). Зате вони отримали більш зрозумілий зовнішній вигляд і більше не є безглуздим мішаниною з кінцівками. Сутності з першої глави обгорнуті в смиренну сорочку з власної шкіри і блукають містом, мов щелкуни з The Last of Us. Вони не особливо лякають своїм виглядом, але в прямому зіткненні можуть запросто покінчити з вами за пару-трійку попадань. Медсестри з госпіталю стали менш сексуальними і більш небезпечними супротивниками. Пірамідоголового перенесли без особливих змін. Так, без додаткових деталей у текстурах не обійшлося, але він вже настільки сильно став мейнстрімовим, що зовсім не лякає своїм виглядом. Навпаки, кожне його появлення викликає щире почуття захоплення.

Багато фанатів переживали, що через зміну камери постраждає хоррор-складова. Але насправді ремейк Silent Hill 2 вміло тримає в напрузі. І це навіть незважаючи на сильний ухил у бік екшену від третьої особи. Більшу частину часу ви проведете в кромішній темряві. Ліхтарик головного героя світить на дуже коротку дистанцію, тому супротивникам легко вдається налякати раптовим вистрибуванням з-за кута. Вони обожнюють стояти нерухомо в кутах кімнат і вичікувати момент, поки ви відволічетесь на прочитання якоїсь записки. Нарешті, радіо, яке попереджає про небезпеку, тріщить без упину, змушуючи судорожно крутитися навколо своєї осі, висматриваючи чергового монстра.

Особливої жахітності наганяє місцевий саунд-дизайн, який не тільки оживляє декорації, але й тримає в постійному напруженні. Окрім атмосферного ембієнту, з кожної щілини то й справа сочиться огидний звук, тріск і шипіння, які суттєво впливають на загальне сприйняття всієї хорор-картини. Додайте до цього аудіококтейлю музику Акіри Ямаоки (Akira Yamaoka), який перезаписав композиції заново і доопрацював їх сучасним звучанням, і ось вже перед нами шедевр у розрізі звукового оформлення. Без жахливих мелодій з ударами по «іржавій батареї» також не обійшлося, без них Silent Hill 2 втратила б всю автентичність.

Ремейк Silent Hill 2 дійсно наганяє жаху і лякає. Лише за вмілу роботу з атмосферою та первісником хочеться похвалити Bloober Team. Полякам не просто вдалося відтворити хорор з початку нульових, але й адаптувати його під сучасних гравців. Вони не стали «перевинаходити велосипед», як Capcom з ремейками Resident Evil, і зберегли всі ключові особливості локацій з дизайном на своїх місцях. Атмосфера, яка тримала нас у напрузі двадцять років тому, прекрасно відчувається і працює в сучасній обгортці.

Бойову систему в ремейку повністю переробили під сучасний стандарт. Назавжди зникли автоприцілювання, незграбні удари трубою, «танкове» управління і громіздке меню паузи, яке постійно збивало темп оповідання. Нова Silent Hill 2 тепер схожа на незграбний клон Resident Evil 4. Усі ключові елементи геймдизайну перекочували з останніх ігор Capcom, але в більш кривому виконанні. У ворогів можна прицілюватися з-за плеча, а зброю швидко перемикати через окремі клавіші. Головний герой тепер може виконувати швидкі ухили, які рятують від ворожих випадів і дають можливість швидко обійти противника з боку. А ще трубою або якоюсь палкою потрібно розбивати вікна, щоб відкривати нові проходи і збирати з замкнених автомобілів аптечки та боєприпаси.

Рукопашним сутичкам не вистачає видовищності та анімацій. Після The Last of Us та The Callisto Protocol бої відчуваються застарілими та одноманітними. Побиття монстрів трубою — основа Silent Hill 2, але Bloober Team доклала до цієї механіки мінімум зусиль. Процедурна генерація анімацій під ситуацію могла б врятувати становище, однак розробники обмежилися заготовленими патернами, які чергуються з разу в раз. Безпосередньо в самій грі на це швидко перестаєш звертати увагу, але осад залишаються.

Зберігаючи вірність оригіналу, у ремейк додали всього три типи зброї — пістолет, дробовик і гвинтівку. Немає жодних покращень або модифікацій, які б трохи розширили арсенал і дали додаткову мотивацію досліджувати кожен кут на локаціях. Геймплей вийшов непоганим, але знову ж таки, занадто грубі анімації б'ють по сприйняттю. Джеймс вкрай незграбно тримає пістолет. А дробовик буквально викривляє руки основної моделі. При цьому особливої різниці в вогневій потужності зброї ви не помітите. Патронів на середньому рівні складності дають по парі штук за схованку, тому не розгуляєшся. Стріляйте з того, що є в наявності. Все одно більшу частину екшену ви проведете з вірною трубою, яка ніколи не підведе.

Бої на середньому рівні складності тримають у напрузі. Кожен пропущений удар забирає левову частку здоров'я. Непередбачувана поведінка супротивників та їх ривкові анімації під час переміщення вносять особливий челендж у битви. Потрапити по таким цілям з вогнепальної зброї буває досить непросто. Кожен випущений марно патрон змушує нервувати. Нові супротивники — манекени, які лізуть по стінах і стелі, — помітно ускладнюють проходження: по них важко влучити, і вони постійно ховаються в найтемніших кутах.

З новою бойовою системою битви з босами стали видовищнішими, але при цьому помітно простішими. З видом від третьої особи монстри стали виглядати вражаюче, але вбиваються вони за класичною схемою з оригінальної гри. Пірамідоголовий занадто повільний, і якщо триматися від нього на відстані, то можна легко розібратися без шкоди. А от битву з Едді повністю переробили. В оригіналі це була найабсурдніша перестрілка віч-на-віч у крихітній кімнаті. У ремейку ж бій перетворився на напружену сутичку в величезному холодильнику, де потрібно обходити м’ясні туші та висліджувати боса через холодний туман.

Головоломки — фірмова риса серії Silent Hill. Багато загадок з оригіналу потрапили в ремейк в первозданному вигляді. Але є й такі, до яких Bloober Team додала додаткові особливості та дії, які змуслять навіть найвідданіших фанатів оригіналу, що знають кожну відповідь напам'ять, потрудитися. В загальному, головоломки в Silent Hill 2 дійсно винахідливі. І на відміну від ігор серії Resident Evil змушують думати, а не лише переставляти таблички а-ля «п’ятнашки». У гри є навіть окреме меню налаштування складності загадок. Ми радимо вибирати відразу найвищий рівень, щоб отримати максимум задоволення.

А ще ремейк Silent Hill 2 вийшов помітно довшим за оригінальну гру. Багато головоломок спеціально змінили таким чином, щоб ви шукали складові частини якогось механізму по обширній локації. Наприклад, раніше загадка з годинниками вирішувалася звичайним переміщенням стрілок. Зараз ви повинні знайти всі стрілки в не найменшому за розмірами житловому комплексі. І так, деякі дослідницькі сегменти досить затягнуті. А бектрекингу в Silent Hill 2 навіть більше, ніж в звичайних метроідваніях. Безумовно, досліджувати декорації захопливо, але тільки до тих пір, поки не почнеш накручувати кола по одним і тим же місцям по десять разів.

Все це веде до того, що через затягнуту тривалість пропадає бажання проходити гру знову, щоб ознайомитися з новими кінцівками. А їх в ремейку на дві штуки більше, ніж в оригіналі. Врятувати від рутини може лише режим «Нова гра +», де ви можете отримати додаткову зброю, секрети та інші недоступні при звичайному проходженні плюшки.

При цьому не можна однозначно сказати, що розробники спеціально ускладнили проходження і затягнули дослідницький сегмент. З новим видом від третьої особи ви швидше будете знаходити потрібний шлях. Неочевидні місця тепер підсвічуються або підкреслюються білими позначеннями. Герой заносить на карту всю важливу інформацію і олівцем відмічає місця, які потрібно відвідати в обов’язковому порядку.

Ремейк Silent Hill 2 створений на Unreal Engine 5. Проблемна продуктивність движка очікувано позначилася на проекті. Навіть на найпотужніших системах гра вдається просідати в частоті кадрів. На PS5 в режимі «продуктивності» дуже розмита графіка, тому грати некомфортно.

Хоча загальна якість картинки на висоті. Світ дуже деталізований і продуманий. Освітлення і туман виконані на гідному рівні. У грі навіть є справжні відображення, яких давно не зустрінеш у сучасних іграх. І головне — це не заслуга трасування променів!

Моделі персонажів дуже приємні, а їх осучаснений дизайн не такий вже й поганий. Нові костюми до місця, а зовнішність персонажів відповідає сценарному образу. Лицьова анімація в катсценах на прийнятному рівні. Діалоги повністю переозвучені новими акторами, але при цьому самі формулювання (манерні, нелепі та беземоційні — ефект «зловісної долини») залишилися практично незмінними. Розробники не ризикнули щось переписувати і змінювати в сюжеті, адже це могло негативно відобразитися на всій історії.

***

Silent Hill 2 — тріумфальне повернення культової класики та «справжнє» відродження серії з попелу. Студія Bloober Team довела свою любов до серії і створила чудовий ремейк, який не тільки зберіг усі ключові особливості оригіналу, але й дав можливість подивитися на класичний сюжет з трохи іншого кута. Очевидно, що у розробників не було безмежного бюджету, і їм не вдалося довести до ладу бойову систему, але в іншому гра вийшла захоплюючою, стильного, атмосферною та запам'ятовуваною. Все, за що ми любили оригінал, на місці. Все, за що ми критикували оригінал, теж збереглося, але в набагато менш болісному вигляді. Тепер ми впевнені в творчому потенціалі Bloober Team. Чекаємо продовження!