Я теж сподіваюсь. Буде важко писати книги і вірші з вбитими в голову поняттями злочинця
Я тоже надеюсь. Будет трудно писать книги и стихи с вбитыми в голову понятиями уголовника
Ну, я сподіваюсь повернутися живим духовно і залишити рештки мозків при можливості. І дякую. Тобі теж бажаю залишити в цілості нутрощі, зовнішність, мозки, розум і душу
Ну, я надеюсь вернуться живым духовно и оставить остатки мозгов при возможности. И спасибо. Тебе тоже желаю оставить в целости внутренности, внешность, мозги, разум и душу
Чекай мене 2 роки сталкер 2 
З іншого боку, ти прав(а). Але хочу додати, що якщо в самій грі буде не так багато контенту проти Руських, то грати можна буде спокійно (звісно, якщо гру не зіпсують людям іншим способом). Адже не кожна людина цікавиться тим, що твориться в студії, і просто грає в улюблену серію ігор. Це як ті, хто слухає пісні Black Sabbath, але не називає себе їх фанатом, не знає назв альбомів і навіть не знайомий з Оззі. Якщо гра буде зроблена так, що людині, якій байдуже на розробників, не помітить цькування в сторону Руських або зможе проігнорувати її/його, буде не так яскраво виражена, то можна буде грати спокійно. Як мінімум, варто зіграти, щоб краще дізнатися всесвіт Сталкера і його сюжет, для фанатів
С другой стороны ты прав(а). Но хочу добавить, что если в самой игре будет не так много контента против Русских, то играть можно будет спокойно (конечно если игру не испортят людям другим способом). Ведь не каждый человек интересуется тем что творится в студии и просто играет в любимую серию игр. Это как те, кто слушает песни Black Sabbath, но не называет себя их фанатом, не знает названия альбомов, и даже не знаком с Оззи. Если игра будет сделана так, что человеку которому плевать на разрабов не заметил травли в сторону русских или сможет проигнорировать её/она будет не так ярко выражена, то можно будет играть спокойно. Как минимум стоит сыграть ради того, чтобы лучше узнать вселенную Сталкера и её сюжет, для фанатов
Художник може нести політичну нісенітницю, але його творчість залишається творчістю
Художник может нести политическую чушь, но его творчество остаётся творчеством
Якщо гру нормально зберуть, будуть враховувати бажання гравців і повернуть все рідне в кращому вигляді, то гріх не зіграти. Навіть якщо там буде щось не те стосовно політики, гра рідна нам і ми хочемо в неї зіграти.
Если игру нормально соберут, будут учитывать желания игроков и вернут всё родное в лучшем виде, то грех не сыграть. Даже если там будет что-то не то касательно политики, игра родная нам и мы хотим в нее сыграть.
Дивно, але писати мене підштовхують пісні Джейн Ейр. Допомагають, скоріше, знайти мотив і ритм
Удивительно, но писать меня подталкивают песни Джейн Эйр. Помогают, скорее, найти мотив и ритм
Утречко!
Як ти там?
Знайшла чи тепле місце?
Знайдеться чи місце там обом нам?
Знайдеться чи там любов?
Якщо хочеш, візьму її з собою!
Будемо ми разом, як кролик і морква,
Лише задай ціль і дістану подарунок я будь-який!
Хоч на тілі, хоч на душі від тебе люблю я біль,
Став мазохістом, ну от і вона, любов,
Разом один, а окремо кожен з нас лише нуль!
Дозволь залатати в душі діру, що залишила в тобі зла міль.
Або дозволь повторити за тобою міміку,
Кутки рота до вух, не обділених щастям,
Дозволь повторити радісну усмішку,
З голови стерти думки про нещастя.
Дозволь з тобою поїсти,
Попити, поспати, ніби в домі я,
З голови слово "хам" дай мені стерти,
Хочу я зробити кожен день як день народження.
Надокучливий котеня, колишній лев,
Вирішив, що важливіше щастя для нього,
Зрозумів, що воно не покрите дорогим хутром,
І на всіх їх йому все одно!
Нехай буде темрява і холод,
Але з усмішкою дай побачити мені твої очі,
Не помічаю болю або голоду,
Ти моя зірка!
Знову утречко,
Як твої справи?
Не набриднув я тобі?
Ех, якби ти мною була…
Якби ти була впертішою,
Не дала б зітхнути,
Сміливіше і сильніше,
Від нестачі кисню я б здох.
Здох би і від щастя, може і не розумів би що,
Що, що, що зі мною?
Всередині з'явилося очищувальне решето,
Тепер з болем щастя веде вдалу боротьбу,
Тепер і утречко моє як у кіно.
Це утречко, таке світле,
Ні, це не пиво,
Але також до країв повне,
Налий мені, прошу, ще його.
Наливай, не шкодуючи,
Я знаю, можеш налити ще,
Оп'янити, щоб забував всі пропозиції,
Оп'янити, щоб не було шкодування!
Щоб не відпускати її!
Щоб заплатити більше дозволеного,
Залишити в гаманці лише пил.
Хоча і можу дозволити більше дозволеного,
Але лише тому, як в голові лише ти.
Нехай буде темрява і холод,
Але з усмішкою дай побачити твої очі,
Не помічаю болю або голоду,
Ти моя зірка!
Утречко!
Как ты там?
Нашла ли теплое местечко?
Найдется ли место там обоим нам?
Найдется ли там любовь?
Если хочешь, возьму её с собой!
Будем мы вместе как кролик и морковь,
Лишь задай цель и достану подарок я любой!
Хоть на теле, хоть на душе от тебя люблю я боль,
Стал мазохистом, ну вот и она, любовь,
Вместе один, а раздельно каждый из нас лишь ноль!
Позволь залатать в душе дыру, что оставила в тебе злая моль.
Иль позволь повторить за тобою мимику,
Уголки рта до ушей, не обделённых счастьем,
Позволь повторить радостную улыбку,
С головы стирать мысли о несчастье.
Позволь с тобой поесть,
Попить, поспать, словно в доме я,
Из головы слово "хам" дай мне стереть,
Хочу я сделать каждый день как день рождения.
Надоедливый котёнок бывший львом,
Решил что важнее счастье для него,
Понял что оно не покрыто дорогим мехом,
И на всех их ему всё равно!
Пусть будет темнота и холод,
Но с улыбкою дай увидеть мне твои глаза,
Не замечаю боль или голод,
Ты моя звезда!
Снова утречко,
Как твои дела?
Не надоел ли я?
Эх, если бы ты мною была…
Была бы ты упрямей,
Не дала бы вздох,
Смелей и сильней,
От не хватки кислорода я бы сдох.
Сдох бы и от счастья, может и не понимал бы что,
Что, что, что со мной?
Внутри появилось очистительное решето,
Теперь с болью счастье ведёт удачный бой,
Теперь и утречко моё как в кино.
Это утречко, такое светлое,
Нет, это не пиво,
Но также до краёв полное,
Налей мне прошу ещё его.
Наливай не жалея,
Я знаю можешь налить ещё,
Опьянять, чтоб забывал все предложения,
Опьянять, чтоб не было сожаления!
Чтоб не отпускать её!
Чтоб заплатить больше дозволенного,
Оставить в кошельке лишь пыль.
Хоть и могу позволить больше позволенного,
Но лишь потому как в голове лишь ты.
Пусть будет темнота и холод,
Но с улыбкою дай увидеть твои глаза,
Не замечаю боль или голод,
Ты моя звезда!
На добраніч,
Ми не поспішаючи закриваємо свої очі,
Втікаємо від світу, сміливо що є сили,
Не бажаємо прокидатися більше зовсім,
Вони не згадають твого імені,
Ми страждаємо і чекаємо своєї загибелі,
Вони вважають, що більше нашого бачили,
А ми всього лише живемо в жалю,
Даремно тоді не стримали обіцянок,
Даремно залишили наші історії без змісту,
Даремно покидали світ мрій,
Даремно жили без бажань,
Я пішов по краю, щоб впасти,
Не розумів, що тягну тебе за собою смерті прямо в пащу,
Заради прощення, вирішив сам себе зламати,
Хоча не для смерті народила мене мати,
В глибині неминучої темряви намагалися ми втекти,
Втікали один на одного дивлячись, ніби нічого сказати,
Жити заради себе чи любов нам довести?
Кожен обрав би свій шлях, щоб життя не ускладнювати,
Я залишив тебе одну,
Сам змушений піти на дно,
Впав і не зміг злетіти,
Не птах, ні людина, я не вмію співати,
В моєму рюкзаку зовсім нічого,
Також і в моєму житті вже і немає нікого,
Іноді не розумію, жити мені ради чого?
Ставлю питання: страждання наші ради кого?
Розійшлися як в морі кораблі,
Хто за долею, хто за прибутком,
Чи розуміємо ми, наскільки близькі?
Чи розуміємо ми, якими були дурнями?
Чи розуміємо ми, що не доля,
Нам з тобою назавжди змінити міста,
Нехай пройдуть і роки, і тижні,
Не завадять зустрічі ніякі метелі.
Не завадять дурні і вороги,
Не завадимо ми самі собі, подивись,
Подивись, скільки пройшли ми вже,
Подивись, на наш прогрес на обличчі.
Нехай і дурні ми, але зате ми живі,
Живі і підуть нам випробування будь-які,
Головне жити, а далі навіть якщо хворі
На голову будемо, ми будемо також сильні.
Лише смерть розриває всі зв'язки,
Але зате пам'ять про померлого не знайома лише мерзотникам,
А ми і не мерзотники, хоч і дурні,
Дурні долею ще улюблені, ти правді в очі подивись!
Доброй ночи,
Мы не спешно закрываем свои очи,
Уходим от мира, смело что есть мочи,
Не желаем просыпаться больше вовсе,
Они не вспомнят твоего имени,
Мы страдаем и ждём своей гибели,
Они считают что больше нашего видели,
А мы всего лишь живём в сожалении,
Зря тогда не сдержали обещаний,
Зря оставили наши истории без содержаний,
Зря покидали мир мечтаний,
Зря жили без желаний,
Я пошёл по краю чтоб упасть,
Не понимал что тяну тебя за собой смерти прямо в пасть,
Ради прощения, решил сам себя сломать,
Хоть не для смерти родила меня мать,
В глубине неизбежной тьмы пытались мы убежать,
Бежали друг на друга смотря, как будто нечего сказать,
Жить ради себя или любовь нам доказать?
Каждый выбрал бы свой путь, дабы жизнь не усложнять,
Я оставил тебя одну,
Сам вынужден уйти ко дну,
Упал и не смог взлететь,
Не птица, ни человек, я не умею петь,
В моём рюкзаке вовсе нет ничего,
Также и в жизни моей уже и нет никого,
Иногда не понимаю жить мне ради чего?
Задаюсь вопросом: страдания наши ради кого?
Разошлись как в море корабли,
Кто по судьбе, кто ради прибыли,
Понимаем ли, на сколько близки?
Понимаем ли, глупцами какими были?
Понимаем ли, что не судьба,
Нам с тобой навсегда сменить города,
Пусть пройдут и года, и недели,
Не помешают встречи никакие метели.
Не помешают дураки и враги,
Не помешаем мы сами себе посмотри,
Посмотри, сколько прошли мы уже,
Посмотри, на наш прогресс на лице.
Пусть и дураки мы, но зато мы живые,
Живые и пойдут нам испытания любые,
Главное жить, а дальше даж есль больные
На голову будем, мы будем также сильные.
Лишь смерть разрывает все связи,
Но зато память о умершем не знакома лишь мразям,
А мы и не мрази, хоть и дураки,
Дураки судьбою ещё любимы, ты правде в глаза посмотри!
Додам "так він ще й наркоман!"
Добавлю "так он ещё и наркоман!"
Тебе кинули. Пропоную скинути його "не найкраща людина"
Тебя кинули. Предлагаю свергнуть его "не самый хороший человек"
Таємниця (про яку я не знав) розкрита
Тайна (о которой я не знал) раскрыта
Ні-да*
Пост і інформація по грі, але окей
Не прокинуся поки хтось не принесе мені сніданок в ліжко
Не очнусь пока кто-нибудь не принесёт мне завтрак в постель
так
Ні
Тільки ми його чекаємо
Я думав, найкраща мобільна гра це Мій говорящий Том і Моя говорящая Анджела, з ПАБГом і Клаш оф Кланс
Я думал самая лучшая мобильная игра это Мой говорящий Том и Моя говорящая Анджела, с ПАБГом и Клаш оф Кланс
Не вистачає сталкера
Згоден. Але і разом з тим мутанти не дуже цікаві
Согласен. Но и вместе с тем мутанты не очень интересные